Постанова

від 19.09.2018 по справі 201/6207/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 201/6207/16-ц

провадження № 61-19208св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю Міралек ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Міралек на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2016 року у складі судді Ходаківського М. П. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року у складі колегії суддів: Бараннік О. П., Пономарь З. М., Посунся Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В травні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Міралек (далі - ТОВ Міралек ) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 15 серпня 2014 року її було прийнято на роботу до ТОВ Міралек на посаду спеціаліста з методів розширення ринків збуту в Дніпропетровському регіоні дистанційно.

Наказом ТОВ Міралек від 30 жовтня 2015 року № 211 Про скорочення чисельності і штату працівників ТОВ Міралек та звільнення у зв'язку з цим працівників товариства скорочено чисельність і штат працівників ТОВ Міралек , проведено скорочення посади штатної одиниці провідний спеціаліст з методів розширення ринків збуту та скорочено у зв'язку з цим і неможливістю надати працівнику іншу роботу, чисельність працівників товариства, звільнено ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста з методів розширення ринків збуту на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з 11 січня 2016 року.

ОСОБА_1 зазначає, що про скорочення чисельності штату на підприємстві і про звільнення їй відомо не було і повідомлена про це у встановленому законом порядку вона не була, не отримувала ані наказу товариства про скорочення чисельності штату працівників від 30 жовтня 2016 року, ані попередження про скорочення займаної нею посади, як і не отримувала повідомлення про відсутність вакантних посад.

На підставі викладеного, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати наказ від 30 жовтня 2015 року № 211 про скорочення чисельності штату працівників, за яким її було звільнено із займаної посади; поновити ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста з методів розширення ринків збуту у ТОВ Міралек ; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по час постановлення рішення у цій справі; стягнути із відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано пункт 2 наказу ТОВ Міралек Про скорочення чисельності і штату працівників ТОВ Міралек та звільнення у зв'язку з цим працівників товариства , яким звільнено ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста з методів розширення ринків збуту згідно із пунктом першим статті 40 КЗпП України з 11 січня 2016 року.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста з методів розширення ринків збуту ТОВ Міралек .

Стягнуто із ТОВ Міралек на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 січня 2016 року до 12 грудня 2016 року у сумі 234 918, 56 грн без урахування суми податків, страхових та інших обов'язкових платежів та моральну шкоду у сумі 1 000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення позивача було проведено відповідачем без дотримання процедури, передбаченої статтями 43, 49-2 КЗпП України, тому є підстави для визнання пункт 2 наказу ТОВ Міралек Про скорочення чисельності і штату працівників ТОВ Міралек незаконним, а порушене право позивача підлягає відновленню, шляхом її поновлення на роботі на займаній посаді. Поновлення позивача на роботі є підставою для стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, з 12 січня 2016 року по день ухвалення судом рішення.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача відбулося з порушенням закону, а тому відповідно до статті 235 КЗпП України правильно поновив позивача на роботі та стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу. Відповідач своєчасно та належним чином не повідомив позивача про наступне вивільнення. Зазначив, що не можуть бути доказом належного повідомлення позивача про її звільнення кур'єрське відправлення Новою Поштою, оскільки за експрес-накладною не зрозуміло, які саме документи були надіслані підприємством відповідача на адресу ОСОБА_1

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ Міралек , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не застосували статтю 233 КЗпП України, залишили поза увагою, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду з цим позовом. ТОВ Міралек зазначає, що згідно з приписом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 30 березня 2016 року було встановлено, що у порушення вимог частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Відповідно до наказу від 30 жовтня 2015 року про скорочення чисельності штату працівників та попередження про скорочення посади від 30 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади по причині відсутності вакантних посад та повний розрахунок з ОСОБА_1 проведений 22 січня 2016 року. Вказане, на думку відповідача, свідчить про обізнаність позивача, проте остання звернулась до суду із цим позовом лише 28 квітня 2016 року, тобто з пропуском встановленого строку.

Відповідач зазначає, що 11 листопада 2015 року направив лист-запит № 162 на адресу Поштамту м. Дніпропетровська з метою встановлення факту доставки поштового відправлення УДППЗ УКРПОШТА із оголошеною цінністю та повідомленням про вручення. У відповідь на цей лист Поштамт ЦПЗ № 1 Дніпропетровської дирекції УДППЗ Укрпошта повідомив ТОВ Міралек про неможливість доставки та повернення відправнику кореспонденції після закінчення терміну зберігання.

ТОВ Міралек вказує, що позивач з 11 січня 2016 року по 15 січня 2016 ріку так і не з'явилася на підприємстві в день скорочення для отримання своєї трудової книжки, не повідомила причини своєї відсутності, про що було складено відповідні акти про неотримання трудової книжки працівника від 11 січня 2016 року, 12 січня 2016 року, 13 січня 2016 року, 14 січня 2016 року, 15 січня 2016 року. 13 січня 2016 року відповідач направив на адресу ОСОБА_1 лист від 13 січня 2016 року № 178 цінним листом із описом вкладення. У цьому листі ТОВ Міралек посилається на скорочення посади позивача та надає копії документів, що були направлені позивачу 30 жовтня 2015 року разом із листом та експрес-накладною Нової Пошти.

10 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Суди встановили, що 15 серпня 2014 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу до ТОВ Міралек на посаду спеціаліста з методів розширення ринків збуту в Дніпропетровському регіоні дистанційно з посадовим щомісячним окладом 16 000 грн.

У подальшому як передового фахівця та за кращими показниками роботи 01 квітня 2015 року її було призначено на посаду провідного спеціаліста з методів розширення ринків збуту в Дніпропетровському регіоні дистанційно з посадовим щомісячним окладом у розмірі 17 500 грн.

Наказом ТОВ Міралек від 30 жовтня 2015 року № 211 Про скорочення чисельності і штату працівників ТОВ Міралек та звільнення у зв'язку з цим працівників товариства скорочено чисельність і штат працівників ТОВ Міралек , проведено скорочення посади штатної одиниці провідний спеціаліст з методів розширення ринків збуту та скорочено у зв'язку з цим і неможливістю надати працівнику іншу роботу, чисельність працівників товариства, звільнено ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста з методів розширення ринків збуту згідно з пунктом першим статті 40 КЗпП України з 11 січня 2016 року, затверджено новий штатний розклад товариства, повідомлено ОСОБА_1 про звільнення під підпис до 11 січня 2016 року.

Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

За частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У справі, яка переглядається, суди установили, щопозивач не була персонально повідомлена про скорочення займаної нею посади і взагалі про її звільнення у визначений строк, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що відповідачем не виконано обов'язок, передбачений статтею 49-2 КЗпП України.

Встановлення наведених обставин справи має суттєве значення для правильного вирішення спору про поновлення особи на роботі, звільненої на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Отже, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованих висновків, що звільнення позивача відбулося з порушенням її трудових прав та вимог закону, що відповідно до статті 235 КЗпП України є підставою для поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Установлено, що відповідно до довідки ТОВ Міралек від 15 липня 2016 року дохід ОСОБА_1 за період з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року склав 133 661,16 грн, сукупний дохід щомісячно - 22 276,86 грн, сума до виплати щомісячно - 17 500 грн та у загальному розмірі 104 954,76 грн.

Згідно із розрахунковим листом товариства за січень 2016 року позивачу нараховано до виплати 5 862,33 грн та 22 січня 2016 року виплачено 4 719,18 грн.

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, місцевий суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, встановивши що роботодавець не довів законність звільнення ОСОБА_1 та дотримання порядку звільнення працівника, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

За таких обставин суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки право позивача порушено її незаконним звільненням, то згідно із статтею 237-1 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний відшкодувати моральну шкоду.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанції мали встановити пропуск строку, визначений частиною другою статті 233 КЗпП України, є безпідставними, оскільки позивач дізналась про своє звільнення лише з листа Головного управління Держпраці у Київській області від 30 березня 2016 року, після чого 28 квітня 2016 року вона звернулася до суду, в передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк, за захистом свого порушеного права.

Доводи касаційної скарги про те, що 30 жовтня 2015 року товариством невідкладно було направлено позивачу поштовим прискореним відправленням УДППЗ Укрпошта із оголошеною цінністю та повідомленням про вручення рекомендований лист № 154 про скорочення посади та повідомлення про неможливість запропонувати іншу посаду на підприємстві, а також копію наказу від 30 жовтня 2015 року № 211, апеляційним судом обґрунтовано не взято до уваги, оскільки в період з 15 жовтня по 04 листопада 2015 року позивач знаходилася на стаціонарному лікуванні. Відповідно до листа Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта Дніпропетровської дирекції від 24 листопада 2015 року поштове відправлення ОСОБА_1 спочатку не було вручено за відсутності адресата вдома, а потім 11 листопада 2015 року було повернено відправникові за закінченням терміну зберігання.

Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків місцевого та апеляційного судів не спростовують, на законність ухвалених ними рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судами, а також пов`язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявника, встановлені судами неповно і неправильно.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, в результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України їх необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Міралек залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В. Пророк

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська