Ухвала

від 07.08.2019 по справі 805/5113/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 серпня 2019 року

Київ

справа № 805/5113/18-а

адміністративне провадження №К/9901/22112/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Телемир" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Телемир звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 березня 2018 року №0001891417.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду 24 вересня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2018 року відмовлено Головному управлінню ДФС в Донецькій області в задоволені клопотання про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року залишено без руху. Для усунення недоліків апеляційної скарги надано десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2018 року у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Донецькій області про продовження строку усунення недоліків по сплаті судового збору відмовлено, апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року у справі №805/5113/18-а -а повернуто.

Відповідач 29 травня 2019 року повторно подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду 12 червня 2019 року визнано неповажними причини пропуску строку Головним управлінням ДФС у Донецькій області на апеляційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року в справі № 805/5113/18-а. Крім того, Перший апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 червня 2019 року апеляційну скаргу залишив без руху з огляду на неповажність вказаних суб`єктом владних повноважень причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Вказаною ухвалою суд запропонував відповідачу протягом десяти днів з дня її вручення усунути недоліки апеляційної скарги шляхом звернення до суду з клопотанням із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

2 липня 2019 року Перший апеляційний адміністративний суду ухвалою відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року у справі № 805/5113/18-а.

Головне управління ДФС у Донецькій області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2019 року на направити справу до суду апеляційної інстанції для розгляду справи по суті.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Пункт 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Постановляючи ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2019 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані в клопотанні підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними. При цьому суд зазначив, що відповідачем при поданні первинної та повторної апеляційної скарги не надано доказів вжиття заходів, спрямованих на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, а саме: доказів своєчасного звернення до відповідних органів щодо вирішення питання про виділення додаткових асигнувань управлінню для оплати судового збору у справі №805/5113/18-а, доказів відмови у виділенні грошових коштів.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права.

Отже, подана Головним управлінням ДФС у Донецькій області касаційна скарга на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2019 року є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що відповідно до вимог пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Донецькій області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Телемир" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх