Рішення

від 17.09.2018 по справі 810/2709/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2018 року 810/2709/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіра Сервіс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіра Сервіс", звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 31.05.2018 №2562615147 та від 31.05.2018 №2552615147.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки ним як директором ТОВ "Спіра Сервіс" у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів сформовано податковий кредит. Позивач стверджує, що здійснював придбання у своїх контрагентів товарно-матеріальних цінностей правомірно, тому підстав для визнання укладених договорів безтоварними немає, господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками, а отримані товарно-матеріальні цінності були використані в господарській діяльності ТОВ "Спіра Сервіс".

Позивач також зазначив, що ТОВ "Спіра Сервіс" та його контрагенти на момент відображення у податковому обліку здійснених операцій були зареєстрованими в якості платників податку на додану вартість, а правочини, вчинені ним як директором ТОВ "Спіра Сервіс", не є нікчемними і не були визнані недійсними в судовому порядку.

При цьому, позивач зауважив, що посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів не є підставою для беззаперечного висновку про відсутність реальних правових наслідків проведених господарських операцій.

Як зазначив позивач, відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між ТОВ "Спіра Сервіс" та його контрагентами, а відтак вважає, що рішення контролюючого органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Крім того, позивач звертав увагу на те, що порушення податкового законодавства з боку контрагентів не впливає на результати діяльності ТОВ "Спіра Сервіс" та не може бути підставою для притягнення його товариства до відповідальності, оскільки він не може нести відповідальність за можливі дії інших суб'єктів господарювання та/або його керівних органів. При цьому, позивач зауважив, що у кримінальному провадженні №12015000000000630 відсутній відповідний вирок, а тому податковий орган під час перевірки не має право посилатись на обставини, які встановлені досудовим слідством.

Також, позивач вважає, що податковий орган не мав права проводити перевірку, оскільки ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 у справі №760/6919/16-к надано дозвіл на проведення позапланової документальної перевірки Державній фіскальній службі України, однак останньою не було доручено проводити таку перевірку Головному управлінню ДФС у м. Києві та дозвіл вказаній податковій інспекції не надавався.

За наведених обставин, на думку позивача, висновки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, а прийняті за результатами розгляду акту перевірки податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що Головне управління ДФС у місті Києві при проведенні перевірки ТОВ "Спіра Сервіс" та оформленні її результатів діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є законними.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції ТОВ "Спіра Сервіс" з контрагентами вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема, згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено джерело походження товару та не підтверджено легальність руху продукції в "ланцюгу" постачання до контрагентів позивача. Внаслідок цього, відповідач вважає, що контрагенти ТОВ "Спіра Сервіс" здійснювали постачання товару без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про безтоварність проведених фінансово-господарських операцій та про їх лише документальний характер, який суперечить нормам цивільного, податкового законодавства України.

Також, відповідач зазначив, що в ухвалі Солом'янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 у справі №760/6919/16-к, якою було надано дозвіл на проведення перевірки ТОВ "Спіра Сервіс", зазначено, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.12.2015 за №12015000000000630 встановлено, що учасниками організованої групи в період 2014 - 2016 років зареєстровано або перереєстровано на підставних осіб ряд підприємств, у тому числі і контрагентів ТОВ "Спіра Сервіс" з метою прикриття незаконної діяльності шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з ПДВ підприємствам реального сектору економіки, що ставить під сумнів реальність господарських операцій позивача з його контрагентами за відповідний період.

Відповідач також у відзиві на позовну заяву просив суд здійснювати розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Вирішуючи питання про наявність підстав для розгляду адміністративної справи в судовому засіданні, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження встановлені статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 5 вказаної статті, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

У даному випадку предмет позову стосується оскарження податкових повідомлень-рішень на загальну суму 526666,00 грн.

Однак, вимоги позивача не підпадають під визначення щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Таким чином, дана адміністративна справа у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є справою незначної складності, що може бути розглянута без проведення судового засідання.

Зазначаючи про необхідність розгляду справи у судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін, відповідач у відзиві не зазначив, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.

Враховуючи, що дана адміністративна справа з огляду на її предмет і характер спірних правовідносин є незначної складності і будь-яких вагомих підстав для її розгляду в судовому засіданні відповідач не зазначив, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 08300, Київська область, м. Бориспіль, пр-т. БабкінаАДРЕСА_1) є засновником та директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіра Сервіс", що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спіра Сервіс" (код ЄДРПОУ 36823853) зареєстроване в якості юридичної особи 26.11.2009, як платник податків взято на облік з 26.11.2009 за №10651020000012828 та є платником податку на додану вартість з 13.01.2010, станом на момент проведення перевірки перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.

Видами діяльності ТОВ "Спіра Сервіс" є: 46.12 діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.69 оптова торгівля іншими машинами й устаткуваннями; 46.75 оптова торгівля хімічними продуктами; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 72.1 дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук.

У період з 25.04.2018 по 03.05.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі наказу від 19.04.2018 №7267, направлень від 25.04.2018 №411/26-15-14-07-01-18, №412/26-15-14-07-01-18, відповідно до п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України та ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва Демідовської А.І. від 01.08.2016 у справі №760/6919/16-к, винесеної в рамках кримінального провадження від 08.12.2015 №12015000000000630 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.3 ст.212, ч.4 ст.190 КК України, проведена документальна виїзна перевірка ТОВ "Спіра Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Акротус-Систем" (код ЄДРПОУ 39474962), ТОВ "Арнад Плюс" (код ЄДРПОУ 39759943), ТОВ "ОСОБА_2 Інвестмент" (код ЄДРПОУ 32852075), ТОВ "ОСОБА_3 Київ" (код ЄДРПОУ 35997875), ТОВ "ТІК "Енергія" (код ЄДРПОУ 36424719), ТОВ "Біо Плюс" (код ЄДРПОУ 36586825), ТОВ "Світ Фуд" (код ЄДРПОУ 38864306), ТОВ "Металлсервіс Україна" (код ЄДРПОУ 38946535), ТОВ "Фондор Груп" (код ЄДРПОУ 39161539), TOB "СТ Мідл" (код ЄДРПОУ 39165685), ТОВ "Гран Бутік" (код ЄДРПОУ 39721811), ТОВ "Арабікус" (код ЄДРПОУ 39795071), ТОВ "Барбадос ЛТД" (код ЄДРПОУ 39861332), ТОВ "Бром форс" (код ЄДРПОУ 39879596), ТОВ "Інтер Текноледжі" (код ЄДРПОУ 39931839), ТОВ "Елітстар Компані" (код ЄДРПОУ 39931996), ТОВ "Марино Торг" (код ЄДРПОУ 39882792), ТОВ "Домініка Трейд" (код ЄДРПОУ 39883204), ТОВ "Бурж Ком" (код ЄДРПОУ 39936470), ТОВ "Бурбон Трейд" (код ЄДРПОУ 39941606), ТОВ "Вендер Проджект" (код ЄДРПОУ 39401391), ТОВ "Коралсіті" (код ЄДРПОУ 39472352), TOB "ВТК ОСОБА_4" (код ЄДРПОУ 39707891), ТОВ "Молгрант" (код ЄДРПОУ 39832034), ТОВ "Мідленд ОСОБА_5" (код ЄДРПОУ 39852129), ТОВ "Гард Комьюніті" (код ЄДРПОУ 39873662), ТОВ "Білд Комьюніті" (код ЄДРПОУ 39873730), ТОВ "Бест Комьюніті" (код ЄДРПОУ 39873877), ТОВ "Консалтком" (код ЄДРПОУ 39932853), ТОВ "Ленсі Груп" (код ЄДРПОУ 39932921), ТОВ "Макао Союз" (код ЄДРПОУ 39938750), ТОВ "ОСОБА_6 Груп" (код ЄДРПОУ 39954814), ТОВ "Компанія "ОСОБА_5" (код ЄДРПОУ 40136254), ТОВ "Кортес-плюс" (код ЄДРПОУ 39710362), ТОВ "Форест-таун 2015" (код ЄДРПОУ 39882090), ТОВ "Олмофо" (код ЄДРПОУ 39930086), ТОВ "Профбудкомплекс" (код ЄДРПОУ 40028021), ТОВ "ЄС "Європейська будівельно-фасадна компанія" (код ЄДРПОУ 36850050), ТОВ "Енкод Констракшн" (код ЄДРПОУ 39237361), TOB "ТК Спектр" (код ЄДРПОУ 39730370), ТОВ "Фреш продакшн" (код ЄДРПОУ 38799709), ТОВ "Маджестик Лайн" (код ЄДРПОУ 38952491), ТОВ "Анадора" (код ЄДРПОУ 39937233), ТОВ "Сафарс" (код ЄДРПОУ 39937516), ТОВ "Альтерсвіфт" (код ЄДРПОУ 39832055), ТОВ "Врожай 2015" (код ЄДРПОУ 39983410), ТОВ "Стандарт промбуд" (код ЄДРПОУ 40047395), ТОВ "РЗХ Лімітед" (код ЄДРПОУ 39526198), ТОВ "Малаві" (код ЄДРПОУ 39861589), ТОВ "Наполі Груп" (код ЄДРПОУ 39865997), ТОВ "Багіра Фінанс" (код ЄДРПОУ 38750731), TOB "ІК "Дельта" (код ЄДРПОУ 39623466), ТОВ "Голд Трейд" (код ЄДРПОУ 39279857), ТОВ "Шериф комфорт" (код ЄДРПОУ 39735866), ТОВ "Сурінам плюс" (код ЄДРПОУ 39861463), ТОВ "Промомаркетгруп" (код ЄДРПОУ 39276264), ТОВ "БК "Нові горизонти" (код ЄДРПОУ 39387168), ТОВ "Нова перспектива-2015" (код ЄДРПОУ 3981164), ТОВ "Інгер буд" (код ЄДРПОУ 39452095), ТОВ "Будівельні технології "Кразбуд" (код ЄДРПОУ 39323036), ТОВ "Інтербілд Комьюніті" (код ЄДРПОУ 39932429), ТОВ "Ека Строй Плюс" (код ЄДРПОУ 38637567), ТОВ "Підлога-Бетон" (код ЄДРПОУ 37909981), ТОВ "Біз-лайн" (код ЄДРПОУ 39621563), ТОВ "Метрокепітал Груп" (код ЄДРПОУ 37354392), ТОВ "Сільник" (код ЄДРПОУ 37692894), ТОВ "Фоса-Інтернейшнл" (код ЄДРПОУ 38380067), ТОВ "Панорама-Скай" (код ЄДРПОУ 39343141), ТОВ "ОСОБА_4 груп" (код ЄДРПОУ 39343995), ТОВ "БК "Профбуд-2015" (код ЄДРПОУ 39669448), ТОВ "Гранді плюс" (код ЄДРПОУ 39962762), ПП "Будпостач-Закарпаття" (код ЄДРПОУ 37858019), ТОВ "Салес ЛТД" (код ЄДРПОУ 39420964), ТОВ "Аргенто Україна" (код ЄДРПОУ 39621144), ТОВ "Алтіма Трейд" (код ЄДРПОУ 39870310), ТОВ "Континент ДК" (код ЄДРПОУ 38387020), ТОВ "Нубіром" (код ЄДРПОУ 39267705), ТОВ "Астор Агротрейд" (код ЄДРПОУ 39590404), ТОВ "Ковад-Проммонтаж" (код ЄДРПОУ 34688267) за період з 01.01.2014 по 29.07.2016.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено Акт від 10.05.2018 №101/26-15-14-07-01-10/36823853 (надалі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ "Спіра Сервіс" вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 420925,00 грн., в тому числі за вересень 2015 року на суму 193633,00 грн., за жовтень 2015 року на суму 38949,00 грн., за грудень 2015 року на суму 188343,00 грн.;

