Постанова

від 27.09.2018 по справі 813/702/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 рокуЛьвів№876/4971/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Костіва М.В.,

при секретарі судового засідання: Гнатик А.З.

з участю представників: позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 ОСОБА_5 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року у справі №813/702/18, винесене головуючим суддею Гавдик З.В. проголошене о 11:27 год. у м. Львові, повний текст складений 07.06.2018р. за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 ОСОБА_5 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ ОСОБА_4 ОСОБА_5 звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення ГУ ДФУ у Львівській області № НОМЕР_1 від 07.02.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове законодавство не зобов'язує платника податків в підтвердження господарської операції надавати податковому органу, що здійснює контроль, сертифікати, якісні свідоцтва. Перевірка наявності сертифікатів належить до компетенції Держспродспоживслужби України, органів захисту прав споживачів, до компетенції органів метрології та стандартизації, а не до юрисдикції органу ДФС, котрий повинен перевіряти наявність первинних документів. Перевіряючи сертифікати відповідності, медичну довідку водія, котрий перевозив товар згідно ТТН, ревізор відхиляється від предмету перевірки. Висновки відповідача про те, що постачальники позивача спрямовували свою діяльність, пов'язану з наданням вигоди третім особам з метою формування податкового кредиту та витрат, є безпідставними, оскільки відомостей про наявність вироків суду, що набрали законної сили стосовно посадових осіб постачальників позивача у ЄДРС відсутні. Крім цього, позивач здійснював самовивіз товарів, тому відсутність чи наявність договорів оренди в постачальників актом перевірки не досліджувався. Більше того, чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як формувати відповідні суми валових витрат. В період за який проводилася перевірка, між позивачем та його постачальниками здійснювались господарські операції, які були виконанні в повному обсязі кожною із сторін. Усі первинні документи були належним чином оформленні у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Зокрема апелянт посилається на те, що у судовому Рішенні на майже шести сторінках перелічені копії письмових доказів наданих позивачем, проте суд зазначає, що докази надані позивачем судом не враховуються, як такі, що жодним чином не підтверджують реальність спірних господарських операцій і що будь-яких інших належних та допустимих доказів позивачем суду не надано. Натомість усі без винятку первинні документи, що були складені позивачем, містять усі перелічені судом обов'язкові реквізити, оскільки вони складені у відповідності до законодавства України, в т.ч. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а в ОСОБА_2 перевірки №88/13-01-14-01/38943686 від 18.01.2018 року немає жодного зауваження стосовно якості та належності складених позивачем та наданих для перевірки первинних документів. Судом першої інстанції не взято до уваги і не надано оцінки тій обставині, що всі, за винятком одного, постачальники на момент оформлення апеляційної скарги не є припинені як юридична особа, а на момент співпраці з ТзОВ ОСОБА_4 ОСОБА_5 мали в наявності достатній трудовий актив (від 8 до 14 осіб) та достатні основні засоби. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що перевіркою встановлено, що на порушення п. 44.1. п. 44.3. ст. 44, п. 138.1. п. 138.2. п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України. На думку відповідача спірні операції позивача з його контрагентами по суті є безтоварними, оскільки контрагенти позивача: здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою формування податкового кредиту та витрат; позивачем до перевірки не надано належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують реальність виконання операцій; відсутність за місцезнаходженням контрагентів позивача; відсутність трудових та матеріальних ресурсів. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали з підстав наведених у скарзі, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. 18.01.2018 року відповідачем проведено документальну виїзну планову перевірку позивача з питань проведення взаємовідносин із, ТОВ Еколайн-СТ за лютий-квітень 2014 року, ПП Діслав за липень-грудень 2014 року, ТОВ Антека за серпень-вересень, ТОВ Сантехресурс за травень-липень 2014 року, ТОВ ОСОБА_5 Компані за грудень 2014 року, ТОВ Компані Лакшері Кепітал за вересень-листопад 2014 року, ТОВ Г.Н.Т. ОСОБА_6 за квітень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 88/13-01-14-01/38943686 від 18.01.2018 року, яким встановлено порушення п.п. 44.1. п. 44.3. ст. 44, п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134, п. 138.1., п. 138.2., п. 138.8 ст. 138, п. 152.1 ст. 152 ПК України.

07.02.2018 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0002121401, яким позивачу збільшено суду грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств: в сумі 1582708,75 грн. за податковими зобов'язаннями 1582708,75 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 316541,75 грн.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що належних та допустимих доказів реальності здійснення спірних господарських операцій позивачем, суду не надано, а докази надані позивачем судом не враховуються, оскільки такі жодним чином не підтверджують реальність спірних господарських операцій.

Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції невірними та такими, що суперечать нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Виходячи з вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону, сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Відповідно до п.44.1 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені вищевказаною нормою.

Згідно з п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених уп.44.1 Податкового кодексу України, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого Податковим кодексом України граничного терміну подання такої звітності.

Як встановлено п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій надано як докази копії наступних документів:

Договір поставки №01/09 від 01.09.2014 року укладений між ТОВ КОМПАНІЯ ЛАКШЕРІ КЕПІТАЛ (Постачальник) та ТОВ ОСОБА_4 ОСОБА_5 (Покупець), згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві продукцію, запасні частини і аксесуари до автомобілів, згідно виставлених рахунків Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар. По вказаному договору копії: товарно-транспортних накладних: № 220914 від 22.09.2014, № 230914 від 23.09.2014, № 250914 від 25.09.2014, № 250914/2 від 25.09.2014, № 250914/3 від 25.09.2014, № 290914 від 29.09.2014, № 290914/2 від 29.09.2014, № 011014 від 01.10.2014, № 031014 від 03.10.2014, № 031014/2 від 03.10.2014, № 071014/2 від 07.10.2014, № 071014 від 07.10.2014, № 091014 від 09.10.2014, № 301014 від 30.10.2014; видаткових накладних: № РН-213/09 від 22.09.2014, № РН-192/09 від 23.09.2014, № РН-199/09 від 25.09.2014, № РН-200/09 від 25.09.2014, № РН-201/09 від 25.09.2014, № РН-203/09 від 25.09.2014, № РН-202/09 від 25.09.2014, № РН-204/09 від 25.09.2014, № РН-205/09 від 25.09.2014, № РН-301/09 від 29.09.2014, № РН-302/09 від 29.09.2014, № РН-303/09 від 29.09.2014, № РН-304/09 від 29.09.2014, № РН-16/10 від 01.10.2014, № РН-17/10 від 01.10.2014, № РН-15/10 від 01.10.2014, № РН-38/10 від 03.10.2014, № РН-37/10 від 03.10.2014, № РН-36/10 від 03.10.2014, № РН-35/10 від 03.10.2014, № РН-45/10 від 07.10.2014, № РН-46/10 від 07.10.2014, № РН-47/10 від 07.10.2014, № РН-48/10 від 07.10.2014, № РН-50/10 від 09.10.2014, № РН-51/10 від 09.10.2014, № РН-265/10 від 30.10.2014, № РН-266/10 від 30.10.2014, № РН-264/10 від 30.10.2014; податкових накладних: № 213 від 22.09.2014, № 192 від 23.09.2014, № 199 від 25.09.2014, № 200 від 25.09.2014, № 201 від 25.09.2014, № 203 від 25.09.2014, № 202 від 25.09.2014, № 204 від 25.09.2014, № 205 від 25.09.2014, № 301 від 29.09.2014, № 302 від 29.09.2014, № 303 від 29.09.2014, № 304від 29.09.2014, № 16 від 01.10.2014, № 17 від 01.10.2014, № 15 від 01.10.2014, № 38 від 03.10.2014, № 37 від 03.10.2014, № 36 від 03.10.2014, № 35 від 03.10.2014, № 45 від 07.10.2014, № 46 від 07.10.2014, № 47 від 07.10.2014, № 48 від 07.10.2014, № 50 від 09.10.2014, № 51 від 09.10.2014, №264 від 30.10.2014, № 265 від 30.10.2014, № 266 від 30.10.201.

Договір поставки №5/5 від 05.05.2014 року укладений між ПП Діслав (Постачальник) та ТОВ ОСОБА_4 ОСОБА_5 (Покупець), згідно якого Постачальник зобов'язується протягом дії договору поставляти Покупцю товари окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджується сторонами в специфікаціях, або в інший спосіб за домовленістю сторін, а Покупець зобов'язаний приймати товар, та не оплачувати його на встановлених договором умовах. До вказаного договору копії: товарно-транспортних накладних: № 220714 від 22.07.2014, № 220714/2 від 22.07.2014, № 250714 від 25.07.2014, № 300714 від 30.07.2014, № 300714/2 від 30.07.2014, № 10814 від 01.08.2014, № 060814 від 06.08.2014, № 080814 від 08.08.2014, № 120814 від 12.08.2014, № 140814 від 14.08.2014, № 180814 від 18.08.2014, № 080814/2 від 08.08.2014, № 210814 від 21.08.2014, № 131014 від 13.10.2014, № 151014 від 15.10.2014, № 171014 від 17.10.2014, № 211014 від 21.10.2014, № 231014 від 23.10.2014, № 231014/2 від 23.10.2014, № 241014 від 24.10.2014, № 281014 від 28.10.2014, № 031114 від 03.11.2014, № 051114 від 05.11.2014, № 071114/2 від 07.11.2014, № 071114 від 07.11.2014, № 111114 від 11.11.2014, № 131114 від 13.11.2014, № 201114 від 20.11.2014, № 021214 від 02.12.2014; видаткових накладних: № РН-114/7 від 22.07.2014, № РН-115/7 від 22.07.2014, № РН-113/7 від 22.07.2014, № РН-112/7 від 22.07.2014, № РН-111/7 від 22.07.2014, № РН-127 від 25.07.2014, № РН-126 від 25.07.2014, № РН-125 від 25.07.2014, № РН-153 від 30.07.2014, № РН-152 від 30.07.2014, № РН-151 від 30.07.2014, № РН-150 від 30.07.2014, № РН-149 від 30.07.2014, № РН-148 від 30.07.2014, № РН-9 від 01.08.2014, № РН-10 від 01.08.2014, № РН-32 від 06.08.2014, № РН-33 від 06.08.2014, № РН-34 від 06.08.2014, № РН-55 від 08.08.2014, № РН-56 від 08.08.2014, № РН-57 від 08.08.2014, № РН-70 від 08.08.2014, № РН-85 від 12.08.2014, № РН-86 від 12.08.2014, № РН-87 від 12.08.2014, № РН-88 від 14.08.2014, № РН-89 від 14.08.2014, № РН-90 від 14.08.2014, № РН-91 від 14.08.2014, № РН-122 від 18.08.2014, № РН-123 від 18.08.2014, № РН-124 від 18.08.2014, № РН-125 від 18.08.2014, № РН-126 від 18.08.2014, № РН-144 від 21.08.2014, № РН-145 від 21.08.2014, № РН-146 від 21.08.2014, № РН-147 від 21.08.2014, № РН-138/10 від 13.10.2014, № РН-139/10 від 13.10.2014, № РН-140/10 від 13.10.2014, № РН-151 від 15.10.2014, № РН-152 від 15.10.2014, № РН-153 від 15.10.2014, № РН-165 від 17.10.2014, № РН-166 від 17.10.2014, № РН-196 від 21.10.2014, № РН-197 від 21.10.2014, № РН-198 від 21.10.2014, № РН-199 від 21.10.2014, № РН-214 від 23.10.2014, № РН-212 від 23.10.2014, № РН-213 від 23.10.2014, № РН-216 від 23.10.2014, № РН-215 від 23.10.2014, № РН-266 від 24.10.2014, № РН-267 від 24.10.2014, № РН-268 від 24.10.2014, № РН-275 від 28.10.2014, № РН-272 від 28.10.2014, № РН-273 від 28.10.2014, № РН-274 від 28.10.2014, № РН-10/11 від 03.11.2014, № РН-11/11 від 03.11.2014, № РН-12/11 від 03.11.2014, № РН-13/11 від 05.11.2014, № РН-14 від 05.11.2014, № РН-15 від 05.11.2014, № РН-16 від 07.11.2014, № РН-17 від 07.11.2014, № РН-18 від 07.11.2014, № РН-19 від 07.11.2014, № РН-49 від 11.11.2014, № РН-50 від 11.11.2014, № РН-52 від 13.11.2014, № РН-53 від 13.11.2014, № РН-136 від 20.11.2014, № РН-29/12 від 02.12.2014, № РН-30/12 від 02.12.2014; податкових накладних: № 29 від 02.12.2014, № 30 від 02.12.2014, № 114 від 22.07.2014, № 115 від 22.07.2014, № 113 від 22.07.2014, № 112 від 22.07.2014, № 111 від 22.07.2014, № 127 від 25.07.2014, № 126 від 25.07.2014, № 125 від 25.07.2014, № 153 від 30.07.2014, № 152 від 30.07.2014, № 151 від 30.07.2014, № 150 від 30.07.2014, № 149 від 30.07.2014, № 148 від 30.07.2014, № 9 від 01.08.2014, № 10 від 01.08.2014, № 32 від 06.08.2014, № 33 від 06.08.2014, № 34 від 06.08.2014, № 55 від 08.08.2014, № 56 від 08.08.2014, № 57 від 08.08.2014, № 70 від 08.08.2014, № 85 від 12.08.2014, № 86 від 12.08.2014, № 87 від 12.08.2014, № 88 від 14.08.2014, № 89 від 14.08.2014, № 90 від 14.08.2014, № 91 від 14.08.2014, № 122 від 18.08.2014, № 123 від 18.08.2014, № 124 від 18.08.2014, № 125 від 18.08.2014, № 126 від 18.08.2014, № 144 від 21.08.2014, № 145 від 21.08.2014, № 146 від 21.08.2014, № 147 від 21.08.2014, № 138/10 від 13.10.2014, № 139/10 від 13.10.2014, № 140/10 від 13.10.2014, № 151 від 15.10.2014, № 152 від 15.10.2014, № 153 від 15.10.2014, № 165 від 17.10.2014, № 166 від 17.10.2014, № 196 від 21.10.2014, № 197 від 21.10.2014, № 198 від 21.10.2014, № 199 від 21.10.2014, № 214 від 23.10.2014, № 212 від 23.10.2014, № 213 від 23.10.2014, № 216 від 23.10.2014, № 215 від 23.10.2014, № 266 від 24.10.2014, № 267 від 24.10.2014, № 268 від 24.10.2014, № 275 від 28.10.2014, № 272 від 28.10.2014, № 273 від 28.10.2014, № 274 від 28.10.2014, № 10 від 03.11.2014, № 11 від 03.11.2014, № 12 від 03.11.2014, № 13 від 05.11.2014, № 14 від 05.11.2014, № 15 від 05.11.2014, № 16 від 07.11.2014, № 17 від 07.11.2014, № 18 від 07.11.2014, № 19 від 07.11.2014, № 49 від 11.11.2014, № 50 від 11.11.2014, № 52 від 13.11.2014, № 53 від 13.11.2014, № 136 від 20.11.2014, № 29 від 02.12.2014, № 30 від 02.12.2014.

Договір поставки № 03-02 від 03.02.2014 року укладений між ТОВ Еколайн-СТ (Постачальник) та ТОВ Тір-Авто-Трейд (Покупець), згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві продукцію, запасні частини, номерні агрегати і аксесуари до автомобілів, згідно виставлених рахунків Покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. На підтвердження реальності вказаного Договору, позивачем представлено копії: товарно-транспортних накладних: №180214 від 18.02.2014, № 260214 від 26.02.2014, № 30314 від 03.03.2014, № 110314 від 11.03.2014, № 140314 від 14.03.2014, № 170314 від 17.03.2014, № 240314 від 24.03.2014, № 240314/2 від 24.03.2014, № 310314 від 31.03.2014, № 310314/2 від 31.03.2014, № 310314/3 від 31.03.2014, № 310314/4 від 31.03.2014; видаткових накладних: № РН-239 від 18.02.2014, № РН-716 від 26.02.2014, № РН-112 від 03.03.2014, № РН-113 від 03.03.2014, № РН-259/3 від 11.03.2014, № РН-260/3 від 11.03.2014, № РН-329/3 від 14.03.2014, № РН-330/3 від 14.03.2014, № РН-331/3 від 14.03.2014, № РН-416 від 17.03.2014, № РН-417/3 від 17.03.2014, № РН-418/3 від 17.03.2014, № РН-711/3 від 24.03.2014, № РН-710/3 від 24.03.2014, № РН-709/3 від 24.03.2014, № РН-708/3 від 24.03.2014, № РН-1155 від 31.03.2014, № РН-1156 від 31.03.2014, № РН-1157 від 31.03.2014, № РН-1158 від 31.03.2014, № РН-1159 від 31.03.2014, № РН-1160 від 31.03.2014, № РН-1161 від 31.03.2014, № РН-1162 від 31.03.2014, № РН-1163 від 31.03.2014, № РН-1164 від 31.03.2014, № РН-1165 від 31.03.2014, № РН-1166 від 31.03.2014; податкових накладних: № 239 від 18.02.2014, № 716 від 26.02.2014, № 112 від 03.03.2014, № 113 від 03.03.2014, № 259 від 11.03.2014, № 260 від 11.03.2014, № 329 від 14.03.2014, № 330 від 14.03.2014, № 331 від 14.03.2014, № 416 від 17.03.2014, № 417 від 17.03.2014, № 418 від 17.03.2014, № 711 від 24.03.2014, № 710 від 24.03.2014, № 709 від 24.03.2014, № 708 від 24.03.2014, № 1155 від 31.03.2014, № 1156 від 31.03.2014, № 1157 від 31.03.2014, № 1158 від 31.03.2014, № 1159 від 31.03.2014, № 1160 від 31.03.2014, № 1161 від 31.03.2014, № 1162 від 31.03.2014, № 1163 від 31.03.2014, № 1164 від 31.03.2014, № 1165 від 31.03.2014, № 1166 від 31.03.2014.

Договір поставки №15/4 від 15.04.2014 року, укладений між ТОВ Г.Н.Т. ОСОБА_6 (Продавець) та ТОВ ОСОБА_4 ОСОБА_5 (Покупець), згідно якого продавець зобов'язується передавати у власність Покупця запасні частини для автомобілів, згідно виставлених рахунків Покупцю, а Покупець в свою чергу зобов'язується оплатити і прийняти товар в кількості, асортименті і по цінах, вказаних в рахунках, які виставляються Продавцем. На підтвердження реальності операцій надано копії: товарно-транспортних накладних: № 150414 від 15.04.2014, № 220414 від 22.04.2014, № 280414 від 28.04.2014, № 290414 від 29.04.2014; видаткових накладних: № РН-182 від 15.04.2014, № РН-183 від 15.04.2014, № РН-184 від 15.04.2014, № РН-185 від 15.04.2014, № РН-271 від 22.04.2014, № РН-272 від 22.04.2014, № РН-273 від 22.04.2014, № РН-465 від 28.04.2014, № РН-466 від 28.04.2014, № РН-467 від 29.04.2014, № РН-468 від 29.04.2014, № РН-469 від 29.04.2014; податкових накладних: № 182 від 15.04.2014, № 183 від 15.04.2014, № 184 від 15.04.2014, № 185 від 15.04.2014, № 271 від 22.04.2014, № 272 від 22.04.2014, № 273 від 22.04.2014, № 465 від 28.04.2014, № 466 від 28.04.2014, № 467 від 29.04.2014, № 468 від 29.04.2014, № 469 від 29.04.2014.

Договір поставки №5/5 від 05.05.2014 року, укладений між ТОВ Сантехресурс (Постачальник) та ТОВ ОСОБА_4 ОСОБА_5 (Покупець), згідно якого Постачальник зобов'язується протягом дії договору поставляти Покупцю товари окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджується сторонами в специфікаціях, або в інший спосіб за домовленістю сторін, а Покупець зобов'язаний приймати товар, та не оплачувати його на встановлених договором умовах. До вказаного Договору надано копії: товарно-транспортних накладних:: № 50514 від 05.05.2014, № 70514 від 07.05.2014, № 070514/2 від 07.05.2014, № 120514 від 12.05.2014, № 120514/2 від 12.05.2014, № 150514 від 15.05.2014, № 190514 від 19.05.2014, № 190514/2 від 19.05.2014, № 230514 від 23.05.2014, № 260514 від 26.05.2014, № 280514 від 28.05.2014, №300514 від 30.05.2014, № 26.06.2014 від 26.06.2014, № 230614 від 23.06.2014, № 230614/2 від 23.06.2014, № 190614 від 19.06.2014, № 160614 від 16.06.2014, №130614 від 13.06.2014, №110614 від 11.06.2014, №110614/2 від 11.06.2014, № 60614 від 06.06.2014, № 40614 від 04.06.2014, № 40614/2 від 04.06.2014, № 20614 від 02.06.2014, № 010714 від 01.07.2014, № 030714 від 03.07.2014, № 070714 від 07.07.2014, № 090714 від 09.07.2014, № 110714 від 11.07.2014, № 150714 від 15.07.2014, № 180714 від 18.07.2014; видаткових накладних: № РН-18 від 05.05.2014, № РН-38/5 від 07.05.2014, № 39/5 від 07.05.2014, № РН-40/5 від 07.05.2014, № РН-41/5 від 07.05.2014, № РН-95 від 12.05.2014, № РН-94 від 12.05.2014, № РН-96 від 12.05.2014, № РН-97 від 12.05.2014, № РН-112 від 15.05.2014, № РН-113 від 15.05.2014, № РН-114 від 15.05.2014, № РН-221 від 19.05.2014, № РН-222 від 19.05.2014, № РН-223 від 19.05.2014, № РН-224 від 19.05.2014, № РН-289 від 23.05.2014, № РН-322 від 26.05.2014, № РН-323 від 26.05.2014, № РН-321 від 26.05.2014, № РН-324 від 28.05.2014, № РН-325 від 28.05.2014, № РН-364 від 30.05.2014, № РН-365 від 30.05.2014, № РН-25 від 02.06.2014, № РН-26 від 02.06.2014, № РН-40 від 04.06.2014, № РН-39 від 04.06.2014, № РН-38 від 04.06.2014, № РН-37/6 від 04.06.2014, № РН-51 від 06.06.2014, № РН-50 від 06.06.2014, № РН-120 від 11.06.2014, № РН-119 від 11.06.2014, № РН-118 від 11.06.2014, № РН-117 від 11.06.2014, № РН-116 від 11.06.2014, № РН-136 від 13.06.2014, № РН-135 від 13.06.2014, № РН-179/6 від 16.06.2014, № РН-177 від 16.06.2014, № РН-178 від 16.06.2014, № РН-194 від 19.06.2014, № РН-195 від 19.06.2014, № РН-196 від 19.06.2014, № РН-270 від 23.06.2014, № РН-269 від 23.06.2014, № РН-268 від 23.06.2014, № РН-267 від 23.06.2014, № РН-298 від 26.06.2014, № РН-300 від 26.06.2014, № РН-299/6 від 26.06.2014, № РН-39 від 01.07.2014, № РН-40 від 01.07.2014, № РН-41 від 03.07.2014, № РН-42 від 03.07.2014, № РН-43 від 03.07.2014, № РН-44 від 03.07.2014, № РН-88 від 07.07.2014, № РН-89 від 07.07.2014, № РН-90 від 07.07.2014, № РН-91 від 09.07.2014, № РН-92 від 09.07.2014, № РН-187/07 від 11.07.2014, № РН-188/07 від 11.07.2014, № РН-189/07 від 11.07.2014, № РН-222/07 від 15.07.2014, № РН-223/07 від 15.07.2014, № РН-221/07 від 15.07.2014, № РН-258/07 від 18.07.2014, № РН-257/07 від 18.07.2014, № РН-259/07 від 18.07.2014; податкових накладних: № 18 від 05.05.2014, № 38 від 07.05.2014, № 39 від 07.05.2014, № 40 від 07.05.2014, № 41 від 07.05.2014, № 95 від 12.05.2014, № 94 від 12.05.2014, № 96 від 12.05.2014, № 97 від 12.05.2014, № 112 від 15.05.2014, № 113 від 15.05.2014, № 114 від 15.05.2014, № 221 від 19.05.2014, № 222 від 19.05.2014, № 223 від 19.05.2014, № 224 від 19.05.2014, № 289 від 23.05.2014, № 322 від 26.05.2014, № 323 від 26.05.2014, № 321 від 26.05.2014, № 324 від 28.05.2014, № 325 від 28.05.2014, № 364 від 30.05.2014, № 365 від 30.05.2014, № 25 від 02.06.2014, № 26 від 02.06.2014, № 40 від 04.06.2014, № 39 від 04.06.2014, № 38 від 04.06.2014, № 37 від 04.06.2014, № 51 від 06.06.2014, № 50 від 06.06.2014, № 120 від 11.06.2014, № 119 від 11.06.2014, № 118 від 11.06.2014, № 117 від 11.06.2014, № 116 від 11.06.2014, № 136 від 13.06.2014, № 135 від 13.06.2014, № 179 від 16.06.2014, № 177 від 16.06.2014, № 178 від 16.06.2014, № 194 від 19.06.2014, № 195 від 19.06.2014, № 196 від 19.06.2014, № 270 від 23.06.2014, № 269 від 23.06.2014, № 268 від 23.06.2014, № 267 від 23.06.2014, № 298 від 26.06.2014, № 300 від 26.06.2014, № 299 від 26.06.2014, № 39 від 01.07.2014, № 40 від 01.07.2014, № 41 від 03.07.2014, № 42 від 03.07.2014, № 43 від 03.07.2014, № 44 від 03.07.2014, № 88 від 07.07.2014, № 89 від 07.07.2014, № 90 від 07.07.2014, № 91 від 09.07.2014, № 92 від 09.07.2014, № 187 від 11.07.2014, № 188 від 11.07.2014, № 189 від 11.07.2014, № 222 від 15.07.2014, № 223 від 15.07.2014, № 221 від 15.07.2014, № 258 від 18.07.2014, № 257 від 18.07.2014, № 259 від 18.07.2014.

Договір поставки №20/08 від 20.08.2014 року, укладений між ТОВ Антека (Постачальник) та ТОВ ОСОБА_4 ОСОБА_5 (Покупець), згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві продукцію, запасні частини і аксесуари до автомобілів, згідно виставлених рахунків Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. До Договору надані копії: товарно-транспортних накладних: № 010914 від 01.09.2014, № 040914 від 04.09.2014, № 040914/2 від 04.09.2014, № 080914 від 08.09.2014, № 110914 від 11.09.2014, № 150914 від 15.09.2014, № 180914 від 18.09.2014, № 180914/2 від 18.09.2014, № 220914 від 22.09.2014, № 150914/2 від 15.09.2014, № 220914 від 22.09.2014, № 260814 від 26.08.2014, № 260814/2 від 26.08.2014, № 280814 від 28.08.2014, № 280814/2 від 28.08.2014.

Договір поставки №12/14 від 01.12.2014 року, укладений між ТОВ ОСОБА_5 КОМПАНІ (Продавець) та ТОВ ОСОБА_4 ОСОБА_5 (Покупець), згідно якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця запасні частини для великогабаритної техніки, згідно виставлених рахунків покупцю, а покупець в свою чергу зобов'язується оплатити і прийняти товар в кількості, асортименті і по цінах, вказаних в рахунках, які виставляються продавцем.

Договір поставки № 8/12 від 08.12.2014 року, укладеного між ТОВ ОСОБА_5 КОМПАНІ (Продавець) та ТОВ ОСОБА_4 ОСОБА_5 (Покупець), згідно якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця запасні частини для великогабаритної техніки, згідно виставлених рахунків покупцю, а покупець в свою чергу зобов'язується оплатити і прийняти товар в кількості, асортименті і по цінах, вказаних в рахунках, які виставляються продавцем. До вказаних Договорів: видаткові накладні: № РН-15 від 15.12.2014, № РН-16 від 15.12.2014, № РН-18/12 від 17.12.2014, № РН-19/12 від 19.12.2014, № РН-46/12 від 22.12.2014, № РН-47/12 від 22.12.2014; податкові накладні: № 15 від 15.12.2014, № 16 від 15.12.2014, № 18 від 17.12.2014, № 19 від 17.12.2014, № 46 від 22.12.2014, № 47 від 22.12.2014; товарно-транспортні накладні: № 221214 від 22.12.14, № 171214 від 17.12.14, № 151214 від 15.12.14.

Крім цього, аналіз по бухгалтерському рахунку 28 Товари помісячно за лютий - грудень 2014 року; аналіз по бухгалтерському рахунку 90 Собівартість реалізації помісячно за лютий - грудень 2014 року; - банківські виписки за 2014 рік; накази про прийняття на роботу в ТОВ ОСОБА_4 ОСОБА_5 директора та водія; акти прийому-передачі вантажного автомобіля від 31.03.2014 року; договір найму (оренди) транспортного засобу від 31.03.2014 року; наказ №1-а про введення в експлуатацію автомобіля 31.03.2014 року; договір оренди офісного приміщення №1410 від 15.10.2013 року; договір оренди офісно-складського приміщення № 0511 від 05.11.2013 року; договір оренди офісно-складського приміщення № 0108Т від 01.08.2014 року; специфікації на товар згідно замовлень з контрагентами ПП Діслав , ТОВ Еколайн-СТ , ТОВ Антека , ТОВ Сантехресурс , ТОВ ОСОБА_5 Компані , ТОВ Компані Лакшері Кепітал , ТОВ Г.Н.Т. ОСОБА_6 за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

У ОСОБА_2 перевірки, податковий орган вказує на такі порушення як: ненадання сертифікатів якості чи сертифікатів відповідності; довіреностей, договорів чи інших документів якими б підтверджувалося повноваження конкретної особи на отримання товару; недоліки контрагентів з якими ТзОВ ОСОБА_4 ОСОБА_5 мало співпрацю в період, що перевірявся, серед них: відсутність матеріальної бази для здійснення господарських операцій; підозра на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Апеляційний суд вважає такі доводи невірними та безпідставними з огляду на наступне.

Чинне податкове законодавство не зобов'язує платника податків в підтвердження господарської операції надавати податковому органу сертифікати якості чи відповідності. Органи ДФС повинні перевіряти наявність первинних документів у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

Що стосується неможливості проведення зустрічної звірки, то вказана обставина не може бути покладена в основу висновку акту документальної позапланової виїзної перевірки та не може свідчити про те, що господарські операції не відбувались.

Крім цього, відповідно до п. 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентами позивача господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у підприємства основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності є необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними видаткових та податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності, зокрема придбання товарів.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 в справі №816/166/15-а.

В обґрунтування своєї позиції колегія суддів вказує, що чинне законодавство України не містить норм, які б покладали відповідальність на платника податку щодо обов'язку здійснювати контроль за дотриманням інших суб'єктів господарювання вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності, декларуванні ними податкової звітності тощо.

Водночас, на час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстрованими в ЄДРПОУ, тобто були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю крім цього мали в наявності достатній трудовий актив (від 8 до 14 осіб) та достатні основні засоби.

Окрім зазначеного, станом на сьогоднішній день усі контрагенти позивача, крім одного, перебувають у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як діючі суб'єкти господарювання.

Щодо посилань суду першої інстанції у рішенні на аналіз даних ІС Податковий блок та про які зазначає відповідач у ОСОБА_2 перевірки, то такі є невірними, оскільки такі не можуть бути доказом у адміністративній справі.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, в Україні дії презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, долучені до матеріалів справи копії первинних документів за своїм змістом та оформленням в повній мірі підтверджують факт проведених господарських операцій. З досліджених судом договорів, розрахункових документів (банківських виписок), податкових накладних, платіжних доручень, не вбачається їх невідповідності вимогам, встановлених ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та в цілому долучені позивачем докази повністю відображають зміст та перебіг господарських операцій позивача, а також їх вартісні показники.

Платник податків не несе і не може нести відповідальності за іншого платника, навіть, якщо вони перебували між собою у господарських взаємовідносинах. В основу акту перевірки позивача лягли акти про неможливість перевірки контрагентів позивача, проте відсутність контрагентів за зареєстрованим місцезнаходження також не може бути підставою для встановлення відсутності вчинення дій по операції купівлі-продажу, таке твердження відповідача суд вважає необґрунтованим, оскільки доказом такої відсутності може слугувати запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, а не акт податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки цього контрагента.

Також апеляційним судом враховуються доводи апелянта і в тій частині, що позивачем сплачено до бюджету податки з господарських операцій, що перевірялися; розрахунки між учасниками договорів постачання проведені в повному обсязі в безготівковій формі згідно чинного законодавства, а товари в подальшому реалізовані третім особам.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що порушення зі сторони позивача, на які податковий орган вказує як на доведені, не знайшли свого належного підтвердження, а досліджені в процесі розгляду даної справи первинні документи свідчать про реальне здійснення позивачем конкретних господарських операцій.

Що стосується доводів відповідача про наявність Ухвали Печерського районного суду м. Києва від 04.10.2016 р., якою звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 25 ч. 1 ст. 205-1 КК України та закрито кримінальне провадження, то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили. Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу. Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальному провадженні, ухвалі про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанові суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку суду в кримінальному провадженні, ухвалі про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанові суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 р. у справі № 802/1853/16-а та від 29.03.2018 р. у справі № 826/3498/15. Відповідно до наведеної позиції Суд повинен дослідити, чи встановлено у вироку відомості, які б свідчили про здійснення платником, щодо якого винесено вирок, нереальної господарської діяльності за правовідносинами з конкретним контрагентом.

Вироком або у даному випадку ухвалою суду зафіксовано об'єктивну сторону складу злочину. Жодних обставин, які б свідчили про здійснення господарських операцій саме з позивачем в Ухвали Печерського районного суду м. Києва від 04.10.2016 р. не вказано.

Що стосується Протоколу допиту свідка ОСОБА_8, у якому він зазначає про переоформлення документів ТОВ Діслав на його ім'я та те, що він не мав наміру займатись підприємницькою діяльністю, то апеляційний суд зазначає наступне.

Вказані пояснення ОСОБА_8 надавав 07.11.2016 р., у кримінальному провадження під час досудового розслідування що проводиться НАБУ. Відомостей чи стосується вказане провадження фіктивного підприємництва відповідачем не представлено, як і з вказаного протоколу не вбачається в ході якого саме кримінального провадження (прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченої особи, стаття КК України за якою пред'явлено обвинувачення) допитувався вказаний свідок).

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення №0002121401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств: в сумі 1582708,75 грн. за податковими зобов'язаннями 1582708,75 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 316541,75 грн. відповідачем здійснено неправомірно, відтак податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 317 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про задоволення позову з наведених вище підстав.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 322 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції складається зокрема із резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.

З урахуванням наведених вище норм КАС України, судові витрати підлягають перерозподілу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області на користь ТзОВ ОСОБА_4 ОСОБА_5 слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору 23740,640 грн. за подання позову та 35610,960 грн. за подання апеляційної скарги, усього разом у розмірі 59351,60 грн.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року у справі №813/702/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФУ у Львівській області № НОМЕР_1 від 07.02.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області на користь ТзОВ ОСОБА_4 ОСОБА_5 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 59351,60 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_9 судді ОСОБА_10 ОСОБА_11 Повний текст постанови складено 27.09.2018 р.