Постанова

від 16.01.2019 по справі 826/4098/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/4098/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року (справу розглянуто у порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансові ініціативи" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансові ініціативи", звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 21 лютого 2018 року №0982615147 та №0972615147.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва 28 вересня 2018 року у адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №0982615147 та №0972615147 від 21 лютого 2018 року.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу у якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини справи. Зокрема, відповідач посилається на те, що у контрагента позивача ТОВ Кью Трейд відсутні факти придбання у контрагентів-постачальників ремонтно-оздоблювальних робіт (згідно даних реєстру податкових накладних), відсутність у останнього реальної можливості (відсутність на підприємстві основних засобів, трудових ресурсів, транспортних засобів тощо) виконання своїх зобов'язань.

04.01.2019 до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому підтримав позицію суду першої інстанції.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзову на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв'язку із надходженням постанови про призначення перевірки від 04 вересня 2014 року слідчого відділу фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у кримінальному провадженні №32014100020000005 від 10 січня 2014 року, згідно з наказом Головного управління ДФС у м. Києві від 10 лютого 2016 року №491, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансові ініціативи" (код 33051722) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Кью Трейд" (код 38698457) за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки №27/26-15-13-07-02/33051722 від 25 лютого 2016 року, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.19 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 113 251,00 грн. за 2014 рік;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 125 833,34 грн., в тому числі: в лютому 2014 року в сумі 26 666,67 грн., в квітні 2014 року в сумі 54 166,67 грн., в травні 2014 року в сумі 45 000,00 грн.

21 лютого 2018 року на підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0982615147, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та пункту 57.3 статті 57, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 188 750,01 грн., з яких за податковими зобов'язаннями 125 833,34 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 62 916,67 грн.;

- № 0972615147 яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та пункту 57.3 статті 57, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 169 876,50 грн., з яких за податковими зобов'язаннями 113 251,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 56 625,50 грн.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та вказав, що позивачем доведено реальний характер проведених господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Кью Трейд".

Даючи правову оцінку викладеним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст.198 Податкового кодекс України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Заперечуючи у акті перевірки факт реального здійснення господарської операції між позивачем та контрагентом, відповідач зазначає про те, що у провадженні СВ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві перебувають матеріали досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 32014100020000005, за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України. Відповідач зазначає, що за результатами проведених слідчих дій встановлено, що ОСОБА_2 створено ТОВ Кью Трейд з метою прикриття незаконної діяльності спрямованої на ухилення від сплати податків реального сектору економіки. Також, у ході досудового розслідування встановлено, що ТОВ Кью Трейд за податковою адресою не знаходиться, відсутні власні або орендовані складські приміщення для зберігання товарів, відсутні інші засоби для здійснення фінансово-господарської діяльності. Окрім того, під час досудового розслідування отримано тимчасовий доступ до банківських рахунків ТОВ Кью Трейд та встановлено, що значна частина грошових коштів (17 501 000 грн) перераховувалась на рахунки 4-х підприємств з призначенням платежу зворотна фінансова допомога, без ПДВ та за морозиво та напівфабрикати , які в подальшому нікому з контрагентів не реалізовувались.

Таким чином, подібний руху коштів ТОВ Кью Трейд може свідчити про відсутність реального вчинення господарських операцій без реального настання правових наслідків та, як наслідок, про юридичну дефективність відповідних первинних документів, оскільки підприємство ТОВ Кью Трейд не могло продавати товари, надавати послуги та виконувати роботи у зв'язку із відсутністю фактів придбання таких товарів, робіт (послуг), а також у зв'язку із відсутністю необхідних умов та засобів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Згідно декларації на прибуток підприємств за 2013 рік (вх. від 23.01.2014 №9088681451) у ТОВ Кью Трейд відсутній додаток AM, що свідчить про відсутність амортизаційних відрахувань та, відповідно, відсутність будівель, споруд, основних та транспортних засобів, які необхідні для здійснення основного виду діяльності.

У ході проведення звірки не встановлено факт взаємовідносин (передачі товарів робіт/послуг) між ТОВ Кью Трейд та підприємствами - покупцями, у зв'язку з відсутністю (не наданням для звірки) договорів, про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Звіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту.

Так, позивач при здійсненні господарської діяльності мав відносини з ТОВ "Кью Трейд", з яким було укладено, зокрема, договір №2502-Р/1 від 25 лютого 2014 року, відповідно до умов якого підрядник в межах договірної ціни виконує на свій ризик власними і залученими силами та засобами в строки і за цінами, відповідно до умов цього договору ремонтно-оздоблювальні роботи житлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ вул. Саксаганського, буд. 30, з додержанням будівельних правил та норм.

Відповідно до пункту 2 вказаного договору загальна ціна (вартість) ремонтно-оздоблювальних робіт по цьому договору становить 160 000,00 грн., в тому числі ПДВ 26 666,67 грн.

Згідно пункту 3 договору, строки виконання робіт та послуг, які передбачені цим договором: тривалість робіт 30 календарних днів. Підрядник зобов'язується виконати роботи, передбачені цим договором протягом вищевказаного терміну; початок робіт - через 3 (три) календарних дні з моменту перерахування замовником авансу на рахунок підрядника. Датою, яка підтверджує закінчення робіт, є дата підписання двостороннього акту про повне закінчення робіт в обсягах, передбачених цим договором.

Пунктом 4 договору передбачено, що акти виконаних робіт готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника. Уповноважений представник замовника на протязі 3-х робочих днів перевіряє відповідність даних, зазначених у актах, фактичним обсягам виконаних підрядних робіт підрядником, а також перевіряє вартість даних робіт та якість даних робіт і, у разі відповідності, підписує їх.

На підтвердження виконання умов даного договору представником позивача надано: договірну ціну на ремонтно-оздоблювальні роботи, локальний кошторис №2-1-1 на ремонтно-оздоблювальні роботи, підсумкову відомість ресурсів, довідку про вартість виконаних робіт за березень 2014 року форми КБ-3, акт приймання виконаних підрядних робіт за березень 2014 року форми КБ-2в, податкову накладну №11 від 27 лютого 2014 року на суму ПДВ 26 666,67 грн., платіжне доручення №887 від 27 лютого 2014 року на суму 160 000,00 грн.

28 квітня 2014 року між ТОВ "Фінансові ініціативи" (замовник) та ТОВ "Кью Трейд" (підрядник) укладено договір №2804-Р/1, відповідно до умов якого підрядник в межах договірної ціни виконує на свій ризик власними і залученими силами та засобами в строки і за цінами, відповідно до умов цього договору ремонтно-оздоблювальні роботи житлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ вул. Мечнікова, буд. 18, з додержанням будівельних правил та норм.

Відповідно до пункту 2 вказаного договору загальна ціна (вартість) ремонтно-оздоблювальних робіт по цьому договору становить 325 000,00 грн., в тому числі ПДВ 54 166,67 грн.

Згідно пункту 3 договору, строки виконання робіт та послуг, які передбачені цим договором: тривалість робіт 35 календарних днів. Підрядник зобов'язується виконати роботи, передбачені цим договором протягом вищевказаного терміну; початок робіт - через 3 (три) календарних дні з моменту перерахування замовником авансу на рахунок підрядника. Датою, яка підтверджує закінчення робіт, є дата підписання двостороннього акту про повне закінчення робіт в обсягах, передбачених цим договором.

Пунктом 4 договору передбачено, що акти виконаних робіт готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника. Уповноважений представник замовника на протязі 3-х робочих днів перевіряє відповідність даних, зазначених у актах, фактичним обсягам виконаних підрядних робіт підрядником, а також перевіряє вартість даних робіт та якість даних робіт і, у разі відповідності, підписує їх.

На підтвердження виконання умов даного договору представником позивача надано: договірну ціну на ремонтно-оздоблювальні роботи, локальний кошторис №2-1-1 на ремонтно-оздоблювальні роботи, підсумкову відомість ресурсів, довідку про вартість виконаних робіт за травень 2014 року форми КБ-3, акт приймання виконаних підрядних робіт за травень 2014 року форми КБ-2в, податкову накладну №32 від 30 квітня 2014 року на суму ПДВ 54 166,67 грн., квитанцію №1 від 07 травня 2014 року, платіжне доручення №956 від 30 квітня 2014 року на суму 75 000,00 грн., платіжне доручення №1 від 30 квітня 2014 року на суму 250 000,00 грн.

