Постанова

від 22.05.2018 по справі 808/370/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2018 рокусправа № 808/370/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Сафронова С.В.

судді: Чепурнов Д.В. Мельник В.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року

у адміністративній справі № 808/370/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод гумово-технічних виробів» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод гумово-технічних виробів» , визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 20.12.2016 №0002711401, №0002721401, №0001601304, №0001611304, а також присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод гумово-технічних виробів» судовий збір в розмірі 103823,58 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена відповідачем по справі з підстав неповного з'ясування обставин фактичних обставин спірних правовідносин, не врахування фактів, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі,та помилкового застосування норм матеріального права, що у сукупності призвело до ухвалення у цій справі незаконного та необґрунтованого рішення, у зв'язку з чим просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені вимог позивача в повному обсязі.

На обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог, відповідач посилається на не врахування судом першої інстанції відсутності у позивача належно оформлених первинних документів, якими б було підтверджено факти придбання ним товарів по договорам, укладеним з ТОВ «БОСТАР» , ТОВ «Іліфіос Груп» , ТОВ «Полісбуд» , ТОВ «Фортуна Лайф» , ТОВ «Юрком Голд» , ТОВ «Грейд Компані» , ТОВ Алфей Ш» , ТОВ «Двін С» , ТОВ «Транза» , ТОВ «Квантум Інвест» , ТОВ «Нікс Консалтинг» і того, що надані позивачем до перевірки первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій позивача з зазначеними контрагентами, що свідчить про протиправність формування позивачем в перевіряємий період податку на прибуток та суми податку на додану вартість за господарськими операціями з вказаними контрагентами.

Крім того, апелянт акцентує увагу на безпідставному не врахуванні судом першої інстанції виявлених під час перевірки позивача фактів несвоєчасного перерахування ним до бюджету податку на доходи фізичних осіб на 2014, 2015 2016 роки та військового збору за цей же період, що є порушенням вимог п.п.168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, оскільки з урахуванням приписів п. 164.6 ст. 164 Податкового кодексу України при виплаті авансу податок на доходи фізичних осіб перераховується у першу половину місяця, при цьому алгоритм розрахунку податку на доходи фізичних осіб (із застосуванням ставок 15% та/або 17% зі зменшенням суми нарахованої заробітної плати на суму єдиного соціального внеску та податкової пільги) не застосовано.

Заслухавши пояснення сторін по справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегії суддів дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оскаржувані позивачем у цій справі податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області: № НОМЕР_1 від 20.12.2016 року - про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 044 517,00 грн. в т.ч. 1 363 011,00 грн. за основним платежем та 681 506,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № НОМЕР_2 від 20.12.2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 4 840 664,00 грн., в т.ч. 4 872 531,00 грн. за основним платежем та 968 133,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № НОМЕР_3 від 21.12.2016 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод гумово-технічних виробів» визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 33 167,24 грн., в т.ч. 32 880,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, 286,64 грн. - пеня; № НОМЕР_4 від 21.12.2016 року про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод гумово-технічних виробів» штрафних санкцій та пені за платежем «військовий збір» у розмірі 3160,65 грн. та 62,58 грн. а також № 002731401 від 20.12.2016 року про застосування штрафних санкцій в сумі 170 грн. № НОМЕР_5 від 19.12.2016 року про застосування штрафних санкцій в сумі 510 грн.(стосовно яких ухвалою від 22.11.2017 р. закрито провадження у зв'язку з відмовою позивача в зазначеній частині позову) - були прийняті контролюючим органом на підставі Акту перевірки №№114/08-01-14-01/37087857 від 02.12.2016, оформлено за результатом документальної виїзної планової перевірки ТОВ «Запорізький завод гумово-технічних виробів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, і з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 30.06.2016, яка проводилася посадовими особами Головного управління ДФС у Запорізькій області згідно з вимогами пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України на підставі виданих Головним управлінням ДФС у Запорізькій області направлень на перевірку від 13.10.2016 №457, від 13.10.2016 № 458, від 13.10.2016 № 459, від 17.10.2016 № 462, від 17.10.2016 № 463, від 01.11.2016 № 482, від 07.11.2016 № 487, та відповідно до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 05.10.2016 № 1037.

Відповідно до змісту Акту перевірки №114/08-01-14-01/37087857 від 02.12.2016, під час перевірки було встановлено порушення позивачем вимог:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод гумово-технічних виробів» занижено податок на прибуток за період з 01.01.2015 по 30.06.2016 на загальну суму 3 872 531 грн., в т.ч. по періодах: За 2015 рік на суму 2 288 220 грн., За І квартал 2016 року на суму 1 121 490 грн., За І півріччя 2016 року на суму 1 584 311 грн.,

- пп. 49.18.1 п. 49.18, п. 49.1, п. 49.3, п. 49.5 ст. 49, абз. а), б) п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.4, п.201.10 ст. 201, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 1 363 011 грн., у т. ч. по періодах: Грудень 2013 року на суму 66 грн., Червень 2015 року на суму 213 125 грн., Липень 2015 року на суму 114 329 грн., Серпень 2015 року на суму 180 578 грн., Січень 2016 року на суму 83 333 грн., Лютий 2016 року на суму 166 667 грн., Березень 2016 року на суму 90 667 грн., Квітень 2016 року на суму 226 667 грн., Травень 2016 року на суму 252 579 грн., Червень 2016 року на суму 35 000 грн.

- п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, несвоєчасно перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб під час виплати оподатковуваного доходу у вигляді заробітної плати, винагород за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) у сумі 44 909,47 грн. у тому числі: 2014 рік- 48,02 грн., 2015 рік - 15448,6 грн., 2016 рік - 29 412,84 грн., а факти несвоєчасного перерахування до бюджету військовий збір з доходів фізичних осіб під час виплати оподатковуваного доходу у вигляді заробітної плати винагород за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) у сумі 4 413,09 грн. відбувалося: у 2014 році - на суму 4,98 грн., у 2015 році - на суму 1988,57 грн., у 2016 році - на суму 2 419,54 грн.

Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції спираючись на положення п.14.1.181 п. 14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп. 49.18.1 п. 49.18, п. 49.1, п. 49.3, п. 49.5 ст. 49, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, абз. а , б п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.4, п.201.10 ст. 201, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, виходив з того, що право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг), і відповідно, платники податків для цілей оподаткування зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством, а суд з'ясовуючи питання реальності господарської діяльності повинен брати до уваги данні податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту на підставі яких здійснювати перевірку лише даних, які свідчать про фактично здійснені господарських операцій і фактів спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

Керуючись наведеними у попередньому абзаці критеріями та узявши до уваги, що господарські відносини позивача у перевіряємий період з ТОВ «БОСТАР» , ТОВ «Іліфіос Груп» , ТОВ «Полісбуд» , ТОВ «Фортуна Лайф» , ТОВ «Юрком Голд» , ТОВ «Грейд Компані» , ТОВ Алфей Ш» , ТОВ «Двін С» , ТОВ «Транза» , ТОВ «Квантум Інвест» , ТОВ «Нікс Консалтинг» зафіксовано в долучених до матеріалів справи договорах та бухгалтерських документах позивача, а використання позивачем у власній господарській діяльності при виробництві готової продукції придбаного товару у контрагентів-постачальників підтверджено належними доказами, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем правомірності формування ним у перевіряємий період сум з податку на прибуток та з податку на додану вартість за господарськими операціями з вище згаданими контрагентами.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам та висновкам суду першої інстанції у цій справі, судова колегія виходить з того, що спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з визначенням податкового зобов'язання з податку на прибуток внормовано ст.134 Податкового кодексу України, відповідно якої, прибуток визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу, а обчислення податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формування виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 185, 187, 188, 198, 201, 203 Податкового кодексу України.

При цьому, згідно з податковим законодавством, достовірність розрахунку податку на прибуток прибутку та податку на додану вартість характеризується дотримання суб'єктом господарювання податкового законодавства: щодо формування складу доходів і витрат; при розрахунку податкової бази, доходів, витрат, активів і зобов'язань; об'єктивністю інформаційної бази, за даними якої складаються декларації з податку на прибуток та з податку на додану вартість, саме у зв'язку з чим п.44.1 п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України, платників податків для цілей оподаткування зобов'язано вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту, а також зобов'язано використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для формування складу доходів та визначення податкового кредиту і витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричинили реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування доходів та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування доходів та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Разом з тим, задовольняючи вимоги позивача у цій справі стосовно вищенаведених порушень податкового законодавства, суд першої інстанції фактично узяв до уваги лише факт укладення між позивачем та його контрагентами договорів поставки і їх виконання, що за твердження суду першої інстанції підтверджується: Договорами поставки з ТОВ «БОСТАР»№ 0909 від 09.09.2015, № 1109 від 11.09.2015, № 0109 від 01.09.2015; Договорами поставки з ТОВ «Полісбуд» № 1301п від 13.01.2016, № 1401п від 13.01.2016, № 1312нф від 16.12.2015, № 1512пс від 16.12.2015, № 0112п від 01.12.2015, № 0411 від 02.11.2015; Договорами поставки з ТОВ «Фортуна Лайф» № 1201ф від 12.01.2016, № 0312ф від 01.12.2015, № 0311ф від 02.11.2015; Договорами поставки з ТОВ «Юрком Голд» № 0211 від 02.11.2015, № 0212 від 01.12.2015, № 1612 від 16.12.2015; Договір поставки з ТОВ «Іліфіос груп» № 08/06 від 08.06.2015; Договір поставки з ТОВ «Грейд Компані» № 2701гр від 27.01.2016; Договорів поставки з ТОВ «Двін-С» № 2502Д від 25.02.2016, № 2602дс від 25.02.2016, № 0104дв від 01.04.2016; Договір поставки з ТОВ «Алфей Ш» № 1005а від 10.05.2016; Договір поставки з ТОВ «Транза» № 2602т від 26.02.2016; Договір поставки з ТОВ «Нікс Консталтинг» № 2306н від 23.06.2016; Договір поставки з ТОВ «Квантум Інвест» № 0103 від 01.03.2016;

Поряд з тим, суд першої проігнорував у даному випадку, що господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, також як і взяв до уваги, що реальність господарської операції пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу, тому судова колегія визнає, що судом при вирішенні спору у цій справі по суті безпідставно було взято до уваги як доведеність позивачем реальності господарських операцій з його контрагентами - факт укладення господарських договорів, копії яких долучено до матеріалів справи.

Необґрунтованим судова колегія також вважає посилання суду першої інстанції на видаткові накладні та на платіжні доручення, що були складені на виконання вище перелічених господарських договорів, якими за висновками суду підтверджено продаж та придбання товарів, оскільки наявність платіжних доручень за спірними операціями сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування позивачем спірних сум податкових вигід, оскільки рух цих коштів не підтверджує реальності господарських операцій виходячи з фактичних обставин спірних правовідносин у їх сукупності, у тому числі і кримінальних проваджень, порушених за фактом створення фіктивного підприємства і ухилення від сплати податків (за ст.205 і ст.212 КК) стосовно посадових осіб усіх контрагентів позивача: ТОВ Бостар , ТОВ Полісбуд , ТОВ «Фортуна Лайф» , ТОВ «Юрком Голд» , ТОВ «Іліфіос груп» , ТОВ «Грейд Компані» , ТОВ «Двін-С» , ТОВ «Алфей Ш» , ТОВ «Транза» , ТОВ «Квантум Інвест» і ТОВ «Нікс Консталтинг» .

Крім того, з аналізу даних податкової звітності контрагентів позивача, а також перевірки фізичних, технічних та технологічних можливостей ТОВ Бостар , ТОВ Полісбуд , ТОВ «Фортуна Лайф» , ТОВ «Юрком Голд» , ТОВ «Іліфіос груп» , ТОВ «Грейд Компані» , ТОВ «Двін-С» , ТОВ «Алфей Ш» , ТОВ «Транза» , ТОВ «Квантум Інвест» і ТОВ «Нікс Консталтинг» вчиняти дії, які складають зміст господарських операцій з позивачем, судовою колегією встановлено відсутність у вказаних контрагентів позивача трудових ресурсів, основних фондів і транспортних засобів, складів зберігання продукції, ліцензій і дозволів, необхідних для ведення видів господарської діяльності, а також доказів щодо належної сплати ними відповідних податків, що у сукупності свідчить про відсутність об'єктивної спроможності та необхідних умов у контрагентів позивача здійснювати відповідну господарську діяльність взагалі, у тому числі і по господарським операціям з позивачем.

Посилання суду першої інстанції на транспортування товару від контрагентів позивача автомобільним транспортом ТОВ «Запорізький завод гумово-технічних виробів» відповідно до товарно-транспортних накладних, на думку судової колегії лише підтверджує обізнаність самого позивача про фіктивний характер діяльності його контрагентів і про безпосередню участь самого позивача у ланцюгу постачання з метою ухилення від сплати податків. Що зокрема підтверджується як фактом порушення 11.10.2016 р. кримінальної справи № 32016080000000107 відносно посадових осіб ТОВ «Запорізький завод гумово-технічних виробів» за ознаками ч.3 ст.212 КК (ухилення від сплати податків), так документально підтвердженими контролюючим органом фактів про те, що жодний із контрагентів позивача не укладав договорів оренди приміщень, які зазначались як їх юридичні адреси, або зазначалися в ТТН як адреса, з якої позивач транспортував власними автомобілями придбаний ним у контрагентів товар.

На підставі викладеного, судова колегія погоджується з доводами відповідача про те, що контрагенти позивача за господарськими операціями не мали змоги забезпечити виконання укладених з позивачем господарських договорів, а оформленими по цим господарським операціям видаткові та податкові накладні не можуть вважатися належним чином оформленими первинними документами, які повною мірою відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники, тому судова колегія вважає, що у позивача взагалі були відсутні підстави для відображення наслідків цих господарських операцій у податковому обліку, що в свою чергу свідчить про правомірність оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Запорізькій області, та про відсутність правових підстав для їх скасування.

Обговорюючи правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, яким позивачу визначено грошове зобов'язання, пеню і штрафні (фінансові) санкції за порушення податкового законодавства при нарахуванні, утриманні та сплаті податку на доходи фізичних осіб, та штрафних санкцій і пені за платежем «військовий збір» , судова колегія спираючись на положення пп.162.1.1, 162.1.2 п.162.1 ст.162, п.164.1 ст.164 пп.168.1.1, пп.168.1.2 пп.168.1.5. п.168.1 ст.168, п.171.1. ст.171, п.127.1. ст.127 Податкового кодексу України, судова колегія виходячи з того, що при виплаті авансу податок на доходи фізичних осіб повинен перераховуватися у першій половині місяця, судова колегія з огляду на наявні в матеріалах справи письмові докази, вважає доведеним факт несвоєчасності перерахування позивачем до бюджету податку на доходи фізичних осіб і відповідно військового збору , а виявлені під час перевірки порушення позивачем податкового законодавства в зазначеній частині, оскільки ПДФО і військовий збір перераховуються до відповідного бюджету за особливими правилами та в суворо встановлені ПК строки. Відповідно, відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як порушення вимог п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, що свідчить про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_3 від 21.12.2016 року, та № НОМЕР_4 від 21.12.2016 року, і підстав для їх скасування у суду не було.

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу відповідача і скасувати рішення суду першої інстанції у цій справі, та прийняти нове рішення - про відмову у задоволені вимог позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.241, 242, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, судова колегія судова колегія, -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - задовольнити, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року - скасувати, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод гумово-технічних виробів»

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.В. Мельник