Рішення

від 22.06.2007 по справі 9/185-07-4913

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" червня 2007 р.

Справа  № 9/185-07-4913

За позовом:  Фізичної особи -підприємця  ОСОБА_1 

До відповідача:

Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2

Про визнання

договору дійсним та про визнання права власності на нерухоме майно

                                                              Суддя  Бакланова Н.В.

Представники:

Від позивача:  ОСОБА_3 дов. НОМЕР_1 від 20.04.2007р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:  Позивач фізична особа - підприємець

ОСОБА_1  звернувся до відповідача

Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2  з позовом про визнання дійсним договору

купівлі-продажу будинку для відпочинку, який був укладений 03.03.2007р. між

позивачем та відповідачем  та визнання за

позивачем права власності на нерухоме майно -будинок для відпочинку, загальною

площею 46,4, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 і позначений на плані під

літ. „А” -будинок для відпочинку.

Відповідач був належним чином

повідомлений про час та місце судового розгляду, у судове засідання не

з'явився, але направив відзив на позов, згідно якого позовні вимоги визнає у

повному обсязі та просить розглянути справу без участі його представника.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2007 р. між позивачем та

відповідачем був укладений договір купівлі-продажу будинку для відпочинку,

загальною площею 46,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

На виконання п. 2 вищевказаного

договору, у вигляді повного розрахунку за вищевказаний будинок для відпочинку,

що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, позивачем було сплачено відповідачу

суму, що складає 15 000 гривень.

З метою забезпечення  виконання умов договору відповідач передав, а

позивач прийняла будинок для відпочинку, про що було складено акт

прийому-передачі нерухомого майна.

На сьогоднішній день у позивача

виникла необхідність оформити вищезазначений будинок для відпочинку.

Однак, від нотаріального

посвідчення договору купівлі-продажу відповідач ухиляється, що й зумовило

звернення позивача з позовом.

Суд, вивчивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі

фактичних обставин повноту їх з'ясування і доведеність, дійшов до висновку про

обґрунтованість позовних вимог.

З 01.01.2004 р. набрав чинності

новий Цивільний кодекс України.

Правочином є дія особи, спрямована

на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків /ст.  202 ЦК України/.

Підставами виникнення цивільних

прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ст.203 Цивільного кодексу України

встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності

правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити актам цивільного

законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, що вчиняє

правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення

учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі,

правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути

спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, який вчинений у письмовій

формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом

або домовленістю сторін.

Ст. 657 ЦК України встановлено, що

договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу,

житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і

підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.  

Згідно ст. 220 Цивільного кодексу

України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне

посвідчення договору такий договір є нікчемний. Якщо сторони домовились щодо

усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і

відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється

від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У

цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. 

При визнанні такої угоди дійсною,

суд повинен перевірити з яких причин вона не була нотаріально засвідчена і чи

не містить дана угода будь-яких протиправних умов.

Проаналізувавши договір, суд

прийшов до висновку про те, що він містить всі суттєві умови, передбачені

законодавством для даного виду договорів та не знайшов в ньому положень, що

суперечать діючому законодавству.

Правочин є правомірним, якщо його

недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом

недійсним/ ст.204 ЦК України/.

Право власності набувається на

підставах, що не заборонені законом, зокрема із право чинів.

Право власності вважається набутим правомірно,

якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття прав власності

не встановлена судом /ст.328 ЦК України/.

Згідно п.3 ст. 334 Цивільного

кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає

нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або

з моменту  набрання законної сили

рішенням суду про визнання договору не посвідченого нотаріально дійсним.

Договір купівлі-продажу нерухомого

майна від 03.03.2007р. укладений  між

позивачем ФОП ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_2 є правочинним та є підставою для визнання

права власності за ФОП ОСОБА_1 на нерухоме майно - будинок для відпочинку, що

розташований за адресою: АДРЕСА_1 і позначений на плані під літ. „А” -будинок

для відпочинку.

Чинне законодавство передбачає, що

право власності на об'єкти підтверджується лише певними документами -в даному

випадку це є договір купівлі-продажу  від

22.03.2007р.  

 Як слідує з вище наведеного, позивач, на думку

суду, є добросовісним набувачем права власності у встановленому законом

порядку  на нерухоме майно - будинок для

відпочинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 і позначений на плані під літ.

„А” -будинок для відпочинку, і згідно чинного законодавства за ним повинно бути

визнано право власності на це майно.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК

України витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення

судового процесу віднести за рахунок відповідача,

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК

України, суд, -

ВИРІШИВ:         

1.          Позов 

задовольнити.

2. 

        Визнати дійсним договір

купівлі-продажу від 03.03.2007р. будинку для відпочинку, що розташований за

адресою: АДРЕСА_1 і позначений на плані під літ. „А” -будинок для відпочинку,

укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та суб'єктом  підприємницької діяльності ОСОБА_2.

3.          Визнати за  фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

(АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) право власності на нерухоме майно - будинок для

відпочинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 і позначений на плані під літ.

„А” -будинок для відпочинку.

4.          Стягнути з суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_2  (АДРЕСА_3, код

НОМЕР_3) на користь  фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) витрати по сплаті державного

мита в сумі 85 /вісімдесят п'ять/ грн. 00 коп., витрати на ІТЗ судового процесу

в сумі 118 /сто вісімнадцять/ грн. 00 коп.

Рішення суду набирає чинності

згідно ст.85 ГПК України.

Накази видати після набрання

рішенням законної сили.

Суддя