30 квітня 2014 року між ТОВ "Фінансові ініціативи" (замовник) та ТОВ "Кью Трейд" (підрядник) укладено договір №3004-Р/1, відповідно до умов якого підрядник в межах договірної ціни виконує на свій ризик власними і залученими силами та засобами в строки і за цінами, відповідно до умов цього договору ремонтно-оздоблювальні роботи житлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, пл. Бессарабська, буд. 5, з додержанням будівельних правил та норм.

Відповідно до пункту 2 вказаного договору загальна ціна (вартість) ремонтно-оздоблювальних робіт по цьому договору становить 270 000,00 грн., в тому числі ПДВ 45 000,00 грн.

Згідно пункту 3 договору, строки виконання робіт та послуг, які передбачені цим договором: тривалість робіт 30 календарних днів. Підрядник зобов'язується виконати роботи, передбачені цим договором протягом вищевказаного терміну; початок робіт - через 3 (три) календарних дні з моменту перерахування замовником авансу на рахунок підрядника. Датою, яка підтверджує закінчення робіт, є дата підписання двостороннього акту про повне закінчення робіт в обсягах, передбачених цим договором.

Пунктом 4 договору передбачено, що акти виконаних робіт готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника. Уповноважений представник замовника на протязі 3-х робочих днів перевіряє відповідність даних, зазначених у актах, фактичним обсягам виконаних підрядних робіт підрядником, а також перевіряє вартість даних робіт та якість даних робіт і, у разі відповідності, підписує їх.

На підтвердження виконання умов даного договору представником позивача надано: договірну ціну на ремонтно-оздоблювальні роботи, локальний кошторис №2-1-1 на ремонтно-оздоблювальні роботи, підсумкову відомість ресурсів, довідку про вартість виконаних робіт за травень 2014 року форми КБ-3, акт №3/1 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2014 року форми КБ-2в, податкову накладну №19 від 30 травня 2014 року на суму ПДВ 45 000,00 грн., квитанцію №1 від 05 червня 2014 року, платіжне доручення №11 від 04 червня 2014 року на суму 270 000,00 грн.

Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04 грудня 2009 року №554 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" типовими формами первинних облікових документів у будівництві є форма № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та форма № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Отже, акти форми № КБ-2в та довідки форми № КБ-3 є належними доказами (первинними документами), що підтверджують факт виконання підрядних робіт, їх зміст, обсяг та вартість.

Згідно зі ст. 1, ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

За певних обставин подані позивачем документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання. У податкових спорах суди встановлюють чи підтверджують документи і розкривають, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов'язання на підставі таких операцій.

Як свідчить судова практика (зокрема, постанова Верховного Суду України від 27 червня 2017 року справі № 2а-6549/11/1470), про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

У постанові Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі № 826/20366/13-а зазначено, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши зміст цивільно-правових угоди, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що зі спірної операції позивача з контрагентом вбачається наявність економічної (ділової) мети, оскільки позивачем надано первинні документи та докази подальшого використання отриманих робіт у власній господарській діяльності, а саме: проведення ремонтних робіт у приміщеннях, що належать позивачу та використовуються у власній господарській діяльності.

Колегія суддів обізнана з правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постанові від 27 березня 2018 року у справі №826/1588/13-а про те, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема відшкодування сплаченого ПДВ у складі ціни придбаного товару.

Крім зазначеного, на переконання суду, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Більш того, сам факт наявності кримінального провадження, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій.

З матеріалів справи не вбачається, що у межах кримінального провадження №№ № 32014100020000005 досліджувався зміст саме господарських операцій позивача з його контрагентом у площині податкового законодавства, а також не встановлено фіктивність первинних документів, що надані позивачем до перевірки та/або недостовірність відомостей, що у них зазначені.

Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в межах кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

При цьому, вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб'єктів щодо позивача або його контрагента надано не було.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів, які підтверджують фактичне проведення відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються виключно на матеріалах кримінального провадження № 32014100020000005, бази ІС Податковий блок та інших інформаційних ресурсів.

Натомість, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано жодних доказів, які б підтверджували доводи щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ "Кью Трейд".

Перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з контрагентом, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Натомість, у акті перевірки відповідач дійшов висновку щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства з огляду на відсутність у контрагента достатньої кількості основних фондів та трудових ресурсів.

Проте, такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, відсутність працівників тощо не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовану значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов'язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень КАС України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 21 лютого 2018 року №0982615147 та №0972615147 є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансові ініціативи" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзову на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст складено - 17.01.19.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю.Кучма