Рішення

від 25.09.2018 по справі 910/775/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2018Справа № 910/775/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Жука В.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Публічного акціонерного товариства Київенерго

до Житлово-будівельного кооперативу Верстат

про стягнення 511450,74 грн.,

Представники сторін:

від позивача - Кирищук В.П. (представник за довіреністю);

від відповідача - Шаповалов В.М. (представник за довіреністю);

Гуменюк В.М. (керівник).

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Київенерго звернулось до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу Верстат про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги в розмірі 511450,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 01.06.2001 між сторонами було укладено Договір №710203 (720076) на постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно якого позивач надавав відповідачу послуги постачання гарячої води.

Відповідач, в порушення умов договору, неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо сплати вартості поставленої теплової енергії, внаслідок чого станом на 01.01.2018 у останнього утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2014 по 01.01.2018 в розмірі 369952,63 грн.

Крім того на вказану заборгованість позивачем у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України нараховано також 3% річних у розмірі 16385,08 грн. та інфляційні втрати в сумі 87488,90 грн., а також пені в розмірі 37624,13 грн.

На підставі викладеного позивач просить суд задовольнити позов та стягнути зазначену заборгованість за спожиту теплову енергію та нараховані фінансові санкції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.02.2018 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва №05-23/691 від 21.05.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку із лікарняним судді Мельника В.І.

21.05.2018 за наслідками проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа №910/755/18 надійшла на розгляд до судді Маринченка Я.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2018 справу №910/775/18 прийнято до провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні.

Відповідач у поданому до суду відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що Житлово-будівельний кооператив Верстат не відмовляється від виконання своїх зобов'язань за договором, проте відповідач зазначив, що з наданих позивачем документів та розрахунку ціни позову вбачається, що нарахування останнім проведені в період з квітня 2015 по 01.01.2018 на підставі тарифів, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 №613 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ Київенерго , відповідно до якої було встановлено тариф в розмірі 531 грн./Гкал., проте вказана постанова, відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі №826/15733/15, визнана нечинною з моменту її прийняття, у зв'язку з чим, у період з 01.04.2015 по 01.07.2016 позивачем мав бути застосований тариф, встановлений постановою НКРЕКП №465 від 23.04.2015 у розмірі 295,17 грн./Гкал.

Крім того, відповідачем в ході розгляду справи було подано заяву про застосування строків позовної давності, в якій останній зазначив, що з наданого позивачем розрахунку вбачається, що останнім розрахунок здійснено за період з 01.11.2014 по 01.01.2018, проте позивачем подано позовну заяву до суду 23.01.2018, а відтак, позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами за період з 01.11.2014 по 23.01.2014.

На підставі викладеного позивачем додано до матеріалів справи власний контррозрахунок заборгованості, відповідно до якого заборгованість відповідача, з урахуванням позовної давності та тарифів, встановлених постановою НКРЕКП №465 від 23.04.2015, становить 195488,44 грн., 3% річних 8399,65 грн., інфляційні втрати 52822,82 грн. та пеня в розмірі 22776,52 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторні, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Судом встановлено, що 01.06.2001 між Акціонерною енергопостачальною організацією Київенерго , наразі - Публічне акціонерне товариство Київенерго (позивач, енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом Верстат (відповідач, абонент) укладено Договір №710203 на постачання теплової енергії у гарячій воді, разом з тим, відповідно до звертання-доручення про внесення змін до договору, з 01.03.2011 сторонами змінено номер договору на №720076, так предметом вказаного договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.2.1 Договору, енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком №1 до цього договору.

Згідно з п.2.3.1 Договору, абонент зобов'язується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Пунктом 2.3.2 Договору визначено, що абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до договору.

Додатком 1 до договору передбачено, що позивач відпускає теплову енергію в гарячій воді в межах Q рік = 650 Гкал/рік.

Відповідно до п.2 додатку №4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у міжрайонному відділенні із збуту теплової енергії №4 за адресою: віл Борщагівська, буд. 171/18, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в МВРТ-4), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Пунктом 3 цього ж додатку визначено, що сплату за вказаними в п.2 цього додатку документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому - якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 3 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.3.1 Додатку №4).

Згідно з п.3.2 додатку №4 до договору абонентам, що не мають приладів обліку щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації, та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

У випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України (п.3.5 Додатку №4).

Пунктом 8.1 договору визначено, що вказаний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001 року.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.8.4 Договору).

Відповідно до ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з ч.4 ст.19 Закону України Про житлово-комунальні послуги виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

За приписами п.5 ч.3 ст.20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач на підставі укладеного між сторонами договору надавав відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, зокрема у період з 01.11.2014 по 01.01.2018. Спор між сторонами щодо кількості та якості наданих послуг відсутній.

Так, позивач зазначає, що за вказаний період останнім надано відповідачу послуг на загальну суму 369952,63 грн., які не були оплачені відповідачем, внаслідок чого, станом на 01.01.2018 за ним утворилась заборгованість в розмірі 369952,63 грн.

Згідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи встановлені судом факти, щодо неналежного виконання відповідачем умов договору в частині оплати послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

В той же час, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивачем нарахування проведені в період з квітня 2015 по 01.01.2018 на підставі тарифів, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 №613 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ Київенерго , відповідно до якої було встановлено тариф в розмірі 531 грн./Гкал.

Проте, судом встановлено, що відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі №826/15733/15, постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №613 від 03.03.2015 була визнана судом нечинною з моменту її прийняття.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що обрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії за період з квітня 2015 року по червень 2016 року слід обраховувати за тарифами, які були встановлені постановою НКРЕКП №465 від 23.04.2015 та становили 295,17 грн./Гкал.

Разом з тим, щодо поданої відповідачем, в ході розгляду справи, заяви про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення основної заборгованості за період з 01.11.2014 по 23.01.2014 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, з урахуванням викладеного, перевіривши надані позивачем розрахунки, судом встановлено, що позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом 25.01.2018, що підтверджується відтиском календарного штемпелю вхідної кореспонденції суду, відтак суд приходить до висновку, що за вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за листопад та грудень 2014 року позивачем пропущено визначений законом строк позовної давності.

За таких обставин, здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми основної заборгованості за період з січня 2015 року по січень 2018 року з урахуванням тарифів, встановлених постановою НКРЕКП №465 від 23.04.2015, які діяли у період з квітня 2015 року по червень 2016 року, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 197038,90 грн., а відтак, позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до положень статті 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 16385,08 грн. та інфляційні втрати в розмірі 87488,90 грн.

Перевіривши наданий розрахунок на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, суд зазначає, що оскільки судом застосовано строки позовної давності до вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості за листопад та грудень 2014, а також здійснено перерахунок суми основної заборгованості за період з квітня 2015 року по червень 2016 року, у відповідності до тарифів, які діяли у зазначений період, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок підлягає перерахунку.

Так здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача 36297,88 грн. інфляційних втрат та 8519,43 грн. трьох відсотків річних.

Також, стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 37624,13 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

За умовами п.3.5 Додатку №4 до договору, у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Так, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання своїх зобов'язань в частині своєчасного виконання зобов'язань по сплаті обумовлених договором платежів, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є законними.

В той же час, здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача 23459,43 грн. пені.

На підставі викладеного суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Верстат (04128, м. Київ, вул. Турчина Ігоря, 12-Б; ідентифікаційний код 23493382) на користь Публічного акціонерного товариства Київенерго (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 197038 (сто дев'яносто сім тисяч тридцять вісім) грн. 90 коп. заборгованості, 36297 (тридцять шість тисяч двісті дев'яносто сім) грн. 88 коп. інфляційних втрат, 8519 (вісім тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 43 коп. трьох процентів річних, 23459 (двадцять три тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 43 коп. пені, а також 3979 (три тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 73 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 01.10.2018

Суддя Я.В. Маринченко