Постанова

від 18.09.2018 по справі 815/6353/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/6353/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М. Г

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Танасогло Т.М., Запорожана Д.В.,

при секретарі - Кучмій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЯТІВНИК ПІВДЕНЬ" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЯТІВНИК ПІВДЕНЬ" звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 листопада 2017 року № 0044031407 та № 0044021407.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року частково задоволено заявлені позовні вимоги, а саме скасовано податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2017 року № 0044031407, а також частково скасовано податкове повідомлення-рішення та № 0044021407, на суму 385 528,05 грн.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки позивача контролюючим органом обґрунтовано встановлено численні порушення норм податкового законодавства під час здійснення ним господарської діяльності.

Зокрема, під час перевірки податковим органом виявлено, що господарські операції позивача з контрагентами ПП ЕКО-СТРОЙ-ГРАД , ПП ВІВА ТРЕЙДІНГ , ПП ВІАПЛАСТ , ТОВ АВВА-УКРАЇНА , ТОВ ТАІР ГРУП , ТОВ ЛЕГІТАЙМ-ГРІН , ТОВ ОСТ ПЛЮС , ТОВ ГАЛС ЛІДЕР , ТОВ ЛІЦИНІЯ , ТОВ МОДЕРН ФОРМ, ТОВ ЛЕГОБУД , ТОВ БАЗІС ТОРГ , ТОВ ХАРОН-СОЛАР , ТОВ СТОЛИЧНІ ТОВАРИ , ТОВ АРТ СВІТ СТАР , ТОВ ЯРМАКС Т , ТОВ ТРЕЙД-КОМПЛЕКТ , ТОВ ДРІМ ЄВРО ТРЕЙД , ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС , ТОВ ХАРЛОУ , ТОВ САЙДЕЛІТ , ТОВ ФУНДМОНОЛІТБУД , ТОВ НЕЙЛЕН ,ТОВ АВАНТСТРІМ , ТОВ ДЖЕЙЛ (раніше ТОВ ЛОГОТІП), ТОВ ПРІМАВЕРА ГРУП , ТОВ АТРОКС не мали реального характеру та не підтверджені належними доказами, а вже надані підприємством первинні бухгалтерські документи складені формально та жодним чином не спростовують висновків податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства.

При цьому, у вказаних контрагентів відсутня необхідна кількість трудових ресурсів, виробничих потужностей для здійснення господарських операцій, зазначених у наданих товариством документах.

В свою чергу, позивачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу, з якого вбачається, що судом першої інстанції зроблено вірний висновок щодо необхідності задоволення позовних вимог, так як у перевіряємий період товариством проведено реальні господарські операції, що підтверджуються зібраними у справі первинними бухгалтерськими документами.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом, у період з 26 жовтня 2017 року по 08 листопада 2017 року, проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ РЯТІВНИК ПІВДЕНЬ , з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, валютного законодавства, за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за наслідком якої 15 листопада 2017 року складено акт перевірки № 1633/15-32-14-07/3754869 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ РЯТІВНИК ПІВДЕНЬ .

В свою чергу, вказаним актом встановлено наступні порушення позивача:

1) п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 2, 5, 7, 21 П(С)БО 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, п. 6 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, ст. 1, п. 2 ст. 3, п. 1, 2, 5 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 1.2, 2.1, 2.2, 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, що призвело до заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету, у загальній сумі 309 859,00 грн.;

2) п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 960 790,00 грн.

При цьому, за наслідком виявлення вищезазначених порушень, податковим органом 29 листопада 2017 року складено та направлено товариству наступні податкові повідомлення рішення:

1) № 0044031407, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, на суму 941 077,00 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції, у сумі 235 269,00 грн.;

2) № 0044021407, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток, на суму 309 859,00 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції, у сумі 77 465,00 грн.

Не погоджуючись з отриманим податковим повідомленням-рішенням товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким не погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо відсутності порушення податкового законодавства з боку позивача, так як господарські операції між ним та його контрагентами носять реальний характер, з огляду на наступне.

Так, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, оскільки платники податків при здійсненні господарської діяльності не обмежені чинним законодавством у праві самостійно обирати найбільш оптимальний варіант ведення господарської діяльності, зокрема, не позбавлений права укладати договори із сторонніми особами щодо реалізації своїх окремих функцій.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 ПК України (в редакції на час здійснення спірних господарських операції у 2014 році) - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодекс крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України, визначено, що витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України (в редакції від 01 січня 2015 року) - є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, що затверджене наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників ПДВ з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 3 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовою колегією встановлено, що на формування спірних податкових зобов'язань позивача у перевіряємому періоді вплинули його господарські операції з контрагентами: ПП ЕКО-СТРОЙ-ГРАД , ПП ВІВА ТРЕЙДІНГ , ПП ВІАПЛАСТ , ТОВ АВВА-УКРАЇНА , ТОВ ТАІР ГРУП , ТОВ ЛЕГІТАЙМ-ГРІН , ТОВ ОСТ ПЛЮС , ТОВ ГАЛС ЛІДЕР , ТОВ ЛІЦИНІЯ , ТОВ МОДЕРН ФОРМ , ТОВ ЛЕГОБУД , ТОВ БАЗІС ТОРГ , ТОВ ХАРОН-СОЛАР , ТОВ СТОЛИЧНІ ТОВАРИ , ТОВ АРТ СВІТ СТАР , ТОВ ЯРМАКС Т , ТОВ ТРЕЙД-КОМПЛЕКТ , ТОВ ДРІМ ЄВРО ТРЕЙД , ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС , ТОВ ХАРЛОУ , ТОВ САЙДЕЛІТ , ТОВ ФУНДМОНОЛІТБУД , ТОВ НЕЙЛЕН , ТОВ АВАНТСТРІМ , ТОВ ДЖЕЙЛ (раніше ТОВ ЛОГОТІП ), ТОВ ПРІМАВЕРА ГРУП , ТОВ АТРОКС , які на думку контролюючого органу не мали реального характеру.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для визнання реальними проведені господарські операції є встановлення факту здійснення відповідних операцій, які мають бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність здійснених господарських операцій та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та понесених товариством витрат належними документами первинного обліку покладається на платника податку, позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму своїх податкових зобов'язань за наслідком проведення спірних господарських операцій.

В даному випадку, товариством в обґрунтування своїх позовних вимог, надано до суду складені первинні бухгалтерські документами, що на його думку підтверджують реальність проведених господарських операцій, а також дають змогу встановити факт придбання товарів (отримання послуг) від зазначених контрагентів.

Так, із зібраних матеріалів у справі вбачається, що ТОВ РЯТІВНИК ПІВДЕНЬ укладено низку типових договорів про надання маркетингових послуг з наступними контрагентами: ТОВ АВВА-УКРАЇНА (а.с. 90-93 т. 1, а.с. 114-117 т. 1 ), ТОВ ТАІР ГРУП (а.с. 129-132 т.1), ТОВ ЛЕГІТАЙМ-ГРІН (а.с. 135-138 т. 1), ТОВ ОСТ ПЛЮС (а.с. 149 - 152 т. 1), ТОВ ЛЕГОБУД (а.с.188-191 т. 1), ТОВ БАЗІС ТОРГ (а.с. 201-204 т.1), ТОВ СТОЛИЧНІ ТОВАРИ (а.с. 218-221 т. 1), ТОВ АРТ СВІТ СТАР (а.с. 227-230 т. 1), ТОВ ТРЕЙД-КОМПЛЕКТ (а.с. 245-248 т. 1, а.с. 9-12 т.2, а.с. 17-20 т. 2), ТОВ ДРІМ ЄВРО ТРЕЙД (а.с. 30-33 т.2), ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС (а.с. 51-54 т. 2), ТОВ ХАРЛОУ (а.с. 69-72 т. 2, а.с. 81-83 т. 2), ТОВ ФУНДМОНОЛІТБУД (а.с. 100-103 т.2), ТОВ АВАНТСТРІМ (а.с. 125-127 т.2), ТОВ ПРІМАВЕРА ГРУП (а.с. 134-137 т. 2).

В даному випадку, згідно укладених договорів вищевказані контрагенти зобов'язувались надати позивачу послуги з проведення маркетингових досліджень, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити такі послуги.

В свою чергу, на підтвердження факту виконання вказаних договорів позивачем надано до суду акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення.

При цьому, колегія суддів вважає, що первинні документи на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, безумовно є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкових зобов'язань позивача.

Між тим, умовами укладених договорів встановлено, що виконавець робіт зобов'язаний надати результати досліджень у вигляді інформаційного звіту на паперовому носії в прошитому і пронумерованому вигляді, а також в електронному вигляді на електронному носії.

Проте, у матеріалах справи відсутні копії відповідних звітів, які на думку колегії суддів безпосередньо мають підтвердити факт виконання відповідних договорів.

Більш того, всупереч вимог укладених договорів, представником товариства у судовому засіданні зазначено, що такі звіти надавались представниками контрагентів в усному вигляді, що взагалі спростовує можливість існування письмових звітів, а як наслідок виконання умов договорів.

При цьому, надані акти виконаних робіт містять лише загальні посилання на характер наданих маркетингових послуг (дослідження кон'юктури ринку), що не дає можливості колегії суддів перевірити обсяг та зміст наданих послуг.

В свою чергу, як встановлено податковим органом та вбачається із акту проведеної перевірки, перелічені вище контрагенти не мали достатньої кількості працівників та основних засобів для здійснення господарської діяльності.

Крім того, вказані контрагенти, за інформації податкового органу проводили ризиковані податкові операції з іншими суб'єктами господарювання з метою надання податкової вигоди.

В даному випадку, колегія суддів зазначає, що вказані вище обставини не є безумовною підставою для визнання фіктивними проведені господарські операції, проте такі обставини опосередковано підтверджують сумнівність проведених операцій.

Між тим, зібраними матеріалами у справі жодним чином не спростовано вищезазначених висновків податкового органу.

Тому, колегія суддів вважає, що документи позивача, на підставі яких сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит у спірному періоді, складені формально, тобто за відсутності реального отримання послуг від своїх контрагентів, а тому податковим органом правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення в цій частині.

Також, ТОВ РЯТІВНИК ПІВДЕНЬ укладено низку типових договорів про надання рекламних послуг з наступними контрагентами: ТОВ АВВА-УКРАЇНА (а.с. 96-98 т. 1), ТОВ ТАІР ГРУП (а.с. 122-124 т.1), ТОВ ГАЛС ЛІДЕР (а.с. 159-161 т.1), ТОВ ЛІЦИНІЯ (а.с. 166-168 т.1), ТОВ МОДЕРН ФОРМ , (а.с. 177-179 т.1), ТОВ БАЗІС ТОРГ (а.с. 196 -198 т.1, а.с. 208-210 т. 1), ТОВ ХАРОН-СОЛАР (а.с. 213-215 т.1), ТОВ АРТ СВІТ СТАР (а.с. 233-234 т. 1), ТОВ ТРЕЙД-КОМПЛЕКТ (а.с. 1-3 т.2, а.с. 5-7 т. 2), ТОВ ДРІМ ЄВРО ТРЕЙД (а.с. 35-37 т.2, а.с. 40-42 т. 2), ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС (а.с 47-49 т.2), ТОВ ХАРЛОУ (а.с. 62-63 т.2, а.с. 65-67 т.2), ТОВ САЙДЕЛІТ (а.с. 95-97 т.2), ТОВ НЕЙЛЕН (а.с.115-117 т.2), ТОВ АТРОКС (а.с. 139-141 т.2), ПП ВІВА ТРЕЙДІНГ (а.с. 148-149 т.2), ПП ВІАПЛАСТ (а.с. 171-172 т.2).

В даному випадку, згідно укладених договорів вищевказані контрагенти зобов'язувались надати позивачу рекламні послуги, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити такі послуги.

В свою чергу, на підтвердження факту виконання вказаних договорів позивачем надано до суду акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення.

При цьому, колегія суддів вже зазначалось, що первинні документи на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, безумовно є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкових зобов'язань позивача.

В даному випадку, надані акти виконаних робіт містять лише загальні посилання на характер наданих рекламних послуг (послуги у сфері реклами, створення та розміщення реклами у періодичних виданнях, у мережі Інтернет, розповсюдження рекламних матеріалів), що не дає можливості колегії суддів перевірити обсяг та зміст наданих послуг.

При цьому, в матеріалах справи відсутні, передбачені умовами укладених договорів, копії листів-замовлень на розміщення рекламних матеріалів.

Крім того, товариством не надано доказів розміщення його контрагентами відповідної реклами у періодичних виданнях та у мережі Інтернет, а також не зазначено яким чином з його боку здійснювався контроль за виконанням таких договорів.

В свою чергу, як встановлено податковим органом та вбачається із акту проведеної перевірки, перелічені вище контрагенти не мали достатньої кількості працівників та основних засобів для здійснення господарської діяльності.

Крім того, вказані контрагенти, за інформації податкового органу проводили ризиковані податкові операції з іншими суб'єктами господарювання з метою надання податкової вигоди.

В даному випадку, колегія суддів зазначає, що вказані вище обставини не є безумовною підставою для визнання фіктивними проведені господарські операції, проте такі обставини опосередковано підтверджують сумнівність проведених операцій.

Між тим, зібраними матеріалами у справі жодним чином не спростовано вищезазначених висновків податкового органу.

Тому, колегія суддів вважає, що документи позивача, на підставі яких сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит у спірному періоді, складені формально, тобто за відсутності реального отримання послуг від своїх контрагентів, а тому податковим органом правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення в цій частині.

Крім того, ТОВ РЯТІВНИК ПІВДЕНЬ укладено низку підряду з контрагентами ТОВ ЛЕГОБУД (а.с. 182 -183 т.1, а.с. 185-186 т. 1), ТОВ АРТ СВІТ СТАР (а.с. 237-238 т.1, а.с. 241-242 т.1), ТОВ ТРЕЙД-КОМПЛЕКТ (а.с. 14-15 т. 2), ТОВ ХАРЛОУ (а.с. 58-59 т. 2, а.с 75-76 т. 2, а.с. 78-79 т.2), ТОВ ФУНДМОНОЛІТБУД (а.с. 105-106 т.2), ТОВ НЕЙЛЕН (а.с. 112-113 т.2, а.с. 119-120 т.2), ТОВ ЛОГОТІП (а.с.130-131 т.2), ТОВ АТРОКС (а.с. 143-144 т.2).

В даному випадку, згідно укладених договорів вищевказані контрагенти зобов'язувались надати позивачу будівельні послуги з монтажу пожежної сигналізації, електромонтажних робіт, установки систем пожежегасіння, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити такі послуги.

В свою чергу, на підтвердження факту виконання вказаних договорів позивачем надано до суду акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення.

При цьому, колегія суддів вже зазначалось, що первинні документи на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, безумовно є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкових зобов'язань позивача.

В даному випадку, надані акти виконаних робіт містять лише загальні посилання на характер наданих послуг (монтажу пожежної сигналізації, електромонтажних робіт, установки систем пожежегасіння), що не дає можливості колегії суддів перевірити обсяг та зміст наданих послуг.

Більш того, в зазначених актах виконаних робіт відсутні адреси об'єктів на яких виконувались такі роботи, що на думку колегії суддів взагалі унеможливлює перевірку факту виконання відповідних робіт.

В свою чергу, виконання відповідних робіт, на думку колегії суддів, вимагає наявності кваліфікованого персоналу у контрагентів, тоді як за інформацією податкового органу у вказаних контрагентів відсутні відповідні працівники.

При цьому, на думку колегії суддів, є сумнівною можливість одночасного виконання вказаними контрагентами маркетингових, рекламних та будівельних послуг.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити щодо ділової мети вказаних операцій, так як виконання зазначених робіт є спеціалізацією самого позивача.

В свою чергу, як встановлено податковим органом та вбачається із акту проведеної перевірки, перелічені вище контрагенти не мали основних засобів для здійснення господарської діяльності.

Крім того, вказані контрагенти, за інформації податкового органу проводили ризиковані податкові операції з іншими суб'єктами господарювання з метою надання податкової вигоди.

В даному випадку, колегія суддів зазначає, що вказані вище обставини не є безумовною підставою для визнання фіктивними проведені господарські операції, проте такі обставини опосередковано підтверджують сумнівність проведених операцій.

Між тим, зібраними матеріалами у справі жодним чином не спростовано вищезазначених висновків податкового органу щодо нереальності проведених операцій.

Тому, колегія суддів вважає, що документи позивача, на підставі яких сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит у спірному періоді, складені формально, тобто за відсутності реального отримання послуг від своїх контрагентів, а тому податковим органом правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення в цій частині.

Також, ТОВ РЯТІВНИК ПІВДЕНЬ (в особі замовника) укладено з ПП ЕКО-СТРОЙ-ГРАД ( в особі виконавця) договір № 2/04/2013 від 10 квітня 2013 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язувався прийняти на себе організацію роботи з ведення довідково-інформаційної бази даних об'єктів, що спостерігаються, а також даних про надходження і працездатності обладнання та своєчасне виконання робіт з технічного обслуговування, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити такі роботи (а.с. 162 т.3).

В свою чергу, на підтвердження факту виконання вказаних договорів позивачем надано до суду акти виконаних робіт та податкові накладні.

В даному випадку, надані акти виконаних робіт містять лише загальні посилання на характер наданих послуг, що не дає можливості колегії суддів перевірити обсяг та зміст наданих послуг.

Крім того, ПП ЕКО-СТРОЙ-ГРАД за інформації податкового органу проводив ризиковані податкові операції з іншими суб'єктами господарювання з метою надання податкової вигоди.

Також, стосовно посадових осіб вказаного контрагента зареєстровано кримінальне провадження.

В даному випадку, колегія суддів зазначає, що вказані вище обставини не є безумовною підставою для визнання фіктивними проведені господарські операції, проте такі обставини опосередковано підтверджують сумнівність проведених операцій.

Між тим, зібраними матеріалами у справі жодним чином не спростовано вищезазначених висновків податкового органу щодо нереальності проведених операцій.

Тому, колегія суддів вважає, що документи позивача, на підставі яких сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит у спірному періоді, складені формально, тобто за відсутності реального отримання послуг від своїх контрагентів, а тому податковим органом правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення в цій частині.

Крім вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що контрагенти позивача, а саме: ТОВ ГАЛС ЛІДЕР зареєстровано у м. Києві, ТОВ ЛІЦИНІЯ зареєстровано у м. Києві, ТОВ МОДЕРН ФОРМ зареєстровано у Київській області, ТОВ БАЗІС ТОРГ зареєстровано у Київській області, ТОВ ХАРОН-СОЛАР зареєстровано у Київській області, ТОВ СТОЛИЧНІ ТОВАРИ зареєстровано у м. Києві, ТОВ АРТ СВІТ СТАР зареєстровано у м. Києві, ТОВ ТРЕЙД-КОМПЛЕКТ зареєстровано у м. Києві, ТОВ ДРІМ ЄВРО ТРЕЙД зареєстровано у м. Києві, ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС зареєстровано у м. Києві, ТОВ ХАРЛОУ зареєстровано у Київській області, ТОВ САЙДЕЛІТ зареєстровано у Київській області, ТОВ ФУНДМОНОЛІТБУД зареєстровано у Київській області, ТОВ НЕЙЛЕН зареєстровано у Київській області, ТОВ АВАНТСТРІМ зареєстровано у м. Херсон, ТОВ ЛОГОТІП (ТОВ ДЖЕЙЛ ) зареєстровано у м. Києві, ТОВ ПРІМАВЕРА ГРУП зареєстровано у м. Києві, ТОВ АТРОКС зареєстровано у Київській області,

Проте, в обґрунтування позовних вимог товариством не надано, а судом не зібрано, жодних відомостей щодо відрядження працівників контрагентів до м. Одеси для виконання умов укладених договорів.

В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 77 КАС України, суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

При цьому, представниками позивача у судових засіданнях не надано жодних належних пояснень щодо процесу виконання спірних договорів, змісту відповідних послуг та порядку розрахунку їх вартості.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає передчасними, а як наслідок помилковими висновки суду першої інстанції щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог, так як на підставі зібраних у матеріалах справи доказів неможливо підтвердити факт проведення спірних господарських операцій.

Тому, беручи до уваги, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального і процесуального права, наявні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року - скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "РЯТІВНИК ПІВДЕНЬ".

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 21 вересня 2018 року.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: Т.М. Танасогло

Д.В. Запорожан