Ухвала

від 05.03.2019 по справі 613/590/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 613/590/17 Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11кп/818/959/19 Суддя-доповідач ОСОБА_2 Категорія: ч.2 ст. 185, ч.2 ст.190 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 березня 2019 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова апеляційну скаргу захисника,адвоката ОСОБА_8 на вирокБогодухівського районногосуду Харківськоїобласті від26вересня 2018року,стосовно ОСОБА_7 ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 26 вересня 2018 року

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Крисине Богодухівського району Харківської області, українець, громадянин України, з професійно-технічною освітою, не одружений, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 01.07.2016 року Богодухівським районним судом Харківської області за ст. 185 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі, з іспитовим терміном 3 роки,

визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України з призначенням покарання:

-за ч.2 ст.185 КК України у виді 2 років позбавлення волі,

-за ч.2 ст.190 КК України у виді 1 року позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання, у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ч.1ст.71 КК Українидо покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 01.07.2016 року і за сукупністю вироків остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 2 років 3 місяців позбавлення волі.

Вироком встановлено, що ОСОБА_7 , будучи раніше судимий 01.07.2016 року Богодухівським районним судом за ст.185 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі, з іспитовим терміном 3 роки, на шлях виправлення та перевиховання не став та знову скоїв злочини. Так ОСОБА_7 , діючи повторно, 06 травня 2017 року, близько 09-00 год, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу з приміщення гаражу вказаного домоволодіння, викрав металеві прути в кількості 40 шт., вартістю 30 грн. за 1 шт., всього на загальну суму 1200 грн., які належать ОСОБА_9 , після чого ОСОБА_7 з місця події зник, а викрадене обернув на свою користь, чим спричинив ОСОБА_9 матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_7 , діючи повторно, 10 травня 2017 року, близько 10-00 год., маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, з метою незаконного самостійного збагачення, перебуваючи на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , взяв у ОСОБА_10 , для власного використання велосипед марки «Україна», б/в, вартістю 1200 грн., який належить останній, щоб поїхати на ньому до магазину в с. Максимівка, Богодухівського району, після чого з місця пригоди зник та розпорядився вищевказаним майном на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_10 матеріальну шкоду на вказану суму.

Не погодившись з рішенням районного суду захисник обвинуваченого ОСОБА_7 ,адвокат ОСОБА_8 подав на нього апеляційну скаргу в якій просить вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 26 вересня 2018 року змінити в частині призначення покарання у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання , яке за своїм розміром є явно несправедливим через суворість. Призначити покарання яке є співрозмірним з діянням та особою обвинуваченого, не пов`язане з позбавленням волі.

В обґрунтування вимог вказує, що суд при призначенні покарання не в повній мірі врахував тяжкість вчиненого злочину; відсутність скарг за місцем проживання обвинуваченого його відношення до вчиненого; наявність обставини яка пом`якшує покарання, а саме: щире каяття, активне розкриття злочину, відшкодування шкоди потерпілим та відсутність претензій з їх боку. Крім того судом не враховано, що ОСОБА_7 являється інвалідом через ураження опорно-рухового апарату в результаті високої ампутації нижньої кінцівки після скоєння злочину. Вважає, що відповідно до ч.2 ст. 84 КК України ОСОБА_7 може бути звільнений від покарання або подальшого його відбування.

Вислухавши доповідь судді;

пояснення захисника, який підтримав свою апеляційну скаргу;

пояснення обвинуваченого , який вважав необхідним вирок скасувати , тому що не було захисника в суді першої інстанції , в суді першої інстанції, не приймали участь потерпілі та свідки , він обмовив себе у скоєнні злочинів на вимогу дільничного , який обіцяв призначення покарання без реального позбавлення волі;

пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги;

вивчивши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.

Перевіряючи пояснення обвинуваченого щодо порушення права на захист колегія суддів вважає їх необґрунтованими, зважаючи на наступне.

Передбачені ст. 52 КПК України підстави для обов`язкової участі захисника в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 відсутні.

Як вбачається з журналу судового засідання та технічного запису, в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_7 належним чином були роз`ясненні його права та наслідки розгляду кримінального провадження в порядку ч.3 ст. 349 КПК України. (а.с.65-66 т.1) Про це також мається письмова заява ОСОБА_11 (а.с.64 т.1) Обвинувачений ОСОБА_7 клопотань про залучення захисника не заявляв, вважав можливим розглядати справу без участі потерпілих, які подали відповідні письмові заяви про розгляд провадження без їх участі (а.с.21-22 т.1)

Вину у скоєнні злочинів ОСОБА_7 визнавав в повному обсязі і був допитаний за кожним епізодом скоєних злочинів. Будь яких заяв , що визнає вину під впливом обіцянок дільничного ОСОБА_7 не робив. Таким чином колегія суддів не вбачає порушення права на захист обвинуваченого в ході судового розгляду.

Дії обвинуваченого кваліфіковано правильно, висновки суду відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі ч.2 ст.394 та ч.1 ст.404 КПК України, не перевіряє.

При призначенні покарання ОСОБА_11 суд діяв з дотриманням вимог ст.65 КК України, а саме. Врахував тяжкість скоєних злочинів , дані про особу обвинуваченого , обставини , що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України судом враховано наявність обставин, що пом`якшують покарання: щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю злочинів.

Відповідно до ст. 67 КК України судом враховано наявність обставин, що обтяжують покарання: вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Крім того судом прийнято до уваги, що ОСОБА_11 скоїв злочини в період іспитового строку призначеного попереднім вироком Богодухівського районного суду від 01 .07. 2016 р. З врахуванням зазначеного , за сукупністю вироків ОСОБА_11 призначено фактично мінімальне покарання , яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання скоєння ним нових злочинів.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що ОСОБА_11 скоїв злочини в період іспитового строку призначеного вироком Богодухівського районного суду від 01.07.2016р. за вчинення злочину , передбаченого ч.1 ст. 185 КК України.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» , у разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення

волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням

(статті 75, 104 КК) або була звільнена від відбування

покарання умовно-достроково (статті 81, 107 КК) і в період

іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення

вчинила новий злочин, суд зобов`язаний визначити остаточне

покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім

за часом вироком призначаються більш м`які види покарання.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги стосовно того , що відповідно до вимог ч.2 ст. 84 КК України,особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування, колегія суддів враховує наступне.

Після скоєння злочинів та до ухвалення вироку, ОСОБА_11 отримав травму кінцівки в результаті якої має місце її ампутація, та , відповідно до довідки МСЄК, встановлення з 16.01.18р. третьої групи інвалідності (протипоказана важка фізична праця та тривала хода).

Відповідно Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженому наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України № 1348/5/572 від 15.08.2014р. , медичний огляд засуджених осіб проводиться лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я ДКВС. З урахуванням результатів медичного огляду засудженого лікарсько-консультативна комісія негайно складає висновок про медичний огляд засудженого щодо наявності захворювання, визначеного Переліком захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання.

Отже вирішення судом питання щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_11 від подальшого відбування покарання за хворобою , можливе лише після отримання висновку лікарсько-консультативної комісії .

При таких обставинах доводи апеляційної скарги захисника , щодо необхідності пом`якшення ОСОБА_11 покарання або звільнення від нього за хворобою є необґрунтованими, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 26 вересня 2018 року стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий:

Судді: