Рішення

від 26.09.2018 по справі 910/15883/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.09.2018Справа № 910/15883/14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" до 1. Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві; 2. Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві; 3. Державної казначейської служби України треті особи,які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1. Державне підприємство "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів"; 2. Білозерський районний відділ УМВС України в Херсонській області; 3. Міністерство внутрішніх справ; 4. Національна поліція України простягнення 523 826 176, 00 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Ярмоленко С.М. Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю;

Бонтлаб В.В. - представник за довіреністю;

від відповідача-1: Кудрявцева А.О. - представник за довіреністю;

від відповідача-2: Кухаревська Н.О. - представник за довіреністю;

від відповідача-3: Ферштей А.М. - представник за довіреністю;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: Костіна Т.Л. - представник за довіреністю;

від третьої особи-4: Грінцов М.М. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду міста Києва знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" (далі - ТОВ "Агро-Дельта Груп") до Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі - Шевченківське РУ ГУ МВС України в місті Києві), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Державної казначейської служби України про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів з рахунку Державної казначейської служби України у сумі 241 664 267,00 грн. прямого збитку від псування товару, 26 973 250, 00 грн. збитків внаслідок витрат на утилізацію товару, 84 550 963, 00 грн упущеної вигоди, 70 637 696, 00 грн. податку на додану вартість та 100 000 000,00 грн. моральної шкоди, що в сумі складає 523 826 176,00 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Статтею 316 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вказівки, які містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Судом під час нового розгляду справи враховуються вказівки, які містяться у постанові Верховного суду від 07.03.2018 року.

10.05.2018 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням висновків Верховного суду .

Одночасно, від Міністерства внутрішніх справ України (третьої особи-3) надійшли письмові пояснення щодо позову ТОВ "Агро-Дельта Груп".

14.05.2018 року на виконання вимог ухвали суду відповідача-1 надав відзив на позов. Також, від Національної поліції України (третьої особи-4) надійшли письмові пояснення щодо позовних вимог.

24.05.2018 року через загальний відділ суду відповідач-3 надав відзив на позовну заяву.

20.06.2018 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання в порядку статті 52 Господарського процесуального кодексу України, яке мотивовано тим, що під час розгляду справи у деяких учасників судового процесу відбулася реорганізація, ліквідація. У зв'язку з цим, позивач просить замінити відповідачів у справі з урахуванням вимог Закону України "Про національну поліцію України" від 07.11.2015 року, та у випадку підтвердження реорганізації залучити до участі у справі правонаступників, зобов'язавши їх надати підтверджуючі документи, які стосуються зміни їх статусу.

Крім того, позивач звернувся до суду із клопотанням про витребування доказів на підставі ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 22.06.2018 року задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" про витребування доказів та відкладено підготовче судове засідання.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.07.2018 року відкладено підготовче засідання на 01.08.2018 року.

01.08.2018 відповідачем-2 на виконання ухвали суду було долучено додаткові докази. Одночасно, відповідач-1 просив суд долучити до матеріалів справи докази та відкласти судове засідання, призначене на 01.08.2018

06.08.2018 року від відповідача-1 надійшло письмове повідомлення про неможливість виконати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2018 року призначено справу до розгляду на 15.08.2018 року.

13.07.2018 року відповідачем-1 заявлене клопотання про долучення доказів та відкладення судового засідання.

15.08.2018 року через загальний відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про витребування доказів, а саме - інформації у Шевченківського районного суду міста Києва відносно місцезнаходження кримінального провадження № 12013110100002966. Крім того, від третьої особи-4 надійшли письмові пояснення по справі.

Безпосередньо в судовому засіданні 15.08.2018 року позивач звернувся до суду із клопотанням про повторне витребування доказів, зазначених в ухвалі суду 22.06.2018.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 15.08.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.09.2018 року.

Позивач у судове засідання не з'явився, втім через загальний відділ суду надав клопотання про відкладення розгляду справи.

У свою чергу, вирішення зазначеного клопотання представники відповідачів залишають на розсуд суду.

Згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 вирішено відкласти судове засідання та розглянути спір по суті 26.09.2018.

