Рішення

від 11.02.2019 по справі 911/2151/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" лютого 2019 р. м. Київ Справа № 911/2151/18

За позовом Вишгородської міської ради, 07300, Київська обл., Вишгородський район, місто Вишгород, площа Шевченка, будинок 1

до Дочірнього підприємства "Антикор" ТОВ "Аларіт Україна", 03069, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Кіровоградська, будинок 38/58, літ. А

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1 управління державної фіскальної служби у Київській області, 03151, м. Київ-151, вул. Народного Ополчення, 5 а

про стягнення 1005656,04 грн. за договором оренди землі №2698 від 23.04.2008

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання Н.С. Матраєва

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (дов. №2-28/1832 від 19.11.2018; посв. №54 від 01.11.2018);

від відповідача: ОСОБА_3 (дов. №2-28/1832 від 19.11.2018, свідоцтво №2897 від 26.04.2007);

від третьої особи: не з'явився.

суть спору:

Вишгородська міська рада звернулась до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства "Антикор" ТОВ "Аларіт Україна" про стягнення 834 731,99 грн. основного боргу, 61093,74 грн. пені та 109 830,31 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача договору оренди землі №2698 від 23.04.2008 в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.11.2018, яка отримана позивачем і відповідачем 09.11.2018, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.12.2018 о 15:00.

29.11.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав їх передчасності, оскільки договір оренди землі №2698 від 23.04.2008 не містить відмітки про його державну реєстрацію у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 03.12.2018 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого провадження на 27.12.2018 на 15:00, про що був повідомлений присутній у судовому засіданні представник позивача, відповідач отримав ухвалу-повідомлення 11.12.2018.

Ухвалою суду від 27.12.2018 продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів по 07.02.2019, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління державної фіскальної служби у Київській області, повідомлено учасників справи, що розгляд справи по суті буде розпочато 28.01.2019 о 15:30 та відкладено підготовче засідання на 10.01.19 о 16:30.

Ухвалою суду 10.01.2019 закрито підготовче провадження у справі №911/2151/18 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 28.01.2019 о 15:30.

21.01.2019 позивач подав заяву про зміну підстав позову, заяву про зменшення розміру позовних вимог та клопотання про поновлення строку на подачу вказаних заяв.

В судовому засіданні 28.01.2019 суд розглянув клопотання позивача про поновлення строку на подання заяви про зміну підстав позову і заяви про зменшення розміру позовних вимог та встановив наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Згідно частини першої та другої статті 120 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначає, що ухвалу суду від 27.12.2018 він отримав лише 11.01.2019, у зв'язку з чим не був повідомлений належним чином про відкладення підготовчого засідання на 10.01.2019 та був позбавлений можливості вчасно подати заяви про зміну підстав позову і про зменшення розміру позовних вимог. Окрім цього позивач стверджує, що в період з 08.01.2109 по 11.01.2019 представник Вишгородської міської ради перебував у відпустці.

Проте, твердження позивача щодо неналежного повідомлення про відкладення підготовчого засідання на 10.01.2019 спростовуються матеріалами справи, зокрема фіскальним чеком №3000409621 від 02.01.2019 та описом вкладення в цінний лист від 02.01.2019 про направлення Вишгородській міській раді на адресу 07300, Київська обл., Вишгородський район, місто Вишгород, площа Шевченка, будинок 1 ухвали суду від 27.12.2018.

Згідно частини другої та третьої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно підпункту 2 пункту 1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) становлять Д+3, пріоритетної - Д+2. (де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання, а 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ вказаних Нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Як вбачається з опису вкладення у цінний лист від 02.01.2019, лист з ухвалою суду від 27.12.2018 поданий до пересилання 02.01.2019 на ім'я Вишгородської міської ради (07300, Київська обл., Вишгородський район, місто Вишгород, площа Шевченка, будинок 1) у відділення УДППЗ Укрпошта №32 (02000, м. Київ, вул. Саксаганського 88).

Враховуючи положення Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень позивач мав отримати вказане поштове відправлення - 07.01.2018 (02.01.2019 дата відправлення + 3Д в межах області +1Д як рекомендоване, без урахування 06.02.2019 - вихідний день об'єктів поштового зв'язку).

До клопотання про поновлення строку на подання заяви про зміну підстав позову і про зменшення розміру позовних вимог не додано жодного доказу, який підтверджував би, що відповідач з поважних причин не міг вчасно отримати ухвалу суду від 27.12.2018, скористатись своїм правом на участь у судовому засіданні 10.01.2019 та подати вищевказані заяви у строки, передбачені чинним законодавством.

Окрім того, за умови відсутності у позивача інформації про продовження строку підготовчого провадження він при подачі заяв про збільшення або зменшення розмір позовних вимог, зміну предмету або підстави позову мав би керуватись положеннями частини другої та першого речення частини третьої статті 177 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено, що підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого провадження, що підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За таких обставин суд залишає клопотання про поновлення строку на подання заяви про зміну підстав позову і про зменшення розміру позовних вимог без задоволення.

Стосовно заяв про зміну підстав позову і про зменшення розміру позовних вимог (арк.с. 105-109, 118-119) суд зазначає, що в цих заявах позивач змінив і підставу позову (фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів), і предмет позову (стягнення безпідставно набутого майна у розмірі 785459,18грн), що суперечить приписам статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене суд залишає вказані клопотання і заяви без задоволення.

Ухвалою суду від 28.01.2019 учасників справи повідомлено, що у судовому засіданні оголошено перерву до 11.02.2019.

У судовому засіданні 11.01.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Між Вишгородською міською радою (Орендодавець) та Дочірнім підприємством "Антикор" ТОВ "Аларіт Україна" (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений 23.04.2008 приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №2698 (Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Орендодавець на підставі рішення Вишгородської міської ради №12/10 від 30.10.2007 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою , передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим Договором.

Згідно пункту 2.1. Договору об'єктом оренди є земельна ділянка, кадастровий номер - 3221886001:01:203:0701, що розташована у Київській обл., м. Вишгород, вул. Ватутіна, 69-г.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що він укладений на строк 10 років.

Відповідно до пункту 6.2. Договору право оренди Земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього Договору.

Позивач стверджує, що Дочірнє підприємство "Антикор" ТОВ "Аларіт Україна" не виконувало належним чином своїх обов'язків за договором оренди землі №2698 від 23.04.2008 в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 834 731,99 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача листи №2-29/680 від 21.05.2018 та 2/29/1271 від 23.08.2018 з вимогою сплатити вищевказану заборгованість.

Оскільки вказані вимоги залишені без відповіді та належного реагування позивач здійснив нарахування 61093,74 грн. пені та 109 830,31 грн. 3% річних та звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким спеціальним законом є Закон України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до положень статті 25 якого на орендаря покладено обов'язок приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Разом із тим, згідно з вимогами частини третьої статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" встановлені істотні умови, досягнення згоди з яких є обов'язковим для укладення договорів оренди землі.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

У відповідності до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, зазначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Положеннями частин першої, четвертої статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок в оренду, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно їх повноважень, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно із статтею 20 Закону України "Про оренду землі" укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Виходячи з положень зазначених норм цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. Тобто, в момент державної реєстрації набуває юридичної сили договір, укладення якого вже відбулося.

Отже, до державної реєстрації договору оренди земельної ділянки не існуватиме правової підстави для виникнення між сторонами орендних прав та обов'язків. Це означає, що за незареєстрованим договором оренди землі фактичний користувач не матиме підстав для користування земельною ділянкою на умовах оренди та сплати коштів саме як орендної плати за таке користування, а власник землі не вправі отримувати такі кошти як орендну плату або вимагати її сплати. Такий договір не діє з огляду на ненастання обставини, з якою закон пов'язує його дію.

Докази державної реєстрації договору оренди землі №2698 від 23.04.2008 в матеріалах відсутні.

Відповідно до наданих сторонами пояснень державна реєстрація договору оренди землі №2698 від 23.04.2008 не проводилась.

Враховуючи, що договір оренди землі №2698 від 23.04.2008 у встановленому чинним законодавством порядку не зареєстровано, суд приходить до висновку, що між сторонами не виникло орендних прав та обов'язків за вказаним правочином, а позивач не набув права вимоги до відповідача сплати коштів саме як орендної плати за даним договором.

Зважаючи на викладене підстави для задоволення позову відсутні.

Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

У позові відмовити повністю.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Дата підписання повного рішення: 20.02.2019.