Ухвала

від 26.09.2018 по справі 6/52-50

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

"26" вересня 2018 р. Справа № 6/52-50 Суддя Кравчук А.М., розглянувши скаргу

Відкритого акціонерного товариства "Рожищенська меблева фабрика"

на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області

у справі № 6/52-50

за позовом: публічного акціонерного товариства «Дельтабанк»

до відкритого акціонерного товариства «Рожищенська меблева фабрика»

про стягнення 3 697 917, 81 грн.

За участю представників:

від скаржника: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ордер серія ВЛ № 000043872 від 26.09.2018 року

від ПАТ ОСОБА_3": ОСОБА_4, дов. № б/н від 01.08.2018 року

від УДВС ГТУЮ у Волинській області: ОСОБА_5, дов. №13-3-8/5.918 від 06.09.2018 року

встановив: 04.09.2018 року ВАТ "Рожищенська меблева фабрика" звернулося до господарського суду із скаргою на дії ДВС, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати звіт про оцінку описаних та арештованих будівель, споруд Відкритого акціонерного товариства «Рожищенська меблева фабрика» , що знаходиться за адресою: Волинська обл, Рожищенський район, вул. Заньковецької, буд. 39;

- скасувати постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ВП № 56857290;

- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Волинській області призначити повторну експертизу із залученням Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Скарга обґрунтована тим, що всупереч вимогам ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України" державним виконавцем залучено до участі у виконавчому провадженні, як суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_6 не на конкурсних засадах. Проведена ним оцінка є значно заниженою, необ'єктивною та незаконною.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2018 року скаргу розподілено судді Слободян О.Г.

Ухвалою суду від 05.09.2018 року залишено без руху скаргу ВАТ "Рожищенська меблева фабрика" на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області у справі №6/52-50; надано заявнику строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, а саме: надати суду докази надіслання скарги з доданими до неї документами стягувачу - Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» (квитанція, фіскальний чек з описом вкладення до цінного листа).

10.09.2018 року на адресу суду надійшло клопотання ВАТ "Рожищенська меблева фабрика" про долучення доказів надіслання скарги на дії ВДВС ПАТ "Дельта Банк".

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Волинської області від 17.09.2018 року №01-3/140 у зв'язку з перебуванням судді Слободян О.Г. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2018 року вказану скаргу розподілено судді Кравчук А.М.

Враховуючи усунення скаржником недоліків, допущених у скарзі, суд визнав представлені документи достатніми для прийняття скарги до розгляду. Ухвалою суду від 18.09.2018 року розгляд скарги призначено на 26.09.2018 року об 11 год. 00 хв.

24.09.2018 року на адресу суду від ПАТ "Дельта Банк" надійшло клопотання про зобов'язання ВАТ Рожищенська меблева фабрика надати копії договору купівлі-продажу від 2 квітня 2009 року, копії технічної документації на нерухоме майно, зазначене у договорі від 2 квітня 2009 року.

Протокольною ухвалою від 26.09.2018 року клопотання відхилене судом, оскільки банк не обгрунтував, яким чином договір купівлі-продажу майна, яке не є предметом іпотеки, не перебуває під арештом та не включене в перелік майна, що підлягає реалізації, вплине на результати розгляду справи.

Відділ примусового виконання рішень у поясненнях від 25.09.2018 року №04-35/6010 та у судовому засіданні 26.09.2018 року скаргу заперечив як необґрунтовану та безпідставну, мотивуючи тим, що державним виконавцем відділу керуючись ст. 20 ЗУ "Про виконавче провадження" винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому проваджені та надіслано її сторонам для відома та можливості оскарження. Дана постанова була отримана ВАТ "Рожищенська меблева фабрика" - 12.07.2018 року, що підтверджується корінцем від рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Згідно ст.341 ГПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Ні в Законі України "Про виконавче провадження", ні в ЗУ "Про іпотеку", ні в Порядку реалізації арештованого майна не передбачено обов'язок виконавця щодо повідомлення боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів. Крім того, державним виконавцем відділу письмово повідомлено боржника про початкову вартість майна, повідомлення про вартість майна боржником отримано 16.08.2018 року, що підтверджується корінцем від рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Крім того, до скарги на дії державного виконавця скаржником не додано жодних документів, які б підтверджували право власності боржника на цілісний майновий комплекс за адресою: м. Рожище, вул. Заньковецької, 39. Крім того, скаржник не надав документів щодо того, що ним може надаватися висновок про вартість майна (стосовно заниження ціни) та не додав до скарги висновку про вартість майна, вартість якого перевищувала б у ціні висновок, який був наданий експертом державному виконавцю.

26.09.2018 року від ВАТ "Рожищенська меблева фабрика" надійшло клопотання про проведення судової товарознавчої експертизи на предмет встановлення вартості описаного майна боржника, вказаної в звіті про оцінку описаних та арештованих будівель, споруд ВАТ "Рожищенська меблева фабрика", проведення якої просить доручити експертам Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (43001, м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 16).

Протокольною ухвалою від 26.09.2018 року клопотання відхилене судом, оскільки в межах виконавчого провадження з метою проведення достовірної та незалежної оцінки майна боржника, державним виконавцем залучено до участі у виконавчому провадженні експерта - суб'єкта оціночної діяльності. ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено визначення вартості майна саме виконавцем з можливістю залучення суб'єкта оціночної діяльності, а не шляхом призначення експертизи. Скаржник ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження, в тому числі звітом про оцінку майна, мав можливість подати відповідні заперечення та вимагати здійснення відповідного рецензування звіту про оцінку. Задоволення клопотання про призначення експертизи призведе лише до додаткових, необгрунтованих витрат та затягування строків розгляду справи, порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Скаржник звернувся із заявою від 26.09.2018 року про вжиття заходів забезпечення шляхом заборони відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Волинській області, органам та посадовим особам, здійснювати заходи щодо реалізації нерухомого майна у виконавчому провадженні ВП №56857290, що знаходиться за адресою: Волинська обл., Рожищенський р-н, вул. Заньковецької, буд. 39 до набрання рішенням господарського суду Волинської області у справі №6/52-50 законної сили. Просить заяву розглядати за результатами розгляду скарги по суті.

26.09.2018 року від ВАТ "Рожищенська меблева фабрика" надійшло клопотання про долучення паперових копій електронних доказів до матеріалів справи.

ПАТ "Дельта Банк" у відзиві на скаргу від 21.09.2018 року та представник у судовому засіданні 26.09.2018 року просив відмовити в задоволенні скарги на дії державного виконавця, оскільки проведення конкурсного відбору суб'єктів оціночної діяльності здійснюється у випадках, які визначені нормами чинного законодавства. ЗУ "Про виконавче провадження", як спеціальним нормативно-правовим актом, проведення такого відбору не передбачено. В спірному звіті суб'єктом оціночної діяльності при оцінці майна боржника використано порівняльний підхід, а також зазначено методичні підходи, які використовувалися експертом з обгрунтуванням вибору підходів, методів і оціночних процедур, що повністю спростовує твердження скаржника щодо заниженості, необ'єктивності, незаконності здійсненої оцінки. Описане та арештоване майно боржника не є майновим комплексом, а тому обгрунтовано та правомірно реалізується як кожний окремий об'єкт майна боржника.

Представник скаржника у судовому засіданні скаргу підтримав.

Згідно ч. 1 ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Заслухавши пояснення представників боржника та стягувача, ВДВС, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

28.07.2009 року рішенням господарського суду Волинської області у справі № 6/52-50 стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Рожищенська меблева фабрика" на користь відкритого акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Волинської філії ВАТ "Кредитпромбанк" заборгованість за кредитним договором №08.11/01/07-К в сумі 3 697 917 грн. 81 коп. шляхом звернення стягнення на заставне майно згідно договору застави №08.11/01/З01/07-К від 19.12.2007 року, що на праві власності належить ВАТ "Рожищенська меблева фабрика".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2009 року рішення господарського суду Волинської області від 28.07.2009 року у справі № 6/52-50 було частково скасовано, постановлено стягнути з відкритого акціонерного товариства «Рожищенська меблева фабрика» на користь відкритого акціонерного товариства „Кредитпромбанк" в особі Волинської філії ВАТ "Кредитпромбанк" суму заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами в розмірі 157017,60 грн., суму пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитним договором в розмірі 12463,25 грн.; стягнути з відкритого акціонерного товариства «Рожищенська меблева фабрика» в доход державного бюджету 12699 грн. державного мита.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2009 року господарським судом Волинської області видано накази № 6/52-1 від 03.02.2010 року, № 6/52-2 від 03.02.2010 року, № 6/52-3 від 03.02.2010 року.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 17.01.2011 року позивача по справі відкрите акціонерне товариство «Кредитпромбанк» замінено його правонаступником - публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» .

