Рішення

від 28.09.2018 по справі 826/19759/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 вересня 2018 року № 826/19759/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомПублічного акціонерного товариства Науково-технічний комплекс Електронприлад доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство Науково-технічний комплекс Електронприлад (далі - ПАТ НТК Електронприлад , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.12.2016р. № 0006821402, № 0006831402 повністю та № 0006841402 в частині в частині збільшення суми грошового зобов'язання ПАТ НТК Електронприлад з податку на додану вартість на суму 240 261, 00 грн., із них 160 174, 00 грн. - за основним платежем, 80 087, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2016 року суддею Качуром І.А. відкрито провадження в адміністративній справі № 826/19746/16 та призначено дану справу до судового розгляду.

30.05.2017 року у судовому засіданні на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до Розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2017р. №7047 Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ та згідно з п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02.04.2015р. №25), адміністративну справу №826/19759/16 повторно розподілено на суддю Амельохіна В.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2017 року суддею Амельохіним В.В. дану справу прийнято до свого провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийнятті відповідачем на підставі Акту перевірки від 03.11.2016 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Зокрема, позивач зазначав, що в перевіряємий період мав взаємовідносини з ТОВ Брон Плюс . При цьому, на момент укладення та виконання договору правоздатність та дієздатність юридичної особи ТОВ Брон Плюс була підтверджена. Зазначений контрагент був у відповідності до вимог чинного законодавства України зареєстрованим платником податку на додану вартість; установчі документи зазначеного підприємства не були визнані у судовому порядку недійсними, правовідносини відбувалися на підставі укладеного договору поставки, належне виконання якого підтверджується належно оформленими первинними документами: рахунками - фактурами, накладними, податковими накладними, виписками банківського рахунку.

Всі первинні документи були надані відповідачу під час перевірки і зауважень відповідача щодо відсутності первинних документів, дефекту форми та змісту, наявності обов'язкових реквізитів первинних документів, по господарським взаємовідносинам ПАТ НТК Електронприлад з ТОВ Брон Плюс в Акті перевірки не встановлено. Зазначені вище первинні документи є юридично належними, відповідають правилам ведення бухгалтерського та податкового обліку та підтверджують реальне здійснення господарський операцій з ТОВ Брон Плюс , що спричинило рух активів ПАТ НТК Електронприлад , який відображено у таблиці - довідці про використання у господарській діяльності придбаних у ТОВ Брон Плюс товарів. Залишки товарів, придбаних у ТОВ Брон Плюс відображені у довідках про фактичну наявність на складі.

Втім, податковим органом, як зазначив позивач, формування висновків було здійснено на підставі податкової інформації про ТОВ Брон Плюс , а тому зазначення відповідачем у акті перевірки про те, що операції купівлі - продажу ТОВ Брон Плюс не спричиняють реального настання правових наслідків є лише припущеннями, не обґрунтованими належними достатніми доказами відповідно до вимог діючого законодавства, та визначеними податковим органом вже після проведених позивачем господарських операцій.

Також позивач зазначав, що питання виплати дивідендів на державну частку та застосування штрафних санкцій нормами Податкового Кодексу України не регулюється, оскільки, названим кодексом не передбачено строки сплати зобов'язань зі сплати дивідендів на державну частку та не передбачено права податкового органу на винесення в даному конкретному випадку податкового повідомлення - рішення і застосування штрафних санкцій.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечувати та просили відмовити в його задоволенні.

Письмові заперечення обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства.

30.11.2017 року у судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши подані документи та матеріали, враховуючи пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Публічне акціонерне товариство Науково-технічний комплекс Електронприлад зареєстроване 25.01.1999р. Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією за № 10741200000013412 за адресою: 04116, м. Київ, вул. Банди Василевської, 27/29. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 27.09.1993 року № 233/4323, зареєстровано платником ПДВ, свідоцтво № 100343239.

Згідно до п.3.1 та п. 3.2 Статуту ПАТ НТК Електронприлад , метою діяльності Товариства є одержання прибутку на основі здійснення виробничої, комерційної, посередницької та іншої діяльності, в порядку та за умов, визначених чинним законодавством і цим Статутом, та наступний його розподіл між Товариством та акціонерами Товариства. Основним видом діяльності Товариства є науково-технічна діяльність, спрямована на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських, проектно-конструкторських, технологічних, пошукових та проектно-пошукових робіт, виготовлення та випробування дослідних зразків або партій науково-технічної продукції в галузях авіакосмічної та спеціальної техніки, виробництво літальних апаратів, включаючи космічні, дослідження і розробки в галузі технічних наук, які виконуються для потреб літакобудівної промисловості, а також інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання.

