Рішення

від 21.09.2018 по справі 924/515/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" вересня 2018 р. Справа № 924/515/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., за участю секретаря судового засідання Желіхівської О.О. розглянувши матеріали справи

за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерства аграрної політики та продовольства України м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, м. Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно - вишукувальний інститут "Хмельницькагропроект" м. Хмельницький

про витребування майна з чужого незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишу кувальний інститут "Хмельницькагропроект" на користь держави в особі уповноваженого органу Міністерства аграрної політики та продовольства України об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 1924,1 кв.м., що розташований Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Героїв Майдану, 54, балансовою вартістю 299000 гривень

Представники сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю від 06.07.18р.

за участю ОСОБА_2 прокурора відділу прокуратури Хмельницької області, службове посвідчення №047701 від 21.08.17р.

ОСОБА_3, службове посвідчення №043404 від 07.06.16;

третьої особи: ОСОБА_4 довіреність № 2000 від 02.03.16р.

Рішення приймається 21.09.2018р. після оголошення перерви в судовому засіданні 12.09.2018р.

У судовому засіданні згідно з ст.240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

15.06.2018р. до суду надійшла позовна заява заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерства аграрної політики та продовольства України м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно - вишукувальний інститут "Хмельницькагропроект" м. Хмельницький про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2018р. зазначена позовна заява передана для розгляду судді Мусі М.Є.

19.06.2018р. ухвалою господарського суду відкрито провадження у справі № 924/515/18 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження. Підготовче засідання призначено на 19.07.2018 р.

19.07.2018р. ухвалою господарського суду підготовче засідання відкладено на 6 серпня 2018 року. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна по Хмельницькій області (м. Хмельницький, вул. Соборна, 75).

В підготовчому засіданні 06.08.18р. оголошено перерву до 14год. 30хв. 16.08.18р.

16.08.2018р. ухвалою господарського суду продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Підготовче засідання відкладено на "27" серпня 2018 р.

27.08.2018р. ухвалою господарського суду закрито підготовче провадження у справі №924/515/18. Призначено справу №924/515/18 до судового розгляду по суті на 12 вересня 2018 року.

В судовому засіданні 12.09.2018р. оголошено перерву до 21.09.2018р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Заступник прокурора звернувся із позовом до суду про витребування майна з чужого незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальний інститут "Хмельницькагропроект" на користь держави в особі уповноваженого органу Міністерства аграрної політики та продовольства України об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 1924,1 кв.м., що розташований Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Героїв Майдану, 54, балансовою вартістю 299000 гривень.

В обґрунтування позову посилається на те, що на підставі нотаріально посвідченого договору про поділ в натурі нерухомого майна, укладеного між Міністерством аграрної політики та продовольства України та об'єднанням "УкрНДІагропроектом" від 11.03.2010, державі в особі Міністерства аграрної політики України належить право власності на 1924,1 кв. метра нежитлових приміщень інженерно-лабораторного корпусу з прибудовою загальною площею 5682,9 кв. метра, які розташовані за адресою: м. Хмельницький, вул. Театральна (на даний час вул. ОСОБА_5), 54.

У подальшому, заступником ОСОБА_6 аграрної політики та продовольства України ОСОБА_7 та директором Державно-кооперативного проектно - вишукувального інституту "Хмельницькагропроект" ОСОБА_8, за відсутності передбачених законом підстав 10.02.2014 підписано акт приймання - передавання вказаного державного нерухомого майна до статутного капіталу Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Хмельницькагропроект", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний інститут "Хмельницькагропроект".

Крім того, зазначає, що на підставі заяви ДКПВІ "Хмельницькагропроект" від 20.03.2014 та доданих до неї документів, у тому числі зазначеного акту приймання-передавання майна від 10.02.2014, 08.04.2014 проведено державну реєстрацію за ДКПВІ "Хмельницькагропроект" права власності на нежитлове приміщення загальною площею 5682,9 кв.м., у тому числі на належне державі приміщення площею 1924,1 кв.м. та видано свідоцтво про право власності ДКПВІ "Хмельницькагропроект" № 20164843 на нежитлове приміщення загальною площею 5682,9 кв.м. В результаті вказаних дій, відповідач незаконно заволодів зазначеним державним нерухомим майном, а держава в особі позивача не набула жодних активів. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.06.2018, на даний час, право власності на Об'єкт площею 1924,1 кв.м., у складі нежитлового приміщення загальною площею 5682,9 кв.м., зареєстровано за відповідачем ТОВ "Інститут Хмельницькагропроект", яке здійснює щодо нього всі правомочності власника.

Звертає увагу суду на те, що відповідач заволодів зазначеним державним нерухомим майном незаконно, а тому Об'єкт підлягає витребуванню та поверненню державі в особі позивача, з наступних підстав. Зокрема, відчуження Об'єкту здійснено всупереч визначеному законом порядку, не уповноваженою власником особою та за відсутності волі власника.

Посилаючись на положення п. 6 Постанови Кабінету ОСОБА_6 України № 803 від 06.06.2007 року (Порядок відчуження об'єктів державної власності) наголошує на тому, що відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами. Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна України. Окрім того, п. 4 Порядку визначає, що відчуження майна здійснюється виключно шляхом його продажу.

Таким чином, на думку позивача, відчуження державного майна, а відтак і здійснення державної реєстрації прав на нього за ДКПВІ "Хмельницькагропроект", могло відбутись виключно за додержання наступних умов: прийняття Фондом державного майна України рішення про передачу до статутного капіталу господарської організації об'єктів державної власності за погодженням Мінагрополітики чи продажу державного майна за умови надання ФДМУ дозволу (погодження) на відчуження (шляхом видачі відповідних наказів Міністерством та Фондом); проведення експертної оцінки майна.

Стверджує, що Міністерство аграрної політики та продовольства України погодження на відчуження вказаного нерухомого майна не надавало, а відтак і не зверталось за відповідною згодою до Фонду державного майна України (лист Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30.03.2016 № 37-27-4-15/4602), експертна оцінка визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства не проводилась, вказаний об'єкт державного майна внесено до статутного капіталу Інституту не за ринковою вартістю, а за балансовою вартістю - 299000 гривень.

Також стверджує, що об'єкт не входив до статутного капіталу, а лише перебував у ДКПВІ "Хмельницькагропроект" на відповідальному зберіганні. Тому жодної необхідності вносити нерухоме майно держави до статутного капіталу ДКПВІ "Хмельницькагроироект" у Міністерства аграрної політики та продовольства України з метою набуття державою у статутному капіталі ДКПВІ частки у зазначеному розмірі, не було. Як до, так і після підписання акту приймання-передавання щодо внесення Об'єкту до статутного капіталу ДКПВІ, державна частка у цьому статутному капіталі ДКПВІ залишалась незмінною на рівні - 34%, що підтверджується статутами ДКПВІ, державну реєстрацію яких проведено 21.10.2013, 19.03.2014, 30.04.2014. Передача зазначеного Об'єкту до статутного капіталу ДКПВІ не призвела до збільшення частки держави. Фактично відбулося безоплатне відчуження державного майна.

Міністерству аграрної політики та продовольства України, як власнику та органу управління вказаним державним майном, про факт первинного порушення інтересів держави, саме внаслідок підписання, без відповідного розпорядчого акту Міністерства щодо надання згоди на відчуження спірного майна, акту приймання-передавання майна до Статутного капіталу ДКПВІ "Хмельницькагропроект" заступником ОСОБА_6 ОСОБА_7, який 12.03.2014 вже був звільнений з займаної посади, відомо не було, оскільки акт приймання-передавання майна до статутного капіталу ДКПВІ "Хмельницькагропроект" від 14.02.2014 на адресу Мінагрополітики не надходив. Відповідно до листа Мінагрополітики України №37-27-4-5/4602 від 30.06.2016, адресованого Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Хмельницькій області, Мінагрополітики України станом на 30.03.2016 було переконане, що володіє частиною будівлі у розмірі 34/100 часток (1924,1 кв.м.) і погоджень на відчуження вказаної державної частки не надавало. Про виявлені порушення Мінагрополітики України стало відомо лише після відповідного звернення прокуратури області. Прокурору про порушення вимог законодавства при відчуженні цього об'єкта стало відомо за результатами проведеного у 2017 році вивчення законності йоговідчуження. Тому причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду, на думку заступника прокурора, є поважними.

У відзиві на позов від 09.07.2018р. відповідач проти позовних вимог заперечує. Щодо правових підстав набуття інститутом права власності на спірне приміщення зазначає, що Інститут був створений ще у 1986 році на основі ліквідаційних балансів філій (Хмельницький філіал "УкрНДІгіпролісгосп", Хмельницький філіал "Укрколгосппроект" та Хмельницький філіал "Укрсільгосппроект"). Статутний капітал Інституту до 05 вересня 2014 року був розподілений наступним чином: 34% державна частка; 66% недержавна частка. Рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі №2/1078-А від 31.03.2006 року за Інститутом було визнано право власності на приміщення інженерно-лабораторного корпусу з прибудовою по вул. Театральна, 54 у м. Хмельницькому.

11.03.2010 року між; учасниками Інституту - Міністерством аграрної політики України та Українським державно-кооперативним проектно-вишукувальним і науково-дослідним об'єднанням "УкрНДІагропроект", було укладено Договір про поділ в натурі нерухомого майна від 11.03.2010 року, згідно якого був здійснений поділ майна в натурі, а саме: приміщення інженерно-лабораторного корпусу з прибудовою, загальною площею 5682,9 кв.м., що розташоване під номером 54 по вул. Театральній в місті Хмельницькому. Поділ був здійснений між учасниками в частках відповідно до статуту інституту, а саме: 1924,1 кв.м. виділено Міністерству аграрної політики України, що відповідало 34/100 частці; 3758,8 кв.м. виділено Об'єднанню УкрНДІагропроект, що відповідало 66/ 100 частці.

Після поділу майна в натурі частки учасників у статутному капіталі Інституту залишились незмінними: 34% у статутному капіталі Інституту належало державі в особі Міністерства аграрної політики України, 66% у статутному капіталі Інституту належно Об'єднанню УкрНДІагропроект. З метою подальшої участі в Інституті із збереженням частки у статутному капіталі інституту, Об'єднання УкрНДІагропроект передало по Акту приймання-передачі майно у статутний капітал Інституту, а саме: виділене в натурі по Договору від 11.03.2010 року майно - 3758,8 кв.м. приміщення інженерно-лабораторного корпусу з прибудовою, що розташоване за номером 54 по вул. Театральній в місті Хмельницькому. Таким чином, Об'єднанням УкрНДІагропроект було здійснено всі необхідні дії щодо юридичного оформлення переходу внеску (у вигляді нерухомого майна) до статутного капіталу Інституту.

