Постанова

від 21.04.2017 по справі 810/1105/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 квітня 2017 року Справа № 810/1105/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Білоцерківський міськбуд доБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Білоцерківський міськбуд звернулось до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 21.09.2016 № НОМЕР_1 та 21.09.2016 № НОМЕР_2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю Білоцерківський міськбуд донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 432127,00 грн і податку на додану вартість у загальному розмірі 675906,00 грн (450604,00 грн - за основним платежем; 225302,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями), на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки контролюючого органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судове засідання, призначене на 21.04.2017, представники сторін не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. Матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності (т. 3 а.с. 197).

Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення судового засідання або повідомлень про причини неприбуття від відповідача до суду не надходило.

Частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з'явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принцип рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Білоцерківський міськбуд (ідентифікаційний код 14352286, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Глиняна, буд. 45-А) зареєстроване в якості юридичної особи 30.10.2008 та здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з будівництвом житлових та нежитлових будівель (копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 76-81).

Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

У серпні 2016 року посадовими особами Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати Товариством з обмеженою відповідальністю Білоцерківський міськбуд податків і зборів при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з суб'єктами господарювання за період з 01.01.2015 по 21.06.2016.

За результатами перевірки складено акт від 02.09.2016 № 789/10-02-14-01/14352286/54 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю Білоцерківський міськбуд під час декларування податкових зобов'язань за господарськими операціями з придбання у його контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю Пром Торг Інвест ЛТД - товарів не дотримано, зокрема, вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 та пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2015 рік, на загальну суму 2252901,00 грн та завищення податкового кредиту за вересень-грудень 2015 року на загальну суму 450580,00 грн.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов'язань за наведені вище звітні періоди відповідачем прийнято до уваги відомості про господарську діяльність контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Пром Торг Інвест ЛТД .

Зокрема, контролюючий орган зважав на податкову інформацію, отриману відносно наведеної вище юридичної особи, стосовно:

- відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю Пром Торг Інвест ЛТД достатніх виробничих потужностей, працівників та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників;

- проведення досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 та частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016100000000402, в якому серед переліку інших підприємств фігурує Товариство з обмеженою відповідальністю Пром Торг Інвест ЛТД ;

- наявності у матеріалах кримінального провадження № 4201610000000402 показань громадянина ОСОБА_1, який у перевіряємому періоді був директором, засновником та головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю Пром Торг Інвест ЛТД , відповідно до яких він не має жодного відношення до ведення фінансово-господарської діяльності вказаного суб'єкта господарювання.

Враховуючи наведені вище відомості, відповідач дійшов висновку про те, що контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Пром Торг Інвест ЛТД - є юридичною особою з ознаками фіктивності, його правочини з іншими суб'єктами господарювання, у тому числі і з позивачем, не спричинили жодних правових наслідків.

За таких обставин, контролюючий орган вважає, що правочин, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю Пром Торг Інвест ЛТД зобов'язалось поставити на користь позивача товарно-матеріальні цінності, фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочину без фактичного здійснення господарської операції, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування витрат та податкового кредиту на користь позивача.

Крім того, під час проведення позапланової перевірки позивача посадовими особами контролюючого органу виявлено допущення Товариством з обмеженою відповідальністю Білоцерківський міськбуд під час математичного обрахунку податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2016 року, що підлягає сплаті до бюджету за результатами звітного періоду, арифметичної помилки, що призвело до заниження грошового зобов'язання з цього податку на суму 24,00 грн (рядок 18.1 декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року).

Контролюючим органом також встановлено, що позивачем не включено до складу доходів з податку на прибуток підприємств за 2015 рік безнадійну кредиторську заборгованість у сумі 378723,00 грн, що виникла на підставі договору лізингу від 01.08.2008, укладеного позивачем з Приватним підприємством Українська лізингова компанія , що призвело до заниження грошового зобов'язання з цього податку на суму 26605,00 грн.

Внаслідок допущення позивачем вказаних правопорушень під час визначення ним об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2015 рік на загальну суму 432127,00 грн і податку на додану вартість за вересень-грудень 2015 року та січень 2016 року на загальну суму 450604,00 грн.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.09.2016 № НОМЕР_1 та 21.09.2016 № НОМЕР_2, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежами: податок на прибуток підприємств у розмірі 432127,00 грн; податок на додану вартість у розмірі 675906,00 грн, з яких: 450604,00 грн - за основним платежем, 225302,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Отримавши наведені вище рішення, позивач скористався наданим йому статтею 56 Податкового кодексу України правом на їх оскарження в адміністративному порядку шляхом подання скарг до Головного управління ДФС у Київській області та Державної фіскальної служби України.

Скарги позивача рішеннями Головного управління ДФС у Київській області від 02.12.2016 № 2902/10/10-36-10-01-04/607 та Державної фіскальної служби України від 16.02.2017 № 3159/6/99-99-11-01-01-25 залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 21.09.2016 № НОМЕР_1 та 21.09.2016 № НОМЕР_2 - без змін.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області, позивач оскаржив їх до суду.

Позивач зазначає, що твердження контролюючого органу стосовно вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю Білоцерківський міськбуд податкового правопорушення є помилковими, оскільки нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та визначення ним сум податкового кредиту здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, господарську операцію з Товариство з обмеженою відповідальністю Пром Торг Інвест ЛТД належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Оскільки висновки контролюючого органу про відсутність у позивача права на формування витрат та податкового кредиту за наслідками вчинення господарської операції з Товариством з обмеженою відповідальністю Пром Торг Інвест ЛТД ґрунтуються на твердженнях про фіктивність господарської операції позивача та його контрагента та про відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, позивачем, з метою спростування таких доводів, подано суду відомості стосовно формування витрат та податкового кредиту за звітні періоди, що підлягали перевірці, первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують виконання правочину та зв'язок між фактом придбання позивачем товарів із його господарською діяльністю.

Водночас, жодних пояснень або доказів на спростування доводів контролюючого органу про допущення позивачем арифметичної помилки під час математичного обрахунку податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за січень 2016 року, а також наявності у позивача безнадійної кредиторської заборгованості, що підлягає включенню до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, позивачем не надано ні під час проведення позапланової перевірки, ні в ході розгляду даної адміністративної справи.

Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

У вересні 2015 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю Пром Торг Інвест ЛТД договір купівлі-продажу від 29.09.2015 № 01/09-16, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання поставити товар (будівельні матеріали), а позивач зобов'язався прийняти товарно-матеріальні цінності та оплатити їх вартість.

На виконання умов наведеного вище договору, Товариством з обмеженою відповідальністю Пром Торг Інвест ЛТД протягом вересня-грудня 2015 року поставлено позивачу будівельні матеріали - цемент, пісок, бруски обрізні з хвойних порід, вагонку, бітум будівельний, пінопласт, утеплювач, плити тротуарні, віконні блоки, арматуру, шліфувальний папір, снігозатримувач тощо.

Прийняття позивачем товарів у його контрагента проводилось у період з 30.09.2015 по 01.12.2015 шляхом підписання видаткових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, на загальну суму 3405481,67 грн, у тому числі ПДВ - 567580,28 грн (т. 1 а.с. 52-70).

За результатами виконання власних господарських зобов'язань перед позивачем його контрагентом виписано податкові накладні від 30.09.2015 № 232 на загальну суму 270000,00 грн, у тому числі ПДВ - 45000,00 грн; 30.10.2015 № 277 на загальну суму 95558,40 грн, у тому числі ПДВ - 15926,40 грн; 30.10.2015 № 275 на загальну суму 58500,00 грн, у тому числі ПДВ - 9750,00 грн; 30.10.2015 № 276 на загальну суму 60000,00 грн, у тому числі ПДВ - 10000,00 грн; 13.11.2015 № 108 на загальну суму 1819980,00 грн, у тому числі ПДВ - 303330,00 грн; 16.11.2015 № 133 на загальну суму 182630,76 грн, у тому числі ПДВ - 30438,46 грн; 16.11.2015 № 134 на загальну суму 176906,80 грн, у тому числі ПДВ - 29484,47 грн; 17.11.2015 № 135 на загальну суму 79338,42 грн, у тому числі ПДВ - 13223,07 грн; 18.11.2015 № 136 на загальну суму 11325,56 грн, у тому числі ПДВ - 1887,59 грн; 19.11.2015 № 137 на загальну суму 27264,91 грн, у тому числі ПДВ - 4544,15 грн; 20.11.2015 № 138 на загальну суму 162365,86 грн, у тому числі ПДВ - 27060,98 грн; 23.11.2015 № 139 на загальну суму 232714,27 грн, у тому числі ПДВ - 38785,71 грн; 23.11.2015 № 140 на загальну суму 20544,79 грн, у тому числі ПДВ - 3424,13 грн; 24.11.2015 № 141 на загальну суму 16341,60 грн, у тому числі ПДВ - 2723,60 грн; 25.11.2015 № 142 на загальну суму 82194,23 грн, у тому числі ПДВ - 13699,04 грн; 30.11.2015 № 144 на загальну суму 1888,80 грн, у тому числі ПДВ - 314,80 грн; 01.12.2015 № 2 на загальну суму 3030,14 грн, у тому числі ПДВ - 505,02 грн; 01.12.2015 № 3 на загальну суму 71178,22 грн, у тому числі ПДВ - 11863,04 грн; 01.12.2015 № 4 на загальну суму 33718,91 грн, у тому числі ПДВ - 5619,82 грн (т. 2 а.с. 6-32).

В цей же період позивачем складено до податкової накладної від 13.11.2015 № 108 розрахунки коригування кількісних і вартісних показників від 20.11.2015 № 6 та 20.11.2015 № 7 (т. 2 а.с. 33-34), з яких вбачається відображення операцій з повернення товару його контрагенту та необхідність коригування (зменшення) показників обсягу оподатковуваних операцій на загальну суму (-585000,00 грн) та зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податкового кредиту у загальному розмірі (-117000,00 грн).

Часткову оплату за придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю Пром Торг Інвест ЛТД будівельні матеріали здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів у загальному розмірі 328499,95 грн на рахунок вказаного суб'єкта господарювання, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень (т. 2 а.с. 172-175).

Витрати, понесені позивачем на придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю Пром Торг Інвест ЛТД товарів у розмірі 2252901,00 грн, та податок на додану вартість у сумі 450580,00 грн включено позивачем до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2015 рік, та до податкового кредиту за вересень-грудень 2015 року.

За поясненнями представника позивача, товарно-матеріальні цінності - цемент, пісок, бруски обрізні з хвойних порід, вагонка, бітум будівельний, пінопласт, утеплювач, плити тротуарні, віконні блоки, арматура, шліфувальний папір, снігозатримувач тощо - замовлялись підприємством з метою виконання власних господарських зобов'язань при здійсненні його статутної діяльності, пов'язаної з будівництвом житлових і нежитлових будівель.

На підтвердження вказаних обставин, представником позивача надано суду копії наступних документів: договору від 21.10.2015 № 185-15, укладеного позивачем з Департаментом капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання власними силами і засобами виконати роботи з будівництва дошкільно-навчального закладу на 220 місць (поз. 11) в мікрорайоні Таращанський в м. Біла Церква (т. 2 а.с. 104-108); актів приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в (т. 3 а.с. 6-9, 24-26, 30-32, 35-37, 40-42, 46-48, 53-57, 63-74, 87-90, 97-101, 108-116, 124-125, 127-131), довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати типової форми № КБ-3 (т. 3 а.с. 10-23, 27-29, 33-34, 38-39, 43-45, 49-52, 58-62, 75-86, 91-96, 102-108, 117-123, 126, 132-136), складених сторонами на виконання вказаного вище правочину; зведеної відомості ресурсів по фактичним витратам відповідно до актів виконаних робіт на будівництво дошкільно-навчального закладу; довідки зустрічної звірки позивача щодо документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операції та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку Департаменту регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Київської обласної державної адміністрації за період з 01.04.2013 по 01.04.2016 від 15.03.2017 № 07-31/270, складеної Пінічним офісом Державної аудиторської служби України (т. 2 а.с. 162-170).

З метою доведеності суду обставин, що свідчать про отримання позивачем товарів, придбаних у його контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю Пром Торг Інвест ЛТД - представником позивача подано суду належним чином засвідчені копії: подорожніх листів, які свідчать про перевезення позивачем придбаних у його контрагента товарно-матеріальних цінностей (т. 2 а.с. 39, 41-43, 45, 47-49, 51, 53, 55, 59-64, 66, 68, 70, 72, 74, 76-77 та 80-100); оборотно-сальдові відомості та технічний паспорт, що підтверджують наявність на підприємстві необоротних активів, необхідних для ведення господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом житлових та нежитлових будівель, та можливість перевезення придбаних товарно-матеріальних цінностей власними силами підприємства, а також їх зберігання (т. 2 а.с. 35-36, 37); замовлення на придбання товарно-матеріальних цінностей (т. 3 а.с. 137-143), заправочної відомості (т. 2 а.с. 102), сертифікатів якості придбаного товару.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпунктів 9.1.1, 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпунктів 14.1.165, 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість належать до загальнодержавних податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до норм розділів ІІІ та V цього Кодексу.

Згідно з приписами підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 розділу ІІІ Податкового кодексу України, платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Об'єктом оподаткування цим податком є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України).

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку) (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку) (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України).

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

У свою чергу для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу (підпункт 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України).

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума, зокрема, враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.7 пункту 201 Податкового кодексу, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Абзацом 1 пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

З 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування (пункт 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абзац 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

Цим же пунктом передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість та/або інформацію про яку внесено до реєстру платників податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час розгляду даної адміністративної справи, факт постачання Товариством з обмеженою відповідальністю Пром Торг Інвест ЛТД на користь позивача товарів підтверджується документально, господарську операцію належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними; складені сторонами правочину первинні документи містять повну інформацію про поставлені товарно-матеріальні цінності, їх кількісне та вартісне вираження; жодних інших обмежень, що не дають позивачу права на формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, контролюючим органом не наведено.

У період виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Пром Торг Інвест ЛТД господарських зобов`язань перед позивачем вказана юридична особа була зареєстрована у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.

Водночас, з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД (будівництво житлових і нежитлових будівель), досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання у власній господарській діяльності придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю Пром Торг Інвест ЛТД товарів, що у свою чергу підтверджує реальність виконання наведеної вище операції.

Так, з даних акта перевірки вбачається, що позивачем на запит контролюючого органу від 15.08.2016 № 8131/10-02-14-01 подано договір купівлі продажу від 29.09.2015 № 01/09-16, видаткові накладні та оборотно-сальдову відомість по рахунку 631, а листом від 22.08.2016 № 223 - пояснення щодо використання в подальшій господарській діяльності отриманих від його контрагента товарів.

Крім того, під час проведення контролюючого заходу позивачем подано первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, необхідні для підтвердження факту використання отриманих у його контрагента товарно-матеріальних цінностей під час виконання власних господарських зобов'язань з іншими суб'єктами господарювання, серед яких, зокрема: договори, акти приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати типової форми № КБ-3, банківські та касові документи, облікові регістри, оборотно-сальдові відомості тощо.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявність у контролюючого органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов`язань з поставки товарів.

Водночас, відповідачем в дійсності факт отримання позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю Пром Торг Інвест ЛТД товарно-матеріальних цінностей та їх використання у господарській діяльності не перевірявся, безпосередньо аналіз поданих фінансово-господарських документів не здійснювався, а в акті лише відтворено інформацію стосовно господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Пром Торг Інвест ЛТД , що ґрунтується на суб`єктивних думках та припущеннях посадових осіб контролюючого органу.

Так, відомості стосовно відсутності у контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Пром Торг Інвест ЛТД - достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів не можуть однозначно свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказана юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Суд також зважає на приписи статті 62 Конституції України, відповідно до яких вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю Пром Торг Інвест ЛТД у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.

Посилання відповідача на наявні у матеріалах кримінального провадження № 4201610000000402 показання громадянина ОСОБА_1 як на доказ відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю Пром Торг Інвест ЛТД господарських взаємовідносин з позивачем судом до уваги не приймається, оскільки вказані документи в силу приписів кримінально-процесуального законодавства України є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, проте до моменту винесення судом вироку не засвідчують наявність або відсутність в діях особи складу злочину.

Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач, в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на органи доходів і зборів, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження контролюючого органу про відсутність факту постачання Товариством з обмеженою відповідальністю Пром Торг Інвест ЛТД на користь позивача товарів були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованих позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та податкового кредиту, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 21.09.2016 № НОМЕР_1 в частині донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 405522,00 грн та податкове повідомлення - рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 21.09.2016 № НОМЕР_2 в частині донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 450580,00 грн та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 225290,00 грн є протиправними та підлягають скасуванню.

Що стосується позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.09.2016 № НОМЕР_1 в частині донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 26605,00 грн та податкового повідомлення-рішення від 21.09.2016 № НОМЕР_2 в частині донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 24,00 грн та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій з цього податку у розмірі 12,00 грн, суд зазначає наступне.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що в ході проведення контролюючого заходу відповідачем було виявлено, що у серпні 2008 року позивачем укладено з Приватним підприємством Українська лізингова компанія договір фінансового лізингу від 01.08.2008, відповідно до умов якого контрагент позивача поставив йому екскаватор за ціною у сумі 929200,00 грн.

Позивачем було здійснено часткову оплату у сумі 515226,72 грн за придбаний у Приватного підприємства Українська лізингова компанія екскаватор, а 01.11.2010 - повернуто товар за ціною у сумі 560739,43 грн.

За період з 01.08.2008 по 01.11.2010 позивачу нараховані відсотки у загальній сумі 525489,33 грн, що призвело до виникнення у підприємства кредиторської заборгованості у розмірі 378723,00 грн (= (929200,00 грн + 525489,33 грн) - (515226,72 грн + 560729,43 грн).

За таких обставин, контролюючий орган вважає, що заборгованість позивача в силу приписів підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є безнадійною, у зв'язку з чим повинна відображатись у рядку 01 (дохід від будь-якої діяльності) декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік та, як наслідок, підлягати оподаткуванню цим податком.

Відповідно до підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України до безнадійної заборгованості відноситься, зокрема, заборгованість за зобов'язаннями щодо яких минув строк позовної давності.

У свою чергу, в силу приписів статей 256 та 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Як вже зазначалось судом вище, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України).

При цьому, розділом III Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на суму доходів, пов'язаних із списанням кредиторської заборгованості по операціям, щодо яких минув строк позовної давності, у зв'язку з чим зазначені операції визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Так, в силу приписів пункту 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 Зобов'язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Аналізуючи наведені вище норми суд дійшов висновку, що заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув трьохрічний строк позовної давності, визнається доходом суб'єкта господарювання, а відтак повинна бути відображена у його податковій звітності з податку на прибуток підприємств та оподатковуватись за ставками, передбаченими Податковим кодексом України.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, зокрема, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, покладений на суб'єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов'язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

Під час розгляду даної адміністративної справи позивачем не подано суду жодних доказів включення кредиторської заборгованості у розмірі 378723,00 грн, щодо якої минув строк позовної давності, до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, або доказів неправомірності визначення її розміру.

Крім того, жодних документальних свідоцтв на підтвердження факту належного виконання позивачем власних господарських зобов'язань перед Приватним підприємством Українська лізингова компанія та, як наслідок, відсутності вказаної кредиторської заборгованості на час проведення контролюючого заходу, або доказів на підтвердження обставин відсутності у вказаної кредиторської заборгованості статусу безнадійної, позивачем суду також не надано.

Таким чином, позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 21.09.2016 № НОМЕР_1 в частині донарахування йому податкового зобов'язання з цього податку у сумі 26605,00 грн задоволенню не підлягають.

Крім того, як вбачається з матеріалів адміністративної справи, у лютому 2016 року підприємством подано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за січень 2016 року, в якій задекларовано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету, у сумі 1055,00 грн (рядок 18.1, який визначається рядок 9 - рядок 17 декларації).

Водночас, сума рядка 9 декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року складає 148088,00 грн, а сума рядка 17 декларації - 147009,00 грн.

За таких обставин, судом встановлено, що обрахуванні грошового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за січень 2016 року, позивачем допущено арифметичну помилку, що призвело до його заниження на суму 24,00 грн.

Враховуючи, що позивачем не надано суду жодних доказів того, що підприємство скористалось правом, наданим йому статтею 50 Податкового кодексу України, на подання до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року уточнюючого розрахунку, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.09.2016 № НОМЕР_2 в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 24,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12,00 грн також задоволенню не підлягають.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При вирішенні питання стосовно розподілу судових витрат, суд також враховує приписи частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, якими передбачено, що за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем під час подання адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 16620,50 грн, у зв'язку з чим ці витрати в силу приписів статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України на його користь відповідно до частини задоволених вимог, тобто у сумі 16220,88 грн.

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 16220,88 грн, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 21, 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 21.09.2016 № НОМЕР_1 в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю Білоцерківський міськбуд податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 405522,00 грн, - визнати протиправним та скасувати.

3.Податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 21.09.2016 № НОМЕР_2 в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю Білоцерківський міськбуд податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 450580,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 225290,00 грн, - визнати протиправним та скасувати.

4.У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

5.Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Білоцерківський міськбуд витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 16220 (шістнадцять тисяч двісті двадцять) грн 88 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.