24.09.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження в справі № 910/15883/14 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/1423/17.

Безпосередньо в судовому засіданні 26.09.2018 представники позивача заявили усне клопотання про відкликання поданої раніше заяви про зупинення провадження у справі від 24.09.2018.

Крім того, представники позивача підтримували заявлені позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням збільшення розміру позовних вимог та надали усні пояснення по справі.

Представник відповідача-2 та представник відповідача-3 проти позову заперечували в повному обсязі, оскільки вважають позов таким, який подано до неналежних відповідачів.

Представник третьої особи-3 та третьої особи-4 надали усні пояснення по суті спору.

Судом було завершено з'ясування обставин та перевірку їх доказами, проведено судові дебати відповідно до вимог процесуального законодавства.

Наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Судом враховано, що суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.

Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальних дій, та відповідає завданню господарського судочинства.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 09 серпня 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп", як покупцем, та Приватним підприємством "Агрохімпро-Одеса", як продавцем, укладено договір купівлі-продажу №16/08, згідно з умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його за ціною, вказаною у специфікації або в додатковій угоді.

19 квітня 2011 року слідчим слідчого відділення Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві старшим лейтенантом міліції Ощепковим М.Д. порушено кримінальну справу №10-26040 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 177 Кримінального кодексу України (порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію, далі - КК України).

Кримінальна справи №10-26040 була порушена на підставі листа директора аграрного бізнесу компанії "Дюпон де Немуар енд Компані" щодо порушення службовими особами позивача патентів України №26336 та №19806, які захищають використання сульфонілречовини, що є римсульфуроном.

17 травня 2011 року співробітниками Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві проведено обшук складських приміщень позивача, розташованих за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Чорнобаївка, 152 кілометр залізниці Одеса - Херсон. В ході обшуку було вилучено, зокрема, такі агрохімікати: престиж (20 л); престиж (360 кг); карате 050 ЕС (8 800 л); карате зеон (130 л); круйзер 350 FS (480 л); милагро 040 8С К.С. (35 л); тилт (75 л); тиаметоксан (2 320 л); парус (тиаметоксан) (11 9960 л).

21 вересня 2011 року слідчим слідчого відділення Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві старшим лейтенантом міліції Ощепковим М.Д. порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) за ознаками злочину передбаченого частиною третьою статті 177 КК України.

01 жовтня 2011 року ОСОБА_1, як службовій особі позивача, пред'явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 177 КК України.

19 грудня 2011 року постановою слідчого відповідача-2 кримінальну справу №10-26040 закрито у зв'язку з відсутністю в діях фізичної особи складу злочину.

28 грудня 2011 року Шевченківським РУ ГУ МВС України в місті Києві отримано звернення директора позивача ОСОБА_1 про повернення майна, вилученого 17.05.2011 під час обшуку в кримінальній справі № 10-26040.

19 квітня 2012 року позивач направив на адресу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі - ГУ МВС України в місті Києві) заяву про повернення майна, вилученого 17.05.2011 під час обшуку в кримінальній справі № 10-26040.

21 травня 2012 року постановою Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 2610/8353/2012 скасовано постанову слідчого СУ ГУ МВС України в місті Києві від 19.12.2011 про закриття кримінальної справи №10-26040 та направлено зазначену кримінальну справу до Прокуратури міста Києва для відновлення досудового слідства.

04 вересня 2012 року слідчим слідчого відділення Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві лейтенантом міліції Сушак В.М. прийнято постанову про закриття кримінальної справи №10-26040 відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 177 КК України.

03 січня 2013 року Білозерським районним відділом управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - Білозерський РВ УМВС України в Херсонській області) внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомості про початок досудового розслідування по кримінальному провадженню №12013230080000024 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 229 КК України (незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару).

11 січня 2013 року постановою Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 2610/28929/2013 скасовано постанову слідчого СУ ГУ МВС України в місті Києві Сушак В.М. від 04.09.2012 про закриття кримінальної справи № 10-26040 відносно ОСОБА_1 та направлено зазначену кримінальну справу прокурору Шевченківського району міста Києва для відновлення досудового слідства.

20 лютого 2013 року слідчим СУ ГУ МВС України в місті Києві Сушак В.М. матеріали кримінальної справи №10-26040 внесено до ЄРДР за №12013110100002966 за ознаками злочину передбаченого частиною першою статті 177 КК України.

16 квітня 2013 року Державне підприємство "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів" повідомило листом за вихідним №20-465 старшого слідчого Білозерського РВ УМВС України в Херсонській області Рудківського Є.І. про те, що агрохімічна продукція згідно з актом приймання-передачі від 17.05.2011 була передана на відповідальне зберігання.

24 квітня 2013 року старший слідчий Білозерського РВ УМВС України в Херсонській області Рудківський Є.І. прийняв постанову про закриття кримінального провадження №12013230080000024 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 229 КК України. Крім того, зазначеною постановою вирішено повернути вилучені агрохімікати представнику позивача та повідомити про таке рішення Завод.

17 вересня 2013 року слідчим СУ ГУ МВС України в м. Києві Сушак В.М. прийнято постанову про закриття кримінального провадження №12013110100002966.

24 вересня 2013 року позивач листом за вихідним №02-01/146 звернувся до Державного підприємства "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів" із заявою про повернення майна, вилученого під час обшуку 17.05.2011 у кримінальній справі №10-26040 (кримінальне провадження №12013110100002966).

26 вересня 2013 року ТОВ "Агро-Дельта Груп" листом за вихідним № 02-01/150 звернулось до Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві із заявою щодо припинення протиправних дій посадових осіб третьої особи-1, що полягають у неповерненні майна, переданого їм на зберігання в кримінальній справі № 10-26040 (кримінальне провадження №12013110100002966).

27 вересня 2013 року позивач листом за вихідним № 02-01/151 звернувся до прокурора міста Черкаси із заявою щодо припинення протиправних дій посадових осіб третьої особи-1, що полягають у неповерненні майна, переданого їм на зберігання в кримінальній справі № 10-26040 (кримінальне провадження №12013110100002966).

16 жовтня 2013 року Державне підприємство "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів" повідомило позивача листом за вихідним №20-1026 про неможливість повернення майна, переданого йому на відповідальне зберігання згідно з актом приймання-передачі від 17.05.2011, у зв'язку з відсутністю у слідчого права на скасування арешту майна.

30 жовтня 2013 року прокуратура міста Черкаси листом за вихідним № 221-7023-13 повідомила ТОВ "Агро-Дельта Груп" про відсутність підстав для реагування на незаконні дії третьої особи-1 щодо неповернення майна позивачу, оскільки питання про повернення вилученого майна має вирішувати слідчий суддя.

28 лютого 2014 року експертом Черкаської торгово-промислової палати на замовлення ТОВ "Агро-Дельта Груп" було підготовлено експертний висновок № В-31, яким встановлено, що агрохімікати (гербіциди, інсектициди, фунгіциди та протруйники) не придатні для використання за призначенням, оскільки перевищено гарантійний термін їх зберігання, який закінчився у лютому 2013 року.

Судом під час нового розгляду справи враховано вказівки, які містяться у постанові Вищого господарського суду України від 07.03.2018 року, зокрема:

- на підставі яких первинних документів позивачем був придбаний товар, вилучений під час обшуку, чи належав цей товар позивачеві на праві власності, яка дійсна вартість цього товару на момент придбання і якими документами це підтверджується;

- правові підстави вилучення спірного товару у позивача та його подальша передача на зберігання третій особі-1, правові підстави зберігання третьою особою-1 спірних товарів, коли і в який спосіб це майно було передане на зберігання, чи є воно в наявності на теперішній час, чи належним чином третя особа-1 виконувала обов'язки із зберігання товару та на якій правовій підставі відмовила позивачу в його поверненні;

- необхідність призначення у справі експертизи та правові підстави, за яких суд віддав перевагу висновкам експертизи перед оцінкою наявних у матеріалах справи інших письмових доказів;

