Постанова

від 19.01.2010 по справі 6/430-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2010 року                                    Справа №  6/430-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:  судді Науменка І.М. –доповідача

суддів: Білецької Л.М., Голяшкіна О.В.,

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.,

від відповідача: ОСОБА_1, нотаріально посвідчена довіреність №2109

                             від 25.05.2009р., представник.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2009р. у справі №6/430-09

за   позовом               приватного підприємства „Шисхол”, м.Миколаїв

до  відповідача:        фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Дніпропетровськ

про                              стягнення 11 095,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2009р.                (суддя Коваленко О.О.) у справі №6/430-09 позовні вимоги приватного підприємства „Шисхол”, м.Миколаїв, задоволено повністю.   

З відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Дніпропетровськ, на користь приватного підприємства „Шисхол”, м.Миколаїв, стягнуто 9 134,44 грн. основного боргу,  838,90 грн. пені, 351,79 грн. інфляційних,          770,79 грн. –20% річних, 1 000,00 грн. витрат на послуги адвоката, 110,95 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з зазначеним рішенням, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій називає останнє таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також, за умов неповного з’ясування важливих для вирішення спору обставин, у зв’язку з чим просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме, у сумі 434,96 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В якості обґрунтування викладених в апеляційній скарзі заперечень, скаржник зауважує на ненаданні судом першої інстанції правової оцінки важливим для вирішення даного спору фактам та, як наслідок, на невсебічному розгляді справи.

Зокрема, наявність заборгованості перед позивачем скаржник пояснює отриманням від останнього товару неналежної якості, з огляду на що його реалізація виявилась неможливою. Окрім того, відповідач зауважує на залишенні позивачем його звернення від 09.06.2009р. з пропозицією забрати залишки неякісного товару поза увагою. /а.с.56/.

Враховуючи викладене вище, відповідач був змушений звернутись за експертним висновком щодо якості отриманого товару до випробувальної лабораторії харчової та сільськогосподарської продукції Дніпропетровської Регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини, висновком якої від 10.08.2009р. за №3888/1-4/4765-4768 підтверджений факт невідповідності поставленого позивачем товару (морозива) вимогам ДСТУ по мікробіологічним показникам (плісняві гриби та дріжджі). /а.с.58/.

Натомість, колегія суддів вважає за доцільне зауважити, що письмове повідомлення з проханням забезпечити участь уповноваженого представника позивача в проведенні незалежної експертизи відповідач направив останньому лише 11.08.2009р.

Отже, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та заслухавши пояснення предстаника відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

              Як видно із матеріалів справи, 25.02.2009р. між сторонами був укладений договір поставки товару №3, за умовами якого Постачальник (позивач) зобов’язується виготовити та передати у власність Покупця (відповідач) товар у кількості та за асортиментом, згідно накладної на кожну окрему партію товару. Покупець (відповідач), в свою чергу, зобов’язується даний товар прийняти та належним чином оплатити.

Умови оплати товару зафіксовані п.4.4. договору, згідно якого товар має бути оплачений Покупцем (відповідач у справі) протягом 7 (семи) банківських днів з моменту його отримання.

          Відповідно до вимог п.п.2.4., 3.3, 3.4. договору, приймання товара за якістю здійснюєтся в момент його прийняття. У випадку виявлення Покупцем виробничих (прихованих) дефектів, перевірка якості товару має здійснюватись за умов обов’язкового виклику представника Постачальника, за участю експерта Регіональної торгово-промислової  Палати, в триденний строк з дати поставки. /а.с.8/.

          Отже, на виконання вищезгаданого договору поставки, за видатковою накладною №38 від 17.03.2009р. позивачем було поставлено відповідачеві товар (морозиво) загальною вартістю 13 884,43 грн. /а.с.9/.

          Проте, всуперечь п.4.4. договору, відповідач отриманий товар у семиденний термін з дати поставки  не оплатив. Часткова оплата товару у розмірі 4 750,00 грн. була здійснена відповідачем лише 09.04.2009р., підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи банківська виписка. /а.с.10/.

Решта зоборгованості відповідачем сплачена так і не була, що і стало приводом для звернення позивача до господарського суду за стягненням з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суми основної заборгованості у розмірі 9 134,44 грн., 838,90 грн. пені, 351,79 грн. інфляційних, 770,79 грн. 20% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, а також, 1 000,00 грн. витрат на послуги адвоката та судових витрат у справі.

