Ухвала

від 25.09.2018 по справі 753/14127/18

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/14127/18

провадження № 1-кп/753/1577/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2018 р. м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 32018100000000024 від 16.02.2018 р. за звинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

26.07.2018 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у вищезазначеному кримінальному провадженні.

В судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити обвинувальний акт до судового розгляду, оскільки на його думку він складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України, підсудний Дарницькомурайонномусуду м. Києва та підстав для закриття чи зупинення провадження немає.

Обвинувачена підтримала позицію прокурора та не заперечувала проти призначення обвинувального акту до судового розгляду.

Вислухавши позиції учасників судового провадження, перевіривши виключно зміст обвинувального акту та реєстр матеріалів досудового розслідування, не вдаючись до передчасної оцінки наявності чи відсутності доказів винуватості обвинуваченої на цій стадії кримінального процесу, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст. 314 КПК України - у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення.

Норми КПК України покладають на суд обов`язок роз`яснити обвинуваченому суть обвинувачення (ст. 348 КПК України), а потерпілому надає право підтримувати обвинувачення у випадку відмови прокурора від державного обвинувачення, а також ряд інших прав, безпосередньо пов`язаних з обвинуваченням (ст.56 КПК України).

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судовогорозгляду (рішення від25.03.1999у справі«Пелісьєта Сассі проти Франції», п.52).

Враховуючи те, що в мотивувальній частині вироку суду за наслідком розгляду кримінальної справи відповідно до положень ст. 374 КПК України обов`язково зазначається формулювання обвинувачення, суд вважає, що відсутність в обвинувальному акті висунутого особі обвинувачення є тим недоліком, без якого не може розпочатися судовий розгляд та, відповідно, проводитися судове слідство, пов`язане із вирішенням обвинувачення (так як воно відсутнє) і вказаний недолік, згідно норм КПК України, може бути усунутий лише на стадії підготовчого судового засідання відповідно до процедури, визначеної ст. 314 КПК України.

Більше того, формулювання обвинувачення має бути конкретним, тобто в ньому повинно бути детально описано місце вчинення злочину, час, спосіб вчинення, зокрема конкретні дії (бездіяльність), які були скоєні обвинуваченим, ознаки суб`єктивної сторони злочину (форма вини, мотив, мета) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, так як зазначені обставини, відповідно до положень ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Дослідивши обвинувальний акт на предмет дотримання вимог ст. 291 КПК України, а також зміст обвинувачення, суд вважає, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 містить ряд суттєвих недоліків, які унеможливлюють призначення судового розгляду на підставі цього обвинувального акту з наступних підстав.

Дослідженням змісту обвинувального акту встановлено, що за усіма сімома епізодами злочинної діяльності обвинувачена ОСОБА_4 надавала невстановленій особі на підпис заздалегідь підготовлені документи, які містили завідомо неправдиві відомості поблизу станції метро «Осокорки». В подальшому в тексті обвинувачення вказано, що ОСОБА_4 підписала вказані документи та передала їх невстановленій особі. При цьому, за всіма епізодами в обвинувальному акті не зазначено, де саме ОСОБА_4 підписала та передала невстановленій особі вказані документи, тобто внесла в ці документи завідомо неправдиві відомості, тоді як саме ці дії утворюють склад злочину, передбаченого ст. 205-2 КК України, проте в обвинувальному акті місце вчинення цих дій не вказано, а зазначено лише, що ОСОБА_4 отримала від невстановленої особи документи для подальшого підпису поблизу станції метро «Осокорки». При цьому, органом досудового розслідування не конкретизовано, де саме поблизу станції метро «Осокорки» невстановлена особа надавала ОСОБА_4 зазначені документи із прив`язкою до місцевості із зазначенням конкретної адреси (якщо така адреса встановлена органом досудового розслідування).

Крім того, кваліфікуючою ознакою інкримінованого ОСОБА_4 злочину за ч.2 ст. 205-1 КК України є вчинення дій, передбачених ч.1 ст. 205-1 КК України за попередньою змовою групою осіб. Проте в обвинувальному акті як у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, так і у формулюванні обвинувачення відсутні відомості про співучасника інкримінованого ОСОБА_4 злочину. У тексті обвинувачення лише зазначено, що ОСОБА_4 діяла разом із невстановленою особою на виконання спільного злочинного умислу. Проте в обвинувальному акті не зазначено, що це за особа та не конкретизована її роль у вчиненні злочину, а також не вказано чи виділені матеріали відносно цієї особи в окреме кримінальне провадження, що унеможливлює визначення процесуального статусу цієї особи для подальшої кваліфікації дій ОСОБА_4 саме за ч.2 ст. 205-1 КК України. Реєстр матеріалів досудового розслідування також не містить відомостей щодо виділення відносно невстановленої особи матеріалів в окреме провадження. До того ж, в реєстрі матеріалів досудового розслідування фігурує лише кримінальне провадження № 32018100000000024 відносно ОСОБА_4 . Відомості щодо інших кримінальних проваджень в реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні.

Крім того, невизначеним є і мотив вчинення інкримінованого ОСОБА_4 злочину, у зв`язку з чим обвинувачення в цій частині є неконкретним. Так, за всіма епізодами в обвинуваченні вказано, що ОСОБА_4 діяла із корисливих мотивів, які полягали в отриманні грошової винагороди, проте не вказано розмір цієї винагороди.

Положеннями п. 7 ч.2 ст. 291 КПК України також регламентовано обов`язок зазначення в обвинувальному акті розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. В судовому засіданні прокурор зазначив, що діяльністю підприємств, засновником та керівником яких було призначено ОСОБА_4 , та які зазначені в обвинувальному акті, державі були спричинені матеріальні збитки. Проте в обвинувальному акті розмір шкоди, завданої злочином, не вказано, та на думку прокурора, відсутня необхідність зазначення розміру матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, оскільки конкретний розмір завданої шкоди в даному випадку не впливає на кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_4 злочину.

З такою позицією прокурора суд не може погодитись, оскільки необхідність зазначення розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, прямо регламентована нормами кримінального процесуального закону. Більш того, на думку суду розмір шкоди, завданої злочином, в подальшому може вплинути на вид і розмір покарання у разі визнання обвинуваченої винною у вчиненні інкримінованого злочину.

Крім того, встановлено, що як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, так і формулювання обвинувачення не узгоджується із правовою кваліфікацією кримінального правопорушення.

Так, зі змісту обвинувачення вбачається, що ОСОБА_4 вчиняла дії, пов`язані із внесенням завідомо неправдивих відомостей у документи та умисне подання цих документів для державної реєстрації неодноразово, а саме сім разів в різні дати в період з 13.10.2017 р. по 26.12.2017 р. При цьому, зазначені дії не свідчили про наявність у обвинуваченої єдиного умислу, а стосувались різних підприємств, що свідчить про повторність дій ОСОБА_4 , що є самостійною кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч.2 ст. 205-1 КК України, який в даному випадку з урахуванням дій обвинуваченої не є продовжуваним злочином. Разом з тим, така кваліфікуюча ознака, як повторність в обвинуваченні, а також у правовій кваліфікації злочину відсутня.

Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє зробити висновок про невідповідність обвинувального акту ст. 291КПК України, що унеможливлює призначення його до судового розгляду, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору як такий, що не відповідає КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 314 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 32018100000000024 від 16.02.2018 р. за звинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України - повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 7 днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1