ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" вересня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/1343/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання Цірук О.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фермерського господарства "АКРОС", с. Голубівка
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтрейд Україна", м. Харків
про стягнення 174246,80 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 14.05.2018 року);
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 1406/18д від 14.06.2018 року).
ВСТАНОВИВ:
Фермерське господарство "АКРОС" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтрейд Україна" (відповідач) про стягнення заборгованості за не поставлений товар у розмір 131 400,00 грн., а також збитків у розмірі 42846,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог, посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 14-02/17-2ЛВ від 14.02.2017 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.05.2018 року було прийнято позовну заяву Фермерського господарства "АКРОС" до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відкрито підготовче провадження та призначено підготовче засідання на "12" червня 2018 р. о 10:00 год.
У підготовчому засіданні 12.06.2018 року судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження, в порядку пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України на 10 липня 2018 року о 10:30 год.
20.06.2018 року через канцелярію суду відповідачем надано відзив на позов (вх. 17876), згідно з яким відповідач не визнає позовні вимоги та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та зазначає, що залишок недопоставленого товару по рахунку склав 18 тонн на суму 131 400, 00 грн. відносно шляхів поставки якого від позивача не надходило будь-яких заявок або транспортних інструкцій. Також зазначає, що в договорі поставки сторонами передбачено єдиний випадок, коли строк поставки може бути недотриманий, а постачальник вправі в односторонньому порядку зупинити виконання своїх зобов'язань поставки товару, а саме згідно пункту 9.2. договору. За твердженнями відповідача причиною зриву поставок мінеральних добрив по відповідним договорам слугувало зниження об'ємів випуску та реалізації продукції заводами-виробниками у лютому 2017 року та повна їх зупинка 06.03.2017 року. По одному договору № ДГ-АМС011812 від 09.11.2016 року на поставку селітри аміачної заборгованість ТОВ НФ Трейдінг Україна перед ТОВ "Хімтрейд Україна" на теперішній час складає 41 888 914, 60 грн.
Щодо стягнення 21 286, 80 грн. інфляційних збитків у зв'язку із знеціненням сплачених позивачем відповідачу грошових коштів в сумі 131 400, 00 грн. зазначає, що в даному випадку не є грошовим зобов'язанням. Також зазначає що позивачем не доведено понесених збитків (т. 1, а.с. 111-113).
20.06.2018 року через канцелярію суду відповідачем надано клопотання (вх. № 17875) про витребування доказів.
04.07.2018 року через канцелярію суду позивачем надано відповідь на відзив на позов (вх. 19214), у якій позивач просить залучити дану відповідь на відзив, розглянути справу з урахуванням відповіді на відзив та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (т. 1, а.с. 123-127).
10.07.2018 року через канцелярію суду відповідачем надано клопотання (вх. 19709) про приєднання документів до матеріалів справи.
10.07.2018 року через канцелярію суду відповідачем надано клопотання (вх. 19712) про включення до складу судових витрат відповідача витрати на професійну правничу допомогу згідно з яким витрати відповідача на правничу допомогу адвоката склали 6000,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.07.2018 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 22.08.2018 року включно; задоволено клопотання відповідача про витребування від ПАТ "АЗОТ" та ПрАТ "Северодонецьке об'єднання АЗОТ" інформації на поставлені відповідачем питання; відкладено підготовче засідання на 25.07.2018 року о 10:30 год.
23.07.2018 року через канцелярію суду відповідачем надано заперечення (вх. № 21251) на відповідь позивача на відзив (т. 1, а.с. 159-160).
У зв'язку з відрядженням судді Шатернікова М.І., в порядку встановленому рішенням зборів суддів господарського суду Харківської області № 6-1/2016 від 28 березня 2016 року, було повідомлено сторін про перенесення підготовчого засідання у справі № 922/1343/18, призначеного ухвалою суду від 10 липня 2018 року, з 25 липня 2018 року на 26 липня 2018 року о 12:00.
26.07.2018 року через канцелярію суду відповідачем надано клопотання (вх. № 21602) про витребування доказів судом.
У підготовчому засіданні 26 липня 2018 року було постановлено протокольну ухвалу, в порядку приписів пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України, про відкладення підготовчого засідання на 30.07.2018 року об 11:00 год.
30.07.2018 року через канцелярію суду представником відповідача надано клопотання (вх. 21848) про вжиття заходів щодо забезпечення виконання судового рішення.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.07.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтрейд Україна" про витребування доказів (вх. 21602). Відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтрейд Україна" про вжиття заходів щодо забезпечення виконання судового рішення (вх. 21848). Закрито підготовче провадження у справі № 922/1343/18. Призначено справу до судового розгляду по суті на "21" серпня 2018 року о (б) 10:00 год.
20.08.2018 року через канцелярію суду позивачем надано клопотання (електронна пошта вх. № 1863) про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 21.08.2018 року судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання позивача та відкладення розгляду справи по суті до 28.08.2018 року о(б) 12:30 в порядку частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 28.08.2018 року судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про оголошення перерви у судовому засіданні по суті справи до 19.09.2018 року о(б) 11:00 год. в порядку частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.
19.09.2018 року через канцелярію суду представником позивача надано клопотання (вх. № 27276) про долучення документів до матеріалів справи.
У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, з підстав зазначених у відзиві на позов, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази надані до суду, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
14.02.2017 року між Фермерським господарством "Акрос" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімтрейд Україна" (постачальник) був укладений договір поставки № 14-02/14-2ЛВ (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується партіями поставляти (передавати) у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати мінеральні добрива (далі - продукція) згідно наступного приблизного асортименту (номенклатурі), кількості та за цінами, а саме - селітру аміачну у кількості 80 тонн на суму 584000,00 грн. в т.ч. з ПДВ, нітроамофоска (азофоска) марка NPK у кількості 20 тонн на суму 188000, 00 грн. (пункт 1.1. договору, т. 1, а.с. 24).
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2017 року, а в частині розрахунків за поставлену продукцію - до їх повного здійснення покупцем, крім випадків, встановлених цим договором або чинним законодавством України.
Згідно з пунктом 2.1 договору загальна приблизна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором зазначена в пункті 1.1 договору. Протягом строку дії договору продукція поставляється партіями в кількості, яка узгоджується між сторонами. Допустимі для постачальника відхилення (толеранс) складають: +/-10% від погодженої кількості партії продукції.
Відповідно до пункту 3.6 договору покупець сплачує кожну партію продукції, що підлягає постачанню у вигляді 100%-го авансового платежу (передоплати) суми вартості такої партії продукції, а також вартості залізничного тарифу (при умові ціни пункту 3.1 договору), протягом строку, що зазначений в рахунку-фактурі постачальника. Форма оплати продукції та/або залізничного тарифу покупцем - в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника платіжним дорученням. Ціна на продукцію дійсна протягом зазначеного в рахунку-фактурі строку. По закінченню даного строку при ненадходженні на поточний рахунок постачальника повної оплати за продукцію та залізничного тарифу, ціна на неоплачену продукцію вважається неузгодженою й постачальник вправі ініціювати зміну ціни на неоплачену продукцію та не здійснювати її постачання за колишньою ціною.
Поставка продукції здійснюється постачальником на наступних можливих умовах поставки (згідно правил ІНКОТЕРМС редакції 2010 року): 5.1.1. само вивозом - на умовах EXW - само вивіз зі складу ПрАТ АЗОТ (и. Черкаси, вул.. Першотравнева,72), зі складу ПрАТ Рівне азот (м. Рівне-17), зі складу ПрАТ Сєвєродонецьке об'єднання ОСОБА_2 (м. Сєвєродонецьк, вул.. Пивоварова, 5), зі складу постачальника м. Сєвєродонецьк автотранспортом покупця (пункт 5.1. договору).
Протягом строку дії договору продукція постачається постачальником партіями, згідно усних або письмових заявок які складаються на кожну партію продукції та узгоджуються постачальником шляхом виставлення рахунку-фактури. Протягом 2 днів з дня отримання заявки покупця, яка містить відомості про готовність прийняття партії продукції в необхідній кількості, яка повинна бути кратною мінімальній транзитній нормі, постачальник, при своїй згоді з заявкою, виставляє рахунок-фактуру на оплату згідно пункту 3.6. договору (пункт 5.2. договору).
Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідач склав та надав позивачу рахунки на оплату продукції № 14-0217-3 від 14.02.2017 року на суму 292 000, 00 грн. (селітра аміачна 40 тонн), № 14-0217-4 від 14.02.2017 року на суму 37 600, 00 грн. (нітроамофоска (азофоска) марка NPK 16:16:16) (т. 1, а.с. 29-30).
Позивач на виконання вищевказаних рахунків сплатив на користь відповідача грошові кошти в загальному розмірі 329600,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 9 від 14.02.2017 року на суму 292 000, 00 грн. та № 10 від 14.02.2017 року на суму 37 600,00 грн. (т. 1, а.с. 31-32).
Проте, відповідач поставив позивачу лише частину оплаченого ним товару на суму 198 200,00 грн., про що свідчать видаткові накладні № 270217-2 від 27.02.2017 року на суму 160 600, 00 грн. (селітра аміачна - 22 т.) та № 130417-5 від 13.04.2017 року на суму 37 600, 00 грн. (нітроамофоска (азофоска) марка NPK 16:16:16) (т. 1, а.с. 36, 48) і даний факт сторонами не заперечується..
Як зазначає позивач, ФГ "Акрос" листом від 18.04.2017 року № 18/04-17 зверталось до відповідача з вимогою повернути грошові кошти у розмірі 131 400,00 грн. за непоставлений товар аміачну селітру у розмірі 18т. згідно договору поставки № 14-02/17-2ЛВ від 14.02.2017 року на рахунок позивача. Аналогічного змісту лист було направлено також 20.06.2017 року та 19.09.2017 року (т. 1, а.с. 49, 55, 58). Проте відповідачем так і не повернуто грошові кошти.
У зв'язку із вищевикладеним, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 09.02.2018 року, у якій останній вимагав негайно розглянути претензію протягом 7 календарних днів та повернути на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 131400,00 грн. Сплатити позивачу пеню станом на 09.02.2018 року у сумі 17273,40 грн. Відшкодувати позивачу завдані збитки станом на 09.02.2018 року на загальну суму 40 048, 20 грн. (т. 1, а.с. 61-63).
Вказана вимога була отримана відповідачем 13.02.2018 року, про що свідчить відповідна відмітка про отримання (т.1, а.с. 70).
27.02.2018 року від відповідача надійшла відповідь на претензію, у якій останній зазначив, що залишок недопоставленого товару становить 131 400, 00 грн. Також зазначив, що причиною недопоставки товару стало невиконання аналогічних договорів - ТОВ "НФ Трейдінг Україна". Тому до погашення заборгованості перед ТОВ Хімтрейд Україна з боку ТОВ "НФ Трейдінг Україна" реальної можливості повернути авансові платежі за непоставлений товар на адресу ФГ "Акрос" у відповідача немає (т.1, а.с.77-78).
Відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару у визначені договором строки не виконав, як і не повернув позивачу кошти попередньої оплати. За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача попередню плату, перераховану на користь ТОВ "Хімтрейд Україна" у вказаній сумі у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 173, частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (частина 1 стаття 670 Цивільного кодексу України).
Також частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Вказана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Оскільки, відповідач доказів, які б підтверджували повернення попередньої оплати за непоставлений товар позивачу або спростовували доводи останнього, суду не надав, відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення із відповідача попередньої оплати у сумі 131 400,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.
При цьому суд не приймає та відхиляє посилання відповідача у відзиві на пункт 9.2 договору та доводи про те, що порушення ним строку виконання зобов'язання з поставки товару виникло з вини постачальника відповідача (ТОВ НФ Трейдінг Україна ), оскільки виконання зобов'язання перед позивачем з поставки продукції за договором поставки № 14-02/17-2ЛВ від 14.02.2017 року існує саме у відповідача - ТОВ "Хімтрейд Україна". Крім того, умови договору поставки не передбачають положень, що виробником товару, який зобов'язався поставити товар, є саме ТОВ "НФ Трейдінг Україна", а тому відповідач мав можливість вибору будь-якого із виробників продукції, що ним постачається.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення із відповідача у якості відшкодування завданих збитків 42 846, 880 грн.
У зв'язку з порушення відповідачем грошового обов'язку по поверненню суми попередньої оплати, позивач просить суд стягнути з відповідача за період прострочення суму інфляційного збільшення у розмірі 21 286, 80 грн. нарахованих на 131 400,00 грн. попередньої оплати.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, відповідною нормою закону передбачено можливість стягнення інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання, у той час як повернення грошових коштів, отриманих як попередня оплата (аванс), не є грошовим зобов'язанням в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 910/24853/13.
Оскільки передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України право кредитора на стягнення інфляційних втрат є заходом відповідальності за порушення саме грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про безпідставність вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат, нарахованої на суму попередньої оплати, позаяк стягнення з продавця перерахованої йому за договором поставки суми попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.
З огляду наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 21 286,80 грн. інфляційних втрат.
Щодо вимог позивача про стягнення із відповідача збитків у розмірі 19 800,00 грн. у зв'язку із подорожчанням добрив та суму збитків у розмірі 1760,00 грн. у зв'язку із пробігом одного не завантаженого транспортного засобу, суд виходить з наступного.
Згідно зі статті 22 Цивільного кодексу України, яка встановлює відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до статті 224 цього Кодексу учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Аналогічні приписи встановлені статтею 623 Цивільного кодексу України.
Із змісту цих норм, а також статей 610, 611 Цивільного кодексу України слідує, що відшкодування збитків є одним із правових наслідків порушення зобов'язання, мірою відповідальності. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Умови відшкодування збитків передбачені статтею 226 Господарського кодексу України, із якої також слідує, що головною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення, яке вчинив учасник господарських відносин.
Притягнення до відповідальності можливо лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад правопорушення, який є підставою правової відповідальності. Склад правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник, об'єктом - правовідношення по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону правопорушення складає вина.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов'язань.
На кредитора покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язанням і завданими збитками і їх розмір, на боржника - відсутність вини (статей 614, 623 Цивільного кодексу України).
Із змісту наведених вище норм законодавства слідує, що закон розділяє збитки на реальні збитки та упущену вигоду. Стаття 22 Цивільного кодексу України визначає реальні збитки як втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода визначена статтею 22 Цивільного кодексу України як дохід, який особа могла б реально одержати, але не одержав внаслідок обставин, які від нього не залежать (за звичайних обставин, якби її право не було порушено).
У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підтримуючи позов у частині стягнення заявлених збитків, позивач зазначає, що не отримавши залишок непоставлених мінеральних добрив від відповідача, а також не отримавши від нього грошових коштів в продовж дії договору, плануючи свою роботу з проведення весняно-польових робіт на 2018 року ФГ "Акрос" змушене було придбати у іншого постачальника мінеральні добрива. Таким чином, за твердженнями позивача на момент пред'явлення позову склалася ціна на аміачну селітру у розмірі 8 400,00 грн., порівняно з вартістю аміачної селітри, яку повинен був поставити відповідач - 7300,00 грн. Тобто реальні збитки позивача за 1 т. аміачної селітри склали 1100,00 грн., а всього 19800,00 грн. Щодо стягнення збитків пов'язаних з пробігом автомобіля у сумі 1760, 00 грн. зазначає, що якби відповідач завчасно повідомив позивача що відвантажить добрива частково, то позивач здійснив би замовлення лише одного транспортного засобу. Тому позивачем понесені збитки у вигляді втрат на пробіг не завантаженого автомобіля.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню (Постанова Вищого господарського суду України від 19 березня 2015 року у справі №910/19489/14).
Разом з тим, позивач не довів суду належними засобами доказування причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача (недопоставкою добрив у лютому 2017 р.) та заподіяними збитками (придбанням іншої партії добрив у березні 2018 р. за більш високою ціною), зокрема, позивачем не доведено можливості використання придбаних у лютому 2017 р. добрив під час весняно-польових робіт 2018 року з урахуванням терміну придатності вказаних добрих встановлених нормативними актами; а також, з урахуванням принципу свободи договору, не доведено неможливості уникнути вказаних збитків (не доведено необхідності придбання добрив саме за ціною визначеною у договорі, укладеному позивачем з 3-ю особою). Так, витрати на придбання мінеральних добрив навесні 2018 р., які позивач кваліфікує як збитки, є витратами понесеними позивачем у добровільному порядку з укладенням договору з вільно вибраним контрагентом.
Одночасно, позивачем не доведено належними доказами заподіяння збитків пов'язаних з пробігом не завантаженого автомобіля у сумі 1760, 00 грн., зокрема не доведено, що цей автомобіль направлявся для отримання товару (селітри) у відповідача за спірним договором та, що оплата послуг була сплачена саме за ці послуги. Так, як на підставу правовідносин з перевізником, позивач посилається на договір про надання послуг від 03.01.2017, укладеним між ФГ "Акрос" та СТОВ "Авангард". При цьому транспортні послуги, як вказує позивач, були надані, зокрема з пробігом пустого автомобіля, 27.02.2018 р. Проте, рахунок-фактура № 15 та акт виконаних робіт № 1 складені лише 21-22.08.2018 р., тобто після спливу майже 6 місяців після перевезення. При цьому, згідно платіжного доручення № 64 від 22.08.2017 р. про сплату грошових коштів у розмірі 4000,00 грн. (до складу яких входять заявлені до стягнення збитки у розмірі 1466,66 грн.), призначення платежу зазначено оплата послуг згідно рахунку № 15 від 21.08.2018, а у рахунку вказано зовсім інший договір № 01/11-12 від 01.11.2012 р., ніж той на який посилається позивач (а.с. 44-47). Одночасно, суд наголошує, що з наданих рахунку-фактури від 21.08.2018 та акту виконаних робіт від 22.08.2018 взагалі неможливо встановити які саме автомобілі (крім їх марки) та коли виконували перевезення, а також того, що після 27 лютого 2018 року (дати перевезення товару придбаного у відповідача) та до 21-22.08.2018 року (дати складання акту виконаних робіт) СТОВ "Авангард" не надавались інші послуги перевезення позивачу на виконання яких і були складені відповідні документи. За таких підстав, враховуючи суперечливі дані вказані в наданих позивачем рахунку-фактурі від 21.08.2018 та акті виконаних робіт від 22.08.2018 у суду відсутня можливість визнання їх належними доказами надання позивачу послуг автоперевезення пов'язаного зі спірними правовідносинами, які складись між сторонами спору, а відтак і визнання їх належними доказами наявності збитків пов'язаних з пробігом не завантаженого автомобіля у сумі 1760, 00 грн.
У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких підстав, оцінюючи докази, представлені позивачем, у сукупності, враховуючи предмет та підстави позову, приписи законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення (складу збитків), у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 21 560, 00 грн.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача в розмірі 1 971, 00 грн.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; статтями 11, 526, 549, 611, 612, 623-629 Цивільного кодексу України; статті 193 Господарського кодексу України; статтями 4, 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Хімтрейд Україна" (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, буд. 11; іден. код 40076295) на користь Фермерського господарства "АКРОС" (92920, Луганська обл., Кремінський р-н., с. Голубівка, вул. Зарічна, буд. 11; ідент. код 37076410) 131400, 00 грн. попередньої оплати, а також 1971,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 28.09.2018 р.
Суддя ОСОБА_3
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 19.09.2018 |
Оприлюднено | 01.10.2018 |
Номер документу | 76813327 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Шатерніков М.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні