Ухвала

від 28.09.2018 по справі 913/402/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

28 вересня 2018 року Справа № 913/402/18

Провадження №18/913/402/18

Суддя господарського суду Луганської області Корнієнко В.В. , розглянувши заяву ОСОБА_1 , м. Старобільськ Луганської області

про забезпечення позову

у справі за позовом ОСОБА_1 , м. Старобільськ Луганської області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Старобільське управління механізації" , с. Чмирівка Старобільського району Луганської області

про виплату дійсної (ринкової) вартості частини майна товариства

без повідомлення учасників справи

В С Т А Н О В И В:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 1.751.569 грн, що відповідає долі позивача у 30,5% статутного капіталу ТОВ "Старобільське управління механізації".

28 вересня 2018 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області із заявою б/н та без дати, про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на рухоме майно, яке належить ТОВ "Старобільське управління механізації" на праві власності та знаходиться за адресою: Луганська область, Старобільський район, село Чмирівка, вул. Східна, буд. 2, а саме:

1. Автомобіль марки ЗІЛ 130 (автовишка ВС 22 МС), 1989 року випуску; 40700 грн. (додаток № 7)

2. Кран гусеничний МКГ-25 БР, 1978 року випуску; 128700 грн. (додаток № 8)

3. Кран на пневмоходу КС4361 А, 1989 року випуску; 123400 грн. (додаток № 9)

4. Автомобіль марки МАЗ 500 (автокран КС 3562), 1977 року випуску; 47200 грн. (додаток № 10)

5. Автомобіль марки МАЗ 500 (автокран КС 3571), 1978 року випуску; 47200 грн. (додаток № 11)

6. Автомобіль марки МАЗ 5334 (автокран СМК 101), 1991 року випуску; 132500 грн. (додаток № 12)

7. Автомобіль марки МАЗ 5334 (автокран СМК 101), 1988 року випуску; 132500 грн. (додаток № 13)

8. Автомобіль марки МАЗ 504В, 1982 року випуску; 31800 грн. (додаток № 14)

9. Автомобіль марки МАЗ 5549, 1982 року випуску; 31800 грн. (додаток № 15)

10. Автомобіль марки КРАЗ 255Б1, 1982 року випуску; 45700 грн. (додаток № 16)

11. Автомобіль марки КРАЗ 6510, 1992 року випуску; 70000 грн. (додаток № 17)

12. Автомобіль марки КРАЗ 6510, 1992 року випуску; 70000 грн. (додаток № 18)

13. Причіп ЗАП 5108 марки СЗАП 85270, 1990 року випуску; 76900 грн. (додаток № 19)

14. Причіп 8551 ГКП марки ГКБ 819, 1991 року випуску; 12400 грн. (додаток № 20)

15. Причіп трал СЗАП марки ЧМЗАП 5208, 1991 року випуску; 47900 грн. (додаток № 21)

16. Автомобіль УАЗВВ ВВ марки УАЗ 3909, 2007 року випуску; 78800 грн.(додаток № 22)

17. Бульдозер ДЗ 42 на шасі ДТ 75, 1988 року випуску; 50000 грн. (додаток № 23)

18. Бульдозер ДЗ 109Б на шасі Т 130, 1988 року випуску; 111600 грн. (додаток № 24)

19. Бульдозер ДЗ 109Б на шасі Т 130, 1989 року випуску; 115500 грн. (додаток № 25)

20. Екскаватор ЕО 652 Б марки Е 652 Б, 1981 року випуску; 120300 грн. (додаток № 26)

21. Екскаватор ЕО 2621 марки ЕО 2621, 1988 року випуску; 29300 грн. (додаток № 27)

22. Екскаватор ЕО 2621 марки ЕО 2621 В 3, 1986 року випуску; 42600 грн. (додаток № 28)

23. Екскаватор ЕО 3322 марки ЕО 3322 Н, 1990 року випуску; 75200 грн. (додаток № 29).

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що невжиття заходів щодо забезпечення позову, шляхом накладення арешту, може істотно ускладнити або унеможливити виконання судового рішення в частині стягнення з ТОВ СУМ 30,5 % частки позивача у статутному капіталі відповідача.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно відповідача, суд зазначає наступне.

Статтею ст. 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України серед визначених заходів забезпечення позову передбачено такий захід, як накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до приписів ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За змістом п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Додані позивачем до заяви копії документів: договори оренди майна, свідоцтва про реєстрацію автотранспорту, комп'ютерне фото виробничого об'єкту з краном та договори купівлі-продажу двох автомобілів не підтверджують того, що право власності на майно належить саме відповідачеві - ТОВ "СУМ" та не доводять підстав вважати, що виконання рішення суду буде ускладнене або неможливе.

Доказів того, що відповідач продав (або продає) майно, яке належало саме йому на праві власності, позивачем до заяви не надано.

Також не надано доказів того, що на день звернення з заявою про забезпечення позову вказане рухоме майно належить відповідачеві на праві власності.

З урахуванням викладеного, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, з якими приписи ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.

За викладених обставин господарський суд не встановив наявності підстав для забезпечення позову, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в строк та у порядку, передбаченому ст.ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано - 01.10.2018.

Суддя В.В. Корнієнко