При цьому, Міністерством аграрної політики України, якому належала частка у статутному капіталі Інституту у розмірі 34%, відповідних правових дій щодо внесення свого майнового вкладу проведено не було.

З огляду на те, що статутний капітал Інституту з часу свого формування залишався незмінним, а нерухоме майно, що лягло в основу формування капіталу постійно обліковувалось на балансі Інституту, на загальних зборах учасників Інституту, що відбулись 20 грудня 2013 року у м. Хмельницькому, було прийнято рішення рекомендувати Міністерству аграрної політики та продовольства України привести у відповідність свій правовий статус учасника Інституту, шляхом оформлення акта приймання-передавання майна, як відповідного внеску до статутного капіталу Інституту, що відповідатиме державній частці, яка визначена в статутному капіталі Інституту в розмірі 34%.

Після проведення зборів 20 грудня 2013 року та прийняття рішень по питаннях порядку денного, на прохання Мінагрополітики, викладеного в листі №37-27-4-13/24877 від 04.12.2013 року, копію Протоколу № 4 позачергових загальних зборів учасників Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Хмельницькагропроект" від 20.12.2013 року було надіслано Міністерству аграрної політики та продовольства України.

На виконання рекомендацій, викладених у Рішенні загальних зборів учасників Інституту, оформленого Протоколом № 4 від 20.12.2013 року, між Міністерством аграрної політики та продовольства України в особі Заступника ОСОБА_6 ОСОБА_7 та Державно - кооперативним проектно-вишукувальним інститутом "Хмельницькагропроект" в особі директора ОСОБА_8 було укладено Акт приймання-передавання майна до статутного капіталу Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Хмельницькагропроект" від 10.02.2014 року. За вказаним актом Міністерство аграрної політики та продовольства України передало (фактично, повернуло), а Державно-кооперативний проектно - вишукувальний інститут "Хмельницькагропроект" прийняв до статутного капіталу Інституту об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення інженерно-лабораторного корпусу загальною площею 1924,1 кв.м., розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. Театральна, 54. Внаслідок такої передачі нерухомого майна у статутний капітал Інституту, Мінагрополітики набуло у власність та сформувало свою частку у статутному капіталі Інституту у розмірі 34%.

Щодо оплатності передачі Приміщення у статутний капітал відповідач зазначає, що після передачі Мінагрополітики нерухомого майна у статутний капітал Інституту, 24.04.2014 року відбулися позачергові загальні збори учасників Інституту, на яких учасниками було затверджено нову редакцію статуту. Пунктом 5.4. нової редакції статуту Інституту було передбачено, що частка держави в особі Мінагрополітики становить 299000,00 грн., що складає 34%, і вноситься шляхом внесення Мінагрополітики в статутний капітал Інституту нежитлового приміщення інженерно-лабораторного корпусу загальною площею 1924,1 кв.м., розташованого за адресою: 29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Театральна, 54, про що Позивачу також було відомо.

Щодо пропуску строку позовної давності зазначає, що Інститут постійно комунікував із Мінагрополітики, яке було учасником Інституту. Для участі у всіх чергових, позачергових загальних зборах учасників Інституту, Мінагрополітики завжди повідомлялось в письмовому вигляді про місце, дату та час проведення зборів. Проте, своїми листами Міністерство просило Інститут проводити збори за відсутності представника Мінагрополітики без жодних заперечень щодо прийняття рішень по питаннях порядку денного. Не виключенням були і позачергові загальні збори учасників Інституту, що відбулись 20 грудня 2013 року у м. Хмельницькому та 24.04.2014 року. Зважаючи на викладене, також відповідачем 13.07.2018р. подано заяву про застосування строку позовної давності у справі № 924/515/18.

У відповіді на відзив від 03.08.2018р. прокурор зазначає, що Міністерство аграрної політики та продовольства України погодження на відчуження вказаного нерухомого майна не надавало, а відтак і не зверталось за відповідною згодою до Фонду державного майна України (лист Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30.03.2016 № 37-27-4-15/4602), експертна оцінка визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, враховуючи те, що до товариства вноситься майно з державною часткою, не проводилась. Стверджує, що об'єкт вибув з власності держави з порушенням вимог чинного законодавства та всупереч волі власника - держави в особі уповноваженого на те органу, за відсутності укладеного у встановленій законодавством формі правочину, шляхом внесення як частки до статутного капіталу Інституту, особою - заступником ОСОБА_6 аграрної політики та продовольства України ОСОБА_7, який не мав права одноосібно без прийняття відповідного розпорядчого акту Міністерства аграрної політики та продовольства України про відчуження вказаного майна, погодження ФДМУ, відчужувати спірне майно шляхом підписання акту приймання-передавання Об'єкту до статутного капіталу ДКПВІ "Хмельницькагропроект", оскільки у нього також був відсутній обсяг правової дієздатності у розумінні ст. 319 ЦК України.

Звертає увагу суду на те, що як випливає з договору про поділ майна від 11.03.2010р., державне майно не входило до статутного капіталу відповідача, а лише перебувало на відповідальному зберіганні і жодної необхідності вносити його до статутного капіталу товариства з метою набуття державою частки 34 % у статутному капіталі в Мінагрополітики не було.

У запереченнях від 16.08.2018р. відповідач зазначає щодо відсутності підстав застосування "Порядку відчуження об'єктів державної власності", затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_6 України № 803 від 06.06.2007 року до спірних правовідносин, оскільки Порядок стосується випадків саме продажу об'єктів державної власності, а не передачі об'єктів державної власності у статутний капітал.

Щодо пропуску строку позовної давності наголошує на тому, що оскільки вимоги Заступника прокурора Хмельницької області є похідними від вимог Міністерства, права та інтереси якого він захищає, то і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізналось або могло дізнатись саме Міністерство, а не Заступник прокурора Хмельницької області. При цьому, міністерство, як суб'єкт управління майном, не лише мало можливість, але і прямий обов'язок контролювати майно Держави. Право власності на інженерно-лабораторний корпус, що включає 1924,1 кв.м., які є предметом спору, було зареєстровано за Інститутом ще 08 квітня 2014 року. Більше того, інформація про реєстрацію права власності на спірне майно за Інститутом міститься в загальнодоступному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У поясненнях від 06.08.2018р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області зазначає, що відповідно до Законів України "Про Фонд державного майна України" та "Про управління об'єктами державної власності", регіональне відділення ФДМУ по Хмельницькій області виступає співзасновником новоствореного ТОВ "Проектно-вишукувальний інститут "Хмельницькагропроект" з боку держави з часткою в статутному капіталі товариства - 16% (відповідно до протоколу позачергових загальних зборів від 24.07.2017 року).

Стверджує, що відповідно до Акту робочої групи від 15.11.2001 року з визначення частки держави в майні інституту "Хмельницькагропроект", частка держави в майні інституту "Хмельницькагропроект" становила 34% , що згідно з Договором про поділ в натурі нерухомого майна відповідало 1924, 1 кв.м. - власність держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в приміщенні інженерно - лабораторного корпусу з прибудовою загальною площею 5682,9 кв.м., в м. Хмельницькому по вул. Театральній (ОСОБА_5), 54)). Відповідно до Протоколу позачергових загальних зборів учасників Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Хмельницькагропроект" за рахунок внесення додаткових коштів на поповнення статутного капіталу товариства з боку учасників Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Хмельницькагропроект", здійснено перерозподіл часток учасників таким чином: учасник №1 - Міністерство аграрної політики та продовольства України - частка держави в статутному капіталі товариства становить 299 000, 00 грн., що становить 16 % загального розміру статутного капіталу товариства; учасник №2 - ТОВ "АКСІОМА ОСОБА_9" - 1 569 750, 00 грн. ; що становить 84 % загального розміру статутного капіталу товариства; На момент передачі майна (частини приміщення інженерно - лабораторного корпусу з прибудовою площею 1924,1 кв.м.), а саме в лютому 2014 року, від Міністерства аграрної політики та продовольства України до статутного капіталу Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Хмельницькагропроект", вищевказане майно в управлінні регіональне відділення ФДМУ по Хмельницькій області не перебувало.

Регіональне відділення повідомляє, що наказом Фонду державного майна України від 27.03.2018 № 447 до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році, включено об'єкт державної власності - державну частку (16 %) в статутному капіталі ТОВ "Проектно-вишукувальний інститут "Хмельницькагропроект". Наказом Регіонального відділення ФДМУ по Хмельницькій області від 24.04.2018 № 231 прийнято рішення про приватизацію вказаного об'єкта державної власності.

Представники прокуратури в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує з підстав його необґрунтованості.

Представник третьої особи у судовому засіданні наголосив на тому, що у 2018р. до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році, включено об'єкт державної власності - державну частку (16 %) в статутному капіталі ТОВ "Проектно-вишукувальний інститут "Хмельницькагропроект".

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як встановлено постановою господарського суду Хмельницької області від 31.03.2006р. по справі №2/1078-А та вбачається із матеріалів справи Хмельницький кооперативно-державний проектно-вишукувальний інститут "Хмельницькагропроект" був утворений, на виконання ряду постанов Ради ОСОБА_6 СРСР і УРСР, зокрема постанови Ради ОСОБА_6 УРСР від 27.12.1985р. №463 "Про структуру, чисельність і умови праці працівників органів управління системи Держагропрому УРСР", за наказом Державного агропромислового комітету УРСР від 11.04.1986р. №139 "Про удосконалення управління проектно-вишукувальними організаціями Держагропрому УРСР", на базі ліквідованих філій інститутів "УкрНДІгіпросільгосп" (державна власність), "Укрколгосппроект" (кооперативна власність) і "Укрсільгосптехпроект" (державна власність).

При заснуванні інституту, на основі ліквідаційних балансів філій на 01.07.1986р. було сформовано статутний фонд кооперативно-державного інституту, який розподілено таким чином: 34% - належало державі і 66% - недержавним засновникам. Зазначене підтверджується копією акту від 15.11.2001р. робочої групи з визначення частки держави в майні інституту „Хмельницькагропроект" об'єднання "УкрНДІагропроект", створеного за участю недержавних суб'єктів господарювання, який затверджений начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області.

Згідно статуту зареєстрованого Хмельницьким міськвиконкомом 19.12.1991р. (реєстраційним №303-Н), перереєстрованого 06.10.1998р. (реєстраційний №2237) державно-кооперативний проектно-вишукувальний інститут "Хмельницькагропроект" заснований на державній і кооперативній власності.

До преамбули статуту інституту 20.12.2005р. (реєстраційний 16731050001001302) зареєстровано зміни, згідно яких державно-кооперативний проектно-вишукувальний інститут "Хмельницькагропроект" заснований на державній у розмірі 34% і кооперативній у розмірі 66% власності і входить до складу об'єднання "УкрНДІагропроект", що підпорядкований Міністерству аграрної політики України.

Відповідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО №248472, місцезнаходженням (юридичною адресою) державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Хмельницькагропроект" є вул. Театральна, 54 у м. Хмельницькому, і при реєстрації присвоєно ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України за номером 03579220.

Актом від 27.12.1974р державної комісії, призначеної наказом Міністерства сільського господарства УРСР від 19.12.1974р., прийнято в експлуатацію інженерно-лабораторний корпус Хмельницької філії інституту "Укргіпросільгосп" і Хмельницької філії інституту "Укрземпроект" в м. Хмельницькому по вул. Леніна, 54, (в подальшому вулиця Леніна була перейменована у вулицю Театральна).

Актом від 30.03.1992р. державної комісії, призначеної наказом республіканського кооперативно-державного проектно-вишукувального і науково-дослідницького об'єднання УкрНДІагропроект" №130 від 12.08.1991р., прийнято в експлуатацію прибудову до інженерно-лабораторного корпусу інституту "Хмельницькагропроект".

31 березня 2006 Господарським судом Хмельницької області було прийнято Постанову по справі № 2/1078-А, якою визнано за Інститутом право власності на приміщення інженерно-лабораторного корпусу з прибудовою по вул. Театральній, 54 у м. Хмельницькому.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області роз'яснено, що приміщення інженерно-лабораторного корпусу, з прибудовою, державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Хмельницькагропроект", розташоване по вул. Театральна, 54 у м. Хмельницькому, підлягає реєстрації на праві спільної часткової власності за Міністерством аграрної політики України, ідентифікаційний код 00011050 (державна власність) та Українським державно-кооперативним проектно-вишукувальним і науково-дослідним об'єднанням „УкрНДІагропроект", ідентифікаційний код 00726783 (приватна власність), в частках відповідно статуту.

Як вбачається із протоколу № 2 від 23.06.2006 року Загальними зборами учасників Інституту було прийнято рішення створити статутний фонд Інституту за рахунок передачі учасниками нерухомого майна у розмірі балансової вартості, яке перебуває на балансі Інституту станом на 01 червня 2006 року в розмірі 880 тис. грн. та затверджено частки учасників у статутному фонді Інституту: Міністерство аграрної політики України - 34%, що становить 299 тис. грн.; Об'єднання УкрНДІагропроект - 66%, що становить 581 тис. грн.

11 березня 2010 року між Об'єднанням УкрНДІагропроект та Міністерством аграрної політики України було укладено Договір про поділ в натурі нерухомого майна, згідно якого було здійснено поділ в натурі нерухомого майна, а саме приміщення інженерно лабораторного корпусу з прибудовою площею 5 682,9 кв.м.: Об'єднання Укрндіагропроект отримало 3758,8 кв.м., а Міністерство аграрної політики України - 1 924,1 кв.м. Сторони володіють будівлею у наступних частках - 34/100 Міністерство аграрної політики України та 66/100 Об'єднання УкрНДІагропроект.

Актом робочої групи з визначення частки держави в майні інституту "Хмельницькагропроект" об'єднання "УкрНДІагропроект" від 15.11.2001 статутний фонд інституту розподіляється наступним чином: 34% - належить державі, 66% - належить недержавним засновникам.

10.02.2014р. складено між Міністерством аграрної політики України та Державно-кооперативним проектно-вишукувальним інститутом "Хмельницькагропроект" акт приймання - передавання нерухомого майна (нежтилового приміщення інженерно-лабораторного корпусу загальною площею 1924,1 кв.м. за адресою м. Хмельницький, вул. Театральна, 54) до статутного капіталу Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Хмельницькагропроект".

На підставі заяви ДКПВІ "Хмельницькагропроект" 08.04.2014 проведено державну реєстрацію за ДКПВІ "Хмельницькагропроект" права власності на нежитлове приміщення загальною площею 5682,9 кв.м., Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.06.2018, право власності на Об'єкт площею 1924,1 кв.м., у складі нежитлового приміщення загальною площею 5682,9 кв.м., зареєстровано за ТОВ Інститут Хмельницькагропроект".

Також у матеріали справи позивачем надано копії: витягу з Державного реєстру правочинів, свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.12.2012р., витягу про державну реєстрацію прав №36750757 від 15.12.2012, листа Міністерства аграрної політики та продовольства України від 04.12.2013, протоколу реєстрації учасників (їх представників) для участі в загальних зборах учасників ДКПВІ "Хмельницькагропроект" від 20 грудня 2013р., протоколу №4 позачергових загальних зборів учасників ДКПВІ "Хмельницькагропроект" від 20.12.2013р., картки прийому заяви №11783994, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №12239402 від 07.04.2014, листа Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30.03.2016 , протоколу №03/03/17 позачергових загальних зборів учасників; протоколу №24/07/17 позачергових загальних зборів учасників ДКПВІ "Хмельницькагропроект"; інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, листа Міністерства аграрної політики та продовольства України №37-27-15/22914 від 13.10.2017р.; листа Міністерства аграрної політики та продовольства України від 08.12.2017р., листа регіонального відділення ФДМУ по Хмельницькій області від 09.11.2017р., витягу зі Статуту Державно-кооперативного проектно-вишукувального Інституту, зміни до Статуту Державно-кооперативного проектно-вишукувального Інституту "Хмельницькагропроект" від 2005 року, витягу зі Статуту Державно-кооперативного проектно - вишукувального Інституту "Хмельницькагропроект", державну реєстрацію якого проведено 17.08.2006р.; витягу зі Статуту Державно-кооперативного проектно - вишукувального Інституту "Хмельницькагропроект", державну реєстрацію якого проведено 20.11.2012р.; змін та доповнень до Статуту Інституту "Хмельницькагропроект".

