Постанова

від 19.09.2018 по справі 194/190/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 194/190/17

провадження № 61-31893св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.

(суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, відповідач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Тернівці Дніпропетровської області, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 14 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Тернівці Дніпропетровської області (далі - ВВД ФССНВПЗ в місті Тернівці Дніпропетровської області, Фонд) про відшкодування витрат на проведене лікування внаслідок трудового каліцтва та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що у 2010 році ОСОБА_2 отримав виробничу травму, перебуває на обліку у ВВД ФССНВПЗ в місті Тернівці Дніпропетровської області та отримує страхове відшкодування.

Висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 21 лютого 2011 року вперше йому встановлено 20 % втрати професійної працездатності, медикаментозне лікування, лікування у травматолога, потребу у проведені реабілітаційного лікування в умовах реабілітаційного відділення травматологічного профілю.

15 червня 2016 року ОСОБА_1 повторно встановлено 55 % втрати професійної працездатності та потребу в медичній та соціальній допомозі, медикаментозне та санаторно-курортне лікування, оперативне лікування на підставі висновку ортопеда-травматолога від 20 грудня 2016 року (дописаному вірити 31 січня 2017 року та підпис), що підтверджується довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 15 червня 2016 року серія 12 ААА № 017973.

У зв'язку з погіршенням здоров'я на підставі висновку МСЕК від 15 червня 2016 року та індивідуальної програми реабілітації інваліда від 15 червня 2016 року позивач звернувся до ортопеда-травматолога Комунального закладу Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І. І.Мечникова (далі - КЗ Дніпропетровська ОКЛ імені І. І. Мечникова ), та консультаційним висновком спеціаліста ортопеда-травматолога

від 20 грудня 2016 року, де йому було рекомендовано оперативне лікування.

01 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до відповідача про відшкодування йому витрат внаслідок проведеної операції на лівому плечовому суглобі за самостійно придбані лікарські засоби та вироби медичного призначення в сумі 30 640,95 грн, однак відповідач рішенням комісії з вирішення спорів для додержання прав застрахованих осіб і страхувальників у страхуванні нещасного випадку при ВВД ФССНВВПЗУ в місті Тернівці Дніпропетровської області (далі - Комісія з вирішення спорів) від 10 лютого 2017 року відмовив йому у відшкодуванні та поверненні коштів за проведене оперативне лікування.

Крім того, позивач вважав, що вказаною Комісією було допущено грубе порушення статті 18 Закону України Про звернення громадян , а саме його право бути присутнім при розгляді заяви, адже його заяву та додані до неї документи Комісією було розглянуто формально та за його відсутності.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_2 просив суд стягнути з відповідача 30 694,95 грн у рахунок відшкодування понесених витрат на лікування; моральну шкоду в розмірі 30 000 грн без урахування податку з доходів фізичних осіб.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області

від 19 квітня 2017 року (у складі судді Солодовник І. С.) позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ВВД ФССНВПЗ в місті Тернівці Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 понесені витрати на проведене оперативне лікування лівого плечового суглобу у розмірі 30 694,95 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги

ОСОБА_2 у частині стягнення витрат, понесених на проведене оперативного лікування лівого плечового суглобу у розмірі 30 694,95 грн є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 вересня

2017 року рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що матеріали справи не містять доказів того, що з моменту складання акту Н-1, тобто з 29 грудня 2010 року, потерпілий ОСОБА_1 звертався до Фонду з приводу лікування, в умовах стаціонару або амбулаторно щодо подолання наслідків виробничої травми. Тому висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог є таким, що не ґрунтується на нормах закону.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 має право на кваліфікаційну медичну допомогу, що передбачає вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я, а обов'язком Фонду є оплата понесених ним при лікуванні фактичних витрат відповідно до пункту 4 розділу 3 Положення про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

від 09 червня 2010 року № 18 (далі - Положення № 18), а дії відповідача є неправомірними, оскільки порушують його конституційні права на вільний вибір лікаря і закладу для лікування.

У листопаді 2017 року ВВД ФССНВПЗ в місті Тернівці Дніпропетровської області подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що відповідно до пункту 2 розділу 2 Положення № 18 для повернення коштів за самостійно придбані лікарські засоби під час стаціонарного лікування потерпілий повинен надати до відділення перелік необхідних лікарських засобів, виробів медичного призначення, визначений лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я, яка поновлюється під час кожного призначення ліків. Пунктом 1 розділу 3 Положення № 18 передбачено, що підставою для фінансування витрат на лікування потерпілих є акт розслідування та висновок МСЕК, в якому зазначено потреба потерпілого у такій допомозі. Довідка лікарської консультативної комісії надана не була та ОСОБА_1 самовільно вирішив звернутись для оперативного втручання до Запорізької обласної клінічної лікарні Лікарня ортопедії, артрології і спортивної травми всупереч рекомендаціям МСЕК. Тому рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для його скасування відсутні.

30 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 03 липня 2010 року ОСОБА_2 отримав виробничу травму та перебуває на обліку у ВВД ФССНВВПЗУ в місті Тернівці Дніпропетровської області.

Висновком МСЕК від 21 лютого 2011 року вперше йому встановлено 20 % втрати професійної працездатності з 25 січня 2011 року, медикаментозне лікування, лікування у травматолога, потребу у проведені реабілітаційного лікування в умовах реабілітаційного відділення травматологічного профілю.

15 червня 2016 року ОСОБА_1 повторно встановлено 55 % втрати професійної працездатності та потребу в медичній та соціальній допомозі, медикаментозне та санаторно-курортне лікування, оперативне лікування на підставі висновку ортопеда-травматолога від 20 грудня 2016 року (дописаному вірити 31 січня 2017 року та підпис), що підтверджується довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 15 червня 2016 року серія 12 ААА № 017973.

Відповідно до висновку спеціаліста ортопеда-травматолога КЗ Дніпропетровська ОКЛ імені І. І. Мечникова від 20 грудня 2016 року ОСОБА_1 рекомендовано оперативне лікування лівого плеча в плановому порядку, у зв'язку з чим останньому 31 січня 2017 року проведена корекція індивідуальної програми реабілітації (далі - ІПР), у графі реконструктивна хірургія - оперативне лікування, відповідно висновку ортопеда-травматолога від 20 грудня 2016 року , в графі медичне спостереження - ортопеда-травматолога, лор-лікаря , в графі види та форми реабілітаційних заходів - відновлена терапія, стаціонарне лікування в травматологічному відділенні , в графі місце проведення - інший лікувальний заклад , що підтверджується індивідуальною програмою реабілітації інваліда від 15 червня 2016 року № 426, що видається медико-соціальними експертними комісіями.

Також встановлено, що 01 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Фонду із заявою про відшкодування витрат, витрачених на оперативне лікування, на підставі довідки МСЕК від 15 червня 2016 року з внесеними доповненнями від 31 січня 2017 року.

Протоколом зборів Комісії з вирішення спорів від 10 лютого 2017 року № 1, відповіддю ВВД ФССНВВПЗУ в місті Тернівці Дніпропетровської області від 10 лютого 2017 року встановлено, що Комісією з вирішення спорів відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення коштів за самостійно проведене оперативне лікування, оскільки зміни, які внесені в довідку МСЕК та ІПР від 15 червня 2016 року, було здійснено лише 31 січня 2017 року, після проведення оперативного лікування. Внесення таких змін після оперативного лікування суперечить вимогам Положення № 18.

Як вбачається з виписки із амбулаторної карти та виписного епікризу,

з 19 по 24 січня 2017 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Запорізькій обласній клінічній лікарні Лікарня ортопедії, артрології і спортивної травми з діагнозом: хронічна передня нестабільність лівого плечового суглобу внаслідок виробничої травми, отриманої 03 липня

2010 року.

Згідно з рахунком-фактурою № СФ-0000016, рахунком № 34, квитанцією

від 19 січня 2017 року, товарним чеком № 00583, квитанцією від 20 січня

2017 року ОСОБА_1 сплачено послуги за оплату товарів та медичного призначення в розмірі 1 228,95 грн, 28 940 грн та 526 грн.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 6 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров'я кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації інваліда (у разі її складення). Фонд організовує цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого.

Відповідно до пункту 1 розділу 3 Положення № 18 підставою для фінансування витрат на лікування потерпілих, їх медичну реабілітацію є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування хронічного професійного захворювання за формами, наведеними у додатках до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі - Порядок 1232), висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності та потребу потерпілого у такій допомозі.

Пунктом 4 розділу 3 Положення № 18 передбачено, що у разі самостійної оплати лікування, медичної реабілітації їх вартість компенсується виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду потерпілим чи законним представникам потерпілих, роботодавцям за умови перебування потерпілого на обліку на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків, оригіналів розрахункових документів, що підтверджують їх витрати.

Рішення про відшкодування витрат потерпілим, законним представникам потерпілих, роботодавцям приймається протягом 10 днів з дня отримання всіх документів, що підтверджують їх витрати.

Крім того, статтею 45 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких Фонд може відмовити у страхових виплатах і наданні соціальних послуг.

Відповідно до пункту 43 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 157/о Акт огляду медико-соціальною експертною комісією , затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України

від 30 липня 2012 № 577 (далі - Інструкція № 577), усі виправлення, доповнення, зміни, внесені у форму № 157/о, повинні бути обґрунтовані, підписані головою, членами МСЕК і завірені печаткою МСЕК.

У даному випадку, доповнення, внесені 31 січня 2017 року, а саме: Проведення корекції ІПР за заявою хворого у потребі в оперативному лікуванні на основі висновку ортопеда-травматолога від 20 грудня

2016 року в акт № 527 огляду МСЕК від 15 червня 2016 року, є правомірними і такими, що відповідають вимогам Інструкції № 577.

Відповідно до абзацу 3 статті 23 Закону України Про реабілітацію інвалідів в Україні індивідуальна програма реабілітації інваліда є обов'язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційним установами, підприємствами, установами, організаціями, в яких працює або перебуває інвалід, дитина-інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 вже станом на 20 грудня 2016 року потребував оперативного лікування з приводу наслідків виробничої травми та був прооперований 20 січня

2017 року, а тому МСЕК вирішила доцільним внести доповнення в довідку МСЕК та ІПР від 15 червня 2016 року.

Встановивши, що довідка МСЕК та ІПР від 15 червня 2016 року, а також рішення МСЕК від 31 січня 2017 року, ніким не оспорювалися та є чинними на момент звернення позивача (01 лютого 2017 року) із заявою про відшкодування витрат, витрачених на оперативне лікування до Фонду, обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача витрати на проведене лікування внаслідок трудового каліцтва.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами заподіяння відповідачем моральної шкоди позивачу у розумінні положень частини другої статті 23 ЦК України, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Скасовуючи законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вдався до переоцінки доказів, які були досліджені місцевим судом й, не досліджуючи нових доказів, дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 у зв'язку з недоведеністю останнім своїх позовних вимог.

Частиною першою статті 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_2 ухвалено відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з'ясованих обставин справи, а тому це рішення відповідно до статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.

Керуючись статтями 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 вересня

2017 року скасувати, рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2017 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В. Пророк

В. М. Сімоненко

І. М.Фаловська