Ухвалою суду від 10.11.2014 року замінено стягувача - публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» на його правонаступника - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» .

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 3 ЗУ "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону встановлено, що за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Аналогічні норми містяться у редакції ЗУ "Про виконавче провадження", у редакції чинній до 05.10.2016 року.

15.01.2013 року відділом примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 35969369 щодо виконання наказу господарського суду 6/52-1 від 03.02.2010 року.

Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, зважаючи на положення статті 19 Конституції України і статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії не лише із дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", а й відповідно до інших законів, які є обов'язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

Згідно ст. 57 Закону у разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Згідно ст. 20 ЗУ "Про виконавче провадження" для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання. Експертом або спеціалістом може бути будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі. Експерт або спеціаліст зобов'язаний надати письмовий висновок, а суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем. Експерт або спеціаліст зобов'язаний надавати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності.

Згідно п. 8 розділу 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ від 02.04.2012 року №512/5, для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна (майнових прав) - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання, а також у разі потреби - перекладача. У постанові про призначення експерта або спеціаліста, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, перекладача зазначаються питання, на які ці особи повинні надати письмовий висновок (звіт), або з якої мови слід здійснити переклад, або вид та характеристика майна, яке необхідно ідентифікувати, оцінити тощо, строки здійснення відповідних дій.

09.07.2018 року державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою для визначення вартості описаного й арештованого майна призначено експерта для участі у виконавчому провадженні ОСОБА_6, якого зобов'язано надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна з питань визначення вартості арештованого майна та попереджено, що за відмову або ухилення від дачі висновку чи за дачу завідомо неправдивого висновку несе відповідальність згідно із законодавством України.

Приписами ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що суб'єктами оціночної діяльності є суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України. Право на отримання кваліфікаційного свідоцтва набувають фізичні особи, які мають закінчену вищу освіту, пройшли навчання за програмою базової підготовки та стажування протягом одного року у складі суб'єкта оціночної діяльності разом з оцінювачем, який має не менше ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, отримали його позитивну рекомендацію та успішно склали кваліфікаційний іспит.

У пункті 9.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що визначення вартості, оцінки майна боржника (стаття 58 Закону України "Про виконавче провадження") є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна, а тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України. У розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу Державної виконавчої служби, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження".

Посилання скаржника на ст. 10 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та твердження щодо призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання не на конкурсних засадах не приймається судом, оскільки такі суб'єкти призначаються за ініціативою та на вибір державного виконавця або за клопотанням сторони, що саме по собі унеможливлює проведення конкурсу, та на підставі норм ЗУ "Про виконавче провадження", Інструкції з організації примусового виконання рішень, які є нормами спеціальної дії відносно інших правових норм.

Призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання здійснюється постановою державного виконавця. Постанова про призначення експерта винесена 09.07.2018 року.

Однією з основних засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (п.9 ч.1 ст.2 Закону України "Про виконавче провадження").

Реалізація вказаного принципу здійснюється на підставі п.5 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якого рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно п.п. 1,2 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Реалізація вказаного принципу господарського судочинства здійснюється, зокрема, на підставі ст.ст. 339, 341 ГПК України, відповідно до яких сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно п. а) ч. 1 ст. 341 ГПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11 - рп/2012).

У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, які стосуються тлумачення і застосування Конвенції, визнано Україною, закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

У справі "Bellet v. France" Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13.01.2000 та в рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 ЦК України.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтересі фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтересі у спосіб, визначений законом або договором, що визначено у ч. 1 ст. 5 ГПК України.

Згідно описової частини скарги відповідальний представник ВАТ "Рожищенська меблева фабрика" ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження дізнався про відкриття виконавчого провадження, проведення оцінки майна боржника та перебування його на реалізації лише 23.08.2018 року.

Ухвалою суду від 18.09.2018 рок скаргу прийнято до розгляду.

