Вирок

від 28.09.2018 по справі 613/590/17

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №-613/590/17 Провадження №-1-кп/613/25/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2018 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Богодухові кримінальне провадження №12017220220000302 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Крисине Богодухівського району Харківської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 01.07.2016 року Богодухівським районним судом Харківської області за ст. 185 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі, з іспитовим терміном 3 роки,-

який звинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , будучи раніше судимий 01.07.2016 року Богодухівським районним судом за ст.185 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі, з іспитовим терміном 3 роки, на шлях виправлення та перевиховання не став та знову скоїв злочини. Так ОСОБА_4 , діючи повторно, 06 травня 2017 року, близько 09-00 год, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу з приміщення гаражу вказаного домоволодіння, викрав металеві прути в кількості 40 шт., вартістю 30 грн. за 1 шт., всього на загальну суму 1200 грн., які належать ОСОБА_5 , після чого ОСОБА_4 з місця події зник, а викрадене обернув на свою користь, чим спричинив ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_4 , діючи повторно, 10 травня 2017 року, близько 10-00 год., маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, з метою незаконного самостійного збагачення, перебуваючи на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , взяв у ОСОБА_6 , для власного використання велосипед марки «Україна», б/в, вартістю 1200 грн., який належить останній, щоб поїхати на ньому до магазину в с. Максимівка, Богодухівського району, після чого з місця пригоди зник та розпорядився вищевказаним майном на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 матеріальну шкоду на вказану суму.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, не заперечував обставини вказані в обвинувальному акті, підтвердив їх. Підтвердив факт крадіжки ним 06.05.2017 року металевих прутів, які належали ОСОБА_5 , зазначив, що в подальшому він їх продав, отримані кошти витратив на власні потреби. Пояснив, що 10.05.2017 року він дійсно заволодів велосипедом ОСОБА_6 , який вона надала йому для поїздки за покупками, але велосипед він їй не повернув. Через тиждень після подій на вимогу дільничного інспектора поліції він повернув потерпілій велосипед. Повністю погодився із найменуванням, кількістю та вартістю викраденого ним майна.

Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися, надали заяви з проханням слухати справу за їх відсутності. Зазначили, що не заперечують проти розгляду справи у порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, згідно наданих ними заяв стосовно міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 покладається на думку суду, ОСОБА_5 просив застосувати до ОСОБА_4 міру покарання у вигляді позбавлення волі.

Під час судового розгляду судом було визнано недоцільним дослідження усіх доказів у справі стосовно фактичних обставин справи, викладених у обвинувальному акті, оскільки вони ніким не оспорюються, обвинуваченим ОСОБА_4 повністю визнається вина та фактичні обставини справи, а сторони кримінального провадження не заперечували проти розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України. При цьому суд з`ясував, що учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих фактичних обставин справи, переконався у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Суд дійшов висновку про доведеність, винуватості ОСОБА_4 в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно і кваліфікує його дії за ч.2 ст.185 КК України, а також заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайстві), вчиненому повторно і кваліфікує його дії за ч.2 ст.190 КК України.

Обставинами, які пом`якшують покарання для підсудного ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставиною, яка обтяжує покарання для підсудного ОСОБА_4 , суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Згідност. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 рокупередбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року) та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При цьому судом також враховано положення п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", де зазначено, що "призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів".

При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд виходить із положеньстатті 65 КК України, а саме з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, враховує характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, наявність обставин, які пом`якшують покарання та обставини, яка обтяжує покарання, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, не працює, на обліку у лікарів психіатра та нарколога при КУОЗ Богодухівська ЦРЛ не перебуває, шкоду відшкодовано, раніше судимий за скоєння аналогічного злочину проти власності, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та скоїв нові злочини (які є злочинами середньої тяжкості) у період іспитового строку.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку про призначення покарання у вигляді позбавлення волі за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, із врахуванням вимог ч.1ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим. Враховуючи, що ОСОБА_4 скоїв нові злочини в період іспитового строку суд вважає необхідним на підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 01.07.2016 року.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що визначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого, попередження нових злочинів, а тому його виправлення не можливе без ізоляції від суспільства.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлявся.

Судові витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України. Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

ОСОБА_4 визнати винним в скоєні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України та призначити покарання:

за ч.2 ст.185 КК України у виді 2 років позбавлення волі,

за ч.2 ст.190 КК України у виді 1 року позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити покарання ОСОБА_4 за сукупністю злочинів, у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ч.1ст.71 КК Українидо покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 01.07.2016 року і за сукупністю вироків остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 3 (три) місяці.

Початок строку відбуття покарання обчислювати з моменту приведення вироку у виконання.

Речові докази по справі:

-прути металеві в кількості 40 шт., які знаходяться на зберіганні у ОСОБА_5 та велосипед марки «Україна», який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_6 залишити власникам.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Богодухівський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя