Рішення

від 19.09.2018 по справі 812/1436/18

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

19 вересня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1436/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Контакт-електросервіс» до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 12.03.2018 та № НОМЕР_2 від 12.03.2018,-

ВСТАНОВИВ:

25.05.2018 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Контакт-електросервіс» до Головного управління ДФС у Луганській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.108-110), позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.03.2018;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 12.03.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 12.02.2018 по 16.02.2018 ГУ ДФС у Луганській області була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства «Контакт-електросервіс» з питань дотримання податкового законодавства в частині правильності нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, виплачених у вигляді дивідендів, за період з 01.01.2015 по 30.09.2017. За результатами перевірки було складено акт документальної позапланової невиїзної

перевірки від 23.02.2018 № 147/12-32-13-15/38085981.

13.03.2018 підприємство отримало прийняті ГУ ДФС у Луганській області податкові повідомлення-рішення: від 12.03.2018 № НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 325,26 грн та від 12.03.2018 № НОМЕР_2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 41692,11 грн та нарахування пені на суму 8195,76 грн, а загалом на суму 49887,87 грн.

21.03.2018 позивач звернувся зі скаргою № 15 до ДФС України. 14.05.2018 отримано рішення про результати розгляду скарги № 15751/6/99-99-11-02-01-15 від 07.05.2018, яким ДФС України залишає без змін оскаржувані ППР, а скаргу без задоволення. Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими та незаконними, оскільки згідно акту перевірки від 23.02.2018 №147/12-32-13-15/38085981 встановлено факт несвоєчасної сплати ПДФО у загальній сумі 57715,78 грн, який виник у зв'язку з допущеною помилкою щодо неврахування змін ставки ПДФО з 5% до 20% у 2015 році та 18% у 2016 році, яка застосовується для оподаткування доходів у вигляді дивідендів, що виплачується неплатниками податку на прибуток, починаючи з 01.01.2015.

Під час проведення самоперевірки у 2017 році підприємством самостійно виявлено дану помилку, здійснено поквартальний перерахунок з урахуванням змін ставки ПДФО для неплатників податку на прибуток. Донараховану суму з урахуванням фактично сплаченої суми 57715,78 грн позивачем сплачено самостійно у добровільному порядку у повному обсязі у липні та серпні 2017 року, одразу після здійснення перерахунку. До ДФС подано уточнюючі звіти за формою 1-ДФ.

На час проведення перевірки несплаченого податкового зобов'язання у підприємства не було. В ППР від 12.03.2018 № НОМЕР_2 вказано на те, що збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів у т.ч. з податку на доходи фізичних осіб, пені. У той час у розшифруванні збільшення за податковим зобов'язанням вказано 0,00 та нараховано суму за штрафними (фінансовими) санкціями 41692,11 грн та суму пені 8195,76 грн. Для нарахування штрафних санкцій застосовано п. 127.1 ст.127 ПКУ.

Позивач вважає, що, оскільки ним самостійно виявлено помилки та сплачено суми податків, а також не допущення позивачем факту виплати доходу на користь платника податків без одночасної сплати нарахованого та утриманого з цих доходів податку (податки сплачувалися одночасно з виплатою доходу громадянам, але в меншому за потрібне розмірі) - його мало бути притягнуто до відповідальності за ст.126 ПКУ за несвоєчасну сплату цих податків.

Враховуючи наведені вище обставини, позивач вважає застосування податковим органом норми ст. 127 ПК України протиправним, а тому спірні податкові повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій на підставі вказаної статті підлягають скасуванню. В обгрунтування цього висновку позивач посилається на позицію Верховного суду України, викладену, зокрема, у постановах від 10.11.2015 у справі № 21-2919а15, від 22.03.2016 у справі № 21-3694а15, від 27.03.2018 у справі № П/811/618/17 (Адміністративне провадження № К/9901/16049/18). Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 04.10.2017 р. № К/800/24846/16.

Також позивач посилається на безпідставне притягнення його до відповідальності за повторне скоєння правопорушення, передбаченого ст. 127 ПК України. Так, податковий орган у вищевказаних ППР, окрім ставки штрафу в розмірі 25 відсотків (ст. 127.1. ПК України), необгрунтовано та безпідставно застосовує ставки у розмірах 50 % та 75 %, що також є незаконним, оскільки підвищені розміри штрафів (50 % та 75 %) застосовуються лише у випадках, якщо за аналогічні правопорушення вже було органом ДФС застосовано штрафні санкції шляхом складання податкового повідомлення-рішення. Ці доводи позивач обгрунтовує посиланням на роз'яснення модуля База податкових знань.

Зазначив, що з урахуванням позиції ДФСУ, визначеної в електронній програмі модуль податкових знань, штрафні санкції стосовно позивача згідно з п. 127.1 ПКУ мають бути застосовані в розмірі 25% за всі виявлені під час перевірки випадки несвоєчасного перерахування ПДФО та ВЗ.

Відповідно, з приводу ППР № НОМЕР_1: штрафна санкція має складати: 617,89 грн х 25 % = 154,47 грн (а не 325,26 грн).

Відповідно, з приводу ППР № НОМЕР_2: штрафна санкція має складати: 57715,78 грн х 25 % = 14428,95 грн (а не 41692,11 грн).

Крім того, у ППР № НОМЕР_2 не викладений порядок розрахунку пені, а через порушення нарахування штрафних санкцій (про що викладено вище), вважає, що пеня у сумі 8195,76 грн є також необгрунтованою та незаконною, відповідно до положень ст. 129.4. абз. 2 ПК України. Просив позовні вимоги задовольнити.

Головне управління ДФС у Луганській області позовну заяву не визнало, про що через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 15.06.2018 за вхідним реєстраційним № 14258/2018 та 19.09.2018 за вхідним реєстраційним № 22747/2018 подало відзив на позовну заяву (арк. спр. 29-31, 117-118), в якому, зокрема, зазначив, що у разі виявлення під час однієї перевірки податкового агента декількох випадків не нарахування (неутримання, несплати) сум поодатку під час виплати доходу на користь громадян, застосуванню підлягають збільшені розміри штрафних санкцій, передбачені статтею 127 Кодексу, відповідно до кількості вчинених податкових правопорушень. У задоволенні позовних вимог просив відмовити.

На підставі ч.9 ст. 205 КАС України судом ухвалено розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-74 КАС України, суд встановив такі обставини справи.

ПП Контакт - електросервіс є юридичною особою та як платник податків перебуває на обліку в Рубіжанській ОДПІ (Кремінське відділення), ідентифікаційний код 38085981 (а.с.122-127).

Працівниками ГУ ДФС у Луганській області на підставі наказу від 26.01.2018 № 92 та відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78, ст. 79, п.82.2 ст. 82 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП Контакт - електросервіс з питань правильності нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи з фізичних осіб та військового збору з доходів у вигляді дивідендів за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 23.02.2018 № 147/12-32-13-15/38085981 (а.с.7-14).

Актом перевірки від 23.02.2018 № 147/12-32-13-15/38085981 встановлено порушення ПП Контакт - електросервіс :

- п.п.168.1.2 п. 168.1 ст. 168, абз. а) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України віл 02.12.2010р. № 2755-VІ (із зміна та доповненнями) ПП Контакт-електросервіс несвоєчасно сплачено податок на доходи фізичних осіб з доходів, виплачених у вигляді дивідендів, виплата яких передувала сплаті податку, у загальній сумі 57715,78грн, а саме:

за лютий 2015 року у сумі 3947,38грн.;

за березень 2015 року у сумі 1263,17грн.;

за травень 2015 року у сумі 789,47грн.;

за червень 2015 року у сумі 105,26грн.;

за липень 2015 року у сумі 2894,74грн.;

за вересень 2015 року у сумі 1368,42грн.;

за жовтень 2015 року у сумі 1105,26грн.;

за листопад 2015 року у сумі 315,79грн.;

за грудень 2015 року у сумі 4000,00грн.;

за січень 2016 року у сумі 378,95грн.;

за квітень 2016 року у сумі 2052,63грн.;

за травень 2016 року у сумі 3294,74грн.;

за червень 2016 року у сумі 2126,31грн.;

за липень 2016 року у сумі 4994,73грн.;

за серпень 2016 року у сумі 1368,42грн.;

за вересень 2016 року у сумі 2599,99грн.;

за жовтень 2016 року у сумі 2600,00грн.;

за листопад 2016 року у сумі 10947,38грн.;

за грудень 2016 року у сумі 11563,14грн:.

- п.п.168.1.2 п. 168.1 ст. 168, абз. а) п. 176.2 ст. 176 та п. п. 1.4. п. 16-1 підрозділу І0 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), ПП Контакт-електросервіс несвоєчасно сплачено військовий збір з доходів, виплачених у вигляді дивідендів, виплата яких передувала сплаті податку, у загальній сумі 617,89грн, а саме:

за лютий 2015 року у сумі 394,73 грн;

за вересень 2015 року у сумі 142,11 грн;

за жовтень 2015 року у сумі 81,05 грн.;

- п.51.1 ст.51, абзацу б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2-755-\/І (зі змінами та доповненнями) встановлено недостовірні дані про нараховані та виплачені доходи і сум утриманого з них податку у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку., і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ за III квартал 2017 року з ознакою доходу 109 відповідності до Довідника ознак доходів, а саме не відображена інформація про результати перерахунку нарахованого податку на доходи фізичних осіб з доходів, виплачених у вигляді дивідендів, за лютий, березень, травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року; січень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року, який відбувся в липні та серпні 2017 року.