Враховуючи порушеним право позивача, заступник прокурора звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Частиною 1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п.1 ст.16 Цивільного кодексу України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним же зі способів захисту цивільного права в силу ст.16 Цивільного кодексу України є визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною 4 статті 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

В силу ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини пов'язані із власністю, до них застосовуються міжнародні-правові акти, положення Конституції України, норми кодексів та інших законодавчих актів України, правові висновки міжнародних судових інстанцій та Верховного суду України, спрямовані на захист права власності.

Стаття 9 Конституції України визначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість застосування при вирішенні спорів міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі колізії, саме норми міжнародного договору України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, мають пріоритет над відповідними нормами законодавства України.

У листопаді 1950 року була прийнята Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), яка згодом була доповнена відповідними приписами щодо захисту прав на майно, а саме, - стаття 1 "Захист власності" Першого протоколу (надалі - Перший протокол), який був підписаний у березні 1952 року

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Україна ратифікувала Конвенцію 17.07.1997 року (Законом України №475/97-ВР, із заявами та застереженнями) і вона набула чинності для України 11.09.1997 року. Таким чином, Конвенція, поряд із іншими нормативно-правовими актами, є частиною українського законодавства й її приписи та гарантії, як норми прямої дії, відіграють істотну роль у національному праві, зокрема, при вирішення спорів різноманітного характеру.

Також, ст. 1 Закону України №475/97-ВР в Україні було визнано обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно ж до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (від 23.02.2006 року) національні суди повинні застосовувати при розгляді справ як джерело права не лише Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а й практику Європейського суду з прав людини.

За своїм змістом ст. 1 Першого протоколу Конвенції гарантує право на мирне володіння майном і обумовлює випадки втручання у таке право мирного володіння майном.

Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес» АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Аналогічні приписи щодо захисту права власності містить і національне законодавство України.

Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конституція України також закріплює обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтями 317, 321 Цивільного кодексу України до прав власника віднесено право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, жодна інша особа, окрім власника, не наділена правомочностями (володіння, користування, розпорядження) щодо об'єкта права власності.

При цьому, під розпорядженням майном слід розуміти можливість власника (особисто або через уповноважену ним особу) самостійно на власний розсуд визначати подальшу юридичну та фактичну долю належного йому на праві власності майна. Тобто виключно власнику належить право вчинення правочинів, предметом яких є належне йому на праві власності майно.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як встановлено постановою господарського суду Хмельницької області від 31.03.2006р. по справі № 2/1078-А Хмельницький кооперативно-державний проектно-вишукувальний інститут "Хмельницькагропроект" був утворений, на виконання ряду постанов Ради ОСОБА_6 СРСР і УРСР, зокрема постанови Ради ОСОБА_6 УРСР від 27.12.1985р. №463 "Про структуру, чисельність і умови праці працівників органів управління системи Держагропрому УРСР", за наказом Державного агропромислового комітету УРСР від 11.04.1986р. №139 "Про удосконалення управління проектно-вишукувальними організаціями Держагропрому УРСР", на базі ліквідованих філій інститутів "УкрНДІгіпросільгосп" (державна власність), "Укрколгосппроект" (кооперативна власність) і "Укрсільгосптехпроект" (державна власність).

При заснуванні інституту, на основі ліквідаційних балансів філій на 01.07.1986р. було сформовано статутний фонд кооперативно-державного інституту, який розподілено таким чином: 34% - належало державі і 66% - недержавним засновникам. Зазначене підтверджується копією акту від 15.11.2001р. робочої групи з визначення частки держави в майні інституту "Хмельницькагропроект" об'єднання "УкрНДІагропроект", створеного за участю недержавних суб'єктів господарювання, який затверджений начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області.

До преамбули статуту інституту 20.12.2005р. (реєстраційний 16731050001001302) зареєстровано зміни, згідно яких державно-кооперативний проектно-вишукувальний інститут "Хмельницькагропроект" заснований на державній у розмірі 34% і кооперативній у розмірі 66% власності і входить до складу об'єднання "УкрНДІагропроект", що підпорядкований Міністерству аграрної політики України.

31 березня 2006 Господарським судом Хмельницької області було прийнято Постанову по справі №2/1078-А, якою визнано за Інститутом право власності на приміщення інженерно-лабораторного корпусу з прибудовою по вул. Театральній, 54 у м. Хмельницькому. Ухвалою господарського суду Хмельницької області роз'яснено, що приміщення інженерно-лабораторного корпусу, з прибудовою, державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Хмельницькагропроект", розташоване по вул. Театральна, 54 у м. Хмельницькому, підлягає реєстрації на праві спільної часткової власності за Міністерством аграрної політики України, ідентифікаційний код 00011050 (державна власність) та Українським державно-кооперативним проектно-вишукувальним і науково-дослідним об'єднанням „УкрНДІагропроект", ідентифікаційний код 00726783 (приватна власність), в частках відповідно статуту.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Згідно з преамбулою та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини та згідно з рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є джерелом права.

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18), згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Тому судове рішення у справі № 2/1078-А не може бути поставлене під сумнів, а прийняте рішення не може йому суперечити, обставини, встановлені у рішення № 2/1078-А, не потребують доказування.