Види діяльності ПАТ НТК Електронприлад за КВЕД-2010: 72.19 - дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; 30.30 - виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування; 26.51 - виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації.

ПАТ НТК Електронприлад є підприємством авіаційної промисловості державного сектору економіки України (91,767% статутного капіталу належить державі), стратегічно важливим для економіки і безпеки держави відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015р. № 83, яке вже протягом 54 років розробляє, виготовляє, ремонтує та модернізує бортове радіоелектронне обладнання для літаків та вертольотів, що створюються та модернізуються в інтересах цивільної і військової авіацій України.

Здійснення господарської діяльності ПАТ НТК Електронприлад у галузі виготовлення бортового радіоелектронного обладнання підтверджується на підставі наступних документів:

- Ліцензії серії АВ № 597889, видана 22.08.2012р. Міністерством економічного розвитку та торгівлі України на право здійснення господарської діяльності з розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту і модернізації військової техніки в частині радіоелектронного бортового обладнання авіаційної техніки;

- Сертифікату схвалення виробництва СВ № 0009, виданий 12.12.2011р. Державною авіаційною службою України, який засвідчує, що виробництво авіаційної техніки схвалене згідно з Правилами сертифікації виробництва авіаційної техніки;

- Свідоцтва про схвалення виробництва № ОП 59-ПКИ, видане 20.11.2011р. (дата первісної видачі 20.12.2002р.) Міждержавним авіаційним комітетом "Авіаційний регістр", про те, що дозволяється ПАТ НТК Електронприлад виробництво комплектуючих виробів авіаційної техніки.

Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 08.09.2016р. № 5544 та відповідно до плану - графіка проведено документальну планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства Науково-технічний комплекс Електронприлад (код 14312134) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 30.06.2016р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 30.06.2016р., за результатами якої складено Акт від 03.11.2016 року № 452/26-15-14-02-03/14212134.

Висновками вказаного Акту перевірки встановлено, зокрема, наступні порушення,:

- пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 135.1 ст. 135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 - VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток в сумі 144 156 грн., в т.ч: за 2014 рік в сумі 68 668 грн., за 2015 рік в сумі 75 488 гривень.;

- пп. 153.3.1 п. 153.3 ст. 153 ПКУ, пп. 57.1 1.3, 57.11.2 п. 57.1 1 ст. 57 ПКУ в редакції Закону України від 28.12.2014 року № 71 -VIII Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 - VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження суми дивідендів на державну частку в сумі 463 676 грн. в т.ч.: за 2014 рік на 175 041 грн., за 2015 рік на 288 635 гривень.;

- п.185.1 ст.185, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 - VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 178 128 грн., у тому числі: жовтень 2015 р. на суму 160 174 грн., березень 2016 р. на суму 17 954 гривень.

22.11.2016 року ПАТ НТК Електронприлад подано до податкового органу заперечення на Акт перевірки від 03.11.2016 року № 452/26-15-14-02-03/14212134, за результатами розгляду яких, Головним управлінням ДФС у м. Києві листом від 29.11.2016 року № 25251/10-26-15-14-02-03 висновки Акту перевірки залишено без змін.

02.12.2016 року Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі висновків Акту перевірки від 03.11.2016 року № 452/26-15-14-02-03/14212134, прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0006841402, яким за порушення п.185.1 ст.185, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 - VI (зі змінами та доповненнями) збільшено ПАТ НТК Електронприлад суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 267 192,00 грн. (двісті шістдесят сім тисяч сто дев'яносто дві грн. 00 коп.), із них 178128,00 грн. - за основним платежем, 89064,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями,

- № 0006821402, яким за порушення пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 135.1 ст. 135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 - VI (зі змінами та доповненнями) збільшено ПАТ НТК Електронприлад суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на загальну суму 178 490,00 грн. (сто сімдесят вісім тисяч чотириста дев'яносто грн. 00 коп.), із них 144 156,00 грн. - за основним платежем, 34 334,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0006831402, яким за порушення пп. 153.3.1 п. 153.3 ст. 153 ПКУ, пп. 57.1 1.3, 57.11.2 п. 57.1 1 ст. 57 ПКУ в редакції Закону України від 28.12.2014 року № 71 -VIII Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 - VI (зі змінами та доповненнями) збільшено ПАТ НТК Електронприлад суму грошового зобов'язання за платежем: 21010500 - дивіденди (доход) нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутному капіталі яких є державна частка на загальну суму 551 197,00 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна тисяча сто дев'яносто сім грн. 00 коп.), із них 463 676, 00 грн. - за основним платежем, 87 521,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

У відповідності до п. пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У відповідності до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Статтею 1 цього ж Закону передбачено, що у бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Крім того, згідно з ч.ч. 1,2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що

дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Склад витрат та порядок їх визнання у перевірений контролюючим органом період визначався положеннями статті 138 Податкового кодексу України.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Абзацом 1 п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 ст. 135 ПК України передбачено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як встановлено матеріалами справи, позивач в перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ Брон Плюс (код 39427859), шляхом укладання Договору поставки від 01.12.2014 року № 80/78-14, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця комплектуючі елементи, що в подальшому мають назву продукція, а Покупець зобов'язується приймати продукцію та оплачувати її згідно даного Договору.

Поставка продукції здійснюється партіями згідно заявок Покупця, згідно з рахунками/рахунками-фактури та накладними.

На кожну партію доставленої продукції, згідно заявки Покупця, Постачальник направляє Покупцю рахунок-фактури, що є специфікацією, в якій містяться наступні реквізити: найменування продукції, кількість, фірма-виробник, вартість, строки поставки продукції, кінцевий термін зберігання або дата виготовлення. В рахунку-фактурі повинно бути посилання на даний договір.

На виконання вказаного договору позивачем надано копії: рахунків на оплату, податкових накладних, видаткових накладних, прибуткових накладних, накладних на відпуск у виробництво ЕРИ зі складу, а також банківські виписки, що підтверджують факт оплати ТОВ Брон Плюс за поставлений товар.

Згідно зазначених вище документів, від імені ТОВ Брон Плюс останні підписані директором ОСОБА_1, та від ПАТ НТК Електронприлад - Дробиновим В.П.

За результатами дослідження вказаних документів, суд приходить до висновку про відповідність їх вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

Також суд зазначає, що згідно вказаних документів від ТОВ Брон Плюс до ПАТ НТК Електронприлад здійснювалася поставка наступного товару: Резистор СП5-ЗВА-0,5-ЗЗООм 5% (20 шт.), Резистор СП5-ЗВА-0,5- 6800м 5% (20 шт.), Резистор СП5-ЗВА-0,5-3,ЗКОм 5% (270 шт.), Резистор СП5-ЗВА-0,5-15Ком 5% (80 шт.), Резистор СП5-ЗВА-0,5-22Ком 5% (42 шт.), Резистор ППЗ-40-4,7Ом 10% (б шт.), Резистор ППЗ-40-47Ом 10% (15 шт.), Резистор ППЗ-40-68Ом 10% (6 шт.), Резистор ППЗ-40-1000м 10% (б шт.), Резистор ППЗ-40-2200м 10% (3 шт.), Резистор ППЗ-44-1,5Ком/1,5 Ком 10% (6 шт.), Модуль вторинного живлення МДМ15-1В05МП, Модуль вторинного живлення МДМ 15-1В05МП, Модуль вторинного живлення TESD15 12 WS05 UT (5 шт.), Модуль вторинного живлення TESD30 24 WS05 UT (10 шт.), Модуль вторинного живлення MR20D 27S05CT (1 шт.), Модуль вторинного живлення МДМ7,5 2В1212М (5шт.), Модуль вторинного живлення МДМ10 2В1212МВ (3 шт.), Модуль вторинного живлення МДМ10 2В1212МВ (8 шт.), Конденсатор К52-9-63В-150 мкФ 20%В (31 шт.), Конденсатор К71-5- 160В-0.033 мкФ 2%В (160 шт.), Конденсатор К73-16-400В-0,1 мкФ 5% (22 шт.), Конденсатор К53-1А-16В-6,8 мкФ 10%В (300 шт.), Конденсатор К52-9-63В-150 мкФ 20%В (50 шт.), Резистор СП5-2ВА-0,5-1000м 5% (80 шт.), Резистор СП5-2ВА-0,5- 1500м 5% (200, шт.), Резистор СП5-2ВА-0,5-6800м 5% (60 шт.), Резистор СП5-2ВА-0,5-1Ком 5% (80 шт.), Резистор СП5-2ВА-0,5- 2,2Ком 5% (100 шт.), Резистор СП5-2ВА-0,5-3,ЗКом 5% (80 шт.), Резистор СП5-2ВА-0,5-2200м 5%&g-; (60 шт.), Резистор СП5-2ВА-0,5- 4700м 5% (155 шт.), Резистор СП5-2ВА-0,5-10Ком 5% (250 шт.), Конденсатор К10-17а-Н90 ІмкФ В (250 шт.), Конденсатор К10-17а- Н90 1,5 мкФ В (100 шт.), Конденсатор К10-17а-Н90 0,01 мкФ в (150 шт.), Конденсатор К10-17а-Н90 0,33 мкФ В (200 шт.), Конденсатор К10-17а-Н90 0,15 мкФ В (400 шт.), Конденсатор К10-17а-М47 0,012мкФ 10%В (20 шт.), Конденсатор К10-17а-іМ47 0,01 мкФ 10%В (10 шт.), Конденсатор К10-17а-М47 ЗЗпФ 10%В (ЗО шт.), Конденсатор К10-17а-МІ500 0,01 мкФ 10%В (50 шт.), Конденсатор К10-17а-М47 51 пФ 10%В (420 шт.), Конденсатор К10-17а-М47 100 пФ 10%В (100 шт.), Конденсатор К10-17а-М47 150 пФ 10%В (200 шт.), Конденсатор К10-17а-М47 200 пФ 10%В (120 шт.) Конденсатор К10-17а-М47 300 пФ 10%В (120 шт.), Конденсатор К10-17а-М47 510 пФ 10%В (120 шт.), Конденсатор К10-17а-М47 620 пФ 10%В (50 шт.), Конденсатор К10-17а-М47 750 пФ 10%В (50 шт.), Конденсатор К10-17а-М47 910 пФ 10%В (80 шт.), Конденсатор К10- 17а-М47 1000 пФ 10%В (50 шт.), Конденсатор К10-17а-М47 1200 пФ 10%В (50 шт.), Конденсатор К10-17а-М47 3300 пФ 10%В (300 шт.), Конденсатор К10-17а-М47 3900 пФ 10%В (10 шт.), Конденсатор К10-17а-М4 7 8200 пФ 10%В (10 шт.), Конденсатор К10-17а-М1500 3300 пФ10%В (50 шт.), Конденсатор К10-17а-М1500 3000 пФ 10%В (100 шт.).

Як зазначив позивач у позовній заяві, в подальшому, отриманий товар було поставлено замовникам радіоелектронного бортового обладнання на підставі укладених договорів на поставку продукції.

У той же час, як встановлено судом підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на загальну суму 178 490,00 грн. (сто сімдесят вісім тисяч чотириста дев'яносто грн. 00 коп.), із них 144 156,00 грн. - за основним платежем, 34 334,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та податку на додану вартість на суму 240 261, 00 грн., із них 160 174, 00 грн. - за основним платежем, 80 087, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, стала отримана від ОУ ГУ ДФС у м. Києві інформація, а саме протокол допиту свідка від 23.04.2015 року ТОВ Брон Плюс ОСОБА_1, з питання непричетності його до діяльності ТОВ Брон Плюс .

Зокрема, згідно вказаного протоколу, ОСОБА_1 надав пояснення, відповідно до яких заперечував причетність до створення ТОВ Брон Плюс .

Також, в правомірність визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства відповідач посилався на вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 03.03.2016р. у справі №760/1843/16-к (провадження №1-кп/760/395/16), який набрав законної сили, копія якого роздрукована з Єдиного державного реєстру судових рішень та залучена до матеріалів даної справи на підставі ч. 3 ст. 6 Закону України Про доступ до судових рішень від 22.12.2005 року №3262-IV.

Згідно вказаного вироку, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1 Кримінального кодексу України.

Судом за результатами вивчення вказаного вироку встановлено, що ОСОБА_1 та невстановленими особами вчиненні дії, які полягали у внесенні в документи, які відповідно до закону подавались для проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ Брон плюс , завідомо неправдивих відомостей та призвели до того, що невстановлені слідством особи отримавши реєстраційні документи ТОВ Брон плюс , а також печатку вказаного товариства, здійснювали діяльність з метою штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки для ухилення від сплати податків до Державного бюджету України.

Зокрема, як встановлено у зазначеному вироку суду, обвинувачений ОСОБА_1 в листопаді 2014 року (точна дата в ході досудового розслідування не встановлена) в денний час доби, у не встановленому місці, зустрівся з невстановленою слідством особою з приводу внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, за грошову винагороду.

Усвідомлюючи противоправний характер дій, запропонованих йому невстановленою слідством особою, ОСОБА_1, з корисливих спонукань, погодився на таку пропозицію.

Обвинувачений в судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав, повністю підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини, щиро розкаявся. Показання обвинуваченого ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

Отже, суд приходить до висновку, що з вказаного вище вироку вбачається, що ОСОБА_1 не мав ніякого відношення до господарської діяльності товариства, в той час як фінансово господарською-діяльністю з використанням ТОВ Брон плюс займались інші особи.

Окружним адміністративним судом міста Києва під час розгляду даної справи було також з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 27 квітня 2017 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звільнено від призначеного покарання за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 03 березня 2016 року у зв'язку із закінченням іспитового строку.

Тобто, вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 03 березня 2016 року, втім вказана ухвала не спростовує визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1 Кримінального кодексу України.

У той же час, за вказаних обставин, суд зазначає, що Верховний Суд України в постанові від 17 листопада 2015 року (справа за позовом ТОВ Новтехпром до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень) висловив правову позицію щодо правомірності податкових повідомлень-рішень, з огляду на те, що керівники постачальників не підписували первинних документів від імені очолюваних ними юридичних осіб та заперечували свою причетність до їх реєстрації та господарської діяльності.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (справа № 21-421а11) викладена правова позиція (що неодноразово була продубльована судом в постановах від 01.12.2015 у справі № 21-1661а15, від 02.12.2015 у справі № 21- 3849а15), відповідно до якої податкові накладні, що стали підставою для формування податкового кредиту, у випадку їх заповнення неуповноваженими особами, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічна позиція також була викладена в постановах Верховного суду від 11 квітня 2018 року по справі №810/48/13-а (адміністративне провадження №К/9901/624/18), постанові від 12 червня 2018 року по справі №802/4132/15-а (адміністративне провадження №К/9901/18760/18), постанові від 06 червня 2018 року по справі №2а/0370/1936/12 (адміністративне провадження №К/9901/8493/18).

Так, статус фіктивного, нелегального підприємства (зокрема, в силу його реєстрації на підставну особу) несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Таким чином, отримані послуги по взаємовідносинам позивача з ТОВ Брон плюс не підлягають включенню до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта.

Суд звертає увагу, що формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по сумнівним господарським операціям у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, як зазначає Вищий адміністративний суд України в рішенні від 26 березня 2014 року (справа №К/9991/26540/11), платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність формування податковим органом податкових повідомлень-рішень від 02 грудня 2016 року № 0006821402, № 0006841402, у зв'язку з чим підстав для їх скасування у суду немає.

Щодо правомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 02 грудня 2016 року № 0006831402, суд зазначає наступне.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено грошове зобов'язання у загальному розмірі 551 197,00 грн. за платежем: 21010500 - дивіденди (доход) нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутному капіталі яких є державна.

В протиправність даного рішення, позивач посилається на те, що питання виплати дивідендів на державну частку та застосування штрафних санкцій нормами Податкового Кодексу України не регулюється, оскільки, названим кодексом не передбачено строки сплати зобов'язань зі сплати дивідендів на державну частку та не передбачено права податкового органу на винесення в даному конкретному випадку податкового повідомлення - рішення і застосування штрафних санкцій.

Тобто, позивач вважає, що оскільки такий платіж, як частина прибутку (доходу), що сплачується до державного бюджету підприємствами, хоча і є обов'язковим до сплати цими підприємствами, але окільне не є включеним до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), тому і не є податковим платежем.

Відповідач, в свою чергу зазначав з посиланням на норми п. 57.1 1 .2 п. 57.1 ст. 57 ПК України та пп. 153.3.1 п. 153.3 ст. 153 ПК України про заниження позивачем дивідендів на державну частку за 2014 та 2015 роки.

Враховуючи викладене, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 57.1 1 .2 п. 57.1 ст. 57 ПК України крім випадків, передбачених підпунктом 57.11.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об'єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов'язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов'язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

При цьому у разі якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об'єкту оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Сума попередньо сплачених протягом податкового (звітного) періоду авансових внесків з податку на прибуток під час виплати дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за такий податковий (звітний) період.

У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму нарахованого податкового зобов'язання підприємством - емітентом корпоративних прав за такий податковий (звітний) період, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових (звітних) періодів до повного його погашення, а під час отримання від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових (звітних) періодів до повного його погашення.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов'язань з інших податків і зборів (обов'язкових платежів).

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 57.11.3 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацами першим та другим цього підпункту є вартість такої виплати, визначена у рішенні про виплату дивідендів, або вартість такої виплати, розрахована відповідно до принципу "витягнутої руки" в операціях, визнаних відповідно до статті 39 цього Кодексу контрольованими. Обов'язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу.

Це положення поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому органом виконавчої влади, до сфери управління якого належать такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

При цьому якщо платіж особою називається дивідендом, такий платіж оподатковується під час виплати згідно з нормами, визначеними згідно з положеннями цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку.

Підпунктом 57.1 1 .3. п. 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що авансовий внесок, передбачений підпунктом 57.11.2 цього пункту, не справляється у разі виплати дивідендів:

на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб. Якщо сума виплат дивідендів на користь власників корпоративних прав материнської компанії перевищує суму отриманих такою компанією дивідендів, дивіденди, сплачені в межах такого перевищення, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 57.11.2 цього пункту. З метою оподаткування материнська компанія веде наростаючим підсумком облік дивідендів, отриманих нею від інших осіб, та дивідендів, сплачених на користь власників корпоративних прав такої компанії, і відображає у податковій звітності дивіденди в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

платником податку на прибуток, прибуток якого звільнений від оподаткування відповідно до положень цього Кодексу, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування у період, за який виплачуються дивіденди;

фізичним особам.

Згідно з пп. 153.3.1 п. 153.3 ст. 153 ПК України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.

Враховуючи зазначене, суд виходить з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що згідно до інформаційної довідки ПАТ Національний депозитарій України від 15.02.2016р., власником 91,7672 відсотків статутного капіталу ПАТ НТК Електронприлад є держава Україна в особі керуючого рахунком Фонду державного майна України.

Відповідно до положень пункту 17 частини 2 статті 29 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України належить частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність.

Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138 (далі - Порядок № 138).

Згідно пункту 1 Порядку №138, частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України Украерорух відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів" (1341-15), а також державних підприємств "Міжнародний державний центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у розмірі: 30 відсотків - державними підприємствами, що є суб'єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень; 15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами.

Пунктами 2, 3 Порядку №138 визначено, що частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Форму Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 16 травня 2011 року №285 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 травня 2011 року №643/19381.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Тобто, частина чистого прибутку визначається за результатами фінансово-господарської діяльності, розраховується за правилами бухгалтерського обліку та формою розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та декларується і сплачується у строк та в порядку, передбачені для податку на прибуток підприємств.

Таким чином, порядок сплати частини чистого прибутку (доходу) встановлюється Кабінетом Міністрів України, а форма розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджетів за результатами щоквартальної діяльності, встановлюється ДПА України.

Отже, державні унітарні підприємства та їх об'єднання визначають частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, згідно із формою розрахунку, яка затверджена Державною податковою службою, та подають її до органу державної податкової служби, на який покладено контроль за справляння цього платежу, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

Разом з тим, обов'язок подавати до податкового органу відповідні розрахунки, передбачений наказом Державної податкової адміністрації України від 16 травня 2011 року №285, не поширюється на державні та комунальні підприємства, які здійснюють сплату частину прибутку до бюджету у розмірах установлених відповідними місцевими радами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2015 року №241 затверджено базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2014 році (далі - базовий норматив) господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, у тому числі дочірніх підприємств, у розмірі 50 відсотків (абзац 1 п.1 постанови КМУ №241).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 р. № 228 затверджено базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2015 році (далі - базовий норматив) господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, у розмірі 75 відсотків, для публічного акціонерного товариства "Укргідроенерго" - у розмірі 30 відсотків. Дивіденди сплачуються до загального фонду державного бюджету за кодом бюджетної класифікації 21010500 "Дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності".

Механізм нарахування Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку України) пені на суму дивідендів на державну частку (далі - дивіденди), несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків (далі - господарське товариство) регулюється Порядком нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 02.07.2013 № 725, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2013 р. за № 1830/24362

Відповідно до п. 5, 6 Порядку нарахування пені на суму дивідендів, несвоєчасно сплачених господарським товариством, здійснюється Мінекономрозвитку України на підставі документів, що подаються згідно з пунктом 3 цього Порядку.

Пеня на суму дивідендів (частину суми дивідендів), несвоєчасно сплачених господарським товариством, нараховується в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний календарний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу і по день сплати суми дивідендів або частини суми дивідендів включно.

У разі коли встановлений законом строк сплати дивідендів збігається з вихідним (святковим, неробочим) днем, останнім днем граничного строку сплати дивідендів вважається перший робочий день після вихідного (святкового, неробочого) дня. У такому разі пеня нараховується, починаючи з другого робочого дня після вихідного (святкового, неробочого) дня.

Днем сплати суми дивідендів або частини суми дивідендів господарським товариством вважається день списання установою банку суми платежу з рахунку платника незалежно від часу зарахування її до державного бюджету.

Пеня на пеню не нараховується.

Під час розгляду справи встановлено, що сплата ПАТ НТК Електронприлад дивідендів на державну частку за 2015 рік у сумі 5 802 920,00 грн. підтверджується платіжними дорученнями № 2622 від 15.11.2016р., № 2482 від 31.10.2016р., № 1418 від 13.06.2016р., № 2202 від 23.09.2016р.

За несвоєчасну сплату дивідендів на державну частку, Наказами Мінекономрозвитку України від 11.11.2016.№ 1896, від 07.11.2016р. № 1871 нараховано пеню. Дивіденди на державну частку сплачені позивачем у сумі 1 449 462,30 грн. 24.06.2015р.

Відповідно до ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Пунктом 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлено загальнодержавні та місцеві податки і збори.

Статтями 9 та 10 ПК України визначено вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів, серед яких відсутній такий вид податку (збору) як "частина чистого прибутку (доходу)".

При цьому, суд звертає увагу, що на теперішній час до податкової системи України не включена частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету.

Враховуючи те, що встановлений обов'язок щодо сплати частини чистого прибутку суб'єктами господарювання до бюджету не є грошовим зобов'язанням, в розумінні Податкового кодексу України, то встановлена статтею 123 Податкового кодексу України відповідальність платників податків, зборів (обов'язкових платежів) у вигляді штрафу не поширюється на сплату зазначеного платежу.

Строки сплати частини прибутку, встановлені пунктом 2 Порядку №138, відповідають строкам сплати податку на прибуток, однак, подання держпідприємствами розрахунків частини прибутку здійснюється за формою, визначеною наказом Державної податкової адміністрації України від 16 травня 2011 року №285 однак, відповідальність за їх несплату Податковим кодексом України не передбачена.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що частина прибутку (доходу), що сплачується до державного бюджету підприємствами, перелік та розмір яких встановлений Бюджетним кодексом України - хоча і є обов'язковим до сплати цими підприємствами, не включено до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), визначеного статями 9 та 10 Податкового кодексу України, а тому вказаний платіж не є податковим зобов'язанням.

Враховуючи це, а також норми п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, згідно з якою визначаються штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу та п. 31 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України, у відповідача не було законних підстав для застосування штрафних санкцій, оскільки платіж (частина прибутку (доходу), що відраховується державними підприємствами до бюджету, не є податковим зобов'язанням, хоча декларування та сплата цього платежу здійснюється у порядку, передбаченому для податку на прибуток підприємств, а контроль за його відрахуванням покладено на Державну фіскальну службу згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року №106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету".

Таким чином, викладене свідчить про те, що позивачем не було допущено порушення вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а отже відсутні підстави для застосування санкцій передбачених статтею 123 Податкового кодексу України.

Аналогічна позиція також була викладена в постанові Верховного суду від 06 березня 2018 року по справі №822/2400/17 (номер адміністративного провадження №К/9901/10372/18).

За вказаних обставин, податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2016 року № 0006831402 є протиправним та підлягає скасуванню.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог повністю.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Науково-технічний комплекс Електронприлад (код ЄДРПОУ 14312134, 04116, м. Київ, вул.. Ванди Василевської, 27/29) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 02 грудня 2016 року № 0006831402.

3. В задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства Науково-технічний комплекс Електронприлад відмовити.

4 Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Публічного акціонерного товариства Науково-технічний комплекс Електронприлад понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 267 (вісім тисяч двісті шістдесят сім) грн. 95 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Амельохін