- встановлення факту протиправної поведінки відповідача-1 та відповідача-2 у взаємозв'язку з дослідженням обставин розслідування кримінальних справ, порушених відносно посадових осіб позивача, їх закриття слідчими та поновлення розслідування справ на підставі постанов Шевченківського районного суду міста Києва;

- чи мав позивач господарські договори на поставку продукції, на яку накладено арешт, внаслідок чого він був позбавлений можливості отримати прибуток, та чи міг позивач взагалі реалізовувати продукцію, яка була вилучена;

- визначення розміру витрат, необхідних для утилізації вилучених агрохімікатів, чи понесені позивачем такі витрати, чи є взагалі необхідність в утилізації вилучених товарів;

- чи сплачувався податок ПДВ позивачем та чи звертався він з вимогою до відповідних органів державної фіскальної служби про відшкодування вартості сплаченого ПДВ тощо.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи вказівки касаційної інстанції, суд відзначає наступне.

Відповідно до Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частиною першою та другою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Держави-учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (стаття 41 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно із частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 зі справи № 42/266-6/492).

У випадку заподіяння шкоди органами державної влади, вона відшкодовується незалежно від їх вини.

Таким чином, для вирішення питання щодо покладення збитків у даному випадку необхідно встановити наявність причинно-наслідкового зв'язку між її діями та збитками.

Частиною другою статті 186 Кримінально-процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент вчинення слідчих дій; далі - КПК України) всі предмети, які підлягають вилученню, слідчий повинен пред'явити понятим та іншим присутнім особам і перелічити в протоколі обшуку або виїмки чи в доданому до нього опису з зазначенням їх назви, кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені, та індивідуальних ознак. У необхідних випадках вилучені предмети і документи повинні бути на місці обшуку або виїмки упаковані і опечатані.

Відповідно до частини першої статті 188 КПК України про проведення обшуку або виїмки слідчий складає протокол у двох примірниках з додержанням правил статті 85 цього Кодексу. В протоколі зазначаються: підстави для обшуку або виїмки; приміщення чи інше місце, в якому було проведено обшук або виїмку; особа, у якої проведено обшук або виїмку; дії слідчого і результати обшуку або виїмки. Щодо кожного предмета, який підлягає вилученню, повинно бути зазначено, в якому саме місці і при яких обставинах він був виявлений.

Відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (далі - Інструкція), затвердженої наказом від 27.08.2010 № 401/649/471/23/125, цією Інструкцією встановлюються єдині правила вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів, цінностей та іншого майна на стадії дізнання, досудового слідства і судового розгляду, а також порядок виконання рішень органів досудового слідства, дізнання і суду щодо речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна.

Згідно з пунктами 12, 13 Інструкції під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання (якщо вони не можуть бути передані на зберігання потерпілим, їх родичам або іншим особам, а також організаціям). Речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації, про що складається протокол.

Відповідно до пункту 14 Інструкції відповідальним за зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна, вилученого у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи і яке зберігається окремо від справи, є співробітник установи, який призначається спеціальним наказом прокурора, керівника органу служби безпеки, начальника органу внутрішніх справ, підрозділу податкової міліції або керівника апарату суду. Підставою для поміщення речових доказів на зберігання є постанова працівника органу дізнання, слідчого, прокурора, судді.

Згідно з пунктом 33 Інструкції забороняється розміщення на зберігання речових доказів та інших об'єктів в умовах і стані, що може призвести до їх пошкодження та неможливості подальшого дослідження та використання як доказів. У разі необхідності повинні вживатися невідкладні заходи щодо приведення вилучених об'єктів у стан, який дозволяє їх подальше зберігання.

Пунктом 49 Інструкції речові докази, розміщені в спеціальних сховищах, а також ті, які не знаходяться разом із справою, зараховуються за тим органом, куди передається кримінальна справа, про що надсилається повідомлення за місцем зберігання речових доказів і робиться відмітка в книзі про те, в кого вони перебувають на зберіганні. Відповідальність за збереження речових доказів несе особа, відповідальна за зберігання речових доказів органу, де вони зберігаються.