Звертаючись із позовом у даній справі, прокурор вказує що на підставі нотаріально посвідченого договору про поділ в натурі нерухомого майна, укладеного між Міністерством аграрної політики та продовольства України та об'єднанням "УкрНДІагропроектом" від 11.03.2010р., державі в особі Міністерства аграрної політики України належить право власності на 1924,1 кв. метра нежитлових приміщень інженерно-лабораторного корпусу з прибудовою загальною площею 5682,9 кв. метра, які розташовані за адресою: м. Хмельницький, вул. Театральна (на даний час вул. ОСОБА_5), 54.

У відповідності до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача тощо.

Так, зазначені у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття його з володіння, наявність спірного майна у незаконному володінні відповідача на час звернення з позовом до суду.

З вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння за правилами як ст. 387 так і ст. 388 ЦК України, може звертатися лише особа, яка є власником майна, чи належним його володільцем, відтак до кола предмету доказування в даному випадку входить доведення належності позивачу на праві власності або володінні, за законом чи договором, спірного нерухомого майна.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2018р. у справі №916/3727/15 зазначає, що зі змісту вказаних нормативних приписів вбачається, що лише і виключно власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися вказаним майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Окрім того, витребування майна із чужого незаконного володіння передбачено ст.16, 387 Цивільного кодексу України виключно як форма захисту права власності, а не як окреме оборотоздатне майнове право.

Відповідно до п.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV право власності підлягає державній реєстрації.

Як зазначає Верховний Суд у Постанові від 21.08.2018р. у справі №902/1722/14, виходячи з аналізу статей 387, 388 ЦК України, власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності шляхом витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Предмет доказування у справах за таким позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то факти, що підтверджують його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Власник вправі витребувати своє майно від особи, в якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності в позивача суб'єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на зазначене майно.

В той же час Договором про поділ в натурі нерухомого майна від 11.03.2010р., право власності на спірне майно (нежитлове приміщення загальною площею 1924,1 кв.м., що розташоване у м. Хмельницький, вул. Героїв Майдану, 54) не відчужувалось та відповідачем не набувалось, предметом даного договору між Об'єднанням УкрНДІагропроект та Міністерством аграрної політики України був поділ в натурі нерухомого майна, а саме приміщення інженерно лабораторного корпусу з прибудовою площею 5 682,9 кв.м.: Об'єднання УкрНДІагропроект отримало 3758,8 кв.м., а Міністерство аграрної політики України - 1 924,1 кв.м. Сторони володіють будівлею у наступних частках - 34/100 Міністерство аграрної політики України та 66/100 Об'єднання Укрндіагропроект.

Таким чином, прокурором та позивачем не доведено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно - вишукувальний інститут "Хмельницькагропроект" незаконно, без відповідної правової підстави заволодів об'єктом нерухомого майна - нежитловим приміщенням загальною площею 1924,1 кв.м., що розташований: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Героїв Майдану, 54, балансовою вартістю 299000 гривень. Як зазначалось вище, 31 березня 2006 Господарським судом Хмельницької області було прийнято Постанову по справі № 2/1078-А, якою визнано за Інститутом право власності на приміщення інженерно-лабораторного корпусу з прибудовою по вул. Театральній, 54 у м. Хмельницькому. Ухвалою господарського суду Хмельницької області роз'яснено, що приміщення інженерно-лабораторного корпусу, з прибудовою, державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Хмельницькагропроект", розташоване по вул. Театральна, 54 у м. Хмельницькому, підлягає реєстрації на праві спільної часткової власності за Міністерством аграрної політики України, ідентифікаційний код 00011050 (державна власність) та Українським державно-кооперативним проектно-вишукувальним і науково-дослідним об'єднанням „УкрНДІагропроект", ідентифікаційний код 00726783 (приватна власність), в частках відповідно статуту - Міністерство аграрної політики України - 34%, об'єднання Укрндіагропроект - 66%, що також підтверджується актом від 15.11.2001р. робочої групи з визначення частки держави в майні інституту "Хмельницькагропроект" об'єднання „УкрНДІагропроект", створеного за участю недержавних суб'єктів господарювання, який затверджений начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, статутом інституту 20.12.2005р., договором про поділ в натурі нерухомого майна від 11.03.2010р. тощо та не заперечується сторонами.

Судом також звертається увага на те, що під час розгляду вимог про витребування майна у його набувача мають бути враховані всі умови, передбачені ст.388 ЦК (постанова ВС від 06.12.2010р., справа №3-1398 гс 11).

Об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилася, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов'язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень гл.83 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в Узагальненні ВСУ "Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ"). При цьому ані прокурором, ані позивачем не надано належних та допустимих доказів із зазначенням технічної характеристики спірної частини нерухомого майна (загальною площею 1924,1 кв.м. (що розташоване Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Героїв Майдану, 54): відомості про розміри, площі та поверховості приміщення, дата будівлі і відомості про капітальний ремонт приміщення, інформація про характеристики фундаменту і покрівлі, окремі плани по поверхах будівлі, відомість по інших приміщеннях, дані про число кімнат, загальну площу приміщення, інвентарної вартості приміщення тощо. Натомість, відповідно до пояснень третьої особи, наказом Фонду державного майна України від 27.03.2018 № 447 до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році, включено об'єкт державної власності - державну частку (16 %) в статутному капіталі ТОВ "Проектно-вишукувальний інститут "Хмельницькагропроект". Наказом Регіонального відділення ФДМУ по Хмельницькій області від 24.04.2018 № 231 прийнято рішення про приватизацію вказаного об'єкта державної власності.

Також прокурором не доведено належними та допустимими доказами те, що спірне майно - загальною площею 1924,1 кв.м. (виділене саме на підставі договору про поділ в натурі нерухомого майна від 11.03.2010р. із відповідними технічними характеристиками), які є об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння існують в натурі на момент подання позову.

Одночасно, згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (серед інших джерел, рішення у справах "ОСОБА_10 проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та "Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії" [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії" (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Суд звертає увагу на те, що позовні вимоги повинні бути доведені "поза розумним сумнівом". У цьому разі розумний сумнів не є сумнівом, що базується на чисто теоретичній можливості чи викликаний для уникнення негативних висновків. Суд повинен спиратися на всі елементи наданих йому доказів чи у разі потреби на ті, які він зможе офіційно отримати (справа Європейського суду з прав людини "Грецька справа", № 3321/67, 3322/67, 3323/67, 3344/67, доповідь Комісії від 5 листопада 1969 р.; рішення Європейського суду з прав людини по справі "Вільваража та інші проти Об'єднаного Королівства" від 30 жовтня 1991 р. № 215, § 107; рішення Європейського суду з прав людини по справі "Науменко проти України" від 10 лютого 2004 року § 109).

Щодо тверджень прокурора про фактичне перебування спірного майна на балансі відповідача (відповідно до акту приймання - передавання нерухомого майна від 10.02.2014р., складено між Міністерством аграрної політики України та Державно-кооперативним проектно-вишукувальним інститутом "Хмельницькагропроект" судом враховується пункт 7 Роз'яснень Вищого арбітражного суду № 02-5/225 від 02.04.1994 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" в якому зазначено, що знаходження майна на балансі підприємства не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності. Баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності і володінні підприємства.

Судом звертається увага також на те, що поділ в натурі нерухомого майна відбувся на підставі протоколу №2 від 23.06.2006 року Загальних зборів учасників Інституту, договору про поділ в натурі нерухомого майна від 11 березня 2010 року між Об'єднанням УкрНДІагропроект та Міністерством аграрної політики України, які у встановленому порядку не визнані судом недійсними. Зазначений висновок узгоджується із положенням статті 204 ЦК України, якими встановлено презумпцію правомірності правочину. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. При цьому, передачі нерухомого майна (нежитлового приміщення інженерно-лабораторного корпусу загальною площею 1924,1 кв.м. за адресою м. Хмельницький, вул. Театральна, 54) до статутного капіталу Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Хмельницькагропроект" також передувало рішення Міністерством аграрної політики України, акт від 10.02.2014р. (складено між Міністерством аграрної політики України та Державно-кооперативним проектно-вишукувальним інститутом "Хмельницькагропроект") приймання - передавання нерухомого майна які є чинними.

Таким чином, прокурор та позивач не позбавлені можливості звернутись до суду із позовом, використавши при цьому, інші способи захисту права власності відповідно до положень ст. 16 ЦК України.

Твердження прокурора щодо наявності підстав для застосування "Порядку відчуження об'єктів державної власності" (затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_6 України № 803 від 06.06.2007 року) до спірних правовідносин також не знайшли свого підтвердження матеріалами справи. Так, п. 1 Порядку передбачено, що цей Порядок визначає механізм та способи відчуження об'єктів державної власності - матеріальних активів, які відповідно до законодавства визнаються основними фондами (засобами). Під "відчуженням майна" розуміється передача права власності на майно юридичним чи фізичним особам за процедурами та у спосіб, що передбачені цим Порядком (п.1. Порядку). Із матеріалів справи слідує, що сторонами укладено саме договір від 11.03.2010р. про поділ в натурі нерухомого майна (тобто припинення права спільної власності сторін правочину на це майно і виникнення на її основі роздільної, часткової власності).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судом також звертається увага на те, що у статтях 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 року поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Також, при вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Аналогічна правова позиція міститься в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, згідно з яким верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Згідно з пунктом 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Також судом взято до уваги, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").

Положеннями ч. 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, недоведеності "поза розумним сумнівом" того, що право власності на спірне майно (нежитлове приміщення загальною площею 1924,1 кв.м., що розташоване у м. Хмельницький, вул. Героїв Майдану, 54) відчужувалось позивачем та набуто відповідачем на момент подання позову, суд не знаходить підстав для витребування майна для передання позивачу. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови у позові.

Представник відповідача у відзиві на позов та у заяві просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Відповідно до ст. ст. 256, 261 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, п. 2.2. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Оскільки судом не виявлено в даному випадку порушення права позивача, відсутні підстави і для вирішення питання спливу строку позовної давності.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по оплаті судового збору покладаються на прокуратуру у зв'язку із відмовою в позові.

Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерства аграрної політики та продовольства України (м. Київ, вул. Хрещатик, 24, код ЄДРПОУ 37471967) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно - вишукувальний інститут "Хмельницькагропроект" (м. Хмельницький, вул. Героїв Майдану, 54, код ЄДРПОУ 03579220) про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Згідно з ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 01.10.2018р.

Суддя М.Є. Муха

Віддруковано 5 примірників: 1 - до справи, 2 - позивачу (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24), 3 - відповідачу (вул. Героїв Майдану, 54, м. Хмельницький), 4 - прокуратура Хмельницької області (пров. Військоматський, 3 м. Хмельницький, 29000), 5 - третій особі (Регіональне відділення Фонду державного майна по Хмельницькій області (м. Хмельницький вул. Соборна, 75). Всім з повід. про вручення.