          Тобто, предметом спору є неналежне виконання грошових зобов’язань за договором поставки.

          Слід зазначити, що в апеляційній скарзі відповідач не заперечує ані наявність господарсько-правових відновин з позивачем, ані наявність заборгованості перед останнім за спірним договором, більш того, підтверджує, здійснення ним часткової оплати товару в сумі 4 750,00 грн., отриманого за видатковою накладною №38 від 17.03.2009р.                   Проте, відмову погасити решту заборгованості відповідач пояснює неналежною якістю продукції та, у підсумку, неможливістю її реалізувати.

          Окрім того, відповідач стверджує, що надсилав позивачеві листа з пропозицією забрати залишки неякісного товару на суму 4 199,48 грн. /саме на таку суму товар був повернут відповідачу контрагентами зі скаргами на низьку якість/, а, неотримавши відповідь, самостійно відправив товар на експертизу до Дніпропетровської Регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини, висновок якої підтвердив невідповідність товару вимогам ДСТУ по мікробіологічним показникам. /а.с.56/.

          У зв’язку із відсутністю можливості реалізувати товар неналежної якості, позивач був змушений зберігати його в орендованому складскому приміщенні вартістю 900,00 грн. на місяць. Таким чином, починаючи з 09.06.2009р., тобто, моменту направлення позивачеві прохання забрати неякісний товар, до 03.11.2009р., дати винесення рішення у справі, вартість витрат на оренду складского приміщення, де зберігалась спірна продукція, склала 4 500,00 грн.

          Враховуючи вищенавенене, скаржник (відповідач) визнає позовні вимоги приватного підпиємства „Шисхол” частково, а саме, у сумі 434,96 грн., що становить різницю між залишком заборгованості за договором поставки у сумі 4 934,96 грн. /9 134,44 грн.(загальна вартість поставки) - 4 199,48 грн.(товар, що підлягає поверненню)/ та  4 500,00 грн. витрат за вимушене зберігання неякісного товару.

          Однак, на думку судової колегії, доводи апеляційної скарги є необгрунтованими та такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони суперечать, як вимогам чинного законодавства України, так і умовам договору поставки. Так, пунктами 2.4., 3.2. та 3.4. договору чітко визначено, що прийняття товару за якістю відбувається в момент передачі останнього від Постачальника Покупцеві. У випадку ж виявлення Покупцем товару неналежної якості, перевірка відбувається за умов обов’язкового виклику представника Постачальника, за участю експерта Регіональної торгово-промислової палати України протягом трьох днів з дати поставки. Проте, відповідачем цього зроблено не було, доказів зворотного суду не надано, що, на думку апеляційної інстанції, позбавило останнього права звертатись к позивачу с претензіями щодо якості отриманої продукції.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна умов останнього не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

          Отже, на підставі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, матеріалами справи доведено наявність основної заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки №3 від 25.02.2009р. в сумі 9 134,44 грн., у зв’язку з чим, цілком обгрунтованим колегія суддів вважає також стягнення з відповідача господарським судом першої інстанції, згідно п.п.5.2.1., 5.2.3. договору, 838,90 грн. пені,  770,79 грн. 20% річних, а також, 351,79 грн. інфляційних, відповідно до вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

          Документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню, колегія суддів вважає й понесені позивачем витрати на послуги адвоката у розмірі 1 000,00 грн., враховуючи доведення справи до суду з вини відповідача, а також, покладення на відповідача, як на сторону, з вини якої виник спір, 110,95 грн. державного мита та            236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Отже, з огляду на наведене, апеляційна інстанція вважає оскаржуване рішення від 03.11.2009р. у справі №6/430-09 прийнятим з дотриманням вимог чинного законодавства України та за умов повного та всебічного розгляду наявних у справі доказів, тому підстав для його скасування не знаходить.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:          

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2009р.                                  у справі №6/430-09 –залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Дніпропетровськ, –без задоволення.

          Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

           Головуючий  суддя                                                                 І.М. Науменко

           Суддя                                                                                Л.М. Білецька

           Суддя                                                                                        О.В. Голяшкін

Дата підписання повного тексту 25.01.2010р.