Рішення

від 28.09.2018 по справі 826/4098/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2018 року № 826/4098/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фінансові ініціативи доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0982615147 та №0972615147 від 21 лютого 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансові ініціативи (далі по тексту - позивач, ТОВ Фінансові ініціативи ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, Головне управління ДФС у м. Києві), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0982615147 від 21 лютого 2018 року, яким на підставі акта №27/26-15-13-07-02/33051722 від 25 лютого 2016 року, встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, у зв'язку з чим, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України та пункту 57.3 статті 57, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 188 750,01 грн., з яких за податковими зобов'язаннями 125 833,34 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 62 916,67 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0972615147 від 21 лютого 2018 року, яким на підставі акта №27/26-15-13-07-02/33051722 від 25 лютого 2016 року, встановлено порушення підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.19 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, у зв'язку з чим, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України та пункту 57.3 статті 57, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 169 876,50 грн., з яких за податковими зобов'язаннями 113 251,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 56 625,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що в акті перевірки не наведено доказів на підтвердження винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, у кримінальному провадженні, в рамках якого відповідно до кримінально-процесуального закону було призначено документальну позапланову виїзну перевірку товариства.

Також, представник позивача стверджує, що оцінюючи взаємовідносини Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансові ініціативи з Товариством з обмеженою відповідальністю Кью Трейд варто враховувати наявність належних договорів, відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів, зокрема актів виконаних робіт форми КБ-2в, довідок про вартість будівельних робіт та витрат форми КБ-3, податкових накладних, реальне подальше використання у господарській діяльності.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансові ініціативи вважає доведеним фактом правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Кью Трейд .

У відзиві на адміністративний позов представник податкового органу зазначив, що в ході проведення звірки не встановлено факт взаємовідносин між ТОВ Кью Трейд та підприємствами-покупцями у зв'язку із відсутністю (ненаданням для звірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Звіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Крім цього, згідно аналізу баз даних Головного управління ДФС у м. Києві встановлено, що по ланцюгу постачання ТОВ Кью Трейд відсутні виробники ремонтно-оздоблювальних робіт.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2018 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 26 червня 2018 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв'язку із надходженням постанови про призначення перевірки від 04 вересня 2014 року слідчого відділу фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у кримінальному провадженні №32014100020000005 від 10 січня 2014 року, згідно з наказом Головного управління ДФС у м. Києві від 10 лютого 2016 року №491, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансові ініціативи (код 33051722) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ Кью Трейд (код 38698457) за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №27/26-15-13-07-02/33051722 від 25 лютого 2016 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.19 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (із змінами та доповненнями), підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 113 251,00 грн. за 2014 рік;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 125 833,34 грн., в тому числі: в лютому 2014 року в сумі 26 666,67 грн., в квітні 2014 року в сумі 54 166,67 грн., в травні 2014 року в сумі 45 000,00 грн.

Вказані висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що операції між ТОВ Фінансові ініціативи та ТОВ Кью Трейд здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають реального товарного характеру (факту передачі товарів, робіт, послуг від продавця до покупця). Перевіркою не встановлено здійснення господарських операцій по отриманню ремонтно-оздоблювальних робіт від ТОВ Кью Трейд по ланцюгу постачання.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом 21 лютого 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0982615147, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансові ініціативи збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 125 833,34 грн. за основним зобов'язанням та 62 916,67 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, 21 лютого 2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0972615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 113 251,00 грн. за основним зобов'язаннями та у розмірі 56 625,50 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно підпунктів 200.1 та 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У свою чергу, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпінкту а пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі по тексту - Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин 1 та 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами Податкового кодексу України.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені у його постановах від 27 червня 2017 року у справі №808/1062/14, від 14 березня 2017 року у справі №826/757/13-а, від 06 лютого 2018 №К/9901/5042/17.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ Кью Трейд .

З наявних в матеріалах справи письмових доказів вбачається, що у період, за який відповідачем встановлено порушення, позивач при здійсненні господарської діяльності мав відносини з ТОВ Кью Трейд , з яким було укладено, зокрема, договір №2502-Р/1 від 25 лютого 2014 року, відповідно до умов якого підрядник в межах договірної ціни виконує на свій ризик власними і залученими силами та засобами в строки і за цінами, відповідно до умов цього договору ремонтно-оздоблювальні роботи житлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ вул. Саксаганського, буд. 30, з додержанням будівельних правил та норм.

Відповідно до пункту 2 вказаного договору загальна ціна (вартість) ремонтно-оздоблювальних робіт по цьому договору становить 160 000,00 грн., в тому числі ПДВ 26 666,67 грн.

Згідно пункту 3 договору, строки виконання робіт та послуг, які передбачені цим договором: тривалість робіт 30 календарних днів. Підрядник зобов'язується виконати роботи, передбачені цим договором протягом вищевказаного терміну; початок робіт - через 3 (три) календарних дні з моменту перерахування замовником авансу на рахунок підрядника. Датою, яка підтверджує закінчення робі, є дата підписання двостороннього акту про повне закінчення робіт в обсягах, передбачених цим договором.

Пунктом 4 договору передбачено, що акти виконаних робіт готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника. Уповноважений представник замовника на протязі 3-х робочих днів перевіряє відповідність даних, зазначених у актах, фактичним обсягам виконаних підрядних робіт підрядником, а також перевіряє вартість даних робіт та якість даних робіт і, у разі відповідності, підписує їх.

На підтвердження виконання умов даного договору представником позивача надано: договірну ціну на ремонтно-оздоблювальні роботи, локальний кошторис №2-1-1 на ремонтно-оздоблювальні роботи, підсумкову відомість ресурсів, довідку про вартість виконаних робіт за березень 2014 року форми КБ-3, акт приймання виконаних підрядних робіт за березень 2014 року форми КБ-2в, податкову накладну №11 від 27 лютого 2014 року на суму ПДВ 26 666,67 грн., платіжне доручення №887 від 27 лютого 2014 року на суму 160 000,00 грн.

28 квітня 2014 року між ТОВ Фінансові ініціативи (замовник) та ТОВ Кью Трейд (підрядник) укладено договір №2804-Р/1, відповідно до умов якого підрядник в межах договірної ціни виконує на свій ризик власними і залученими силами та засобами в строки і за цінами, відповідно до умов цього договору ремонтно-оздоблювальні роботи житлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ вул. Мечнікова, буд. 18, з додержанням будівельних правил та норм.

Відповідно до пункту 2 вказаного договору загальна ціна (вартість) ремонтно-оздоблювальних робіт по цьому договору становить 325 000,00 грн., в тому числі ПДВ 54 166,67 грн.

Згідно пункту 3 договору, строки виконання робіт та послуг, які передбачені цим договором: тривалість робіт 35 календарних днів. Підрядник зобов'язується виконати роботи, передбачені цим договором протягом вищевказаного терміну; початок робіт - через 3 (три) календарних дні з моменту перерахування замовником авансу на рахунок підрядника. Датою, яка підтверджує закінчення робі, є дата підписання двостороннього акту про повне закінчення робіт в обсягах, передбачених цим договором.

Пунктом 4 договору передбачено, що акти виконаних робіт готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника. Уповноважений представник замовника на протязі 3-х робочих днів перевіряє відповідність даних, зазначених у актах, фактичним обсягам виконаних підрядних робіт підрядником, а також перевіряє вартість даних робіт та якість даних робіт і, у разі відповідності, підписує їх.

На підтвердження виконання умов даного договору представником позивача надано: договірну ціну на ремонтно-оздоблювальні роботи, локальний кошторис №2-1-1 на ремонтно-оздоблювальні роботи, підсумкову відомість ресурсів, довідку про вартість виконаних робіт за травень 2014 року форми КБ-3, акт приймання виконаних підрядних робіт за травень 2014 року форми КБ-2в, податкову накладну №32 від 30 квітня 2014 року на суму ПДВ 54 166,67 грн., квитанцію №1 від 07 травня 2014 року, платіжне доручення №956 від 30 квітня 2014 року на суму 75 000,00 грн., платіжне доручення №1 від 30 квітня 2014 року на суму 250 000,00 грн.

30 квітня 2014 року між ТОВ Фінансові ініціативи (замовник) та ТОВ Кью Трейд (підрядник) укладено договір №3004-Р/1, відповідно до умов якого підрядник в межах договірної ціни виконує на свій ризик власними і залученими силами та засобами в строки і за цінами, відповідно до умов цього договору ремонтно-оздоблювальні роботи житлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, пл. Бессарабська, буд. 5, з додержанням будівельних правил та норм.

Відповідно до пункту 2 вказаного договору загальна ціна (вартість) ремонтно-оздоблювальних робіт по цьому договору становить 270 000,00 грн., в тому числі ПДВ 45 000,00 грн.

Згідно пункту 3 договору, строки виконання робіт та послуг, які передбачені цим договором: тривалість робіт 30 календарних днів. Підрядник зобов'язується виконати роботи, передбачені цим договором протягом вищевказаного терміну; початок робіт - через 3 (три) календарних дні з моменту перерахування замовником авансу на рахунок підрядника. Датою, яка підтверджує закінчення робі, є дата підписання двостороннього акту про повне закінчення робіт в обсягах, передбачених цим договором.

Пунктом 4 договору передбачено, що акти виконаних робіт готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника. Уповноважений представник замовника на протязі 3-х робочих днів перевіряє відповідність даних, зазначених у актах, фактичним обсягам виконаних підрядних робіт підрядником, а також перевіряє вартість даних робіт та якість даних робіт і, у разі відповідності, підписує їх.

На підтвердження виконання умов даного договору представником позивача надано: договірну ціну на ремонтно-оздоблювальні роботи, локальний кошторис №2-1-1 на ремонтно-оздоблювальні роботи, підсумкову відомість ресурсів, довідку про вартість виконаних робіт за травень 2014 року форми КБ-3, акт №3/1 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2014 року форми КБ-2в, податкову накладну №19 від 30 травня 2014 року на суму ПДВ 45 000,00 грн., квитанцію №1 від 05 червня 2014 року, платіжне доручення №11 від 04 червня 2014 року на суму 270 000,00 грн.

Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04 грудня 2009 року №554 Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві типовими формами первинних облікових документів у будівництві є форма № КБ-2в Акт приймання виконаних будівельних робіт та форма № КБ-3 Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати .

Отже, акти форми № КБ-2в та довідки форми № КБ-3 є також належними доказами (первинними документами), що підтверджують факт виконання підрядних робіт, їх зміст, обсяг та вартість.

Зміст і форма вище вказаних досліджених судом документів відповідає вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 червня 1999 року №996-XIV та вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

З урахуванням положень пунктів 1, 2 статті 9 Закону України від 16 червня 1999 року №996-XIV, за наявності доказів: договорів, актів приймання виконаних робіт, податкових накладних, банківських виписок, платіжних доручень, протоколів тощо, досліджених податковим органом під час проведення перевірки та відображених в Акті перевірки, вбачається реальність вчинення позивачем вище перелічених господарських операцій.

Суд звертає увагу, що контрагент позивача мав належний рівень правосуб'єктності, в установленому порядку був зареєстрований платником ПДВ, тому зобов'язаний був нараховувати ПДВ та згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України вправі був виписувати податкові накладні, які, згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, є підставою для формування податкового кредиту. Також, як вже зазначалось, всі податкові накладні, отримані позивачем від контрагентів були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Не відносяться до податкового кредиту лише суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Водночас, при ухваленні судового рішення, суд у силу приписів абзацу 2 частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не враховує посилання відповідача на те, що спірні договори підряду були укладені між сторонами з фіктивною метою, оскільки у текстах цих договорів зазначені реквізити рахунку на які здійснювалась оплата за виконані роботи.

Суд вважає, що відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені у наданих позивачем первинних документах, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Суд зважає на те, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податків права на витрати та податковий кредит. Це відповідає самому змісту норм підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, статті 198 Податкового кодексу України, які надають платнику податків право зменшити податкові зобов'язання на суму витрат, сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) при здійсненні господарської діяльності. Встановлення законодавцем податкових преференцій має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, в свою чергу, презюмує здійснення господарських операцій, що є об'єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді витрат та/або податкового кредиту, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податків сум витрат та/або податкового кредиту.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ Фінансові ініціативи , не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем досліджуваних господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

В той же час, відсутність у контрагента позивача задекларованих матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки, як вже зазначалося, залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30 січня 2018 року №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Стосовно посилань податкового органу на акт неможливості проведення звірки контрагента позивача як на підставу для визнання господарських операцій нереальними, суд виходить з наступного.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податку від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо платник податку мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Суд звертає увагу, що акти про результати проведення податкових перевірок (звірок) контрагентів позивача не доводять обставин, з якими відповідач пов'язує висновки акту перевірки позивача та прийняті на підставі нього спірні податкові повідомлення-рішення. Твердження контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок товарів (надання послуг, робіт). При цьому, умовами договорів таке залучення матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів передбачено.

Оскільки позивачем доведено дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та до складу витрат, а також надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів та робіт (послуг) для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту (витрат з податку на прибуток) на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій із вказаним контрагентом.

На думку суду, доведення податкового правопорушення має полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій. Сам факт неможливості проведення перевірки, звірки контрагентів платника податків засвідчує виключно неможливість їх проведення, та не є належним доказом який доводить або спростовує реальність вчинення господарських операцій.

Відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року № К/9901/873/18.

З урахуванням викладеного, позивач надав відповідні первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій із ТОВ Кью Трейд , натомість доводи контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансові ініціативи задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №0982615147 та №0972615147 від 21 лютого 2018 року.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансові інвестиції (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 30, код ЄДРПОУ 33051722) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 379 (п'ять тисяч триста сімдесят дев'ять) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко