Рішення

від 25.09.2018 по справі 911/1269/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2018 р.           м. Київ           Справа № 911/1269/18

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірнього підприємства «Пулинський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради, смт. Пулини Пулинського району Житомирської області

до Приватного підприємства «Вуд Експо», м. Бориспіль Київської області

про стягнення заборгованості

секретар судового засідання О.О.Стаднік

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Пулинський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 05.06.2018 року (вх.№1304/18 від 11.06.2018 року) до Приватного підприємства «Вуд Експо» (далі - відповідач) про стягнення 207019,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару, у зв'язку із чим просить суд стягнути з відповідача 207019,13 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 13.06.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1269/18. Підготовче засідання призначено на 03.07.2018 року.

До суду від позивача, на виконання вимог ухвали суду, супровідним листом б/н від 29.06.2018 року (вх.№12422/18 від 02.07.2018 року) надійшли документи. Крім того, позивач просив суд проводити підготовче засідання без участі його представника.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 03.07.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

Ухвалою суду від 03.07.2018 року продовжено строк підготовчого засідання та відкладено розгляд справи на 28.08.2018 року.

До суду електронною поштою від позивача надійшло клопотання №488/18 від 27.08.2018 року (вх. №17606/18 від 28.08.2018 року) про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 28.08.2018 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позовну заяву відповідач не надав.

Ухвалою суду від 28.08.2018 року закрито підготовче провадження у справі №911/1269/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.09.2018 року.

Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у судове засідання 25.09.2018 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що відповідач належним чином та завчасно повідомлявся про розгляд справи, а також керуючись ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, яка зобов'язує учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Дочірнім підприємством «Червоноармійський лісгосп АПК» (правонаступником якого є Дочірнє підприємство «Пулинський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради) (за договором – продавець) та Приватним підприємством «Вуд Експо» (за договором – покупець) 12 січня 2016 року укладено договір на поставку лісопродукції за №12.

Згідно п. 1.1. договору, продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти лісопродукцію та оплатити її на умовах даного договору.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору, ціна за одиницю товару: договірна згідно додатку. У випадку зміни ціни на лісопродукцію на протязі року продавець має право змінити ціну лісопродукції, шляхом укладення додаткової угоди до даного договору.

У пунктах 5.1, 5.2, 5.3 договору сторони погодили, що порядок оплати продукції є 100% передоплата. Вид розрахунків є безготівковим. Формою розрахунків є платіжне доручення.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що поставка здійснюється на умовах Франко проміжний-склад «Продавця».

Відповідно до п. 10.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами. Термін дії договору – до 31.12.2016 року. Якщо жодна із сторін не вимагає розірвання даного договору.

Згідно Специфікації від 12.01.2016 року, що є Додатком №1 до Договору №12 від 12.01.2016 року на поставку лісопродукції, найменуванням продукції є пиловик (хвойний) та дров'яна деревина для технологічних потреб (хвойних порід) всього з ПДВ на суму 283800,00 грн., а згідно протоколу погодження вільної ціни на лісопродукцію від 12.01.2016 року, що є Додатком №2 до Договору №12 від 12.01.2016 року на поставку лісопродукції, пиловик хвойний постачається у кількості 100 куб.м. за ціною за 1 м. куб. (з ПДВ) – 696,00 грн. (І сорт); пиловик хвойний постачається у кількості 100 куб.м. за ціною за 1 м. куб. (з ПДВ) – 684 грн. (ІІ сорт); дров'яна деревина для технологічних потреб (хвойних порід) постачається у кількості 300 м.куб. за ціною за 1 м.куб. (з ПДВ) – 486,00 грн.

Згідно Специфікації від 01.04.2016 року, що є Додатком №3 до Договору №12 від 12.01.2016 року на поставку лісопродукції найменуванням продукції є пиловик (хвойний) та дров'яна деревина для технологічних потреб (хвойних порід) всього з ПДВ на суму 304800,00 грн., а згідно протоколу погодження вільної ціни на лісопродукцію від 01.04.2016 року, що є Додатком №4 до Договору №12 від 12.01.2016 року на поставку лісопродукції, пиловик хвойний постачається у кількості 100 куб.м. за ціною за 1 м. куб. (з ПДВ) – 768,00 грн. (І сорт); пиловик хвойний постачається у кількості 100 куб.м. за ціною за 1 м. куб. (з ПДВ) – 732,00 грн. (ІІ сорт); дров'яна деревина для технологічних потреб (хвойних порід) постачається у кількості 300 м.куб. за ціною за 1 м.куб. (з ПДВ) – 516 грн.

На виконання умов Договору, позивач за період з 14.10.2016 року по 19.01.2017 року поставив відповідачу товар, що підтверджується товарно-транспортною накладною серія ЖТ №024252 від 14.10.2016 року на суму 19153,92 грн., серія ЖТ №024050 від 17.10.2016 року на суму 21760,68 грн., серія ЖТ №024190 від 28.10.2016 року на суму 19706,04 грн., серія ЖТ №024473 від 01.11.2016 року на суму 21367,56 грн., серія ЖТ №025004 від 07.11.2016 року на суму 22982,64 грн., серія ЖТ №025117 від 09.11.2016 року на суму 22915,56 грн., серія ЖТ №024184 від 10.11.2016 року на суму 31153,74 грн., серія ЖТ №025028 від 12.11.2016 року на суму 27736,86 грн., належним чином завірені копії яких залучено до матеріалів справи.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач повністю не розрахувався за отриманий товар згідно видаткових накладних, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 207019,13 грн.

Статтею 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання позивачем на адресу відповідача надсилались претензії №290 від 24.07.2017 року та №219 від 29.05.2018 року з доданими до них актами звірки взаєморозрахунків (докази надіслання яких наявні в матеріалах справи), проте відповідачем зазначені претензії залишені поза увагою.

Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду відповідач вказану заборгованість не погасив, позивач просить суд стягнути з відповідача 207019,13 грн. заборгованості.

У процесі розгляду справи відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх обов'язків по оплаті поставленого товару за Договором на поставку лісопродукції №12 від 12.01.2016 року та не надано будь-яких заперечень щодо неотримання ним товару за вказаними товаро-транспортними накладними.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем несплатою відповідачем товару, поставленого за товарно-транспортними накладними, а саме, серія ЖТ №024252 від 14.10.2016 року на суму 19153,92 грн., серія ЖТ №024050 від 17.10.2016 року на суму 21760,68 грн., серія ЖТ №024190 від 28.10.2016 року на суму 19706,04 грн., серія ЖТ №024473 від 01.11.2016 року на суму 21367,56 грн., серія ЖТ №025004 від 07.11.2016 року на суму 22982,64 грн., серія ЖТ №025117 від 09.11.2016 року на суму 22915,56 грн., серія ЖТ №024184 від 10.11.2016 року на суму 31153,74 грн., серія ЖТ №025028 від 12.11.2016 року на суму 27736,86 грн. У позовній заяві позивач вказує, що ним було поставлено товар на суму 207019,13 грн., однак, загальна сума за зазначеними накладними, по яким поставлено товар, за підрахунком суду складає 186777,00 грн., що є меншою ніж заявлено позивачем у позові.

На підтвердження заборгованості відповідача у сумі 207019,13 грн. позивачем також надано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2016 року по 19.07.2017 року та акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2016 року по 25.05.2018 року, які підписані лише з боку позивача, а також розрахунок заборгованості за період з 14.10.2016 року по 22.05.2018 року.

Однак, суд зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків не вважається документом, що підтверджує здійснення господарської операції між сторонами чи наявність зобов'язання за господарським договором, оскільки він не відповідає вимогам, що ставляться до первинних документів. Акт звірки взаєморозрахунків доводить лише обставини про звіряння сторонами розрахунків між собою за певний період часу чи на конкретну дату. Правильність (достовірність) показників дебіторської чи кредиторської заборгованості цим актом не підтверджується. Тому він не являється доказом про визнання боржником своїх грошових зобов'язань перед кредитором.

Крім того, здійснивши оцінку зазначених актів звірки взаєморозрахунків судом встановлено, що додані акти не містять вказівку на договір (його реквізити) та товарно-транспортні накладні з посиланням на які заявлений позов. Також, судом встановлено, що зазначені акти звірки взаєморозрахунків місять й інші поставки на інші суми, товарно-транспортні накладні по яким відсутні в матеріалах справи, до того ж, акти містять відомості про часткові сплати здійснені відповідачем, вказане в сукупності позбавляє суд встановити дійсну суму заборгованості відповідача згідно даних таких актів звірки взаєморозрахунків. Розрахунок заборгованості наданий позивачем, містить посилання на інший договір ніж той, на який йде посилання в позові.

Отже, акти звірки взаєморозрахунків, не підтверджують наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 207019,13 грн., у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для визнання вимог у вказаному розмірі на підставі таких доказів. Разом з тим, судом встановлено, що інших доказів на підтвердження заборгованості у розмірі 207019,13 грн. позивачем не додано.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості у сумі 207019,13 грн., а матеріали справи доказів на підтвердження вказаних обставин не містять.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Таким чином, судом встановлено правомірність заявлених позовних вимог у сумі 186777,00 грн.

Таким чином, обґрунтованими та підтвердженими належними доказами є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 186777,00 грн. заборгованості за поставлений але не оплачений товар згідно товарно-транспортних накладних №024252 від 14.10.2016 року, №024050 від 17.10.2016 року, №024190 від 28.10.2016 року, №024473 від 01.11.2016 року, №025004 від 07.11.2016 року, №025117 від 09.11.2016 року, №024184 від 10.11.2016 року, №025028 від 12.11.2016 року. Зазначена заборгованість є доведеною та такою, що відповідає фактичним обставинами справи.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не оплатив прийнятий у позивача товар у сумі 186777,00 грн. Зазначений факт відповідачем не спростовано, отримання товару за зазначеними видатковими накладеними не заперечується. Розмір заборгованості у сумі 186777,00 грн. відповідає фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 186777,00 грн.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 – 240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Вуд Експо» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Ватутіна, 99, код 39089683) на користь Дочірнього підприємства «Пулинський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради (12001, Житомирська область, Пулинський район, смт. Пулини, вул. М.Грушевського, буд. 24, код 20420193) 186777 (сто вісімдесят шість тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 00 коп. заборгованості та 2801 (дві тисячі вісімсот одна) грн. 66 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 02.10.2018 року.

Суддя                               Д.Г. Заєць