Постанова

від 04.02.2019 по справі 904/3026/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2019 р. Справа№ 904/3026/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Разіної Т.І.

розглянувши у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Група Флагман

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 25.09.2018

у справі № 904/3026/18 (суддя ІГулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Паритет Пак

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Група Флагман

про стягнення заборгованості за поставлений товар,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ ПАК" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Група "ФЛАГМАН" про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 92153,27 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог вх.. №01-20/8101/18 від 05.09.2018, прийнятої судом першої інстанції до розгляду), з яких: заборгованість за поставлений товар - 76828,37 грн., пеня - 9694,42 грн., 20% річних - 5630,48 грн., а також судовий збір у розмірі 1762,00 грн. та судові витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 9400,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на поставку товару №62 від 01.11.2016, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2018 позовну заяву ТОВ "ПАРИТЕТ ПАК" передано за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №904/3026/18, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 06.09.2018.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 у справі №904/3026/18 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 76828,37 грн., пеню у розмірі 9544,46 грн., 20% річних у розмірі 5546,24 грн. та судовий збір у розмірі 1757,52 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю позовних вимог та доведеністю матеріалами справи невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленої позивачем продукції. Водночас судом першої інстанції здійснений перерахунок штрафних санкцій, відсотків річних, заявлених до стягнення, та задоволено позовні вимоги в цій частині за розрахунком суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, зокрема не ґрунтується на повно та всебічно з'ясованих обставинах.

Апелянт також стверджує, що у позивача перед відповідачем наявна заборгованість за договором поставки №0111/2 від 01.11.2016. У зв'язку із чим, відповідач вважає, що несплата відповідачем боргу перед позивачем є оперативно-господарською санкцією за невиконання позивачем договору поставки №0111/2 від 01.11.2016.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти вимог апеляційної скарги, повністю підтримує рішення суду першої інстанції та зазначає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі повно і всебічно з'ясованих обставинах та відповідає вимогам чинного законодавства України та засадам господарського судочинства, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Флагман" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 у справі № 904/3026/18 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України, надано апелянту строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання даної ухвали.

26.11.2018 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали суду від 08.11.2018 заявником усунуто недоліки апеляційної скарги та подано: - докази щодо зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору згідно з квитанцією №27495 від 18.10.2018.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Флагман" на рішення Господарського суду м. Києва від 25.09.2018 у справі № 904/3026/18; ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строк для надання можливості скористатися наданими ст. 267 Господарського процесуального кодексу України правами протягом семи днів з дня отримання даної ухвали.

Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, 01.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ ПАК" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова Група "ФЛАГМАН" (покупець, відповідач) укладено договір №62 на поставку товару (далі - договір), відповідно пункту 1.1. якого постачальник за цим договором зобов'язується поставляти і передавати у власність покупця партії полімерної продукції, а покупець, зобов'язується оплачувати поставлений постачальником товар в строки та в порядку, передбаченому умовами даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору остаточна вартість товару, який оплачується по факту відвантаження, вказується постачальником у видаткових та/або товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Відмітка покупця у видатковій накладній про прийом товару, свідчить про його згоду з ціною товару.

Згідно із п. 2.2. договору загальна вартість даного договору, складається з загальної вартості всіх партій товару, зазначених у видаткових та/або товарно-транспортних накладних постачальника та отриманих покупцем.

В пункті 2.4. договору сторони погодили, що розрахунки за кожну партію товару, покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту фактичного відвантаження товару покупцю.

Відповідно до пункту 7.2. договору у разі порушення термінів оплати товару покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період прострочення виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з п. 7.5. договору за прострочення виконання грошового зобов'язання, окрім пені покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з рахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% (двадцять відсотків) річних від простроченої суми.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 76828,37 грн., що підтверджується видатковими накладними № 0000381 від 27.03.2018 на суму 57459,41 грн. та № 0000397 від 28.03.2018 на суму 19368,96 грн.

Водночас, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставного товару не виконав, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 76828,37 грн.

