Ухвала

від 21.09.2018 по справі 0440/7099/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

21 вересня 2018 р.Справа №0440/7099/18

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врона О.В., розглянувши заяву Обласного комунального підприємства "Фармація" про забезпечення адміністративного позову Обласного комунального підприємства "Фармація" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу № 5234-п від 12.09.2018 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ОКП "Фармація" (код ЄДРПОУ 01976358)", -

ВСТАНОВИВ:

Обласне комунальне підприємство "Фармація" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 5234-п від 12.09.2018 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ОКП "Фармація" (код ЄДРПОУ 01976358)".

Разом з позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області та підпорядкованим йому державним податковим інспекціям приймати рішення про застосування адміністративного арешту майна ОКП "Фармація".

В обґрунтування заяви зазначено, що відсутність заборони для податкового органу застосовувати адміністративний арешт майна позивача, як виняткового способу забезпечення виконання позивачем своїх обов'язків, призведе до обмеження законної господарської діяльності підприємства щодо закупівлі та реалізації (відпуску) лікарських засобів, що в свою чергу завдасть ОКП "Фармація" невиправної шкоди у вигляді упущеної вигоди.

Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає здійснити розгляд даної заяви без повідомлення учасників справи.

Згідно зі ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частинами 4, 5, 6 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову, суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому інститут забезпечення адміністративного позову згідно з ст.ст. 4, 150 КАС України, повинен відповідати завданню адміністративного судочинства забезпечувати захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових, чи службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Проте, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

При цьому, заяву Обласного комунального підприємства "Фармація" про заборону Головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області та підпорядкованим йому державним податковим інспекціям приймати рішення про застосування адміністративного арешту майна ОКП "Фармація" суд вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За приписами п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» № 2 від 06.03.2008 року, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Положення ст. 150 КАС України передбачають, що обов'язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є обґрунтоване клопотання сторони в тому числі із зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь у справі; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.

Суд, аналізуючи наведені аргументи для забезпечення позову з мотивів неможливості забезпечення фактичного виконання судового рішення або докладання значних зусиль для відновлення прав позивача в разі задоволення позову, вважає їх недостатніми для задоволення клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Заявник вважає за необхідне терміново вжити заходів забезпечення позову таким чином, щоб унеможливити протягом розгляду справи, Головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області та підпорядкованим йому державним податковим інспекціям приймати рішення про застосування адміністративного арешту майна ОКП "Фармація"

Відповідно до п.17 а.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» , в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, заява заявника про забезпечення позову, а також і додані до даної заяви копії документів, не містять посилань на конкретні обставини, що свідчать про наявність у Виконавчого комітету Кам'янської міської ради підстав для вчинення дій, визначених у п.1 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України; не наведено заявником і очевидних ознак протиправності дій суб'єкта владних повноважень чи порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

Отже, заявником не доведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення по адміністративній справі, або, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом ОСОБА_1 Європи 13.09.1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Отже, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог щодо забезпечення позову, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза, невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у реалізації заявником своїх прав та інтересів, чи слід забезпечувати позов саме у такий спосіб, про який просить заявник, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, чи є такий спосіб співмірним обсягу позовних вимог, чи має заявник легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.

Вирішуючи клопотання про забезпечення позову, суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов'язків сторін. В той же час, рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням акта суб'єкта владних повноважень.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу рівності сторін, як складової концепції справедливого судового розгляду та який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення у справах «Кресс проти Франції» (Kress v. France), «Ф.С.Б. проти Італії» (F.C.B. v. Italy), «Т. проти Італії» (Т. v. Italy) та «Кайя проти Австрії» (Kaya v. Austria).

Суд також зазначає, що пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. При цьому, позивач має право зупинити провадження у справі чи заявити клопотання щодо відмови у відкритті провадження за заявою органів доходів і зборів у зв'язку із наявністю спору про право пов'язаного з оскарженням наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 5234-п від 12.09.2018 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ОКП "Фармація" (код ЄДРПОУ 01976358)".

З огляду на зазначене, суд вважає що заява Обласного комунального підприємства "Фармація" про забезпечення адміністративного позову, не підлягає задоволенню з підстав її необґрунтованості та недоведеності.

Керуючись статтями 3, 150, 151, 154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Обласного комунального підприємства "Фармація" про забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.294,295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Суддя ОСОБА_2