Постанова

від 07.02.2019 по справі 810/1105/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/1105/17 Суддя (судді) першої інстанції: Харченко С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю:

секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника відповідача - Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року (дата виготовлення повного тексту постанови невідома) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський міськбуд" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В

ТОВ "Білоцерківський міськбуд" звернулося до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.09.2016 № 0005241401 та 0005261401.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.09.2016 №0005241401 в частині донарахування ТОВ Білоцерківський міськбуд податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 405522,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.09.2016 №005261401 в частині донарахування ТОВ Білоцерківський міськбуд податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 450580,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 225290,00 грн.У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ставить питання про скасування зазначеного рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови - про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано, на підставі та в межах повноважень контролюючого органу.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

У судовому засіданні 07 лютого 2019 року представник відповідача апеляційну скаргу підтримала. Позивач до суду не з'явився, явки свого представника не забезпечив, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутності відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив наступні обставини, які учасниками процесу не оскаржуються.

ТОВ Білоцерківський міськбуд зареєстроване як юридична особа 30.10.2008 та здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з будівництвом житлових та нежитлових будівель (копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Білоцерківський міськбуд з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з суб'єктами господарювання за період з 01.01.2015 по 21.06.2016, за результатами якої складено акт перевірки від 02.09.2016 № 789/10-02-14-01/14352286/54.

У вказаному акті зафіксовано, що ТОВ Білоцерківський міськбуд під час декларування податкових зобов'язань за господарськими операціями з придбання у його контрагента ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД - товарів не дотримано, зокрема, вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 та пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2015 рік, на загальну суму 2252901,00 грн. та завищення податкового кредиту за вересень-грудень 2015 року на загальну суму 450580,00 грн.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов'язань за наведені вище звітні періоди відповідачем прийнято до уваги відомості про господарську діяльність контрагента позивача ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД .

Зокрема, контролюючий орган зважав на податкову інформацію, отриману відносно наведеної вище юридичної особи, стосовно:

- відсутності у ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД достатніх виробничих потужностей, працівників та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників;

- проведення досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 та частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016100000000402, в якому серед переліку інших підприємств фігурує ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД ;

- наявності у матеріалах кримінального провадження № 4201610000000402 показань громадянина ОСОБА_3, який у перевіряємому періоді був директором, засновником та головним бухгалтером ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД , відповідно до яких він не має жодного відношення до ведення фінансово-господарської діяльності вказаного суб'єкта господарювання.

Враховуючи наведені вище відомості, відповідач дійшов висновку про те, що контрагент позивача ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД - є юридичною особою з ознаками фіктивності, його правочини з іншими суб'єктами господарювання, у тому числі і з позивачем, не спричинили жодних правових наслідків.

За таких обставин, контролюючий орган вважає, що правочин, за яким ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД зобов'язалось поставити на користь позивача товарно-матеріальні цінності, фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочину без фактичного здійснення господарської операції, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування витрат та податкового кредиту на користь позивача.

Крім того, під час проведення позапланової перевірки позивача посадовими особами контролюючого органу виявлено допущення ТОВ Білоцерківський міськбуд під час математичного обрахунку податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2016 року, що підлягає сплаті до бюджету за результатами звітного періоду, арифметичної помилки, що призвело до заниження грошового зобов'язання з цього податку на суму 24,00 грн. (рядок 18.1 декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року).

Контролюючим органом також встановлено, що позивачем не включено до складу доходів з податку на прибуток підприємств за 2015 рік безнадійну кредиторську заборгованість у сумі 378723,00 грн., що виникла на підставі договору лізингу від 01.08.2008, укладеного позивачем з ПП Українська лізингова компанія , що призвело до заниження грошового зобов'язання з цього податку на суму 26605,00 грн.

Внаслідок допущення позивачем вказаних правопорушень під час визначення ним об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2015 рік на загальну суму 432127,00 грн. і податку на додану вартість за вересень-грудень 2015 року та січень 2016 року на загальну суму 450604,00 грн.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.09.2016 № 0005241401 та 0005261401, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежами: податок на прибуток підприємств у розмірі 432127,00 грн.; податок на додану вартість у розмірі 675906,00 грн., з яких: 450604,00 грн. за основним платежем, 225302,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення місцевого адміністративного суду, зазначає наступне.

Так, згідно зі статтею 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, пункт 198.3 статті 198 ПК встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у вересні 2015 року позивачем укладено з ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД договір купівлі-продажу від 29.09.2015 № 01/09-16, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання поставити товар (будівельні матеріали), а позивач зобов'язався прийняти товарно-матеріальні цінності та оплатити їх вартість.

На виконання умов наведеного вище договору, ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД протягом вересня-грудня 2015 року поставлено позивачу будівельні матеріали - цемент, пісок, бруски обрізні з хвойних порід, вагонку, бітум будівельний, пінопласт, утеплювач, плити тротуарні, віконні блоки, арматуру, шліфувальний папір, снігозатримувач тощо.

На підтвердження виконання вказаного договору з ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД позивачем надано до суду першої інстанції копії наступних первинних та розрахункових документів: видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, подорожніх листів, які свідчать про перевезення позивачем придбаних у його контрагента товарно-матеріальних цінностей, оборотно-сальдових відомостей та технічного паспорту, що підтверджують наявність на підприємстві необоротних активів, необхідних для ведення господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом житлових та нежитлових будівель, та можливість перевезення придбаних товарно-матеріальних цінностей власними силами підприємства, а також їх зберігання; замовлень на придбання товарно-матеріальних цінностей, заправочної відомості, сертифікатів якості придбаного товару.

Матеріали справи також містять докази подальшого використання товару, придбаного у ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД для здійснення власної господарської діяльності.

Разом з тим, в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі апелянт посилається на кримінальне провадження № 42016100000000402 та показання громадянина ОСОБА_3, наявні у матеріалах вказаного кримінального провадження, який у перевіряємому періоді був директором, засновником та головним бухгалтером ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД , відповідно до яких він не має жодного відношення до ведення фінансово-господарської діяльності вказаного суб'єкта господарювання.

Крім того, під час апеляційного розгляду справи представником відповідача надано ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.10.2018 по справі №357/11365/18. Вказаним судовим рішенням ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.5 ст.27, ч.1 ст.2015 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Вказані обставини не є реабілітуючими.

Відомості про оскарження вказаної ухвали в апеляційному порядку відсутні, а тому вона є такою, що набрала законної сили.

Колегія суддів зазначає, що вказаною ухвалою встановлено, що ОСОБА_3, перебуваючи в місті Біла Церква Київської області 25 лютого 2015 року, у невстановлений точний час, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, за грошову винагороду, на виконання раніше розробленого злочинного плану, підписав наступні документи:

- протокол загальних зборів учасників ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД відповідно до якого прийнято рішення про створення ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД , призначено ОСОБА_3 директором та розподіллено частки статутного капіталу на користь ОСОБА_3 у розмірі 100 відсотків та прийнято рішення про затвердження Статуту підприємства;

- статут ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД у редакції 2015 року, затверджений загальними зборами учасників ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД , протокол зборів ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД від 25.02.2012 року;

- форму 1 реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом заснування нової юридичної особи ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД .

У подальшому, ОСОБА_3 за винагороду надав підписані ним документи для проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД з метою використання невстановленими особами суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД під час прикриття незаконної діяльності, а саме, як засіб ухилення від сплати податків.

04 березня 2015 року проведено державну реєстрацію юридичної особи ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД у Реєстраційній службі Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області.

Судом було також встановлено, що інкриміновані обвинуваченим діяння дійсно мали місце, такі діяння містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України, обвинувачений повністю визнав свою вину.

Колегія суддів з цього приводу зазначає, що відповідно до частини 1 ст. 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства (виключно з метою здійснення злочинної діяльності).

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі за позовом ТОВ Нафта до Шосткинської МДПІ про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень (справа № 21-421a11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним

У постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі за позовом ТОВ Ампір СВ до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України, застосовуючи норми підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, вказав, що обов'язковою умовою виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення операцій з поставки документами первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку, щодо яких встановлена нормативна вимога. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару (послуг).

Вказана позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 20.06.2018 по справі № 818/4137/13-а.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Слід зазначити, що первинні документи, а саме, податкові накладні, що стали підставою для формування позивачем спірних сум податкових вигод, підписані ОСОБА_3, як директором ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД , який заперечує свою причетність до ведення господарської діяльності зазначеного товариства, в тому числі й первинних документів.

Отже, первинні документи, які стали підставою для формування даних податкового обліку та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена рішенням суду, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

З наведеного вбачається відсутність реального виконання послуг за договором, укладеними між позивачем та контрагентом, оскільки відсутні умови, обставини та підстави, з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Аналогічну правову позицію висловив і Верховний Суд України у постановах від 01.12.2015 (справа № 826/15036/14), від 17.11.2015 (справа № 21-277а15), від 12.01.2016 (справа № 21-3706а15), від 26.01.2016 (справа № 21-4781а15) та від 18.07.2017 (справа № 21-3123а16).

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 14.03.2017 у справі №826/757/13-а статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд в рішенні від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, та зокрема зазначає, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 5 ст. 241 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про фіктивність господарської операції колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що мають за собою скасування рішення суду першої інстанції, як помилково ухвалене.

За викладених обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям постанови про відмову в позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На думку колегії суддів, оскаржуване рішення прийняте судом першої інстанції за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а тому його апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС, суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський міськбуд" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський міськбуд" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повне судове рішення складено 11.02.2019