Дані обставини призвели до звернення з відповідним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11 , 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України ), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору позивач згідно із видатковими накладними № 0000381 від 27.03.2018 та №0000397 від 28.03.2018 поставив відповідачу товар на суму 76828,37 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В пункту 2.4. договору сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється відповідачем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту фактичного відвантаження товару.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №62 від 01.11.2016 в частині своєчасної оплати за поставлений товар у розмірі 76828,37 грн.

Договір відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене та оскільки невиконане зобов'язання за договором у розмірі 76828,37 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 76828,37 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пеня у сумі 9694,42 грн. та 20% річних у сумі 5630,48 грн., нараховані за загальний період з 26.04.2018 по 06.09.2018.

За змістом ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у пункті 7.2. договору, згідно із яким сторони погодили, що у разі порушення термінів оплати товару покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період прострочення виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п. 7.5. договору за прострочення виконання грошового зобов'язання, окрім пені покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з рахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% (двадцять відсотків) річних від простроченої суми.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені та 20% річних.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування пені та 20% річних здійснюється позивачем за загальний період з 26.04.2018 по 06.09.2018. при цьому, враховуючи, що заява про збільшення позовних вимог подана до суду 05.09.2018, то нарахування мають здійснюватись на час подання заяви, тобто до 05.09.2018 включно.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України).

З огляду на погоджені сторонами строки оплати, нарахування пені та 20% річних має здійснюватись з 27.04.2018 на суму боргу 57459,41 грн. та з 28.04.2018 на суму боргу з 19368,96 грн.

За вказаних обставин, суд першої інстанції з урахуванням встановленої дати початку прострочення грошового зобов'язання, правомірно здійснив перерахунок пені та 20% річних, у зв'язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 9544,46 грн. та 20% річних у розмірі 5546,24 грн., відтак вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Стосовно тверджень апелянта про те, що у позивача перед відповідачем наявна заборгованість за договором поставки №0111/2 від 01.11.2016, у зв'язку з чим відповідач вважає, що несплата відповідачем боргу перед позивачем є оперативно-господарською санкцією за невиконання позивачем договору поставки №0111/2 від 01.11.2016, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 2 статті 194 ГК України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Стаття 236 Господарського кодексу України (на яку посилається апелянт як на підставу невиконання зобов'язань за договором) встановлено види оперативно-господарських санкцій, а саме, зазначено, що у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій:

1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною;

відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;

відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;

2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);

3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.

Водночас частиною другою статті 235 ГК України встановлено, що до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Правовий аналіз статей 235-236 Господарського кодексу України приводить до висновку, що оперативно-господарські санкції можливо застосовувати за порушення зобов'язань сторін у конкретному договорі та за обов'язкової вказівки на це у договорів.

Зі змісту договору №62 на поставку товару не вбачається можливість застосування до відповідача оперативно-господарських санкцій за невиконання відповідачем своїх зобов'язань за іншими договорами.

Таким чином, наявність у позивача перед відповідачем заборгованості за договором поставки №0111/2 від 01.11.2016 не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення перед позивачем зобов'язання зі сплати заборгованості у сумі 76828,37 грн. по договору поставки №62 від 01.11.2016.

Відомості щодо зарахування сторонами зустрічних однорідних вимог матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, обґрунтування апеляційної скарги є безпідставними.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та часткового задоволення позову.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем також заявлено вимогу щодо стягнення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи у розмірі 9400,00 грн. (заявлених у заяві про збільшення позовних вимог).

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з прибуттям представника позивача до суду у розмірі 9400,00 грн.

Однак, визначена позивачем до відшкодування сума витрат на прибуття представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ ПАК" в судове засідання не підтверджена жодними доказами.

З урахуванням наведеного, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 9400,00 грн. не підлягають відшкодуванню на підставі ст. ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 у справі №904/3026/18 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281- 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Група Флагман на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 у справі №904/3026/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 у справі №904/3026/18 залишити без змін.

Матеріали справи № 904/3026/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Т.І. Разіна