Постанова

від 24.09.2018 по справі 914/1476/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2018 р. Справа №914/1476/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

при секретарі Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Хирів-Рент-Інвест» , м. Хирів, вх.№01-05/1863/18 від 21.06.2018 року

на рішення господарського суду Львівської області від 21.05.2018 року (суддя Горецька З.В., повний текст судового рішення складено 29.05.2018 року)

у справі №914/1476/17

за позовом: Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, м. Київ

до відповідача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Хирів-Рент-Інвест» , м. Хирів, Львівська область

про: стягнення пені в розмірі 99 763,46 грн. за договором про надання послуг.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_3 - адвокат;

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 21.05.2018 року по справі №914/1476/17 позовні вимоги Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Хирів-Рент-Інвест» , про стягнення пені в розмірі 99 763,46 грн. за договором про надання послуг - задоволено повністю.

Вищенаведене рішення суду мотивоване тим, що згідно умов договору укладеного між сторонами даного спору, а саме п.4 передбачено, що у випадку якщо Виконавець надасть ОСОБА_4 послуги на суму, яка є меншою від суми попередньої оплати, Виконавець разом з поданням ОСОБА_4 акту зобов'язаний повернути невикористані кошти на реєстраційний рахунок ОСОБА_4, але не пізніше закінчення строку попередньої оплати. Оскільки акт приймання був підписаний 16.11.2016 року, а невикористані кошти у сумі 267 048,00 грн. надійшли на розрахунковий рахунок ОСОБА_4 лише 24.11.2016 року, суд першої інстанції дійшов висновку про прострочення виконання горошового зобов'язання за договором щодо попередньої оплати, двічі, а саме з 29.08.2016 року по 15.11.2016 року на суму 1 528 308,00 грн. та з 16.11.2016 року по 23.11.2016 року на суму 267 048,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області відповідач - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Хирів-Рент-Інвест» , - подав апеляційну скаргу, в якій останній просить рішення господарського суду Львівської області від 21.05.2018 року у справі №914/1476/17 скасувати та прийняти нове рішення яким в позові відмовити повністю.

Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, крім того висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають дійним та фактичним обставинам, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права.

Так, із змісту договору вбачається, що згідно п.6.2.1 відповідальність виконавця настає виключно у випадку прострочення повернення суми коштів відповідно до п.4.5, а саме за неповернення невикористаних коштів не пізніше закінчення строку попередньої оплати, а саме до 29.08.2018р. Таким чином, у договорі чітко передбачено, що пеня нараховується виключно на суму невикористаних коштів за наданні виконавцем послуги за період з 29.07.2016 по 28.08 . 2016 р. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що розмір невикористаних коштів за період з 29.07.2016 по 29.08.2016р. згідно акту приймання-передачі наданих послуг № 2 від 16.11.2016р. сторонами було узгоджено та становило 267048 грн. За таких обставин, позивач в момент, коли здійснював нарахування пені - знав конкретний розмір невикористаних коштів та не міг не знати про послуги (їх вартість), які були надані в період з 29.07.2016 р. по 28.08.2016 р., та про розмір коштів використаних контрагентом з проведеної попередньої оплати за надання цих послуг.

Обставини, на які суд вказує як на підставу виникнення у апелянта вини у даному зобов'язанні - пов'язані із невчасністю підписання акту приймання передачі. Проте, у договорі про закупівлю за державні кошти не міститься жодного положення про відповідальність сторони за несвоєчасне надсилання та підписання акту приймання- передачі наданих послуг. Крім того, в договорі немає умови про те, що такий акт повинен бути підписаний сторонами до 29.08.2016 р., оскільки на сторону виконавця покладений тільки обов'язок його надіслати замовнику. Отже, договір не містить жодного положення про відповідальність за невиконання обов'язку пов'язаного з оформленням, надсиланням чи затвердженням акту приймання передачі сторонами.

За таких обставин, на думку апелянта, невірним є висновок суду першої інстанції, про те, що у позивача виникло право нарахування пені на суму 1 528 308,00 грн. - тобто, на повну суму передоплати, через не підписання сторонами акту до 29.08.2018р., що на думку суду призвело до того, що позивач не міг знати про конкретну суму невикористаних коштів, та не міг знати про виконання відповідачем послуг за договором. Не подання Відповідачем своєчасно акту приймання передачі наданих послуг не свідчить про те, що такі роботи не були виконані, а сума всіх коштів передоплати не використана. Роботи були виконані належним чином, майже на повну суму передоплати, згаданий вище акт, був затверджений Позивачем, а відтак, роботи на суму 1261260 , 00 грн. вважаються прийнятими.

В договорі про закупівлю за державні кошти сторони погодили між собою, що виконавець згідно п.4.5 зобов'язаний повернути замовнику невикористані кошти не пізніше строку попередньої оплати. Таким чином, згідно умов договору, а саме п.4.5, сумою грошового зобов'язання, на яку нараховується пеня, у випадку невчасного його виконання - є невикористані апелянтом кошти за період з 29.07.2016 по 28.08.2016р. Зважаючи на те, що сума невикористаних коштів сторонами була узгоджена у розмірі 267048 грн., тому пеня повинна нараховуватись саме на цю суму.

ТОВ Хирів-Рент-Інвест фактично зразу ж, після підписання відповідного акту, повернув позивачу суму невикористаних коштів у розмірі 267048 грн., що підтверджується випискою наданою позивачем. Зважаючи на дані обставини, місцевим господарським судом невірно було застосовано положення ст.549 ЦК України, щодо визначення суми грошового зобов'язання на яку повинна нараховуватися пеня, через невчасність виконання зобов'язання. За розрахунком, наданим в суді першої інстанції, розмір пені визначений в сумі 18985,22 грн.. Крім цього, навіть цей розмір пені визначений відповідачем в сумі 18985,22 грн. підлягає зменшенню на підставі ст.551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2018 р. справу №914/1476/17 призначено судді-доповідачу ОСОБА_5 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І. та Дубник О.П..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків. 19.07.2018 року апелянтом було усунено недоліки апеляційної скарги.

З метою вирішення питання про призначення розгляду справи розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 23.07.2018 року №330 справу №914/1476/17 було призначено до повторного автоматизованого розподілу у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Марка Р.І..

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів судову справу №914/1476/17 від 23.07.2018 року, розприділили головуючому судді Костів Т.С.. та іншим суддям, а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_1.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 року, справу №914/1476/17 було призначено до розгляду на 11.09.2018 року.

Ухвалою суду від 11.09.2018 року розгляд справи відкладався на 24.09.2018 року з мотивів, наведених у ній.

Згідно ч.1 статті 222 ГПК України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео-та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Відводів складу суду та секретаря судового засідання у порядку статей 35,37 ГПК України не заявлялось.

Представник апелянта в судове засідання 24.09.2018 року з'явився, подану ним апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, з мотивів наведених у ній, надав усні пояснення по суті спору. Окрім того, представником апелянта подано письмові пояснення до розрахунку відповідача. (вх. № 01-04/5403/18 від 21.09.2018 року)

Представник позивача в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявним є клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника. (вх. №01-04/5181/18 від 10.09.2018 року).

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, поданий письмовий відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника апелянта, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наступне:

як встановив суд першої інстанції, державним бюджетом України на 2016 рік була передбачена бюджетна програма КПКВК 2505150 «Заходи з психологічної реабілітації постраждалих учасників антитерористичної операції» . Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів щодо психологічної реабілітації постраждалих учасників антитерористичної операції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 року №221.

Відповідно до пункту 2 Порядку №221 (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) головним розпорядником бюджетних коштів є Міністерство соціальної політики.

Розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Служба. Служба як відповідальний виконавець бюджетної програми 2505150 у 2016 році оголосила про проведення відкритих торгів про закупівлю код ДКПП 016:2010 74.90.2 послуги професійні, технічні та комерційні, інші, н.в.і.у. - послуг з психологічної реабілітації учасників антитерористичної операції. ОСОБА_6 оприлюднення та номер оголошення про проведення процедури закупівлі, розміщеного на веб-порталі уповноваженого органу з питань закупівель - №040096, ВДЗ №29 (12.02.2016) від 12.02.2016 р..

ТОВ «Хирів-Рент-Інвест» визнано переможцем за лотом №102 та акцептовано його конкурсну пропозицію. В подальшому, між Службою та ТОВ «Хирів-Рент-Інвест» був укладений договір про закупівлю за державні кошти від 20.05.2016 №23р послуг щодо здійснення за ДКПП 016-2010 код 74.90.2 послуги професійні, технічні та комерційні, інші, н.в.і.у. заходів з психологічної реабілітації постраждалих учасників антитерористичної операції.

Відповідно до пунктів 1.1.-1.3. Договору Відповідач зобов'язався протягом його дії надати послуги, що включають поетапну реалізацію заходів психологічної реабілітації для осіб, які постраждали під час проведення антитерористичної операції та яким встановлено статус учасника бойових дій або війни, а Позивач зобов'язався оплатити надані послуги у порядку, за цінами і в строки, встановлені Договором.

Згідно з абзацом четвертим пункту 4 Порядку №221 направлення учасників антитерористичної операції до реабілітаційних установ здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад (далі - органи соціального захисту населення).

Відповідно до пункту 5.3.6 Договору Відповідач зобов'язаний забезпечити послуги у повному обсязі виключно учасникам антитерористичної операції, які направляються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому Договором та законодавством. Відповідач зобов'язаний вести облік осіб, які прибули для проходження заходів щодо психологічної реабілітації в тому числі щодо їх належності до категорій, передбачених пунктами 1.2.1.-1.2.2. договору. Згідно умов пункту 4.3. Договору ОСОБА_4 може здійснювати попередню оплату на строк не більше одного місяця відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» в розмірі 30 % від наданого Виконавцем рахунку, яка сплачується за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, шляхом перерахування їх на рахунок Виконавця.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що Виконавець протягом 30 календарних днів з дня надходження коштів як попередньої оплати, підтверджує їх використання надаючи ОСОБА_4 приймання-передачі наданих послуг. У випадку не здійснення попередньої оплати ОСОБА_4 складається щомісячно до 2-го числа наступного місяця. Пунктом 4.5. Договору передбачено, що у випадку якщо Виконавець надасть ОСОБА_4 послуги на суму, яка є меншою від суми попередньої оплати, Виконавець разом з поданням ОСОБА_4 зобов'язаний повернути невикористані кошти на реєстраційний рахунок ОСОБА_4, але не пізніше закінчення строку попередньої оплати.

Суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з не підписанням сторонами Договору акта приймання-передачі наданих послуг Виконавець згідно з умовами Договору був зобов'язаний до 29.08.2016 року повернути кошти у сумі 1528308 грн. на реєстраційний рахунок ОСОБА_4. Однак, умовами договору передбачено обов'язок повернути саме невикористані кошти, у зв'язку із чим цей висновок суду першої інстанції не відповідає матеріалами справи.

У подальшому між сторонами був підписаний та затверджений 16.11.2016 року акт приймання-передачі №2 про надання Виконавцем послуг у період з 29.07.2016 року по 28.08.2016 року на суму 1261260,00 грн. Згідно пункту 4 акта приймання-передачі від 16.11.2016 року №2 Виконавець повинен був повернути ОСОБА_4 267048 грн. невикористаної попередньої оплати.

Невикористані кошти у сумі 267048 грн. надійшли на розрахунковий рахунок ОСОБА_4 від Виконавця - 24.11.2016 року, що підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_4 від Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві. Зазначені обставини правильно встановлені судом першої інстанції та повинні були б ним використовуватись при обчисленні пені як бази для її нарахування.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір між сторонами був укладений, дійсність його умов була підтверджена судовими рішеннями в іншій справі.

Відповідно до пункту 6.2.1. Договору за прострочення Виконавцем повернення суми коштів відповідно до пункту 4.5. Договору ОСОБА_4 вживає заходи щодо сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення від суми неповернутих коштів. Таким чином, підставою для застосування санкцій є не факт не підписання (чи прострочки у підписанні акту), а неповернення суми невикористаних коштів, що помилково не було враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Отже, пеня - це санкція, що триває у часі та розраховується за кожен день невиконання грошового зобов'язання.

Оскільки відповідачем не виконано зобов'язання щодо вчасного повернення невикористаних коштів, отриманих як попередня оплата, суд дійшов до вірного висновку, що позивачем правомірно нарахована пеня за кожен день прострочення зобов'язання, однак, помилково визначено її розмір виходячи з неправильної суми порушеного грошового зобов'язання, при тому, що сума невикористаних коштів була правильно встановлена судом першої інстанції.

Виходячи з розрахунку пені, обчисленої з суми невчасно повернутих невикористаних коштів у сумі 267048,00 грн., що підтверджується випискою, розмір пені, який підлягає стягненню, становить 18985,22 грн..

Посилання скаржника на наявність підстав, передбачених в ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України для зменшення розміру пені, не доведені у встановленому порядку належними доказами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У відповідності до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 21.05.18 р. у справі № 914/1476/17 винесено за неповного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, що є підставою згідно ст. 277 ГПК України для його скасування .

Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 21.05.2018 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 275, 277, 281, 282, 283, 284, 285 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Хирів-Рент-Інвест» , м. Хирів, вх.№01-05/1863/18 від 21.06.2018 року задоволити частково.

2.Рішення господарського суду Львівської області від 21.05.2018 року у справі №914/1476/17 скасувати.

3 .Прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково.

4.Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Хирів-Рент-Інвест» (вул. Добромильська,5 офіс 1, м.Хирів, Старосамбірський район, Львівська область, 82060, код ЄДРПОУ 38798202) на користь Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (провулок Музейний, 12, м.Киів, 01001, код ЄДРПОУ 39396335)- 18 985, 22 грн. пені нарахованої на суму невикористаних коштів за договором від 20.05.2016 року №23р.

5.Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Хирів-Рент-Інвест» (вул. Добромильська,5 офіс 1, м.Хирів, Старосамбірський район, Львівська область, 82060, код ЄДРПОУ 38798202) на користь Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (провулок Музейний, 12, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 39396335)-284,77 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

6.Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Хирів-Рент-Інвест» (вул. Добромильська,5 офіс 1, м.Хирів, Старосамбірський район, Львівська область, 82060, код ЄДРПОУ 38798202) на користь Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (провулок Музейний, 12, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 39396335)- 427,15 грн. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.

Повний текст постанови складено і підписано 01 жовтня 2018 р.

Головуючий суддя Костів Т.С.

суддя Данко Л.С.

суддя Дубник О.П.