Постанова

від 27.09.2018 по справі 909/174/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2018 р. Справа №909/174/18

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Зварич О.В.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянув матеріали апеляційної скарги Командитного товариства (далі - КТ) "ОСОБА_2 і К", фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 №2018/07-4 від 06.07.2018р. (вх. № 01-05/2098/18 від 11.07.2018р.)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської від 13.06.2018р. (суддя Калашник В.О., повний текст складено 18.06.2018р.)

у справі № 909/174/18

за позовом: КТ "ОСОБА_2 і К"; ФОП ОСОБА_2, м. Івано-Франківськ

до відповідача: ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості за договором оренди від 16.04.2015 в сумі 100 004,94 грн та розірвання договору оренди.

за участю представників:

від позивачів: не з'явився (належно повідомлено);

від відповідача: ОСОБА_4 - представник (довіреність у матеріалах справи).

1.Розгляд справи.

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.

Судові засідання фіксувались технічними засобами згідно ст. 222 ГПК України.

Хід розгляду апеляційних скарг викладено у відповідних ухвалах суду.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Позивачі у судове засідання участі уповноваженого представника не забезпечили, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлені, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих повідомлень від 14.09.2018р. У клопотанні про долучення доказів до матеріалів справи №2018/09-37 від 25.09.2018р. (вх. №01-04/5492/18 від 26.09.2018р.) представник скаржників (позивачів) просив розгляд справи здійснювати за відсутності скаржників та їх представника.

3. Короткий зміст позовних вимог.

Командитне товариство "ОСОБА_2 і К" та Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулися до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Івано-Франківській області заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань за договором оренди від 16.04.2015 в сумі 100 004,94 грн та розірвання договору оренди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення договірних зобов'язань відповідач не сплатив орендну плату за період з травня 2016 року по грудень 2016 року та з вересня по грудень 2017 року та вартість комунальних послуг, а тому утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку позивача склала 79998,09 грн. Також відповідачу нарахована пеня за прострочення сплати орендної плати в сумі 12359,21грн.; згідно ст.625 ЦК України 3% річних на суму 1380,58 грн та інфляційні втрати на суму 6627,06 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором оренди від 16.04.2015 склала 100004,94грн , що і є ціною позову. Відповідно до п. 8.1 договору оренди, оскільки, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі проводить сплату орендної плати позивач у позовній заяві поставив вимогу про розірвання договору оренди від 16.04.2015.

4.Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської від 13.06.2018р. (суддя Калашник В.О.) у справі № 909/174/18, відмовлено в задоволенні позову КТ "ОСОБА_2 і К" та ФОП ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань за договором оренди від 16.04.2015 в сумі 100 004,94 грн та розірвання договору оренди. Судові витрати залишено за позивачем.

Судове рішення мотивоване ч. 2 ст. 11, ст.ст. 626, 628, 632, 651, 759, 762 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 188, ч.1 ст. 284, ст. 286 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), і зроблено висновок, що вимога однієї сторони договору оренди про зміну умов такого договору повинна бути погоджена з іншою стороною, а у разі відсутності згоди іншої сторони, спір, зокрема з питань зміни орендної плати, вирішується в судовому порядку. Крім цього, такої підстави для розірвання договору, як несплата на протязі тримісячного терміну орендної плати орендарем ст. 783 ЦК України не передбачає. Переписка, яка велася сторонами договору з питань збільшення розміру орендної плати не є підставою вважати, що сторонами виконані вимоги закону погодження істотних умов договору, а тому суд вважає, що підстави для задоволення позову в частині стягнення заборгованості по орендній платі, відсутні. Що стосується заборгованості за 2016 рік, місцевим господарським судом зроблено висновок, що вона виникла через ненадання орендодавцем своєчасно актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за травень-грудень 2016 року, а провести виплату орендної плати після закінчення бюджетного 2016 в 2017 році управління юстиції не вправі, так як це було б порушенням Бюджетного кодексу України. Крім того, несплата орендної плати виникла не звини відповідача, оскільки позивачем в односторонньому порядку було змінено істотну умову договору та через ненадання орендодавцем своєчасно актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за травень-грудень 2016 року. Щодо вимоги про розірвання договору орендни, то вказана вимога є похідною від основної позовної вимоги, а оскільки суд не задовільняє основну позовну вимогу, то і в задоволенні похідної вимоги відмовлено.

5 . Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи .

Позивачі: КТ "ОСОБА_2 і К" та ФОП ОСОБА_2 не погоджуються з ухваленим рішенням суду, вважають його незаконним та необгрунтованим. Зокрема, апелянти зазначають, що орендарем не здійснено оплати орендної плати та компенсації за комунальні платежі за періоди з травня по грудень 2016 року та з вересня по грудень 2017 року. Вважають, що систематична несплата орендної плати є істотним порушенням договору, оскільки основний інтерес орендодавця полягає в отриманні прибутку у вигляді орендної плати. Зазначає, що орендодавець неодноразово звертався до орендаря з вимогою про внесення змін в договір в частині розміру орендної плати. Просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити.

Відповідач не надав відзиву на апеляційну скаргу.

6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

16.04.2015 між ФОП ОСОБА_2 (орендодавець) та ОСОБА_3 територіальним управлінням юстиції в Івано-Франківській області (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень (надалі - Договір), згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення №34-38 загальною площею 118 кв.м., що знаходяться на третьому поверсі адміністративного будинку за адресою м. Івано-Франківськ вулиця Галицька, 25 (а.с. 32-37) .

Згідно п. 1.3 Договору майно передається в оренду з метою розміщення та обслуговування ОСОБА_4 урочистих подій Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції.

19 серпня 2015 року адміністративна будівля, що є об'єктом договору оренди перейшла у володіння КТ «ОСОБА_2 і К» , вкладником якого є ОСОБА_2 згідно Засновницького договору. У зв'язку з цим, КТ «ОСОБА_2 і К» продовжило виконувати всі обов'язки та наділене всіма правами орендодавця згідно з Договором оренди. Про вказаний факт відповідача було повідомлено 14.09.2015 року .

Згідно п. 2.1. Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання передачі майна.

Факт передачі орендованого майна підтверджується актом приймання-передачі від 16.04.2015, який підписаний уповноваженими представниками сторін (а.с. 38).

Згідно п.3.1 Договору орендна плата визначена за погодженням сторін і становить за базовий місяць розрахунку - квітень 2015- 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень) без ПДВ. Орендна плата, визначена в Договорі, нараховується орендодавцем та сплачується Орендарем на рахунок орендодавця, що вказаний в даному Договорі після підписання ОСОБА_5 приймання-передачі майна.

Відповідно до п.3.4 Договору орендна плата перераховується на вказаний в Договорі рахунок орендодавця у розмірі визначеному згідно умов договору щомісяця не пізніше 15-го числа кожного наступного місяця в безготівковій формі в національній одиниці України - гривнях після підписання ОСОБА_5 наданих послуг.

Згідно п.5.13 Договору додатково, крім орендної плати орендар сплачує комунальні платежі за воду, каналізацію, опалення згідно виставлених орендодавцем рахунків пропорційно площі орендованого приміщення.

Відповідно до п. 10.1 Договору його укладено строком на 49 років, і діє з 16 квітня 2015 року по 16 квітня 2064 року включно.

12.03.2016 ОСОБА_2 було направлено на адресу відповідача листа з пропозицією внести зміни до договору оренди у зв'язку з суттєвим знеціненням національної валюти на величину індексу інфляції за 2015 рік - 43% та встановити з 12.04.2016 року розмір орендної плати 5732,00 грн (а.с. 42).

04.04.2016 позивачем від відповідача було отримано листа-відповідь у якій зазначено, що відповідачем не вбачається підстав для внесення змін до договору оренди в частині збільшення розміру орендної плати, оскільки таке збільшення має бути визначеним на підставі незалежної експертної грошової оцінки, зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках передбачених законодавством (а.с. 43).

20.04.2016 на замовлення КТ «ОСОБА_2 і К» було проведено незалежну грошову оцінку орендованого майна. На основі проведеної оцінки була встановлена ринкова вартість майна у розмірі 2 310 225,00 (а.с. 44-60).

Згідно п. 3.3 Договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі істотного збільшення вартості об'єкта оренди визначеної на підставі незалежної експертної грошової оцінки, зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках передбачених законодавством.

КТ «ОСОБА_2 і К» 21.04.2016, було направлено на адресу відповідача листа №41 з вимогою встановити орендну плату в розмірі 8133,40 грн з дати проведення експертної грошової оцінки об'єкта оренди (а.с. 61).

Однак, орендна плата починаючи з травня 2016 року за виставленими Актами з ціною 8133.40грн не проводилась. А тому, 21.11.2016, КТ «ОСОБА_2 і К» було направлено листа-претензію вих. № 52 з долученим ОСОБА_5 взаєморозрахунків, в якому містилась вимога щодо сплати оренди за вказаний період та дотримання умов договору оренди та вказувалась сума заборгованості 46805,87 грн (а.с 62).

20.12.2016, позивач отримав лист відповідь №6262/06-3231 в якому відповідач зазначив, що орендна плата не сплачується на підставі невідповідності актів умовам Договору та односторонній зміні умов Договору (а.с. 63).

12.01.2017 року, КТ «ОСОБА_2 і К» надіслано листа №1 від 11.01.2017 із Актами наданих послуг з травня по грудень 2016 року складених за початковою ціною 4000,00 грн без урахування індексації у двох примірниках (а.с. 64, 65).

Однак, оплата оренди приміщення за період з травня 2016 року по грудень 2016 року відповідачем проведена не була, підписаних примірників актів за вказаний період від орендаря не отримано.

Починаючи з січня 2017 року орендарем продовжувалась оплата оренди приміщення на підставі виставлених актів за початковою ціною 4000,00 грн.

20.04.2017 року, на замовлення КТ «ОСОБА_2 і К» було повторно проведено незалежну грошову оцінку орендованого майна, згідно з яким оціночна вартість об'єкту оцінки складає 3231127,00 грн, (а.с .66-82).

21.04.2017 КТ «ОСОБА_2 і К» направив відповідачу листа вих. №8 з вимогою внести зміни в п.3.1. Договору та визначити орендну плату у розмірі 11375,55 грн., починаючи з 21 травня 2017 (а.с. 83, 84). Однак, відповіді на вказану пропозицію від орендаря отримано не було.

У зв'язку з неоплатою орендної плати, починаючи з травня 2017 року на підставі виставлених актів 11.09.2017 року, орендодавцями було направлено черговий лист-претензію №12 з вимогою оплатити існуючу заборгованість 33135,47 грн, а також інфляційні збитки- 4385,31 грн , 867,87 грн 3% річних та пеню- 84596,52 згідно до п. 3.5 Договору (а.с. 85-86).

13.10.2017 КТ «ОСОБА_2 і К» було отримано відповідь на претензію, в якій відповідачем визнано суму заборгованості за оренду приміщення у сумі 32036,00 грн, та за комунальні платежі у розмірі 1079,47грн. за період травень-грудень 2016 року (а.с. 87).

У листі №2 від 21.02.2018р. позивачі повідомили відповідача про односторонню відмову від договору оренди від 16.04.2015р. у зв'язку з несплатою орендної плати протягом трьох місяців підряд та звільнення орендованого приміщення(а.с. 88, 89).

7. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 23.03.2017р. N 1984-VIII) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.759 ЦК України, яка кореспондується із ч.1 ст.283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Так, 16.04.2015 між ФОП ОСОБА_2 (орендодавець) та ОСОБА_3 територіальним управлінням юстиції в Івано-Франківській області (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень (надалі - Договір), згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення №34-38 загальною площею 118 кв.м., що знаходяться на третьому поверсі адміністративного будинку за адресою м. Івано-Франківськ вулиця Галицька, 25.

На виконання Договору ФОП ОСОБА_2 передала, а відповідач отримав нежитлові приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі від 16.04.2015.

В подальшому, 19 серпня 2015 року адміністративна будівля, що є об'єктом договору оренди перейшла у володіння КТ «ОСОБА_2 і К» , вкладником якого є ОСОБА_2 згідно Засновницького договору. У зв'язку з цим, КТ «ОСОБА_2 і К» продовжило виконувати всі обов'язки та наділене всіма правами орендодавця згідно з Договором оренди. Про вказаний факт відповідача було повідомлено 14.09.2015 року. Дані обставини не заперечуються сторонами, а відповідач сплачував орендну плату КТ «ОСОБА_2 і К» .

Згідно п.3.1 Договору орендна плата визначена за погодженням сторін і становить за базовий місяць розрахунку - квітень 2015- 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень) без ПДВ. Орендна плата, визначена в Договорі, нараховується орендодавцем та сплачується Орендарем на рахунок орендодавця, що вказаний в даному Договорі після підписання ОСОБА_5 приймання-передачі майна.

Відповідно до п.3.4 Договору орендна плата перераховується на вказаний в Договорі рахунок орендодавця у розмірі визначеному згідно умов договору щомісяця не пізніше 15-го числа кожного наступного місяця в безготівковій формі в національній одиниці України - гривнях після підписання ОСОБА_5 наданих послуг.

Згідно п.5.13 Договору додатково, крім орендної плати орендар сплачує комунальні платежі за воду, каналізацію, опалення згідно виставлених орендодавцем рахунків пропорційно площі орендованого приміщення.

Відповідно до п.5.2 Договору орендар зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату на рахунок орендодавця, вказаний у Договорі.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача за період з травня по грудень 2016 року заборгованість за договором оренди нежитлових приміщень від 16.04.2015р. в сумі 33135,47 грн. з урахуванням компенсації за комунальні платежі виходячи з розміру орендної плати 4000,00 грн встановленої Договором.

Як вбачається з листа від 13.10.2017 відповідачем визнано суму заборгованості за оренду приміщення у сумі 32036,00 грн, та за комунальні платежі у розмірі 1079,47грн. за період травень-грудень 2016 року (а.с. 87). Наведена сума заборгованості також не заперечувалась представником відповідача у судовому засіданні.

З матеріалів справи також вбачається, що оплата оренди приміщення за період з травня 2016 року по грудень 2016 року відповідачем проведена не була, підписаних примірників актів за вказаний період від орендаря не отримано.

З урахуванням наведеного розміру орендної плати та витрат на відшкодування комунальних послуг, які вказані у складених позивачем актах здачі-приймання робіт за період з травня 2016 року по грудень 2016 року (а.с. 90-97), суд апеляційної інстанції зазначає. що позивачем під час розрахунку заборгованості здійснена помилка та невірно зазначено орендну плату за серпень 2016року, а тому загальна сума заборгованості за період з травня по грудень 2016 року з урахуванням комунальних платежів становить 33115,47 грн. Докази її сплати відповідачем у матеріалах справи відсутні.

Як не запереречується стронами, починаючи з січня 2017 року орендарем продовжувалась виплата за оренду приміщення на підставі виставлених актів за початковою ціною 4000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами не досягнуто згоди з приводу внесення змін у Договір стосовно збільшення розміру орендної плати і такі зміни в Договір не вносились.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст. 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. (ст. 286 ГК України).

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставним нарахування позивачем орендної плати у розмірі 11375,55 грн. починаючи з травня 2017р. без внесення відповідних змін у договір.

Позивач просив стягнути з відповідача 46862,62 грн заборгованості з орендної плати за період з вересня 2017 року по грудень 2017 року. Суд зазначає, що такий розмір орендної плати не відповідає п.3.1 Договору, а тому провівши власний перерахунок встановив, що за період з вересня 2017 року по грудень 2017 року заборгованість відповідача становить 16751,51 грн. у урахування витрат за надані комунальні послуги.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 33115,47 грн. заборгованості за період з травня 2016 року по грудень 2016 року та 16751,51 грн за період з вересня 2017 року по грудень 2017 року, що разом становить 49866,98 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що п. 3.5 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з урахуванням пені в розмірі, який не перевищує подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем у позовній заяві нараховано пеню в розмірі 12359,21грн, а тому враховуючи п. 6 ст. 232 ГК України суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість стягнення пені за період 6 місяців, що становить згідно проведеного перерахунку становить 5160,35 грн.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 216 ГК України зазначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 217 ГК України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (постанова Верховного Суду України від 09.11.2016р. у справі №9/5014/969/2012 (5/65/2011).

Відповідно до розрахунку позовних вимог розмір 3% річних становить 1380,58 грн та інфляційних втрат 6627,06 грн.

Провівши власний перерахунок, апеляційний господарський суд приходить до висновку про стягнення 3% річних у розмірі 1294,33 грн (1245,76 за період з 16.06.2016р. по 01.01.2018р. та 48,57 грн за період з 16.10.2017р. по 01.01.2018р.) та інфляційних втрат 6047,64 грн. (5926,89 грн за період з 16.06.2016р. по 01.01.2018р. та 120,75 за період з 16.10.2017р. по 01.01.2018р.).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив висновок про стягнення з ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на користь КТ "ОСОБА_2 і К" 49866,98 грн. боргу, 6047,64 грн інфляційних втрат, 1294,33 грн 3% річних, 5160,35 грн пені та відмову в задоволенні решти позову.

Щодо вимоги про розірвання договору оренди.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Апелянт зазначає, що систематична несплата орендної плати є істотним порушенням договору, оскільки основний інтерес орендодавця полягає в отриманні прибутку у вигляді орендної плати.

Однак, як вбачається з матеріалів справи оплата за оренду приміщень та комунальні послуги відповідачем не проводилася, так як сума орендної плати була змінена орендодавцем в односторонньому порядку та не відповідала умовам Договору оренди нежитлових приміщень від 16.04.2015.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для розірвання договору.

Враховуючи все вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, часткове скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської від 13.06.2018р. у справі №909/174/18 в частині відмови в задоволенні позову КТ "ОСОБА_2 і К", ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань за договором оренди від 16.04.2015 в сумі 100 004,94 грн і в цій частині вважає за необхідне прийняти нове рішення, яким позов КТ "ОСОБА_2 і К", ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань за договором оренди від 16.04.2015 в сумі 100 004,94 грн задоволити частково, та стягнути з ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на користь КТ "ОСОБА_2 і К" 49866,98 грн. боргу, 6047,64 грн інфляційних втрат, 1294,33 грн 3% річних, 5160,35 грн пені, а в решті позову відмовити. В решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.06.2018р. у даній справі слід залишити без змін.

Згідно з ч. 1 ст. ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України , no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

8. Судові витрати.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пп. б , в , п. 4 ч. 1 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

КТ "ОСОБА_2 і К", ФОП ОСОБА_2 при поданні позову сплатили судовий збір у розмірі 3524,00 грн. за дві вимоги (майнового та немайнового характеру), а враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до суми задоволених позовних вимог за одну вимогу в розмірі 1098,98 грн.

За подання апеляційної скарги КТ "ОСОБА_2 і К" сплачено 5286,00 грн судового збору за дві вимоги, а враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до суми задоволених вимог в розмірі по 1648,34 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 252, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської від 13.06.2018р. у справі №909/174/18 скасувати частково, в частині відмови в задоволенні позову КТ "ОСОБА_2 і К", ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань за договором оренди від 16.04.2015 в сумі 100 004,94 грн і в цій частині прийняти нове рішення.

3. Позов КТ "ОСОБА_2 і К", ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань за договором оренди від 16.04.2015 в сумі 100 004,94 грн задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11; ідентифікаційний код 34844679) на користь КТ "ОСОБА_2 і К" (76018, Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 16/10; ідентифікаційний код 23925746) 49866,98 грн. боргу, 6047,64 грн інфляційних втрат, 1294,33 грн 3% річних, 5160,35 грн пені. В решті позову в цій частині відмовити.

4. В решті рішення Господарського суду Івано-Франківської від 13.06.2018р. у даній справі залишити без змін.

5. Стягнути з ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11; ідентифікаційний код 34844679) на користь КТ "ОСОБА_2 і К" (76018, Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 16/10; ідентифікаційний код 23925746) 549,45 грн судового збору за розгляд позову в місцевому господарському суді та 1648,34 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. Стягнути з ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11; ідентифікаційний код 34844679) на користь ФОП ОСОБА_2 (76000, Івано-Франківськ, вул. Володимира Великого, 9/12; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 549,45 грн судового збору за розгляд позову в місцевому господарському суді.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.09.2018р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Скрипчук О.С.