Рішення

від 19.09.2018 по справі 734/1134/18

КОЗЕЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/734/666/18 Справа № 734/1134/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 вересня 2018 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської областї, в складі:

головуючого - судді Бараненка С.М.,

за участю:

секретаря судових засідань - Галюк Л.В.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Лук'яненко Г.О.,

представника відповідача Голуб А.А.,

представника третьої особи Возного С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду в смт. Козелець цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до Смілянського комунального підприємства Смілатеплоенерго , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Смілянська міська рада Черкаської області про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

До суду з позовом до Смілянського комунального підприємства Смілатеплоенерго , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Смілянська міська рада Черкаської області про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, звернувся ОСОБА_6, мотивуючи позов зокрема тим, що відповідно до розпорядження секретаря Смілянської міської ради Черкаської області Федоренка В.А. № 27-к від 13.02.2017 року його призначено на посаду директора Смілянського комунального підприємства Смілатеплоенерго з 14.02.2017 року за контрактом (наказ по підприємству № 2-к від 13.02.2017 року), що підтверджується записом у його трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 14.08.1996 року. При звільненні його із займаної посади розрахунок по заробітній платі та компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки проведений не був, так як після внесення платежів до бюджетів всіх рівні не залишилось коштів для виплати належних йому сум при звільненні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі і до викладеного в позовній заяві додав, що відповідачем не надано доказів, що позивачем було укладено контракт на неповний робочий тиждень, у контракті це не прописано. Табелі обліку робочого часу якраз і є належними та допустимими доказами, не є такими, що одержані з порушенням процесуальних норм. Відсутні докази, що вони складені з порушенням, ніхто з позовом не звертався та не оспорював заробітну плату позивача, табелі на даний час не скасовані та не визнані не дійсними, тому вони є дійсними.

Представник відповідача Лук'яненко Г.О. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, надала відзив на позовну заяву, а також додатково пояснила, що на посаду бухгалтера нікого не було прийнято, позивач, як директор самостійно здійснював нарахування собі заробітної плати.

Представник відповідача Голуб А.А. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі і пояснив, що він став директором підприємства після позивача, який після його звільнення звертався про виплату йому заробітної плати і за невикористану відпустку.

Представник третьої особи Возний С.І. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та надав суду письмове пояснення щодо позову.

Суд заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши надані сторонами докази приходить до наступних висновків.

Відповідно ст.. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як було встановлено в судовому засіданні, відповідно до Статуту Смілянського комунального підприємства "Смілатеплоенерго", затвердженого рішенням сесії Смілянської міської ради від 29.12.2015 року за № 8-15/УІІ, засновником підприємства є територіальна громада в особі Смілянської міської ради.

Згідно контракту, укладеного в м. Сміла 14.02.2017 року Смілянською міською радою в особі секретаря міської ради Федоренка Віктора Антоновича з ОСОБА_8, останній був призначений на посаду директора Смілянського комунального підприємства "Смілатеплоенерго" строком на 3 роки з 14.02.2017 року по 13.02.2020 року зі строком випробування два місяці.

Згідно п. 3.1 розділу 3 "Умови матеріального забезпечення керівника'" Контракту за виконання обов'язків, передбачених цим контрактом, директору нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством в результаті його господарської діяльності, виходячи з установлених директору: посадового окладу в розмірі 8848 гривень (вісім тисяч вісімсот сорок вісім гривень) за фактично відпрацьований час, та преміювання за підсумками роботи, а відповідно до п. 3.2 того ж розділу директору надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 31 календарний день. Оплата відпустки проводиться виходячи з його середньоденного заробітку, обчисленого у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

01.05.2017 року угодою № 1 про внесення змін до контракту, були внесені зміни до Контракту від 14.02.2017 року з 01.05.2017 року , а саме викладений в новій редакції п. 3.1.1 ст. 3.1 розділу 3 "Умови матеріального забезпечення керівника": "посадового окладу в розмірі 9313 грн. (дев'ять тисяч триста тринадцять гривень) за фактично відпрацьований час".

За розпорядженням секретаря Смілянської міської ради Черкаської області Федоренка В.А. № 140-к від 30.08.2017 року ОСОБА_8 звільнений з посади директора Смілянського комунального підприємства "Смілатеплоенерго" з 30.08.2017 року за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України (наказ по підприємству № 3-к від 30.08.2017 року "Про припинення трудового договору"), що підтверджується записом у його трудовій книжці.

Пунктом другим вказаного розпорядження передбачено здійснення ОСОБА_8 передачі повноважень управлінню житлово-комунального господарства згідно з чинним законодавством. Третій пункт передбачав розпорядження бухгалтерії СКП "Смілатеплоенерго" провести необхідні розрахунки та виплати йому відповідно до вимог чинного законодавства. Четвертим пунктом контроль за виконанням розпорядження було покладено на заступника міського голови та управління житлово-комунального господарства.

Відповідно до наказу по підприємству "Смілатеплоенерго" № 3-к від 30.08.2017 року "Про припинення трудового договору" ОСОБА_8 необхідно виплатити грошову компенсацію за 17 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 14.02.2017 року по 30.08.2017 рік.

Позивач у день звільнення подав до Смілянської міської ради доповідну записку (вх.. № 1583/01-01-52 від 30.08.2017 року відділу діловодства, контролю та звернень громадян) про те, що на день його звільнення з посади заборгованість з виплати заробітної плати складає 15231,62 грн. за винятком податків.

Листом № 1583/01-01-52 від 21.09.2017 року заступник міського голови Смілянської міської ради Риджаніч О.В. повідомив позивача, що його доповідна записка щодо заборгованості позивачу з виплати заробітної плати розглянута. В ньому також зазначено, що "у ''Власника" відсутні підстави для погашення заборгованості із заробітної плати, адже відповідно до п.п. "б" п. 2.4 Контракту від 14.02.2017 року "Директор" зобов'язується забезпечувати ефективну та стабільну роботу підприємства та зміцнення його фінансового стану, отримання та зростання прибутку, динамічний соціально-економічний розвиток. Згідно з п.п. "д" п.2.4 Контракту "Директор" зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити платежі до бюджетів всіх рівнів та не допускати заборгованості із заробітної плати".

При цьому п. 2.1. Контракту передбачено, що Директор виконує рішення Власника щодо організації та забезпечення діяльності підприємства, а також здійснює оперативне управління підприємством, організує його виробничо-господарську діяльність, забезпечує виконання завдань підприємства. За час роботи позивача зауважень щодо виконання ним своїх обов'язків не було. П. 1.1 Контракту передбачено, що Власник зобов'язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці Директора. Згідно пп. 4.1-4.2 Контракту у випадку невиконання чи неналежного виконання обов'язків, передбачених цим контрактом, сторони несуть відповідальність згідно з законодавством та цим контрактом. Спори між сторонами вирішуються у порядку, встановленому законодавством.

Як було встановлено в судовому засіданні, позивач був звільнений з посади директора за угодою сторін, а не у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням обов'язків, передбачених контрактом, спору між сторонами контракту не було. Крім того заборгованість по заробітній платі СКП "Смілатеплоенерго" погашалась частково після його звільнення. А саме 20.09.2017 р. у сумі 3714,00 грн., 11.10.2017 р. у сумі 829,87 грн. та 2995,00 грн., що підтверджується випискою ПАТ КБ "Приватбанк" від 21.02.2018 р. по надходженням по картці/рахунку НОМЕР_3 і додатковим рахункам договору за період 01.02.2017-21.02.2018 роки.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У частині другій статті 2 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що до структури заробітної плати, в тому числі, входить основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Також входить додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

За статтею 12 вказаного Закону норми оплати праці і гарантії для працівників, в тому числі оплата щорічних відпусток, встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці є мінімальними державними гарантіями.

В рішенні Конституційного суду України № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року зазначено, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.

Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Згідно вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, Законом України ''Про відпустки". Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

За приписами ст.. 2 Закону України "Про відпустки" право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених ст. 24 цього кодексу.

Ст. 74 КЗпП України встановлено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Згідно зі ст.. 24 Закону України "Про відпустки", ст.. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст.83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей (ст.182-1 КЗпП), тільки в разі звільнення його з роботи.

Суд погоджується з розрахунком позивача зазначеним в позові щодо заборгованості по заробітній платі і тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у сумі 19962 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дві) грн.. 47 коп.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2017 року по дату ухвалення судового рішення, то в цій частині позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, а саме у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в ст.. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" встановлено, що при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У п. 6 Постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці'' від 24.12.1999 № 13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до абз. 3 пункту 2 Порядку № 100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

За приписами п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Виходячи з п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до абз. 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 з подальшими змінами. А саме: 18626,00 грн.(заробіток за червень 2017 р. 9313,00 грн. + заробіток за липень 2017 р. 9313,00 грн.) ділиться на 61 кал. день (30 к.д. у червні 2017 р. та 31 к.д. у липні 2017 р.), отримуємо 305,34 грн. середньоденної заробітної плати і саме цю суму необхідно помножити на робочі дні, з розрахунку норм тривалості робочого часу (без врахування вихідних та святкових днів) з 31.08.2017 по день ухвалення рішення суду 19.09.2018 року, а саме на 261 день.

Не підлягає задоволенню клопотання сторони відповідача про визнання табелів обліку робочого часу по ОСОБА_10 за період роботи в Смілянському комунальному підприємстві Смілатеплоенерго , а саме з лютого по серпень 2017 року недопустимими та недостовірними доказами, так-як стороною відповідача не надано доказів, що у відповідності до вимог ст.. 78,79 ЦПК України зазначені табелі обліку робочого часу отримані з порушенням порядку встановленого законом, і що на підставі яких не можна встановити дійсні обставини справи. На час розгляду справи вказані табелі робочого часу не скасовані або не визнані недійсними.

Судові витрати вирішити відповідно до вимог ст.. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 1, 2 12, 27 ЗУ Про оплату праці , ст.. 2, 24 ЗУ Про відпустки ст.. 47, 74, 83, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, ст. 258, 259, 265 ЦПК України, -суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_6 до Смілянського комунального підприємства Смілатеплоенерго , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Смілянська міська рада Черкаської області про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Смілянського комунального підприємства Смілатеплоенерго (код за ЄДРПОУ 40207560) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі у сумі 19962 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дві) грн.. 47 коп..

Стягнути з Смілянського комунального підприємства Смілатеплоенерго (код за ЄДРПОУ 40207560) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.08.2017 року по 19.09.2018 рік в сумі 79693 (сімдесят дев'ять тисяч шістсот дев'яносто три) грн.. 74 коп..

Стігнути з Смілянського комунального підприємства Смілатеплоенерго (код за ЄДРПОУ 40207560) на користь держави судовий збір 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп..

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Козелецький районний суд Чернігівської області до апеляційного суду Чернігівської області.

Рішення суду в повному обсязі виготовлено 29 вересня 2018 року.

Головуючий суддя С.М. Бараненко