- п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України - ненадання платником податків посадовій (службовій) особі контролюючого органу документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Такі висновки контролюючий орган пов'язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між ТОВ "Спіра Сервіс" та ТОВ "Промомаркетгруп", ТОВ "Барбадос ЛТД", ТОВ "Бром Форс", які ґрунтуються на аналізі наявної в контролюючому органі податкової інформації щодо контрагентів ТОВ "Спіра Сервіс". На думку перевіряючих, контрагенти ТОВ "Спіра Сервіс" не мали реальних можливостей для здійснення господарських операцій по продажу товарно-матеріальних цінностей - клею.

В обґрунтування правомірності таких висновків відповідач в Акті перевірки зазначив, що при дослідженні ланцюга постачання на адресу ТОВ "Спіра Сервіс" клею вказаними контрагентами встановлено, що у них відсутні трудові ресурси, відсутні докази залучення трудових ресурсів на підставі цивільно-правових договорів та основних фондів, активів, необхідних для проведення відповідної господарської діяльності, та виробничих потужностей, необхідних для здійснення технологічного процесу.

Так, за результатами аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних відповідачем встановлено, що номенклатура товарів, які купуються вказаними контрагентами у постачальників, не відповідає номенклатурі проданих товарів в адресу реально діючого сектору економіки. Даний факт, на думку податкового органу, свідчить про безтоварність проведених фінансово-господарських операцій та про їх лише документальний характер, який суперечить нормам цивільного, податкового законодавства України.

Крім того, в Акті перевірки відповідачем зазначено, що допитана в якості свідка засновник, директор та бухгалтер ТОВ "Промомаркетгруп" ОСОБА_4 повідомила, що підприємство зареєструвала на свої ім'я за грошову винагороду, фактично до господарської діяльності підприємства ніякого відношення не має, звітні бухгалтерські та фінансово-господарські документи не підписувала.

Також, податковим органом було використано ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 у справі №760/6919/16-к про надання дозволу на проведення у кримінальному провадженні №12015000000000630 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Спіра Сервіс" в рамках досудового розслідування, в якій зазначено, що "досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному проваджені встановлено, що учасниками організованої групи були зареєстровані та перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств та на даний час використовують групу транзитно-конвертаційних підприємств, в тому числі ТОВ "Барбадос ЛТД", ТОВ "Промомаркетгруп", ТОВ "Бром Форс" та інші, з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки. Так на банківські рахунки такихсуб'єктів господарювання з ознаками "фіктивності" перераховувались кошти реально діючих підприємств за нібито надані послуги, виконані роботи, поставлені товари з метою переведення грошових коштів у готівкову форму та переведення їх клієнтам за вирахуванням певних відсотків".

Отже, на думку податкового органу, фактично ТОВ "Промомаркетгруп", ТОВ "Барбадос ЛТД", ТОВ "Бром Форс" займалися документальним оформленням транзитних операцій з метою формування схемного кредиту на адресу контрагентів - покупців з метою ухилення останніх від оподаткування.

З наведених підстав податковий орган дійшов висновку, що за операціями надання товарів оформлювались первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання ТОВ "Спіра Сервіс" необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ, а тому в ході проведення перевірки ТОВ "Спіра Сервіс" не підтверджено відображення у податковому обліку здійснення господарських операцій з придбання товарів від контрагентів постачальників ТОВ "Промомаркетгруп", ТОВ "Барбадос ЛТД", ТОВ "Бром Форс".

Також, в Акті перевірки податковий орган зазначив, що станом на дату закінчення перевірки та написання акта перевірки ТОВ "Спіра Сервіс" не надані документи (копій документів) по взаємовідносинами з вказаними суб'єктами господарювання, що порушенням вимог п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, яким визначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 31.05.2018 №2552615147, згідно з яким ТОВ "Спіра Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 526156,00 грн., з яких: 420925,00 грн. - за основним платежем; 105231 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 31.05.2018 №2562615147, згідно з яким до ТОВ "Спіра Сервіс" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 510,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу, якими ТОВ "Спіра Сервіс" донараховані грошові зобов'язання з податку на додану вартість та визначено суму штрафних санкцій, позивач як директор ТОВ "Спіра Сервіс" звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

В силу приписів п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом, зокрема, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (п.п.62.1.3 п. 62.1 ст. 62 Кодексу).

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. (п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової виїзної перевірки.

Так, відповідно до п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Згідно п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом начальника ГУ ДФС у м. Києві від 19.04.2018 №7267 призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Спіра Сервіс" з 25.04.2018 тривалістю 5 робочих днів згідно ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва Демідовської А.І. від 01.08.2016 у справі №760/6919/16-к, винесеної в рамках кримінального провадження від 08.12.2015 №12015000000000630 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.3 ст.212, ч.4 ст.190 КК України, про призначення документальної позапланової перевірки.

Згідно ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 01.08.2016 у справі №760/6919/16-к надано дозвіл на проведення у кримінальному провадженні №12015000000000630 позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України, зокрема ТОВ "Спіра Сервіс" при здійсненні фінансово-господарських відносин, у тому числі з ТОВ "Промомаркетгруп", ТОВ "Барбадос ЛТД", ТОВ "Бром Форс" за період з 01.01.2014 по 29.07.2016, організацію проведення якої доручено Державній фіскальній службі України.

За таких обставин суд зазначає про призначення відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Спіра Сервіс" за наявності правових підстав для її проведення.

Разом з тим, вирішуючи питання чи дотримано позивачем вимоги податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Промомаркетгруп", ТОВ "Барбадос ЛТД", ТОВ "Бром Форс", суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

В розумінні п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

Як встановлено під час розгляду справи, ТОВ "Спіра Сервіс" мав господарські відносини з контрагентами - ТОВ "Промомаркетгруп", ТОВ "Барбадос ЛТД", ТОВ "Бром Форс".

Так, з матеріалів справи встановлено, що 06.10.2015 між ТОВ "Барбадос ЛТД" (Продавець) та ТОВ "Спіра Сервіс" (Покупець) укладено договір реалізації №06-10/15, відповідно до умов якого продавець надає товар під реалізацію покупцю, а покупець приймає товар під реалізацію.

Найменування, розгорнутий асортимент, ціна одиниці товару зазначені в прайс-листах продавця.

