Постанова

від 26.09.2018 по справі 2а-0870/1457/11(сн/808/12/17)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 вересня 2018 рокусправа № 2а-0870/1457/11(СН/808/12/17)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Дадим Ю.М.

судді: Божко Л.А., Уханенко С.А.,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу приватного підприємства Ремеко на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.05.2018 року (суддя суду першої інстанції ОСОБА_1В.) у справі за позовом Приватного підприємства Ремеко до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Ремеко звернулось до суду з адміністративним позовом до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000292303/0 від 16.09.2010 з податку на прибуток на суму 160 866,00 грн. в повному обсязі;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000302303/0 від 16.09.2010 з податку на додану вартість на суму 122 959,00 грн. в повному обсязі.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 року адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.09.2010№0000292303/0 та №0000302303/0.

Податковий орган, не погодившись з обґрунтованістю вказаних рішень, оскаржив їх в касаційному порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2017 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 року було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатом нового розгляду справи, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.05.2018 року в задоволені адміністративного позову було відмовлено.

Приватне підприємство Ремеко , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняте нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що правочини між Позивачем та ТОВ Налєстра були легальними комерційними операціями, які здійснювали бенефіціари ТОВ Налєстра для прикриття своєї незаконної діяльності. Також, позивач зазначив, що факт здійснення господарської операції з ТОВ Налєстра підтверджується належним чином складеними податковими накладними та іншими первинними документами.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПП Ремеко (код ЄДРПОУ 20475357) є юридичною особою, яка зареєстрована 15.10.1998 Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ОСОБА_2 А00 №627031.

Посадовими особами Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області, правонаступником якої є Вільнянська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, проведена документальна невиїзна перевірка позивача щодо перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійснення правових відносин з ТОВ Налєстра за період з 01.08.2008 по 30.09.2008. За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт від 06.09.2010 №984/23/20475357 (далі - ОСОБА_3).

Проведеною перевіркою встановлені та у ОСОБА_3 зафіксовані порушення:

- пп.5.2.1, п.5.2, абзацу 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п. 3.1 ст.3 Закону України Про оподаткування прибутку підприємства від 28.12.1994 №334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №334/94-ВР), підприємством занижено податок на прибуток за 9 місяців 2008 року на 107 244,00грн.;

- п. 1.7 ст.7, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 №168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №168/97), встановлено заниження суми ПДВ всього у сумі 81 973,00грн., у тому числі за серпень 2008 року на загальну суму 63 730,00грн., за вересень 2008 року на загальну суму 18 243,00грн., та завищення від'ємного значення по ПДВ на 9 189,00грн., у тому числі за серпень 2008 року на загальну суму 5 366,00грн., за вересень 2008 року на загальну суму 3 823,00грн.

ОСОБА_3 підписаний керівником ПП Ремеко із запереченнями.

За результатами проведеної перевірки та на підставі виявлених порушень відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 16.09.2010 №0000292303/0 (донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 160 866,00грн., у тому числі за основним платежем 107 244,00грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 53 622,00грн.);

- від 16.09.2010 №0000302303/0 (донараховано суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 122 959,50грн., у тому числі за основним платежем 81 973,00грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 40 986,50грн.).

Не погодившись із указаними рішенням позивач здійснив їх адміністративне оскарження до Вільнянської МДПІ, ДПА України у Запорізькій області та ДПА України, проте відповідними рішеннями указаних органів від 15.10.2010 №3790/10/31-10, від 20.12.2010 №5781/10/25-020 та від 28.02.2011 №4121/6/25-0515 скарги ПП Ремеко залишені без задоволення, оскаржувані рішення без змін.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні Позивних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачені чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України Про оприбуткування прибутку підприємств валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією ведення виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установленими п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх фактичної видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт послуг)

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України Про податок на додану вартість об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:

передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;

в інших випадках, визначених цим Законом;

За приписами пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:

транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;

касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП Ремеко та ТОВ Налєстра у 2008 році були укладені 2 усні договори купівлі-продажу товарів.

На підтвердження виконання господарських зобов'язань за вказаними договорами, Позивачем до суду були подані копії податкових накладних від 29.08.2008 №280803 на суму 414 576,00 грн., від 29.09.2008 №280920 на суму 100 197,60 грн., копії видатових накладних від 29.08.2008 №280803 на суму 414 576,00грн. від 29.09.2008 №280920 на суму 100 197,60грн.

На підтвердження здійснення оплати за вказаними господарськими договорами, Позивачем до суду були подані копії платіжних доручень від 29.08.2008 №96 на суму 414 576,00 грн. та від 29.09.2008 №96 на суму 100 197,60 грн.

Як вбачається з пояснень Позивача, отриманий товар перевозився автотранспортом позивача з метою уникнення додаткових витрат. На підтвердження оприбуткування придбаного товару надано картки складського обліку матеріалів ПП Ремеко №48-№59.

Також, на підтвердження використання отриманих товарів (послуг) у власній господарській діяльності позивачем до справи надано договір, укладений з ТОВ Техінвестметал групп , специфікацію, накладні від 30.09.2008 №71, від 27.09.2008 №68, відповідні довіреності на отримання цінностей за указаними накладними.

Дослідивши зміст вказаних документів та встановивши зміст спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції вважає зазначені документи не визнаються судом як первинні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Так в матеріалах справи наявна постанова Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 10.06.2009 у справі №1-528/2009 про припинення провадження по справі по обвинученню ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 по ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 ,ч.3 ст.28 ст.366 КК України по амністії.

В мотивувальній частині вказаної постанови було встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 діючи у складі організованої злочинної групи створили фіктивні підприємства, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю Делі Консалт , Товариство з обмеженою відповідальністю Налестра , Товариство з обмеженою відповідальністю Енджел графікс та провели з допомогою вказаних підприємств, а також використовуючи незаконну діяльність підприємств-організаторів, операції по конвертації грошових коштів із безготівкової форми у готівку, ухилилися від сплати податків. Вказані дії зазначених осіб кваліфіковані за частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України як фіктивне підприємництво та службове підроблення документів.

Як вбачається з матеріалів справи, господарська операція по придбанню товару позивачем у контрагента мала місце в серпні-вересні 2008 року, саме в період, охоплений постановою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 10.06.2009 у справі №1-528/2009.

Суд апеляційної інстанції вважає належними висновки суду першої інстанції щодо того, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена рішенням суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому відображення в податковому обліку наслідків такої господарської операції є безпідставним.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи та приписів чинного законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень 0000292303/0 від 16.09.2010 року та №0000302303/0 від 16.09.2010 року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.05.2018 року було прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

Керуючись ст. 243, ч.3 ст.243, ст.308, ст. 310, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу приватного підприємства Ремеко - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.05.2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: С.А. Уханенко