У матеріалах виконавчого провадження міститься рекомендоване повідомлення про надіслання рекомендованою кореспонденцією скаржнику. Проте, докази, яка саме кореспонденція надіслана (опис вкладення у цінний лист), в матеріалах виконавчого провадження відсутні.

Враховуючи право особи на доступ до правосуддя, суд дійшов висновку про розгляд скарги по суті.

Згідно ч. 4 ст. 20 ЗУ "Про виконавче провадження" експерт або спеціаліст зобов'язаний надати письмовий висновок, а суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем. Експерт або спеціаліст зобов'язаний надавати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності.

Оцінювач ОСОБА_6 надав звіт від 09.08.2018 року про оцінку нерухомого майна, згідно якого ринкова вартість об'єкту оцінки становить 2 768 406 грн. 00 коп.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем (ч. 5 ст. 57 Закону).

Державним виконавцем письмово повідомлено боржника про початкову вартість майна, повідомлення про вартість майна боржником отримано 16.08.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна.

Згідно ст. 13 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Твердження скаржника про неправомірне зниження ціни нерухомого майна, яке підлягало оцінці, також не приймається судом, оскільки такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами. Натомість визначена ціна сформована шляхом виготовлення звіту про оцінку майна в порядку ст. 12 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Вимога щодо проведення рецензування оцінки скаржником не заявлялась.

Оскільки, залучення у разі необхідності суб'єкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні відноситься в першу чергу до обов'язків державного виконавця, відсутність доказів не відповідності звіту, проведеного ОСОБА_6 вимогам нормативно-правових актів, не може бути підставою для задоволення скарги.

Крім того, скаржником не доведено порушення суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_6 вимог чинного законодавства при проведенні оцінки.

Таким чином, скаржником не наведено жодних доказів, що б свідчили про порушення ВДВС вимог ЗУ "Про виконавче провадження" при здійсненні виконавчих дій за виконавчим провадженням ВП №23491580.

Господарський суд дійшов висновку, що органом державної виконавчої служби під час проведення виконавчих дій належним чином дотримано приписи чинного законодавства щодо проведення примусового виконання рішення.

Крім того, судом враховано, що оцінка є лише стартовою величиною, яка з першим кроком торгів втрачає свій сенс. Відтак, на торгах головне не стартова ціна, а щоб вони були проведені відкрито та прозоро, щоб забезпечити можливість взяти в них участь якомога більшому колу зацікавлених осіб. Під час конкурентної боротьби учасників торгів і визначається ринкова вартість майна.

Обставини справи спростовують доводи скаржника щодо значного заниження вартості об'єкта оцінки.

Згідно ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку у задоволенні скарги ВАТ "Рожищенська меблева фабрика" на дії ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області відмовити.

Твердження скаржника щодо необхідності реалізації майна у складі цілісного майнового комплексу не прийняті судом, оскільки в іпотеку передане індивідуально визначене майно за договорами, які є чинними на день розгляду скарги, стягнення на це майно звернене рішенням господарського суду Волинської області від 28.07.2009 року. Не можливість реалізації спірного майна скаржник не довів.

Крім того, у заяві від 26.09.2018 року скаржник просить вжити заходів забезпечення позову за результатами розгляду скарги.

Враховуючи, що ухвала суду відповідно до ст. 235 ГПК України набирає законної сили негайно після її оголошення, у зв'язку із відмовою у скарзі відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення скарги на дії ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області шляхом заборони відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Волинській області, органам та посадовим особам, здійснювати заходи щодо реалізації нерухомого майна у виконавчому провадженні ВП №56857290, що знаходиться за адресою: Волинська обл., Рожищенський р-н, вул. Заньковецької, буд. 39 до набрання рішенням господарського суду Волинської області у справі №6/52-50 законної сили.

Згідно рішення КСУ №3-рп/2003 від 30.01.2003 року правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 11, 17-19, 25, 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 341 ГПК України, господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні скарги відкритого акціонерного товариства "Рожищенська меблева фабрика" № б/н від 04.09.2018 року дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області відмовити.

2. У задоволенні заяви відкритого акціонерного товариства "Рожищенська меблева фабрика" від 26.09.2018 року №б/н про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України

Ухвала суду підписана 01.10.2018 року.

Ухвала суду може бути оскаржена до Рівненського апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук