Рішення

від 25.09.2018 по справі 904/3026/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2018Справа № 904/3026/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ ПАК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Група "ФЛАГМАН"

про стягнення заборгованості за поставлений товар

за участю представників:

від позивача: Камишна О.М.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ ПАК" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Група "ФЛАГМАН" про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 83 392,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на поставку товару №62 від 01.11.2016, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2018 позовну заяву ТОВ "ПАРИТЕТ ПАК" передано за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.

В результаті автоматизованого розподілу справи № 904/3026/18, зазначена справа була передана на розгляд судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

10.08.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів на виконання ухвали суду від 31.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №904/3026/18, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 06.09.2018.

05.09.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява №3-ю від 03.09.2018 про збільшення позовних вимог, згідно із якою позивачем заявлено про стягнення 92153,27 грн., з яких: заборгованість за поставлений товар - 76828,37 грн., пеня - 9694,42 грн., 20% річних - 5630,48 грн., а також судовий збір у розмірі 1762,00 грн. та судові витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 9400,00 грн.

06.09.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що у позивача наявна заборгованість за договором поставки №0111/2 від 01.11.2016, відповідно до якого відповідач є кредитором. У зв'язку із чим, відповідач вважає, що несплата відповідачем боргу перед позивачем є оперативно-господарською санкцією за невиконання позивачем договору поставки №0111/2 від 01.11.2016.

В судовому засіданні 06.09.2018 суд прийняв до розгляду заяву вих. №3-ю від 03.09.2018 про збільшення позовних вимог.

В судовому засіданні 06.09.2018 оголошено перерву до 25.09.2018.

24.09.2018 через відділ діловодства суд від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

24.09.2018 через відділ діловодства суду позивачем подано відповідь на відзив та заяву вих. №20-ю від 20.09.2018 про збільшення позовних вимог, згідно із якою позивачем заявлено про стягнення 94145,69 грн., з яких: заборгованість за поставлений товар - 76828,37 грн., пеня - 11139,56 грн., 20% річних - 6177,76 грн., а також судовий збір у розмірі 1762,00 грн. та судові витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 18800 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 повернуто без розгляду Товариству з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ ПАК" заяву вих. №20-ю від 20.09.2018 про збільшення позовних вимог, у зв'язку із тим, що вказана заява подана до суду з порушенням строків встановлених Господарським процесуальним кодексом України.

Представник позивача у судовому засіданні 25.09.2018 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте відповідачем подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю бути присутнім в судовому засіданні.

Так, за змістом ст. 42 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом учасників справи. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують учасників справи добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні одного з представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Разом з тим, неможливість представника відповідача (з підстав наведених у клопотанні) бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, в тому числі прийняття ТОВ "Торгова Група "ФЛАГМАН" участі у справі через свого керівника, та у розумінні норм процесуального законодавства, не вважається поважною причиною неявки в судове засідання учасника справи (його представника).

Учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно Господарського процесуального кодексу України.

Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Однак, відповідачем не доведено суду неможливості заміни представника відповідача, а також неможливості розгляду справи його без участі.

З урахуванням наведеного, оскільки наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, приймаючи до уваги те, що відповідач скористався наданими йому процесуальними правами шляхом подання відзиву на позов, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 25.09.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ ПАК" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова Група "ФЛАГМАН" (покупець, відповідач) укладений договір №62 на поставку товару (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник за цим договором зобов'язується поставляти і передавати у власність покупця партії полімерної продукції, а покупець, зобов'язується оплачувати поставлений постачальником товар в строки та в порядку передбачених умовами даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, остаточна вартість товару, який оплачується по факту відвантаження, вказується постачальником у видаткових та/або товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Відмітка покупця у видатковій накладній про прийом товару, свідчить про його згоду з ціною товару.

Згідно із п. 2.2. договору, загальна вартість даного договору, складається з загальної вартості всіх партій товару, зазначених у видаткових та/або товарно-транспортних накладних постачальника та отриманих покупцем.

В пункті 2.4. договору сторони погодили, що розрахунки за кожну партію товару, покупець здійснює, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту фактичного відвантаження товару покупцю.

Відповідно до пункту 7.2. договору, у разі порушення термінів оплати товару покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період прострочення виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язання.

Згідно із п. 7.5. договору, за прострочення виконання грошового зобов'язання, окрім пені покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з рахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% (двадцять відсотків) річних від простроченої суми.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 76828,37 грн., що підтверджується видатковими накладними № 0000381 від 27.03.2018 на суму 57459,41 грн. та № 0000397 від 28.03.2018 на суму 19368,96 грн.

Відповідач оплати поставленого позивачем товару не здійснив, у зв'язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 76828,37 грн.

Оскільки, відповідач не здійснив оплату за поставлений товар за договором №62 від 01.11.2016, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 76828,37 грн.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем (у редакції заяви про збільшення позовних вимог) нараховані пеня у сумі 9694,42 грн. та 20% річних у сумі 5630,48 грн. (нараховані за загальний період з 26.04.2018 по 06.09.2018).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору позивач згідно із видатковими накладними № 0000381 від 27.03.2018 та №0000397 від 28.03.2018 поставив відповідачу товар на суму 76828,37 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В пункту 2.4. договору сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється відповідачем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту фактичного відвантаження товару.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №62 від 01.11.2016 в частині своєчасної оплати за поставлений товар у розмірі 76828,37 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 76828,37 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 76828,37 грн.

При цьому, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 2 статті 194 ГК України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Враховуючи викладене, наявність у позивача перед відповідачем заборгованості за договором поставки №0111/2 від 01.11.2016 не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення перед позивачем зобов'язання зі сплати заборгованості у сумі 76828,37 грн. по договору поставки №62 від 01.11.2016.

Відомості щодо зарахування сторонами зустрічних однорідних вимог матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, заперечення відповідача наведені у відзиві визнаються судом необґрунтованими.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача нараховані пеня у сумі 9694,42 грн. та 20% річних у сумі 5630,48 грн., нараховані за загальний період з 26.04.2018 по 06.09.2018.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені та 20% річних.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування пені та 20% річних здійснюється позивачем за загальний період з 26.04.2018 по 06.09.2018. при цьому, враховуючи, що заява про збільшення позовних вимог подана до суду 05.09.2018, то нарахування мають здійснюватись на час подання заяви, тобто до 05.09.2018 включно.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України).

З огляду на погоджені сторонами строки оплати, нарахування пені та 20% річних має здійснюватись з 27.04.2018 на суму боргу 57459,41 грн. та з 28.04.2018 на суму боргу з 19368,96 грн.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у пункті 7.2. договору, згідно із яким сторони погодили, що у разі порушення термінів оплати товару покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період прострочення виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п. 7.5. договору, за прострочення виконання грошового зобов'язання, окрім пені покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з рахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% (двадцять відсотків) річних від простроченої суми.

Здійснивши перерахунок пені та 20% річних, з урахуванням встановленого судом початком прострочення грошового зобов'язання, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 9544,46 грн. та 20% річних у розмірі 5546,24 грн., у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд задовольняє частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ ПАК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Група "ФЛАГМАН" про стягнення заборгованості у розмірі 76828,37 грн., пені у розмірі 9544,46 грн. та 20% річних у розмірі 5546,24 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо судових витрат, пов'язаних з розглядом справи у розмірі 9400,00 грн. (заявлених у заяві про збільшення позовних вимог), то суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1, ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з прибуттям представника позивача до суду у розмірі 9400,00 грн.

Однак, визначена позивачем до відшкодування сума витрат на прибуття представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ ПАК" в судове засідання не підтверджена жодними доказами.

З урахуванням наведеного, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 9400,00 грн. не підлягають відшкодуванню на підставі ст. ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Група "ФЛАГМАН" (01021, м. Київ, вулиця ІНСТИТУТСЬКА, будинок 16, офіс 1/31, ідентифікаційний код 40884248) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ ПАК" (51200, Дніпропетровська обл., місто Новомосковськ, вулиця РАДЯНСЬКА, будинок 50, ідентифікаційний код 32952480) заборгованість у розмірі 76828,37 грн., пеню у розмірі 9544,46 грн., 20% річних у розмірі 5546,24 грн. та судовий збір у розмірі 1757,52 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 01.10.2018.

Суддя О.В. Гулевець