Асортимент, кількість, ціна одиниці товару та загальна сума кожної партії товару визначаються окремо, на підставі узгоджених з продавцем замовлень покупця. Узгодження замовлення відбувається шляхом передачі підписаного представником покупця замовлення довільної змістовної форми по факсу (або іншим способом) представнику продавця та повернення підписаного представником продавця замовлення з внесеними змінами згідно наявності товару на складі продавця.

Прийом покупцем товарів продавця по їх кількості та якості здійснюється на складі продавця або покупця за згодою сторін.

Документи на товар, які продавець повинен передати покупцю - видаткову накладну на отримання товару.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Барбадос ЛТД" було поставлено для TOB "Спіра Сервіс" клей Technomeit Pur 273/6 в кількості 1500 кг по ціні 129,83 грн. (без ПДВ) згідно з видатковою накладною від 12.10.2015 №1 на суму 233694,00 грн., в т.ч. ПДВ 38949,00 грн.

На підтвердження факту доставки вказаного товару позивачем надано товарно-транспортну накладну від 12.10.2015 №Р1.

ТОВ "Барбадос ЛТД" було виставлено TOB "Спіра Сервіс" рахунок на оплату по замовленню №1 від 12.10.2015.

За фактом настання першої з подій (отримання товару покупцем), TOB "Спіра Сервіс" отримало від ТОВ "Барбадос ЛТД" податкову накладну від 12.10.2015 №5 на загальну суму 233694,00 грн., в т.ч. ПДВ 38949,00 грн., яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суму ПДВ за податковою накладною, виданою ТОВ "Барбадос ЛТД", було включено позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період.

01.09.2015 між ТОВ "Промомаркетгруп" (Продавець) та ТОВ "Спіра Сервіс" (Покупець) укладено договір реалізації №0109-15, відповідно до умов якого продавець надає товар під реалізацію покупцю, а покупець приймає товар під реалізацію.

Найменування, розгорнутий асортимент, ціна одиниці товару зазначені в прайс-листах продавця.

Асортимент, кількість, ціна одиниці товару та загальна сума кожної партії товару визначаються окремо, на підставі узгоджених з продавцем замовлень покупця. Узгодження замовлення відбувається шляхом передачі підписаного представником покупця замовлення довільної змістовної форми по факсу (або іншим способом) представнику продавця та повернення підписаного представником продавця замовлення з внесеними змінами згідно наявності товару на складі продавця.

Прийом покупцем товарів продавця по їх кількості та якості здійснюється на складі продавця або покупця за згодою сторін.

Документи на товар, які продавець повинен передати покупцю - видаткову накладну на отримання товару.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Промомаркетгруп" було поставлено для TOB "Спіра Сервіс":

- клей Paraflex HS 8741 в кількості 5000 кг по ціні 53,68 грн. (без ПДВ) згідно з видатковою накладною від 01.09.2015 №ФОП00000011 на суму 322080,00 грн., в т.ч. ПДВ 53680,00 грн.;

- клей Plastomelt 9473 8741 в кількості 7000 кг по ціні 40,84 грн. (без ПДВ) згідно з видатковою накладною від 01.09.2015 №ФОП00000010 на суму 343056,00 грн., в т.ч. ПДВ 57176,00 грн.;

- Loctile Liofol LA у кількості 1000 кг по ціні 77,33 грн. (без ПДВ), клей Paraflex HS 8741 в кількості 1000 кг по ціні 55,70 грн. (без ПДВ), віск мікрокристалічний Dicera 6079 в кількості 4000 кг по ціні 35,06 грн. (без ПДВ) згідно з видатковою накладною від 01.09.2015 №ФОП00000009 на суму 325284,00 грн., в т.ч. ПДВ 54214,00 грн.;

- клей Technomeit Pur 273/6 в кількості 1100 кг по ціні 129,83 грн. (без ПДВ) згідно з видатковою накладною від 01.09.2015 №ФОП00000008 на суму 171375,60 грн., в т.ч. ПДВ 28562,60 грн.

На підтвердження факту доставки вказаного товару позивачем надано товарно-транспортні накладні від 01.09.2015 №Р11, від 01.09.2015 №Р10, від 01.09.2015 №Р9, від 01.09.2015 №Р8

ТОВ "Промомаркетгруп" було виставлено TOB "Спіра Сервіс" рахунки на оплату по замовленню №ФОП00000012 від 01.09.2015, №ФОП00000011 від 01.09.2015, №ФОП00000010 від 01.09.2015, №ФОП00000009 від 01.09.2015.

За фактом настання першої з подій (отримання товару покупцем), TOB "Спіра Сервіс" отримало від ТОВ "Промомаркетгруп" податкові накладні: від 01.09.2015 №131 на суму 322080,00 грн., в т.ч. ПДВ 53680,00 грн.; від 01.09.2015 №130 на суму 343056,00 грн., в т.ч. ПДВ 57176,00 грн.; від 01.09.2015 №129 на суму 325284,00 грн., в т.ч. ПДВ 54214,00 грн.; від 01.09.2015 №128 на суму 171375,60 грн., в т.ч. ПДВ 28562,60 грн., які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суму ПДВ за податковими накладними, виданими ТОВ "Промомаркетгруп", було включено позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період.

10.10.2015 між ТОВ "Бром Форс" (Продавець) та ТОВ "Спіра Сервіс" (Покупець) укладено договір реалізації №10-10/15, відповідно до умов якого продавець надає товар під реалізацію покупцю, а покупець приймає товар під реалізацію.

Найменування, розгорнутий асортимент, ціна одиниці товару зазначені в прайс-листах продавця.

Асортимент, кількість, ціна одиниці товару та загальна сума кожної партії товару визначаються окремо, на підставі узгоджених з продавцем замовлень покупця. Узгодження замовлення відбувається шляхом передачі підписаного представником покупця замовлення довільної змістовної форми по факсу (або іншим способом) представнику продавця та повернення підписаного представником продавця замовлення з внесеними змінами згідно наявності товару на складі продавця.

Прийом покупцем товарів продавця по їх кількості та якості здійснюється на складі продавця або покупця за згодою сторін.

Документи на товар, які продавець повинен передати покупцю - видаткову накладну на отримання товару.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Бром Форс" було поставлено для TOB "Спіра Сервіс":

- Loctile Liofol LA 7733 у кількості 750 кг по ціні 75,13 грн. (без ПДВ), клей Paraflex HS 8741 в кількості 700 кг по ціні 55,70 грн. (без ПДВ), віск мікрокристалічний Dicera 6079 в кількості 3000 кг по ціні 35,06 грн. (без ПДВ) згідно з видатковою накладною від 08.12.2015 №1 на суму 240621,00 грн., в т.ч. ПДВ 40103,50 грн.;

- клей Paraflex HS 8741 в кількості 4599 кг по ціні 53,68 грн. (без ПДВ) згідно з видатковою накладною від 08.12.2015 №2 на суму 296249,18 грн., в т.ч. ПДВ 49374,86 грн.;

- клей Technomeit Pur 273/6 в кількості 1300 кг по ціні 129,83 грн. (без ПДВ) згідно з видатковою накладною від 09.12.2015 №3 на суму 202534,80 грн., в т.ч. ПДВ 33755,80 грн.;

- Loctile Liofol LA 7733 у кількості 950 кг по ціні 75,13 грн. (без ПДВ), клей Paraflex HS 8741 в кількості 760 кг по ціні 55,70 грн. (без ПДВ), віск мікрокристалічний Dicera 6079 в кількості 3450 кг по ціні 35,06 грн. (без ПДВ) згідно з видатковою накладною від 15.12.2015 №4 на суму 281595,00 грн., в т.ч. ПДВ 46932,50 грн.;

- клей Enziflex 7489 G в кількості 700 кг по ціні 61,11 грн. (без ПДВ), клей Plastoflex 9499 в кількості 700 кг по ціні 35,40 грн. (без ПДВ), клей Техномелт 3101 в кількості 1000 кг по ціні 95,25 грн. (без ПДВ) згідно з видатковою накладною від 15.12.2015 №5 на суму 195368,40 грн., в т.ч. ПДВ 32561,40 грн.;

- клей Technomeit Pur 273/6 в кількості 700 кг по ціні 129,83 грн. (без ПДВ) згідно з видатковою накладною від 15.12.2015 №6 на суму 109057,20 грн., в т.ч. ПДВ 18176,20 грн.

На підтвердження факту доставки вказаного товару позивачем надано товарно-транспортні накладні від 08.12.2015 №Р1, від 08.12.2015 №Р2, від 09.12.2015 №Р3, від 15.12.2015 №Р4, від 15.12.2015 №Р5, від 15.12.2015 №Р6.

ТОВ "Бром Форс" було виставлено TOB "Спіра Сервіс" рахунки на оплату по замовленню №1 від 08.12.2015, №2 від 08.12.2015, №3 від 09.12.2015, №4 від 15.12.2015, №5 від 15.12.2015, №6 від 15.12.2015.

За фактом настання першої з подій (отримання товару покупцем), TOB "Спіра Сервіс" отримало від ТОВ "Бром Форс" податкові накладні: від 08.12.2015 №31 на суму 240621,00 грн., в т.ч. ПДВ 40103,50 грн.; від 08.12.2015 №32 на суму 296249,18 грн., в т.ч. ПДВ 49374,86 грн.; від 09.12.2015 №33 на суму 202534,80 грн., в т.ч. ПДВ 33755,80 грн.; від 15.12.2015 №173 на суму 281595,00 грн., в т.ч. ПДВ 46932,50 грн.; від 15.12.2015 №172 на суму 195368,40 грн., в т.ч. ПДВ 32561,40 грн.; від 15.12.2015 №171 на суму 109057,20 грн., в т.ч. ПДВ 18176,20 грн., які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суму ПДВ за податковими накладними, виданими ТОВ "Бром Форс", було включено позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності в податкових накладних обов'язкових реквізитів.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених правочинів, ТОВ "Промомаркетгруп", ТОВ "Барбадос ЛТД", ТОВ "Бром Форс" були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

При цьому, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість вказаних контрагентів позивача - ТОВ "Промомаркетгруп", ТОВ "Барбадос ЛТД", ТОВ "Бром Форс" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Водночас відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Акт перевірки та письмовий відзив на позовну заяву відповідача не містять жодних посилань на наявність дефектів у правовому статусі контрагентів ТОВ "Спіра Сервіс", як-то відсутність ТОВ "Промомаркетгруп", ТОВ "Барбадос ЛТД", ТОВ "Бром Форс" за місцезнаходженням як станом на момент здійснення спірних фінансово-господарських операцій так і станом на момент перевірки.

Відповідач також не ставив під сумнів та не заперечував наявність у ТОВ "Промомаркетгруп", ТОВ "Барбадос ЛТД", ТОВ "Бром Форс" спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання зазначених правочинів.

В Акті перевірки відсутні посилання на випадки ухиляння ТОВ "Промомаркетгруп", ТОВ "Барбадос ЛТД", ТОВ "Бром Форс" від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємства за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення сторонами угод з метою неправомірного отримання податкових вигод.

Також, відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем так і його контрагентом сум податку на додану вартість за наслідками спірних фінансово-господарських операцій.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ "Промомаркетгруп", ТОВ "Барбадос ЛТД", ТОВ "Бром Форс" товарно-матеріальних цінностей (клею, воску, тощо).

В той же час, відповідач не надав суду жодних доказів на спростування встановлених судом в ході розгляду справи обставин.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у ТОВ "Промомаркетгруп", ТОВ "Барбадос ЛТД", ТОВ "Бром Форс", оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єктів господарювання.

Відповідно до акту перевірки позивача, контролюючим органом не здійснювалась належна перевірка первинно-бухгалтерських документів ТОВ "Промомаркетгруп", ТОВ "Барбадос ЛТД", ТОВ "Бром Форс"; не перевірялась наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ "Промомаркетгруп", ТОВ "Барбадос ЛТД", ТОВ "Бром Форс" матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Суд також наголошує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/або трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи умови для отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи визнання понесених витрат.

Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти поставки товару, його оприбуткування, засвідчені наведеними документами і поясненнями.

Посилання відповідача, як на підставу для невизнання податкового кредиту на обрив ланцюга постачання, (відсутність інформації про придбання контрагентом товарів, що були поставлені позивачу) судом до уваги не приймаються.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України", оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд зазначає, що встановивши за даними власних інформаційних систем факт обриву ланцюга постачання товарів, контролюючий орган не здійснив будь-яких дій, направлених на отримання документального підтвердження відповідних обставин.

Так, пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків та даних щодо неприбуткових організацій, визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, у тому числі між платником податку та неприбутковими організаціями, визначеними пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Отже, висновки контролюючого органу щодо обсягу і якості операцій та розрахунків між платниками податків не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб, інформації БД "Єдиний реєстр податкових накладних", а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого судом Акта перевірки вбачається, що посадові особи контролюючого органу факти поставки товарів до ТОВ "Промомаркетгруп", ТОВ "Барбадос ЛТД", ТОВ "Бром Форс" не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили.

Суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, інформація, яка наведена в БД "Єдиний реєстр податкових накладних", не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність умов у ТОВ "Промомаркетгруп", ТОВ "Барбадос ЛТД", ТОВ "Бром Форс" для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угод, укладених із позивачем, нереальними (безтоварними).

Таким чином, факт наявності у сторін правочинів протиправного умислу при їх укладенні відповідачем не доведено.

Крім того, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не інформацією, яка наведена в базах даних податкового органу.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що податковий орган переважно обґрунтовує правомірність свого рішення нереальністю спірних господарських операцій між ТОВ "Спіра Сервіс" та вказаними контрагентами. Втім, сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо відсутності фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахункам з цими контрагентами, а викладені у ньому висновки щодо нереальності укладених правочинів не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання спірних договорів, зокрема, того, що дані підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платником податку на додану вартість були анульовані у встановленому законом порядку, а відтак суд приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких ТОВ "Спіра Сервіс" сформувало податковий кредит за перевіряємий період, цілком відповідають вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Отже, суд, оцінюючи спірні фінансово-господарські операції, передусім виходить з того, що юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікованою.

Підприємець який є сумлінним платником податків і виконав усі вимоги, з якими закон пов'язує право на зменшення об'єкта оподаткування податком на додану вартість на суму податкового кредиту, не повинен нести відповідальність за своїх контрагентів.

Відносно посилання відповідача на матеріали досудового розслідування, суд зазначає наступне:

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі. Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.08.2012 № К-39842/10.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України тільки вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, та лише у питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, - а тому матеріали досудового слідства не можуть мати преюдиційного характеру під час розгляду даної справи.

При цьому суд зазначає, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітні документи, які посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, первинні документи, які виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду.

Водночас, під час розгляду даної адміністративної справи суду не пред'явлено вироків суду щодо керівників ТОВ "Промомаркетгруп", ТОВ "Барбадос ЛТД", ТОВ "Бром Форс".

Таким чином, факт проведення досудового розслідування №12015000000000630 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.3 ст.212, ч.4 ст.190 КК України, не є належним і допустимим доказом на підтвердження обставин, викладених в Акті перевірки.

Крім того, протокол допиту свідка в даному випадку також не може бути належним доказом неправомірності формування ТОВ "Спіра Сервіс" податкового кредиту з тих підстав, що перевіркою не надана оцінка первинним документам, складеним за результатами спірних господарських операцій та не встановлено, що первинні документи від імені ТОВ "Промомаркетгруп" підписані іншою особою, первинні документи перевіряючими досліджені не були, доказів скасування реєстрації податкових накладних за операціями ТОВ "Спіра Сервіс" з ТОВ "Промомаркетгруп" суду також не пред'явлено.

Суд також зауважує, що право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Податковим органом не надано доказів обізнаності позивача як директора ТОВ "Спіра Сервіс" про недобросовісний характер діяльності його контрагентів або про допущені ними порушень податкового законодавства.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товарів певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право ТОВ "Спіра Сервіс" (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам послуг.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників, чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Доказів того, що особа, яка підписала спірні документи від імені вказаних контрагентів, не мала відповідних повноважень, а також того, що про ці обставини було відомо або мало бути відомо позивачу як директору ТОВ "Спіра Сервіс", податковим органом не надано. Так само як і не надано доказів того, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість контрагентів ТОВ "Спіра Сервіс" скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Слід зазначити, що поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №826/1244/13-а.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

В ході розгляду даної справи відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нереальності правочинів, укладених між ТОВ "Спіра Сервіс" та ТОВ "Промомаркетгруп", ТОВ "Барбадос ЛТД", ТОВ "Бром Форс", а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання договорів та первинних документів до них неуповноваженими на те особами.

Зокрема, в акті перевірки також відсутні відомості про визначення контрагентам ТОВ "Спіра Сервіс" сум податкових зобов'язань у зв'язку з ухиленням від сплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам ТОВ "Промомаркетгруп", ТОВ "Барбадос ЛТД", ТОВ "Бром Форс" за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування ТОВ "Спіра Сервіс" податкового кредиту.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочинів, укладених між ТОВ "Спіра Сервіс" та ТОВ "Промомаркетгруп", ТОВ "Барбадос ЛТД", ТОВ "Бром Форс", доведеність обґрунтованості включення позивачем як директором ТОВ "Спіра Сервіс" до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаних контрагентів первинних документах сум податку на додану вартість, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 31.05.2018 №2552615147, від 31.05.2018 №2562615147 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності своїх рішень.

Водночас позивач довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів у вказаних контрагентів.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б ТОВ "Спіра Сервіс" права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 5266,66 грн., що підтверджується квитанцією від 03.07.2018 №0.0.1075505073.1.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 31.05.2018 №2562615147 та від 31.05.2018 №2552615147.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) судові витрати у розмірі 5266 (п'ять тисяч двісті шістдесят шість) грн. 66 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.