Рішення

від 24.09.2018 по справі 805/5113/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2018 р. Справа№805/5113/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., за участю: секретаря судового засідання Шемет Я.О., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Слов'янськ адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Телемир до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2018 року №0001891417, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Телемир (далі - ТОВ Телемир ) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2018 року №0001891417.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач неправомірно не визнав права позивача на формування податкового кредиту за березень, липень, серпень, грудень 2017 року за господарськими відносинами з ТОВ ХОЛЗВЕЛТ за березень 2017 року, з ТОВ КАСТОН за липень 2017 року, з ТОВ ВЕСТ МІСТ за серпень 2017 року та з ТОВ ТОПАЗ ГРУП за грудень 2017 року, як такі, що мають ознаки фіктивності, та щодо яких не підтверджено реальність здійснення господарської операції. Позивач вважає, що вищевказані господарські операції підтверджені необхідними первинними документами. Також позивач зазначив, що підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями контрагента.

Посилаючись на норми Податкового кодексу України та інші нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини, позивач просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 15.03.2018 року № НОМЕР_1 про грошове зобов'язання позивача з податку на додану вартість на загальну суму 99 936,38 грн., в тому числі 79 949,10 грн. - основний платіж з податку на додану вартість та 19 987,28 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.07.2018 року відкрито провадження у даній справі із визначенням порядку розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання. В ухвалі було запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження.

09 липня 2018 року представником ГУ ДФС надано відзив на позовну заяву, згідно якого, відповідач заперечує проти задоволення позову ТОВ Телемир з огляду на те, що контрагенти позивача (ТОВ ХОЛЗВЕЛТ , ТОВ КАСТОН , ТОВ ВЕСТ МІСТ , ТОВ ТОПАЗ ГРУП ) здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди ТОВ Телемир , що підтверджується матеріалами перевірки.

03 вересня 2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 вересня 2018 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та інших заявах по суті справи, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважав спірне податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованими. Більш детальні пояснення виклав у відзиві на позов та інших заявах по суті справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, суд встановив наступне.

Позивача - товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Телемир є юридичною особою, зареєстровано 03.08.2001 р., номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 1 239 120 0000 000365, ідентифікаційний код 31387087, місцезнаходження: 85700, АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 223-225).

У відповідності до установчих документів підприємства та відомостей з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом господарської діяльності позивача є 61.10 - діяльність у сфері проводового електрозв'язку, 60.20 - діяльність у сфері телевізійного мовлення. Підприємство має відповідні ліцензії та сертифікати на зайняття відповідною діяльністю (т. 1 а.с. 212-245).

13 серпня 2001 року позивач, як платник податків, був взятий на облік в органах державної податкової служби за № 468. На теперішній час перебуває на обліку в Волноваської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області.

У період, за який проводилася перевірка, зареєстрований платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий № 313870805330.

У період з 07 лютого 2018 року по 13 лютого 2018 року посадовими особами Волноваської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Телемир з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за березень, липень, серпень, грудень 2017 року по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками: ТОВ ХОЛЗВЕЛТ (код ЄДРПОУ 41102378) за березень 2017 року; ТОВ КАСТОН (код ЄДРПОУ 40652432) за липень 2017 року; ТОВ ВЕСТ МІСТ (код ЄДРПОУ 41313509) за серпень 2017 року; ТОВ ТОПАЗ ГРУП (код ЄДРПОУ 40552432) за грудень 2017 року.

За результатами перевірки 20 лютого 2018 року був складений акт №184/05-99-14-17-21/31387087, згідно якого за всіма фінансово-господарськими операціями з ТОВ ХОЛЗВЕЛТ за березень 2017 року; ТОВ КАСТОН за липень 2017 року; ТОВ ВЕСТ МІСТ за серпень 2017 року; ТОВ ТОПАЗ ГРУП за грудень 2017 року, позивачем фактично здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій по ланцюгу постачання і складено первинні документи, оскільки відсутній факт формування відповідного активу (т. 1 а.с. 12-26).

Вищевказані висновки обґрунтовані наступним: 1) відсутність справжнього джерела первинного походження послуги, відтак не існувало дійсної можливості набуття її у власність, а тому відсутній факт володіння відповідним активом та розпорядження ним у відповідного СГ; 2) наявна інформація, яка свідчить, що продавець не здійснює господарської діяльності та функціонує лише для формування неправомірної податкової вигоди для покупців ; 3) відсутністю підтверджуючих якість придбаного товару документів; 4) відсутність обов'язкових реквізитів у первинних документах.

Таким чином, фіскальний орган дійшов висновку про порушення ТОВ Телемир пп. а п.198.1, абзаців першого і другого п.198.3 ст.198, п. 200.2, ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за березень 2017 року - 21094,33 грн., за липень 2017 року - 22557,60 грн., за серпень 2017 року - 21880,50 грн., за грудень 2017 року - 14416,67 грн.

15 березня 2018 року відповідачем на підставі вищевказаного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про грошове зобов'язання позивача з податку на додану вартість на загальну суму 99 936,38 грн., в тому числі 79 949,10 грн. - основний платіж з податку на додану вартість та 19 987,28 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (т. 1 а.с. 27).

Позивач оскаржує вищевказане рішення, як таке, що прийняте не обґрунтовано, тобто, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення із порушенням норм чинного законодавства.

Під час розгляду справи, судом встановлені наступні обставини.

Між позивачем (замовник за договором) та ТОВ ХОЛЗВЕЛТ (виконавець за договором) укладено договір на сервісне обслуговування обладнання № 03-3/17 від 01.03.2017 року (т. 1 а.с. 152-153).

Відповідно до п. 1.1. договору ТОВ ХОЛЗВЕЛТ бере на себе зобов'язання зі сервісного обслуговування телекомунікаційного обладнання відповідно до списку, який є додатком № 1 до договору (а.с. 153 зворотна сторінка).

Згідно із п. 3.1. договору позивач сплачує ТОВ ХОЛЗВЕЛТ за сервісне обслуговування технічних засобів щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним 35000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 5833,33 грн.

За наслідками виконання умов вищевказаного договору сторонами було складено та підписано повноважними особами акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) по обслуговуванню телекомунікаційного обладнання відповідно з додатком № 1 до договору на загальну суму 35000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 5833,33 грн. (т. 1, а.с. 154).

На виконання умов вказаного договору ТОВ ХОЛЗВЕЛТ було видано позивачу податкову накладну № 142 від 31.03.2017 року, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з реєстру (т. 1 а.с. 110, 115).

Рахунки за вказаним договором було оплачено позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 194 від 27.04.2017 року(т. 1 а.с. 43).

01 березня 2017 року між позивачем (замовник за договором) та ТОВ ХОЛЗВЕЛТ (виконавець за договором) укладено договір на № 03-2/17 від (т. 1 а.с. 155-156).

Відповідно до п. 2 договору ТОВ ХОЛЗВЕЛТ зобов'язується виконати ремонтно-відновлювальні роботи елементів волоконно-оптичної мережі, згідно схеми, наведеної в додатках № 1 до договору.

Пунктом 5 договору визначено, ціна роботи за цим договором визначається згідно з локальним кошторисом і складає 48585,60 грн., в тому числі ПДВ 8097,60 грн.

Так, на виконання умов договору сторонами було складено та підписано повноважними особами локальний кошторис (т.1 а.с. 40, 158, 159), акт прийому-передачі виконаних робіт (т. 1 а.с. 41, 157).

На виконання умов вказаного договору ТОВ ХОЛЗВЕЛТ було видано позивачу податкову накладну № 141 від 31.03.2017 року, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з реєстру (т. 1 а.с. 42, 115).

Рахунки за вказаним договором було оплачено позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 194 від 27.04.2017 року (т. 1 а.с. 43).

01 березня 2017 року між позивачем (замовник за договором) та ТОВ ХОЛЗВЕЛТ (виконавець за договором) укладено договір на № 03-1/17 від (т. 1 а.с. 160-161).

Відповідно до п. 2 договору ТОВ ХОЛЗВЕЛТ зобов'язується виконати ремонтно-відновлювальні роботи елементів волоконно-оптичної мережі, згідно схеми, наведеної в додатках № 1 до договору.

Пунктом 5 договору визначено, ціна роботи за цим договором визначається згідно з локальним кошторисом і складає 42980,60 грн., в тому числі ПДВ 7163,40 грн.

Так, на виконання умов договору сторонами було складено та підписано повноважними особами локальний кошторис (т.1 а.с. 163, 164), акт прийому-передачі виконаних робіт (т. 1 а.с. 62).

Виконуючи умови вказаного договору ТОВ ХОЛЗВЕЛТ було видано позивачу податкову накладну № 150 від 31.03.2017 року, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з реєстру (т. 1 а.с. 109, 115).

Рахунки за вказаним договором було оплачено позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 194 від 27.04.2017 року (т. 1 а.с. 43).

01 липня 2017 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ КАСТОН (продавець за договором) укладено договір купівлі-продажу № 07-1/17 (т. 1 а.с. 165-166).

Відповідно до п. 1 договору купівлі-продажу, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товарно-матеріальні цінності. Найменування, кількість та ціна товару зазначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з пп. 2.1. п. 2 договору продавець зобов'язаний передати покупцеві товар із усіма документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного законодавства.

Загальна вартість договору складає 135345, 60 грн., в тому числі ПДВ 22557,60 грн. (пункт 3 договору).

Згідно із специфікацією до договору № 07-1/17 від 01.07.2017 року, визначено наступні кількість, номенклатуру, ціну товару: комутатор TL-SF-1016D за ціною без ПДВ - 19800,00 грн., модуль оптичний Larex SFP - 1SM - 1310nm-3SC за ціною без ПДВ - 1750,00 грн.; модуль оптичний Larex SFP - 1SM - 1550nm-3SC за ціною без ПДВ - 1750,00 грн.; комутатор MES-3500-24 за ціною без ПДВ - 6392,00 грн., всього з ПДВ - 135345,60 грн. (т. 1 а.с. 168).

ТОВ КАСТОН на виконання умов вищевказаного договору, було виставлено позивачу рахунок на оплату № 19 від 31.07.2017 року на загальну суму 135345,60 грн. (т. 1 а.с. 170).

Також позивачем було видано довіреність на відповідальну особу - ОСОБА_3 (технік) для отримання від ТОВ КАСТОН ТМЦ за рахунком № 19 від 31.07.2017 року (т.1 а.с. 169).

ТОВ КАСТОН було виписано позивачу видаткову накладну № 376 від 31.07.2017 року на вищевказані ТМЦ (т. 1 а.с. 32).

На виконання умов вказаного договору ТОВ КАСТОН було видано позивачу податкову накладну № 21 від 31.07.2017 року, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з реєстру (т. 1 а.с. 33, т. 2 а.с. 12, т. 1 а.с. 113).

Оплата за вказаним рахунком здійснена позивачем на умовах відступлення права вимоги (договір № 08-4/17 від 14.08.17 (т.1 а.с. 171)), що підтверджується платіжними дорученнями № 365, № 366 від 14 та 17 серпня 2017 року відповідно (т. 1 а.с. 47, оборотна сторона а.с. 47).

Якість та технічні характеристики визначені у відповідній документації на вказане обладнання (т. 1 а.с. 34, 35, 229, 230).

Придбане позивачем обладнання (комутатор TL-SF-1016D, модуль оптичний Larex SFP - 1SM - 1310nm-3SC, модуль оптичний Larex SFP - 1SM - 1550nm-3SC, комутатор MES-3500-24) використовується у власній господарській діяльності ТОВ Телемир для постачання телерадіокомунікаційних послуг у м. Волноваха (т. 2 а.с. 16-21).

01 серпня 2017 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ ВЕСТ МІСТ (продавець за договором) укладено договір купівлі-продажу № 08-1/17 (т. 1 а.с. 144-145).

Відповідно до п. 1 договору купівлі-продажу, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товарно-матеріальні цінності. Найменування, кількість та ціна товару зазначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Загальна вартість договору складає 131283, 00 грн., в тому числі ПДВ 21880,60 грн. (пункт 3 договору).

Згідно із специфікацією до договору № 08-1/17 від 01.82017 року, визначено наступні кількість, номенклатуру, ціну товару: кабель волоконно-оптичний TKO SM 72F КП за ціною без ПДВ - 25415,00 грн., кабель волоконно-оптичний TKO SM 96F КП за ціною без ПДВ - 23237,50 грн.; кабель волоконно-оптичний TKO SM 144F КП за ціною без ПДВ - 60750,00 грн., всього з ПДВ - 131283,00 грн. (т. 1 а.с. 146).

ТОВ ВЕСТ МІСТ на виконання умов вищевказаного договору, було виставлено позивачу рахунок на оплату № 24 від 21.08.2017 року на загальну суму 131283,00 грн. (т. 1 а.с. 148).

Також позивачем було видано довіреність на відповідальну особу - ОСОБА_3 (технік) для отримання від ТОВ ВЕСТ МІСТ ТМЦ за рахунком № 24 від 21.08.2017 року (т.1 а.с. 149).

ТОВ ВЕСТ МІСТ було виписано позивачу видаткову накладну № 24 від 31.08.2017 року на вищевказані ТМЦ (т. 1 а.с. 38, 147).

На виконання умов вказаного договору ТОВ ВЕСТ МІСТ було видано позивачу податкову накладну № 45 від 31.08.2017 року, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з реєстру (т. 1 а.с. 39, 106, 112, т. 2 а.с. 11).

Оплата за вказаним рахунком здійснена позивачем на умовах відступлення права вимоги (договір № 09-2/17 від 13.09.17 (т.1 а.с. 44)), що підтверджується платіжними дорученнями № 408, № 455 від 14.09.17 та 13.10. 17 відповідно (т. 1 а.с. 45, оборотна сторона а.с. 45).

Якість придбаної продукції - волоконно-оптичний кабель підтверджується відповідними сертифікатами (т. 1 а.с. 231-245).

Придбаний позивачем волоконно-оптичний кабель (TKO SM 72F КП, TKO SM 96F КП, TKO SM 144F КП) використовується у власній господарській діяльності ТОВ Телемир для постачання телерадіокомунікаційних послуг у м. Волноваха (т. 2 а.с. 16-21).

05 грудня 2017 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ ТОПАЗ ГРУП (продавець за договором) укладено договір постачання № 12-1/17 (т. 1 а.с. 173-174).

Відповідно до п. 1 договору купівлі-продажу, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товарно-матеріальні цінності. Найменування, кількість та ціна товару зазначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Для здійснення покупцем оплати за вказаним договором продавець виставляє покупцю рахунки-фактури, які складаються на підставі замовлення покупця (пункт 3 договору).

ТОВ ТОПАЗ ГРУП на виконання умов вищевказаного договору, було виставлено позивачу рахунок на оплату № 45 від 20.12.2017 року на загальну суму 86500,00 грн., товар - сервер Cisco UCS C220 M3(т. 1 а.с. 175).

ТОВ ТОПАЗ ГРУП було виписано позивачу видаткову накладну № 45 від 22.12.2017 року, ТМЦ - сервер Cisco UCS C220 M3 на загальну суму 86500,00 грн. (т. 1 а.с. 176).

Також, на виконання умов вказаного договору ТОВ ТОПАЗ ГРУП було видано позивачу податкову накладну № 226 від 22.12.2017 року, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з реєстру (т. 1 а.с. 37, 108, 114, т. 2 а.с. 10).

Оплата за вказаним рахунком здійснена позивачем на умовах відступлення права вимоги (договір № 12-3/17 від 22.12.17 (т.1 а.с. 48)), що підтверджується платіжними дорученнями № 584, № 20 від 22.12.17 та 10.01.18 відповідно (т. 1 а.с. 49, оборотна сторона а.с. 49).

Придбане обладнання (сервер Cisco UCS C220 M3) використовується у власній господарській діяльності ТОВ Телемир для постачання телерадіокомунікаційних послуг у м. Волноваха (т. 2 а.с. 16-21).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, наведених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже, одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (частина 1 статті 632 ЦК України).

Згідно з частина 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За пунктом 198.3 цієї ж статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення суми податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду на суму податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання умов договорів поставки товару між позивачем та його контрагентами, за умовами якого підприємство надає одержувачу товари, до суду були надані договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, акти прийому-передачі, кошториси, оборотно-сальдові відомості, документи, що свідчать про якість придбаних ТМЦ, докази подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності, які враховуються для визначення суми податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, відповідають вимогам Закону №996-ХІV, а від так, є належними та допустимими доказами, що підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ХОЛЗВЕЛТ , ТОВ КАСТОН , ТОВ ВЕСТ МІСТ , ТОВ ТОПАЗ ГРУП у перевіряємий період, а також те, що ці операції спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Податковий орган, стверджуючи про відсутність у позивача реальних господарських операцій, не заперечує того факту, що внаслідок цих операцій змінився майновий стан позивача - він отримав товар, який в подальшому використовував у власній господарській діяльності. Ці факти подальшого використання позивачем товару взагалі податковий орган не спростовує.

Згідно із частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами для визначення податкового кредиту мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Вищевказана правова позиція відповідає численним висновкам Верховного суду, в тому числі у рішенні від 06.03.2018 року по справі №826/15950/15, які суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Суд також вважає необхідним зазначити, що Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив:

70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 .

Відповідна позиція викладена у рішенні Верховного Суду України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 21-4953а15 у справі за позовом приватного акціонерного товариства МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (правонаступник - Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що позивачем були надані належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки та збори, відповідач, навпаки, не надав належних та допустимих доказів порушення позивачем діючого податкового законодавства України щодо не підтвердження здійснення господарських операцій, у зв'язку з придбанням товару за договорами, укладеними з ТОВ ХОЛЗВЕЛТ , ТОВ КАСТОН , ТОВ ВЕСТ МІСТ , ТОВ ТОПАЗ ГРУП .

Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС Податковий блок щодо контрагентів є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 року в справі №К/800/39786/15.

Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація, що надана іншими контролюючими органами, щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція міститься у численних рішеннях Верховного Суду, в тому числі рішеннях від 06.02.2018 року по справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Посилання відповідача на те, що позивач не надав належних документів про якість поставленого товару, є також неприйнятним, оскільки такі документи не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, а тому їх наявність чи відсутність (в тому числі недоліки при складанні) не мають вирішального значення для встановлення фактичного руху активів. Більш того, такі документи були надані.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.06.2016 року в справі №К/800/51127/15.

Посилання відповідача на те, що товарно-транспортні накладні не надані є неприйнятними, оскільки між позивачем та його контрагентами укладено не договори перевезення, а договори поставки, і саме щодо господарських операцій по вказаним договорам відповідачем зроблені висновки в акті перевірки. Товарно-транспортна накладна, подорожній лист, тобто документи, що передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, і в операціях з поставки товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18).

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повинні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема в ухвалі Вищого адміністративного суду від 28.10.2013 року в справі К/9991/8144/12 (справа №2а/0570/17166/2011).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, з урахуванням принципів адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Телемир до Головного управління ДФС у Донецькій про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2018 року №0001891417, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0001891417 від 15.03.2018 року, є протиправними та підлягає скасуванню, оскільки прийнято в супереч вимогам Конституції та законів України, не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем сплачений судовий збір за подання даного адміністративного позову у розмірі 1762,00 грн., суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Телемир до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2018 року № НОМЕР_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 15 березня 2018 року № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Телемир на загальну суму 99 936,38 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: вулиця 130-й Таганрозької дивізії, будинок 114, місто Маріуполь, Донецька область, 87526, код ЄДРПОУ 39406028) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Телемир (місцезнаходження: АДРЕСА_2, 85700, код ЄДРПОУ 31387087) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини 24 вересня 2018 року.

Повне судове рішення складено 01 жовтня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Лазарєв В.В.