Відповідно до пунктів 82, 83 Інструкції прокурори, начальники слідчих підрозділів, начальники органів дізнання, керівники апаратів судів, за обов'язковою участю особи, відповідальної за збереження речових доказів, зобов'язані не рідше одного разу на рік перевіряти стан та умови зберігання речових доказів, правильність ведення документів по прийому, обліку, передачі відповідно до цієї Інструкції. За результатами перевірки складається акт, що надсилається керівникам вищого рівня прокуратур, слідчих підрозділів, органів дізнання та керівникам апаратів вищестоящих судів, які зобов'язані вживати заходів до обладнання спеціальних приміщень і сховищ для речових доказів, цінностей та іншого майна, вимагати забезпечення належних умов їх зберігання.

07.12.2012 Постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104 "Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України" було введено в дію Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 Порядку умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування. У разі потреби необхідне вжиття невідкладних заходів для приведення таких речових доказів до стану, що дає змогу забезпечити їх подальше зберігання.

Згідно з пунктом 8 Порядку відповідальним за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, який здійснює таке провадження.

Відповідно до пункту 11 Порядку запис про вилучені (отримані) речові докази робиться у книзі обліку відповідальною особою на підставі протоколу, в якому зафіксовано факт їх вилучення (отримання), поданого слідчим, який здійснює кримінальне провадження. Якщо речові докази залишаються в матеріалах кримінального провадження і здаються на зберігання до обладнаного приміщення чи спеціального сейфа або передаються на зберігання до іншого місця зберігання, визначеного в цьому Порядку, в книзі обліку робиться відповідна відмітка із зазначенням прізвища слідчого, який здійснює кримінальне провадження. Після передачі речових доказів до іншого місця зберігання, визначеного у цьому Порядку, слідчий у строки, зазначені в пункті 10 цього Порядку, зобов'язаний надати відповідальній особі копії документів, які підтверджують факт передачі речових доказів.

Відповідно до пункту 16 Порядку перевірка стану та умов зберігання речових доказів, правильності ведення документів щодо їх приймання та обліку проводиться щокварталу керівником слідчого підрозділу.

Згідно з пунктом 28 Порядку речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, які через громіздкість або з інших причин, визначених у Кримінальному процесуальному кодексі України, не можуть зберігатися без зайвих труднощів в обладнаних приміщеннях або в інших місцях зберігання, визначених у пунктах 17-26 цього Порядку, передаються (крім випадків, коли такі речові докази повернуто власникові або передано йому на відповідальне зберігання) за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду торговельному підприємству для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Що ж до розміру збитків, то під час розгляду даного господарського спору виникла необхідність у проведенні додаткової судової комплексної товарознавчої та економічної експертизи.

Відповідно до пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

На вирішення судового експерта були поставлені такі питання:

- яка ринкова вартість партії агрохімікатів (найменування та кількість яких вказано в експертному висновку від 28.02.2014 № В-31, та які було вилучено у Товариства в межах кримінальної справи №10-26040 та передано на відповідальне зберігання "Заводу хімічних реактивів" за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 21) станом на 17.05.2011 - дату вилучення майна при умові належної якості агрохімікатів (відповідності вимогам стандартів та технічним умовам для товарів даної категорії)?;

- яка ринкова вартість партії агрохімікатів (які було вилучено у Товариства в межах кримінальної справи №10-26040 та передано на відповідальне зберігання Заводу за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 21) станом на даний час з урахуванням якості та спливу гарантійного терміну придатності агрохімікатів згідно експертного висновку від 28.02.2014 № В-31?;

- які витрати необхідно понести Товариству у разі виникнення необхідності утилізації агрохімікатів, вилучених в межах кримінальної справи №10-26040?;

- який матеріальний збиток заподіяно власнику внаслідок неналежного зберігання та спливу гарантійного терміну придатності вилучених агрохімікатів?;

- який розмір упущеної вигоди Товариства від можливої реалізації агрохімікатів та подальшого використання отриманих грошових коштів?

Положеннями ст. 100 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

04.11.2016 від Інституту до суду надійшли: матеріали справи № 910/15883/14; Висновок № 8660 та Висновок № 8700, в яких судовий експерт дійшов таких висновків:

- загальна середня ринкова вартість партії агрохімікатів згідно переліку (найменування та кількість яких вказано в експертному висновку від 28.02.2014 № В-31, та які було вилучено у Товариства в межах кримінальної справи №10-26040 та передано на відповідальне зберігання Заводу за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 21) станом на 17.05.2011 - дату вилучення майна при умові належної якості агрохімікатів (відповідності вимогам стандартів та технічним умовам для товарів даної категорії) складає 88 559 025 грн. без ПДВ;

- ринкова вартість партії агрохімікатів (які було вилучено у Товариства в межах кримінальної справи №10-26040 та передано на відповідальне зберігання Заводу за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 21) станом на даний час з урахуванням якості та спливу гарантійного терміну придатності агрохімікатів згідно експертного висновку від 28.02.2014 № В-31 дорівнює нулю;

- у разі виникнення необхідності утилізації агрохімікатів, вилучених в межах кримінальної справи № 10-26040, Товариству необхідно понести витрати у сумі 22 379 270 грн. без ПДВ;

- матеріальний збиток у частині прямих збитків складає 110 938 295 грн. без ПДВ;

- внаслідок неналежного зберігання та спливу гарантійного терміну придатності вилучених агрохімікатів, Товариству заподіяний матеріальний збиток:

або, 65 135 669,15 грн. без ПДВ, за умови реалізації агрохімікатів великим оптом (52 072 222,76 грн. /упущений прибуток/ + 13 063 446,38 грн. /фактичні витрати на придбання агрохімікатів/)

або, 76 433 384,85 грн. без ПДВ, за умови реалізації агрохімікатів середнім, дрібним оптом, при роздрібному продажі (63 369 938,47 грн. /упущений прибуток/ + 13 063 446,38 грн. /фактичні витрати на придбання агрохімікатів/).

Необхідність проведення експертизи була обумовлена тим, що суд не може самостійно встановити ринкову вартість агрохімікатів на даний час та загальну середню ринкову вартість агрохімікатів, оскільки для вирішення таких питань є потреба в застосуванні спеціальних знань та вони не носять правовий характер.

У позові заявлено вимогу про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України суми прямого збитку від псування товару в розмірі 241 664 267 грн.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи фактичні дані, позивачем було придбано товар, який в подальшому (за твердженнями позивача) було вилучено в ході кримінальної справи № 10-26040 на підставі:

- Договору поставки № 19 від 21.04.2011, укладеного з ТОВ "Агро Дельта;

- Договору купівлі-продажу № 04-01/05 від 01.02.2011, укладеного з ПП "Агрохімпро-Одеса";

- Договору купівлі-продажу № 16/08 від 09.08.2010, укладеного з ПП "Агрохімпро-Одеса";

- Договору купівлі-продажу № 16/08 від 06.08.2009 укладеного з ПП "Агрохімпро-Одеса".

Належним чином завірені копії вказаних вище договорів, а також додаткові угоди до них долучені до матеріалів справи (т. 5 с. 103-208). Крім того, разом з договорами додаються видаткові накладні, які підтверджують факт постачання на користь позивача агрохімікатів.

Відповідно до пояснень третьої особи-1, та як вбачається з наявних в матеріалах справи постанов у кримінальному провадженні № 12013110100002966, вилучені агрохімікати було передано на відповідальне зберігання Підприємству "Черкаський державний завод хімічних реактивів" на підставі Акта приймання-передачі від 17.05.2011. Договір на відповідальне зберігання не укладався, а умови зберігання не обумовлювалися. Встановити чи належним чином проводилося зберігання суд не має можливості, оскільки жодних належних та допустимих доказів, які б підтвердили умови зберігання агрохімікатів матеріали справи не містять.

Разом з тим, суду не подано документального підтвердження належного виконання відповідачем-1 вимог Інструкції та Порядку.

Судом неодноразово витребовувались у відповідачів матеріали кримінальних справ та кримінальних проваджень, які стосуються предмету спору у справі № 910/15883/14, однак, станом на час розгляду спору по суті відповідні документи так і не було надано, а вимоги ухвал не виконано.

У той же час, Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів" у своєму листі № 20-1026 від 16.10.2013 (т.1, с. 56) повідомило ТОВ "Агро Дельта Груп" про те, що постановою від 17.09.2013 слідчим СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві закрито кримінальне провадження, але не дано ніяких розпоряджень щодо повернення продукції.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується те, що: вилучені докази не зберігалися в належних умовах; не проводилася перевірка стану доказів та умов їх зберігання; агрохімікати не були передані на реалізацію до закінчення терміну їх придатності.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи наявні докази придбання позивачем спірного товару, а також те, що відповідачі не надали підтверджень виконання обов'язків з повернення агрохімікатів у встановленому порядку та зберігання їх в належних умовах, суд дійшов висновку про факт заподіяння позивачеві прямих збитків від псування товару.

Щодо стягнення понесених збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) в сумі 84 550 963 грн, то суд зазначає наступне, зокрема.

При вирішенні питання щодо неодержаного прибутку (доходу) слід мати на увазі таке. Як у промислових підприємств, так і у торговельних, постачальницько-збутових, збутових підприємств (організацій) є умовно-постійні та умовно-змінні витрати. Наслідками невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання, наприклад, неповерненням продукції, є, зокрема, зменшення обсягу виробництва чи реалізації продукції (робіт, послуг), внаслідок чого кредитор не одержав прибуток (доход) і, крім того, у нього збільшуються умовно-постійні витрати в собівартості його продукції, а у торговельних підприємствах зростають фактичні витрати обігу. Такі умовно-постійні витрати не підлягають виключенню з суми стягуваних господарським судом збитків.

Законодавець зазначає, що ст. 623 ЦК України як загальна норма та статті 224, 225 ГК України як спеціальні норми, передбачають, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань боржником він повинен відшкодувати кредитору заподіяні цим збитки.

На позивачеві лежить обов'язок довести суду згідно ст. 74 ГПК України наступне:

- по-перше, факт заподіяння йому збитків;

- по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань;

- по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Згідно загальної практики про визначення розміру збитків заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги:

А) вид (склад) збитків;

Б) наслідки порушення договірних зобов'язань.

До складу виду збитків відноситься неодержаний прибуток, до якого відносяться усі прибутки у результаті зменшення обсягу виробництва або реалізації продукції тощо, і які були б одержані, якби зобов'язання було б виконано контрагентом.

Чинне законодавство не містить та не встановлює розрахункового порядку визначення розміру прямих та непрямих збитків у вигляді неодержаних доходів (прибутку), а саме упущеної вигоди, заподіяних порушеннями господарських договорів, так як не відноситься до підстав цивільно-правової відповідальності. Доцільно дотримуватися того, що неодержаний прибуток при зменшенні обсягу чи виробництва реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між ціною і повною плановою собівартістю одиниці продукції (робіт, послуг), помножена на кількість не зробленої чи не реалізованої або неповернутого своєчасно майна, продукції( робіт ,послуг) з вини контрагента. Кількість не зробленої або неповернутої з вини контрагента продукції (робіт, послуг),майна за родовими ознаками, розраховується в залежності від конкретної ситуації, зокрема, шляхом:

а) розподілу обсягу недопоставленої (неналежної чи якості некомплектної) або неповернутої продукції на норму її витрати на один виріб (роботу, послугу), якщо мала місце недопоставка (постачання продукції неналежної чи якості некомплектної);

б) множення часової (денної) продуктивності цеху, що простояв, (ділянки, агрегату, верстата) на тривалість простою в годинах (днях), якщо мав місце простій.

Відносно збільшення суми умовно-постійних витрат у зв'язку зі зменшенням обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) визначається як добуток розміру цих витрат у повній плановій собівартості одиниці виробу (роботи, послуги) на кількість не зроблених з вини контрагента виробів (робіт, послуг).

