Рішення

від 25.09.2018 по справі 910/19711/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2018Справа № 910/19711/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Жука В.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Університету державної фіскальної служби України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Монте Крісто

про стягнення 766470,13 грн., розірвання договору та зобов'язання вчинити дії,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Монте Крісто

до Університету державної фіскальної служби України

про визнання договорів удаваними

за участі представників :

від позивача - Покотило М.Б. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Університет державної фіскальної служби України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Монте Крісто про стягнення 766470,13грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Національним університетом державної податкової служби України, який в подальшому було реорганізовано у Університет державної фіскальної служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю Монте Крісто було укладено Договір оренди №1544157 від 19.05.2015, Договір оренди обладнання №1544155 від 19.05.2015 та Договір про відшкодування витрат за надання комунальних послуг та спожиту електроенергію №1544156 від 19.05.2015, які відповідачем належним чином не виконувались в частині своєчасної сплати відповідних платежів за вказаними договорами, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 766470,13 грн.

Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем вказаних договорів позивачем заявлено вимоги про розірвання зазначених договорів та зобов'язання відповідача повернути орендоване майно.

Відповідач, протягом усього часу розгляду справи відзиву на позов не подав.

Разом з тим, в ході розгляду справи від відповідачем було подано зустрічну позовну заяву до Університету державної фіскальної служби України про визнання договорів удаваними.

В обґрунтування поданого зустрічного позову Товариство з обмеженою відповідальністю Монте Крісто посилається на те, що між сторонами під виглядом Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1544157 від 19.05.2015 було укладено інший договір, предметом якого була оренда місць для виготовлення та реалізації продуктів харчування. Так товариство стверджує, що вказаний Договір оренди є удаваним, зокрема, оскільки його фактичним предметом була передача в оренду саме місць виготовлення та реалізації продуктів харчування.

Крім того відповідач у зустрічному позові вказав, що 19.07.2016 останнім було фактично повернуто позивачу частину орендованого нерухомого майна та орендованого обладнання. А оскільки на момент підписання між сторонами Додаткової угоди №1 до Договору оренди №1544157, орендоване товариством приміщення було повністю звільнене, то вказана додаткова угода не набрала чинності, та відповідно, не була укладена.

На підставі викладеного Товариство з обмеженою відповідальністю Монте Крісто вважає, що станом на момент звернення Університету до суду із розглядуваним позовом, правовідносини між сторонами за удаваним договором оренди фактично припинені.

На підставі викладеного Товариство з обмеженою відповідальністю Монте Крісто просить суд визнати удаваним Договір оренди нерухомого обладнання майна, яке належить до державної власності №1544157 від 19.05.2015 та Договір оренди обладнання №1544155 від 19.05.2015, а також визнати відсутність боргу товариства перед Університетом.

Університет державної фіскальної служби України, у поданому до суду відзиві на зустрічний позов, заперечив проти задоволення останнього зазначивши, що Товариством з обмеженою відповідальністю Монте Крісто не доведено удаваності укладених між сторонами договорів. Разом з тим зазначив, що згідно укладеної між сторонами Додаткової угоди №1 до договору оренди №1544157 від 19.05.2015 сторони погодили збільшити орендовані товариством площі, відтак твердження Товариства з обмеженою відповідальністю Монте Крісто стосовно повернення орендованого за договором майна не відповідають дійсності.

Разом з тим, в ході розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю Монте Крісто було подано клопотання про виклик свідків.

В судовому засіданні 24.07.2018 судом було задоволено клопотання відповідача про виклик свідків та ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2018 у справі №910/19711/17 було викликано в судове засідання в якості свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та зобов'язано позивача забезпечити явку свідків в судове засідання.

Відповідно до ч.1 ст.66 Господарського процесуального кодексу України свідком може бути будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.

За приписами ч.2 ст.66 Господарського процесуального кодексу України свідок зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. За відсутності заперечень учасників справи свідок може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд може дозволити свідку брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції незалежно від заперечень учасників справи, якщо свідок не може з'явитися до суду через хворобу, похилий вік, інвалідність або з інших поважних причин.

Згідно зі ст.203 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання свідка, експерта, спеціаліста, перекладача суд заслуховує думку учасників справи про можливість розгляду справи за відсутності свідка, експерта, спеціаліста, перекладача, які не з'явилися, та постановляє ухвалу про продовження судового розгляду або про відкладення розгляду справи. Одночасно суд вирішує питання про відповідальність особи, яка не з'явилася.

Так суд зазначає, що викликані судом свідки ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання 06.09.2018 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, разом з тим, в судовому засіданні позивачем було надано суду нотаріально засвідчені заяви свідків.

Дослідивши подані до суду заяви свідків та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку щодо залишення вказаних заяв без розгляду та продовження судового розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.05.2015 між Національним університетом Державної податкової служби України, наразі - Університет державної фіскальної служби України (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Монте Крісто (орендар, відповідач) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1544157, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, частину приміщення в будівлі, розміщене за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Карла Маркса, 31, загальною площею 555,1 кв. м, а саме: частину конференцкомплексу ЦППК з харчоблоком: підвал - 23,3 кв. м, 1 поверх - 75,6 кв. м, адміністративне приміщення - 26,2 кв. м, кіоск - 16,2 кв. м; 2 поверх: частину конференцкомплексу ЦППК з харчоблоком площею 56,6 кв. м, частину конференцкомплексу ЦППК з харчоблоком площею 89,6 кв. м; 3 поверх - 35,5 кв.; частину головного учбового корпусу - 74,6 кв. м; частину учбового корпусу факультету податкової міліції - 12,2 кв. м; частину надбудови 2-х 5-ти пов. навчальних корпусів - 112,4 кв. в; частину юридичного корпусу. Майно, що передається в оренду, перебуває на балансі орендодавця. Вартість майна, що передається в оренду, визначена згідно зі звітом про оцінку на 15.07.2011, і становить за незалежною оцінкою 1729863 грн. (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, майно передається в оренду з метою розміщення їдальні у навчальному закладі без права продажу товарів підакцизної групи.

Згідно з п.2.1 Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Пунктом 2.4 Договору, обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця.

За умовами п.3.1 Договору, орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, і становить 8665,11 грн. з ПДВ за базовий місяць оренди.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Загальна сума договору за шість місяців складає 51990,66 грн. з урахуванням ПДВ (3.2 Договору).

У п.3.5 Договору визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та орендодавцю у співвідношенні 50% до50% щомісяця не пізніше 15 числа наступного місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно п.3.9 Договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє від обов'язку сплати заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та орендодавцю.

Відповідно до п.5.2 Договору, орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 5.9 Договору визначено, що орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві або підприємству/товариству, указаному орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального зносу.

У відповідності до п.9.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

За умовами п.10.1 Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до укладення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області договору оренди зазначений в п.1.1 цього договору приміщень з відповідним орендарем і, згідно з частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України, застосовується до правовідносин, що склалися між сторонами з 30.04.2015.

Згідно з п.10.8 Договору, майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складення акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендодавця.

Додатковою угодою №1 від 29.05.2017 до Договору №1544157 від 19.05.2015 (з урахуванням протоколу розбіжностей від 01.06.2017) сторонами було погоджено передати відповідачу в строкове платне користування державне майно, частину приміщень в будівлі, розміщене за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Університетська, 31 загальною площею 1113,25 кв. м, а саме: частину конференцкомплексу ЦППК з харчоблоком площею 134,75 кв. м (1 поверх); частину конференцкомплексу ЦППК з харчоблоком площею 319,6 кв. м (2 поверх); частину конференцкомплексу ЦППК з харчоблоком площею 195,8 кв. м (3 поверх); частину юридичного корпусу площею 100,1 кв. м (1 поверх); частину учбового корпусу Факультету податкової міліції площею 55,1 кв. м (3 поверх); частину головного учбового корпусу площею 173,4 кв. м; частина надбудови 2-х 5-ти поверхових навчальних корпусів площею 134,5 кв. м (п.1 Додаткової угоди).

Відповідно до п.2 Додаткової угоди, орендар сплачує орендодавцю, недоотримані кошти в сумі 339411,14 грн., а саме: 97347 грн. орендної плати, 54349,84 грн. земельного податку, 187713,45 грн. теплопостачання.

Згідно з п.3 Додаткової угоди, термін дії договору продовжити виконання фінансових обов'язків до 31.12.2017.

Разом з тим, 19.05.2015 між Національним університетом Державної податкової служби України, наразі - Університет державної фіскальної служби України (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Монте Крісто (орендар, відповідач) було укладено Договір оренди обладнання №1544155, відповідно до умов якого, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування обладнання, визначене у Додатку №1 до цього договору (обладнання) (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору, обладнання повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем протягом 3-х календарних днів з моменту набрання чинності цим договором.

Передання обладнання в оренду здійснюється сторонами за актом приймання-передавання, який є додатком №2 до цього договору. Обладнання вважається переданим орендареві з дати підписання акта приймання-передавання (п.2.2 Договору).

Згідно з п.3.1 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 і становить 14560,90 грн. з ПДВ за базовий місяць оренди (Додаток №3).

Пунктом 3.2 Договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць. Загальна сума договору складає 349461,16 грн. з урахуванням ПДВ.

У п.3.5 Договору визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та орендодавцю у співвідношенні 50% до50% щомісяця не пізніше 15 числа наступного місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно п.3.9 Договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє від обов'язку сплати заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та орендодавцю.

Відповідно до п.4.2 Договору, орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

За умовами п.9.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим договором.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.04.2017 і, згідно з частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України, застосовується до правовідносин, що склалися між сторонами до 30.04.2015.

Крім того, 19.05.2015 між Національним університетом Державної податкової служби України, наразі - Університет державної фіскальної служби України (балансоутримувач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Монте Крісто (користувач, відповідач) було укладено Договір про відшкодування витрат за надання комунальних послуг та спожиті енергоносії №1544156, відповідно до умов якого, балансоутримувач забезпечує обслуговування та експлуатацію приміщень будівлі, що знаходяться за адресою: м. Ірпінь, Київська обл., вул. Карла Маркса, 31, загальною площею 555,1 кв. м, а саме: частину конференцкомплексу ЦППК з харчоблоком: підвал - 23,3 кв. м, 1 поверх - 75,6 кв. м, адміністративне приміщення - 26,2 кв. м, кіоск - 16,2 кв. м; 2 поверх: частину конференцкомплексу ЦППК з харчоблоком площею 56,6 кв. м, частину конференцкомплексу ЦППК з харчоблоком площею 89,6 кв. м; 3 поверх - 35,5 кв.; частину головного учбового корпусу - 74,6 кв. м; частину учбового корпусу факультету податкової міліції - 12,2 кв. м; частину надбудови 2-х 5-ти пов. навчальних корпусів - 112,4 кв. в; частину юридичного корпусу - 32,9 кв. м, а користувач бере участь у витратах балансоутримувача на комунальні послуги відповідно до кількості працюючих та пропорційно кількості блюд, виготовлених протягом календарного місяця - за водопостачання та водовідведення; за кількістю джерел електрообладнання - за електропостачання; пропорційно до займаної площі - за теплопостачання.

Відповідно до п.2.2.3 Договору, користувач зобов'язується, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, щомісячно вносити плату за отримані послуги на рахунок балансоутримувача будівлі або організації, що обслуговує будинок.

Згідно з п.4.3 Договору, користувач зобов'язується не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним, внести плату за комунальні послуги на рахунок балансоутримувача та протягом 2 (двох) днів підписати акт виконаних робіт.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до укладення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області договору оренди зазначеного в п.1.1 цього договору приміщення з відповідним орендарем і, згідно з частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України, застосовується до правовідносин, що склалися між сторонами з 30.04.2015.

Факт передачі об'єкта оренди за договором підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання-передачі в оренду приміщень та обладнання від 19.05.2015, підписаним повноважними представниками обох сторін та скріпленим відповідними печатками підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 26.07.2017 за відповідачем рахується непогашена заборгованість в загальному розмірі 766470,13 грн., з яких: 101990,09 грн. заборгованості з орендної плати, 193289,80 грн. заборгованості з оренди обладнання, 416840,40 грн. заборгованості зі сплати комунальних послуг, а також 54349,84 грн. заборгованості з відшкодування податку на землю.

Наразі матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем існуючої перед позивачем заборгованості.

Крім того, позивач завертався до відповідача із Претензіями №1963/01-23 від 17.10.2016, №217 від 17.12.2015 із вимогами щодо сплати існуючої перед позивачем заборгованості. Проте відповідач залишив вказані претензії без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Виходячи із вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 797 Цивільного кодексу України визначено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно приписів ч.1 ст.796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою (ст.797 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору оренди майна, що належить до державної власності №1544157 від 19.05.2015, Договору оренди обладнання №1544155 від 19.05.2015 та Договору про відшкодування витрат за надання комунальних послуг та спожиті енергоносії №1544156 від 19.05.2015 в частині своєчасного виконання зобов'язання по сплаті обумовлених наведеними договорами платежів а також відшкодування податку на землю.

Тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 766470,13 грн. заборгованості є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заявлених позивачем вимог в частині розірвання укладених між сторонами Договору оренди майна, що належить до державної власності №1544157 від 19.05.2015 та Договору оренди обладнання №1544155 від 19.05.2015, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу положень ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України та ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання договорів в односторонньому порядку не допускається. Договір може бути змінено або розірвано: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін; у разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку вимогу встановлено договором.

Положеннями статті 651 Цивільного кодексу України визначені підстави зміни або розірвання договору, зокрема, у частині 2 вказаної статті зазначено, що Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України Про оренду державного та комунального майна договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з ч.1 ст.782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Враховуючи вищевикладене, оскільки судом встановлено факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором у встановлені строки, що фактично позбавило позивача того, на що останній розраховував при укладанні спірних договорів, суд дійшов висновку про те, що Договір оренди майна, що належить до державної власності №1544157 від 19.05.2015 та Договір оренди обладнання №1544155 від 19.05.2015 підлягають розірванню.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи належних доказів повернення відповідачем орендованого майна, зокрема підписаних сторонами актів повернення переданого в оренду майна, таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повернути отримане за вказаними договорами майно.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим, стосовно вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Монте Крісто як позивача за зустрічним позовом до Університету державної фіскальної служби України про визнання договорів оренди нерухомого майна, обладнання та додатків до них удаваними, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так судом враховано, що за змістом положень ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, а тому обов'язком позивача відповідно до ст. 73, 74, 76, 77 ГПК України є доведення в установленому законом порядку наявності факту порушення його прав та інтересів відповідачами в справі.

В обґрунтування поданого зустрічного позову Товариство з обмеженою відповідальністю Монте Крісто посилається на те, що між сторонами під виглядом Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1544157 від 19.05.2015 було укладено інший договір, предметом якого була оренда міць для виготовлення та реалізації продуктів харчування. Так товариство стверджує, що вказаний Договір оренди є удаваним, зокрема, оскільки його фактичним предметом була передача в оренду саме місць виготовлення та реалізації продуктів харчування. Крім того позивач за зустрічним позовом вказав, що 19.07.2016 останнім було повернуто позивачу частину орендованого нерухомого майна та орендованого обладнання. А оскільки на момент підписання між сторонами Додаткової угоди №1 до Договору оренди №1544157, орендоване товариством приміщення було повністю звільнене, то вказана додаткова угода не набрала чинності, та відповідно, не була укладена.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Тобто, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

В той же час, позивачем за зустрічним позовом не надано суду належних доказів на підтвердження власних доводів щодо удаваності укладених між сторонами договорів оренди.

Так суд зазначає, що з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що між сторонами було укладено договір оренди нерухомого майна, а також договір оренди обладнання, факт передачі відповідного майна та обладнання, що відповідає умовам укладених договорів, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема актами приймання передачі. Укладені між сторонами договори спрямовані на реальне настання правових наслідків. Також, як вбачається із матеріалів справи, воля сторін при укладенні спірних договорів оренди нерухомого майна та обладнання спрямована на настання реальних наслідків, що виникають при укладенні такого виду правочинів. Крім того, матеріалами справи підтверджується, що Товариством з обмеженою відповідальністю Монте Крісто частково виконувались взяті на себе зобов'язання за спірними договорами, в частині сплати орендних платежів.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що у спірних Договорі оренди майна, що належить до державної власності №1544157 від 19.05.2015 та Договорі оренди обладнання №1544155 від 19.05.2015 відсутні ознаки удаваності, а відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Монте Крісто задоволенню не підлягають.

Також суд зазначає, що всі інші доводи, пояснення та міркування сторін судом розглянуті, проте не прийняті до уваги як такі, що не впливають на вирішення даного спору по суті.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин а також на підтвердження власних доводів, викладених у зустрічному позові.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання до суду первісного позову покладаються на відповідача в повному обсязі.

Також, витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову покладаються на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю Монте Крісто .

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129 ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

Розірвати Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1544157 від 19.05.2015 та Договір оренди обладнання №1544155 від 14.05.2015 укладені між Університетом державної фіскальної служби України (08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Університетська, буд. 31; ідентифікаційний код 40233365) та Товариством з обмеженою відповідальністю Монте Крісто (02068, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 4; ідентифікаційний код 31837831).

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Монте Крісто (02068, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 4; ідентифікаційний код 31837831) повернути на користь Університету державної фіскальної служби України (08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Університетська, буд. 31; ідентифікаційний код 40233365) отримане за договорами оренди майно по акту приймання-передачі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Монте Крісто (02068, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 4; ідентифікаційний код 31837831) на користь Університету державної фіскальної служби України (08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Університетська, буд. 31; ідентифікаційний код 40233365) 766470 (сімсот шістдесят шість тисяч чотириста сімдесят) грн. 13 коп. заборгованості, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 16297 (одна тисяча шістсот) грн. 05 коп.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 03.10.2018

Суддя Я.В. Маринченко