Ухвала

від 02.10.2018 по справі 911/2151/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"02" жовтня 2018 р.           м. Київ           Справа № 911/2151/18

Вишгородської міської ради, 07300, Київська обл., Вишгородський район, місто Вишгород, площа Шевченка, будинок 1

до Дочірнього підприємства "Антикор" ТОВ "Аларіт Україна", 03069, м.Київ, Голосіївський район, вулиця Кіровоградська, будинок 38/58, літ. А

про стягнення 1005656,04 грн. за договором оренди землі №2698 від 23.04.2008

суддя Шевчук Н.Г.

без виклику учасників судового процесу

встановив:

Вишгородська міська рада звернулась до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства "Антикор" ТОВ "Аларіт Україна" про стягнення 834 731,99 грн. основного боргу, 61093,74 грн. пені, та 109 830,31 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача договору оренди землі №2698 від 23.04.2008 в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву б/н від 26.09.2018 про забезпечення позову шляхом накладення арешту (заборони відчуження) на нерухоме майно відповідача (реєстраційний номер: 26800598) – виробничу базу по ізолюванню труб, що знаходиться за адресою: Київська обл., вул. Ватутіна, будинок 69-Г.

В обґрунтування своєї заяви заявник зазначає, що відповідач зобов'язань за договором оренди землі №2698 від 23.04.2008 не виконує, на вимоги про сплату орендних платежів не реагує та ухиляється від досудового врегулювання спору. На думку позивача необхідність заходів забезпечення позову обґрунтовується значним розміром заявлених позовних вимог, а саме ціною позову. Позивач вважає, що наведені обставини за умови невжиття заходів забезпечення позову в майбутньому істотно ускладнять виконання рішення суду по даній справі.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову суд зазначає наступне.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою статті 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Також в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» роз'яснено, що: особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, а суд має здійснити оцінку обґрунтованості таких доводів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Саме лише посилання в заяві на потенційне ускладнення при відновленні порушених прав позивача без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Згідно з частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Однак, докази, які підтверджували б наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявленого позивачем заходу до забезпечення позову у даній справі, у той час як посилання позивача на потенційну загрозу ускладнення виконання рішення та значний, на думку позивача, розмір заявлених вимог у даній справі не є достатнім обґрунтуванням для застосування заходів забезпечення позову, відсутні, а тому суд у відповідності до статті 140 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Вишгородської міської ради про забезпечення позову з огляду на її необґрунтованість.

Враховуючи положення статті 129 статті 140 Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про судовий збір», оскільки заяву про вжиття заходів забезпечення позову судом розглянуто, тому витрати по сплаті судового збору в розмірі 881,00 грн. відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Керуючись статтями 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України суд

ухвалив:

Відмовити Вишгородській міській раді у забезпеченні позову у справі №911/2151/18.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                               Н.Г. Шевчук

Ухвалу підписано: 02.10.2018