На підставі акта перевірки від 23.02.2018 № 147/12-32-13-15/38085981 ГУ ДФС у Луганській області 12.03.2018 відносно позивача винесено податкові повідомлення рішення:

- № НОМЕР_1, яким позивачу визначено штрафні санкції у розмірі 325,26 грн (а.с.15);

- № НОМЕР_2, яким позивачу визначено штрафні санкції у розмірі 41692,11 грн та пеню - 8195,76 грн, всього 49887,87 грн (а.с. 16).

В акті перевірки та розрахунках до вказаних податкових рішень зазначено, що позивачем дійсно за період часу з лютого 2015 по грудень 2016 виплачувались дивіденти на користь засновника з одночасною сплатою податку на доходи фізичних осіб за ставкою 5% виплаченого доходу.

В ході самоперевірки ПП Контакт-електросервіс у липні та серпні 2017 року проведено коригування з нарахування податку на доходи фізичних осіб з 5% на 20% при виплаті дивідентів, нарахованих та виплачених у 2015 році та з 5% на 18% при виплаті дивідентів, нарахованих та виплачених у 2016 році, які фактично виплачені в загальній сумі 57715,78 грн 25.07.2017 (а.с.10-11.).

А також в ході перевірки встановлені факти несвоєчасного перерахування до бюджету самостійно нарахованого військового збору з доходів, виплачених у вигляді дивідентів, виплата яких передувала сплаті податку, а саме: військовий збір з сум дивідентів, виплачених за лютий 2015 року у сумі 394,73 грн, за вересень 2015 року у сумі 142,11 грн, за жовтень 2015 року у сумі 81,05 грн, сплачувався до бюджету з запізненням, після виплати цих дивідентів (а.с. 11зв.б.-12зв.б.).

Вирішуючи питання щодо правомірності винесених ГУ ДФС у Луганській області податкових повідомлень-рішень від 12.03.2018 НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій та пені, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Положеннями підпункту 14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Зазначеній нормі кореспондує положення ст.18 ПК України, згідно з якими, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно підпункту 170.5.1 пункту 170.5 статті 170 ПК України податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування.

Відповідно до підпункту 170.5.4 пункту 170.5 статті 170 ПК України доходи, зазначені в цьому пункті, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною підпунктами 167.5.1 та 167.5.2 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.268 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що термін «пасивні доходи» для цілей розділу ІV Кодексу означає, зокрема, доходи, отримані у вигляді дивідендів.

Згідно із підпунктом 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема:

- пасивні доходи (крім зазначених у підпункті 165.1.41 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу) у редакції із змінами, внесеними Законом України від 28.12.2014 №71-VІІІ, діючій станом на 31.12.2015, та Законом України від 24.12.2015 №909-VІІІ, діючій станом на 31.12.2016.

Згідно з відповідною редакцією пп.167.5.1 п.167.5 ст.167 ПКУ, чинної на час виникнення спірних правовідносин, ставка податку на пасивні доходи, нараховані та виплачені в 2015 році - складала 20%, а в 2016 - 18%.

Матеріалами справи встановлено, що нарахування податку з доходів фізичних осіб на дохід у вигляді дивідендів позивача проведено у 2015 та 2016 роках за ставкою 5% .

В силу вимог підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Як зазначено судом, позивачем визнається порушення ПП Контакт-електросервіс вимог підпункту 170.5.4 пункту 170.5 статті 170 та підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України в частині несвоєчасного нарахування (утримання) податку на доходи фізичних осіб та військового збору та перерахування зазначених податків до бюджету.

Що ж до твердження позивача про безпідставне застосування до спірних правовідносин контролюючим органом відповідальності у вигляді штрафних санкцій на підставі вимог статті 127 ПК України та необхідності застосування статті 127 ПК України, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас пунктом 127.1 статті 127 ПК України передбачено, що ненарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення статті 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК України.

Положення статті 127 ПК України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 ПК), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу.

Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Отже, для визначення відповідальності у вигляді штрафних санкцій згідно норм статті 126 або ж статті 127 ПК України, насамперед підлягає з'ясуванню яка з дій сталася першою - виплата доходу чи сплата податку, хоча і з порушенням строку.

Якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент, хоча і з порушенням передбаченого статтею 168 ПК України строку сплачує суму податку, то застосуванню підлягає стаття 126 ПК України. Аналогічні наслідки мають місце у разі їх одночасної сплати.

Якщо ж виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі статті 127 ПК України.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній у постанові від 10.11.2015 року по справі №21-2919а15, від 27.03.2018 по справі п/811/618/17.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, виплата доходу відбувалася з одночасною сплатою ПДФО за меншою за належне ставкою. Тобто частина податку не сплачувалася одночасно з виплатою доходу, а була сплачена позивачем лише при самостійному виявленні помилки в липні 2017 року. Отже, мало місце триваюче в часі порушення, передбачене статтею 127 ПК України.

Так само після виплати дивідентів позивачем сплачувався й військовий збір.

За наведених обставин суд приходить до висновку щодо правомірності застосування в спірних правовідносинах контролюючим органом норм статті 127 ПК України при визначенні грошового зобов'язання позивачу, однак, безпідставного притягнення його до відповідальності за повторне скоєння правопорушення, передбаченого ст. 127 ПК України. Так, податковий орган у вищевказаних ППР, окрім ставки штрафу в розмірі 25 відсотків (ст. 127.1. ПК України), необгрунтовано та безпідставно застосовує ставки у розмірах 50 % та 75 %, що також є незаконним, оскільки підвищені розміри штрафів (50 % та 75 %) застосовуються лише у випадках, якщо за аналогічні правопорушення вже було органом ДФС застосовано штрафні санкції шляхом складання податкового повідомлення-рішення.

Судом не встановлено факту повторності скоєння позивачем правопорушення, передбаченого статті 127 ПК України.

Відповідно, з приводу ППР № НОМЕР_1: штрафна санкція має складати: 617,89 грн х 25 % = 154,47 грн (а не 325,26 грн).

Відповідно, з приводу ППР № НОМЕР_2: штрафна санкція має складати: 57715,78 грн х 25 % = 14428,95 грн (а не 41692,11 грн).

Отже, рішення відповідача мають бути скасовані в цій частині.

Щодо розрахунку розміру пені, здійсненої ГУ ДФС у Луганській області, суд зазначає, що підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин визначено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом;

При цьому, підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

Оскільки при проведенні перерахунку податку з ПДФО та військового збору при виплаті дивідендів директору та засновнику позивача із прибутку підприємства за результатами 2015 та 2016 років позивач є податковим агентом, то, на думку суду, відтермінування нарахування пені після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, до нього як податкового агента застосовано бути не може. Натомість, дана норма передбачена лише для платників податків, ким не є у спірних правовідносинах позивач.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VІІІ внесено зміни до ПК України та зокрема, підпункт 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 викладено у наступній редакції: нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

Тобто, даною нормою передбачено відтермінування нарахування пені при нарахуванні податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом, однак, зазначена норма почала діяти лише з 01.01.2017.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідальність платників податків за порушення норм податкового законодавства викладена у главі 11 Податкового кодексу України.

Згідно статті 111 глави 11 «Відповідальність» ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова, адміністративна та кримінальна.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (пункт 111.2 статті 111 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки. Порядок нарахування пені викладено у статті 129 ПК України.

Таким чином, виходячи з положень статті 111 ПК України щодо розмежування фінансової відповідальності, суд вважає, що пеня є окремим видом відповідальності.

Відповідно до підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Оскільки нарахування податкових зобов'язань і їх сплата з порушенням строків були здійснені до 01.01.2017, суд вважає правомірним застосування контролюючим органом при визначенні розміру пені норми статті 129 ПК України у редакції, чинній на час вчинення відповідних порушень.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає правомірними прийняті ГУ ДФС у Луганській області податкові повідомлення-рішення щодо нарахування ПП «Контакт-електросервіс» штрафних (фінансових) санкцій та пені від 12.03.2018 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 та відповідно такими, що не підлягають задоволенню в цій частині позовні вимоги позивача.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).

Судом встановлено, що при зверненні до суду позивач квитанцією від 15.05.2018 № 26 сплатив судовий збір за подання до суду даного адміністративного позову у розмірі 1762,00 грн (а.с.3).

З урахуванням частини 3 статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з ГУ ДФС у Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь Приватного підприємства «Контакт-електросервіс» судовий збір у розмірі 881,00 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Контакт-електросервіс» до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 12.03.2018 та № НОМЕР_2 від 12.03.2018 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС у Луганській області від 12.03.2018 № НОМЕР_1 в частині нарахування Приватному підприємству «Контакт-електросервіс» штрафних санкцій на суму 463,42 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС у Луганській області від 12.03.2018 № НОМЕР_2 в частині нарахування Приватному підприємству «Контакт-електросервіс» штрафних санкцій на суму 27263,16 грн.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Контакт-електросервіс» (вул.Урицького, 6/2, м.Кремінна, Луганська область, 92900, код ЄДРПОУ 38085981) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72, код ЄДРПОУ 39591445) витрати зі сплати судового збору у розмірі 881,00 грн (вісімсот вісімдесят одну гривню 00 коп).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 01 жовтня 2018 року.

Суддя ОСОБА_1