Постанова

від 26.09.2018 по справі 813/1844/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5713/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гудима Л.Я.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Видавництво Вільна Україна Корпоративного підприємства Державної акціонерної компанії Укрвидавполіграфія на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2018 року (прийняте у м. Львові суддею Гавдиком З.В.; складене у повному обсязі 12 червня 2018 року) в адміністративній справі № 813/1844/18 за позовом Головного управління ДФС у Львівській області до приватного акціонерного товариства Видавництво Вільна Україна Корпоративного підприємства Державної акціонерної компанії Укрвидавполіграфія про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2018 року Головне управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило стягнути з приватного акціонерного товариства Видавництво Вільна Україна Корпоративного підприємства Державної акціонерної компанії Укрвидавполіграфія (далі - ПАТ Видавництво Вільна Україна ) податковий борг в розмірі 116 132,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що заборгованість відповідача перед бюджетом виникла внаслідок порушення вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України), є узгодженою і в установлені законом строки не сплачена.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2018 року позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило ПАТ Видавництво Вільна Україна , яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права та без урахування фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що заборгованість із податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 6965,00 грн та податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об?єктів нежитлової нерухомості в розмірі 1088,93 грн сплачені відповідачем, що підтверджується платіжними дорученнями № 109 від 19.02.2018 та № 170 від 07.03.2018.

Платіжне доручення № 109 від 19.02.2018 на суму 8306,65 грн підтверджує сплату податку на нерухоме майно в розмірі 1088,93 грн. Цим платіжним дорученням сплачено суму, визначену актом про результати камеральної перевірки своєчасності сплати самостійно визначеного зобов'язання до бюджету від 24.01.2018 за № 167/13-01-12-13/05905697.

Платіжне доручення № 170 від 07.03.2018 на суму 8465,00 грн включає податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 6965,00 грн; решта 1500 грн - пеня, яку нарахував податковий орган.

Що стосується заборгованості із податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), то ця сума не могла бути стягнута з підприємства у зв?язку з тим, що постановою Вищого адміністративного суду України було скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова № 2151/10/23-2 від 10.02.2005 та № 16206/10/23-1 від 18.08.2005, у результаті чого податковий борг за цими повідомленнями-рішеннями повністю скасовано.

Згідно даних позивача заборгованість виникла із пені з податку на додану вартість, яка була стягнута цим рішенням.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представник відповідача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Як встановлено судом, ПАТ Видавництво Вільна Україна має податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов?язань із податку на прибуток підприємств (основний платіж), із податку на додану вартість (основний платіж, пеня) та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (основний платіж).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції мотивував його тим, що заборгованість відповідача становить 116 132,47 грн, що підтверджується наявними у справі доказами, а також довідкою ГУ ДФС у Львівській області про наявність заборгованості з податків і зборів станом на 13.03.2018; за ним рахується заборгованість за платежами: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг); податок на прибуток приватних підприємств; податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, така є узгодженою, а відтак підлягає стягненню. Докази про сплату відповідачем суми заборгованості, що є предметом цього спору, у справі відсутні.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Згідно із п.п. 14.1.156 та 14.1.175 п. 14.1 ст.14 ПК України податкове зобов?язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); податковий борг - сума грошового зобов?язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим же Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов?язання.

За вимогами п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов?язаний, крім іншого, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим же Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов?язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов?язання та/або пені вважається узгодженою.

А згідно із п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов?язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Судом встановлено, що заборгованість платника податків згідно довідки про заборгованість складає 116 132,47 грн (із податку на додану вартість - 108 078,54 грн, із податку на прибуток підприємств - 6965,00 грн, із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - 1088,93 грн).

Підставою виникнення податкового боргу із податку на додану вартість є податкова декларація з податку на додану вартість від 17.12.2017 на суму 64 076,00 грн (залишок несплаченої суми - 43 091,15 грн); податкова декларація з податку на додану вартість від 17.01.2018 на суму 62 358,00 грн.

Згідно зворотного боку облікової картки сума пені - 2629,39 грн. Відповідно до історії недоїмки із податку на додану вартість, пеня у сумі 2629,39 грн нарахована на податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 18.07.2017.

У п. 57.1 ст. 57 ПК України зазначено, що платник податків зобов?язаний самостійно сплатити суму податкового зобов?язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання декларації, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

З приводу посилання відповідача на лист ДФС України від 30.06.2017, суд звертає увагу, що ДФС України у листі № 928/6/99-99-15-02-02-15/ПСП від 30.06.2017 також зазначає, що п. 129.2 ст. 129 ПК України (в редакції чинній з 01.01.2017) передбачено, що у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов?язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов?язання (його частини) скасовується.

Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 18.07.2017, на яке нарахована пеня у сумі 2629,39 грн на момент прийняття рішення Львівським окружним адміністративним судом від 07.06.2018 у порядку адміністративного та/або судового оскарження не скасоване, відповідно відсутні підстави для скасування пені.

Крім цього, згідно із п. 52.2 ст. 52 ПК України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Необґрунтовано, на переконання суду, відповідач у своїй апеляційній скарзі посилається на справу № 813/2481/18 за позовом ПАТ Видавництво Вільна Україна до ГУ ДФС у Львівській області про визнання протиправним дій та зобов?язання вчинити дії (ухвала про відкриття провадження у справі від 13.06.2018), оскільки станом на 07.06.2018 - на момент винесення судом оскаржуваного рішення така навіть не перебувала на розгляді в суді.

За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Видавництво Вільна Україна Корпоративного підприємства Державної акціонерної компанії Укрвидавполіграфія залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2018 року в адміністративній справі № 813/1844/18 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_1 Постанова складена у повному обсязі 27 вересня 2018 року.