Віднесення тих чи інших витрат до умовно-постійних, а також визначення суми умовно-постійних витрат у собівартості одиниці продукції здійснюються відповідно до діючого в галузі положеннями по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг).

Стосовно наявності господарських договорів позивача з контрагентами на поставку продукції на яку накладено арешт суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини.

У матеріалах справи (т. 7 с. 204-309) наявні листи та договори поставки з контрагентами, зокрема з ТОВ "Агроінвест Плюс ЛТД", ТОВ "Агропромтехтранс", ПП "Іркан", ООО "Агрохим Трейд", що підтверджує не тільки намір позивача поставити агрохімікати, але й дії покупців з оформлення поставки у передбаченому законодавством порядку.

Зважаючи на те, що гарантійний строк продукції (агрохімікатів) закінчився у лютому 2013 року, позивача було позбавлено можливості вчинити дії на виконання взятих на себе зобов'язань за договорами поставки.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення упущеної вигоди в розмірі 84 550 963 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо відшкодування витрат на утилізацію в розмірі 26 973 250 грн суд звертає увагу на такі обставини.

Необхідність вилучення та утилізації агрохімікатів, зокрема, підтверджується наявними в матеріалах справи листами Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції № 29147/000324 від 08.11.2014 та № 14933/039124 від 09.04.2014 (т. 2 с. 148-153).Згідно ст.ст. 1, 6 та 7 Податкового кодексу України податком є обов'язків безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового кодексу України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Оскільки гарантійний термін агрохімікатів закінчився та наявні підстави для утилізації й вилучення товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в цій частині.

Враховуючи розрахунок витрат на утилізацію, наведений у висновку експерта, стягненню підлягають збитки від утилізації на суму 22 379 270 грн.

Крім того, у позові заявлено про стягнення ПДВ в загальному розмірі 70 637 696 грн.

Згідно ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку.

Позивачем, в якості доказів, що він є платником податку ПДВ до матеріалів справи було долучено належним чином завірені копії податкових накладних на відповідні агрохімікати.

Зважаючи на те, що з наявних у матеріалах справи фактичних даних можливо встановити витрати на оплату податку (ПДВ) в розмірі 39 097 851, 60 грн, тоді позовні вимоги щодо відшкодування ПДВ підлягають частковому задоволенню на цю суму.

Таким чином, стягненню підлягають 88 559 025 грн. прямих збитків, 22 379 270 грн вартості утилізації; 84 550 963 грн упущеної вигоди та 39 097 851,60 грн ПДВ, а позовні вимоги в цій частинні - задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у сумі 100 000 000 грн суд зазначає.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 3 постанови пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Однак, крім посилання на листи контрагентів позивач документально не підтвердив завдання моральної шкоди у сумі 100 000 000 грн, а також не навів обґрунтованого розрахунку шкоди саме в такому розмірі, оскільки подані листи про розірвання договорів із покупцями не свідчать про завдання моральної шкоди саме у такій сумі.

Отже, підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди у сумі 100 000 000 грн. не має.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у справі доказів, висновків викладених у Постанові Верховного Суду від 07.03.2018 року суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" та про стягнення з Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві за рахунок державного бюджету України прямих збитків в розмірі 88 559 025 грн, вартості утилізації в розмірі 22 379 270 грн, упущеної вигоди в розмірі 84 550 963 грн та ПДВ в розмірі 39 097 851, 60 грн.

Крім того, у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Зважаючи на те, що і позивач і відповідачі були звільнені від сплати судового збору з передбачених законодавством підстав, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 227, 228, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" задовольнити частково.

2. Стягнути з Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (04050, м. Київ, вул. Герцена, 9; ідентифікаційний код: 08672940) за рахунок державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" (03039, м. Київ, проспект Валерія Лобановського, 119, кімната 523; ідентифікаційний код: 34714684) прямі збитки в розмірі 88 559 025 грн, вартість утилізації в розмірі 22 379 270 грн, упущену вигоду в розмірі 84 550 963 грн та ПДВ в розмірі 39 097 851, 60 грн. Видати наказ.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення буде складено та підписано 01.10.2018 року

Суддя Ю.О.Підченко