Рішення

від 01.10.2018 по справі 910/9286/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 01.10.2018Справа №  910/9286/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г. П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу          № 910/9286/18 За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5) в особі Філії "Центр управління промисловістю" Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”  (03038, м. Київ, вул. Федорова, 32)   до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-ХХІ" (02140, м. Київ, вул. Л. Руденко, буд. 6-А, офіс 539П) про   стягнення 11 808,00 грн Без виклику представників сторін ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі Філії “Центр управління промисловістю” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Колосс-ХХІ” про стягнення 11  808, 00 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем було неналежним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 06/027/13 від 27.06.2013, укладеним між Державним підприємством “Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Колосс-ХХІ”, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 11       808, 00 грн заборгованості. Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати та розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 залишено позовну заяву Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” без руху, встановлено позивачеві  строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали шляхом:  подання до суду письмової заяви з зазначенням електронної адреси та адреси електронної пошти відповідача;  подання до суду письмової заяви з доказами того, що Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” є правонаступником Державного підприємства “Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України”; подання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі Філії “Центр управління промисловістю” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” станом на дату звернення з даним позовом до суду, а також з поданням доказів правонаступництва особи, зазначеної в якості позивача у справі. 30.07.2018 від позивача через від позивача надійшла заява з додатками на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 18.07.2018, якою останній усунув недоліки, встановлені даною ухвалою. 01.08.2018 Господарським судом міста Києва  прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи № 910/9286/18 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін; запропоновано сторонам надати докази по справі та повідомлено, що подання ними додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, можуть бути подані до суду у строк до 31.09.2018, про що було постановлено відповідну ухвалу. Позивач був належним чином повідомлений про відкриття провадження по справі №910/9286/18, про що в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення ухвали Господарського суду міста Києва від 01.08.2018. Суд зазначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/9286/18 за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02140, м. Київ, вул. Л. Руденко, буд. 6-А, офіс 539П.      Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Відповідно до поштового повернення № 0103047356567, яке повернулося на адресу Господарського суду міста Києва, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 у справі № 910/9286/18 не було вручене під час доставки, про що вказано: "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення". Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали. Крім того, судом враховано, що у відповідності до  ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 у справі № 910/9286/18 у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Відповідно до частини 2 статті  178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: Як підтверджено матеріалами справи, 27.06.2013 між Державним підприємством «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України», в особі Томашгородського кар'єроуправління (Відокремлений структурний підрозділ ДП «УПП УЗ», без права юридичної особи, постачальник), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», в особі філії «Центр управління промисловістю» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колосс-ХХІ», як покупець   укладено Договір поставки № 06/027/13 (далі - договір поставки). Відповідно до п. 1.1, 1.2. договору поставки постачальник зобов'язується передати (поставити) у встановлені даним договором строки покупцеві у власність щебеневу продукцію, найменування, кількість та ціни на яку вказані у специфікації (додаток №1 до договору поставки), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його. Відповідно до п. 5.1, 5.2 договору поставки покупець розраховується за товар шляхом попереднього перерахування 100% вартості товару на поточний рахунок постачальника згідно виставленого останнім рахунку. За письмовим погодженням сторін можливі інші способи розрахунків, які не суперечать законодавству України. На виконання договору поставки Томашгородським кар'єроуправлінням поставлено щебеневої продукції на суму 538 283,09 грн з ПДВ, по видатковим накладним № 260/06 від 17.06.2013, № 276/06 від 21.06.2013, № 280/06 від 25.06.2013, № 282/06 від 26.06.2013, № 288/06 від 27.06.2013, № 293/06 від 01.07.2013, № 296/06 від 02.07.2013, № 312/06 від 08.07.2013. Покупцем  оплачено поставлену продукцію частково в сумі 526  475, 09 грн: 21.06.2013 – 200     000, 00 грн, 25.06.2013 – 50 000, 00 грн, 02.07.2013 – 150000, 00 грн, 13.12.2013 – 5283, 09 грн, 31.03.2014 – 5 000, 00 грн, 26.06.2014 – 1500, 00 грн, 16.07.2013 – 20 000, 00 грн. Позивач також зазначає, що відповідач оплатив за поставлений щебінь ще 60000, 00 грн та 34     692, 00 грн, проте не надав відповідних доказів. За розрахунком позивача заборгованість відповідача за договором на момент звернення до суду становить 11808, 00 грн. З метою досудового врегулювання спору Томашгородським кар'єроуправлінням ДП «УПП УЗ»/ВП «Томашгородський кар'єр» філії «ЦУП» ПАТ «Укрзалізниця» було направлено ТОВ «Колосс-ХХІ» (покупець) ряд претензій щодо оплати заборгованості за поставлену продукцію згідно з Договором поставки (копії додаються): від 25.10.2013 №1484, від 02.06.2016 №257, від 20.12.2017 №912, від 29.03.2018 №2. Відповідач у відповіді претензію від 25.10.2013 №1484 (лист від 19.11.2013 №19-11/13) зобов'язався погасити заборгованість у розмірі 78283,09 грн (станом на 01.10.2013) за договором поставки №06/027/13 від 11.07.2013 до кінця поточного року. Предметом позову у даній справи є матеріально – правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього заборгованості у сумі 11808, 00 грн. Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом – ЦК України), ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. Статтею 692 ЦК України внормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 538     293, 09 грн, що підтверджується матеріалами справи. Які відповідач в силу положень ст. 692 ЦК України був зобов'язаний оплатити, з огляду на те що продукція була йому поставлене без здійснення передплати, після прийняття продукції. Враховуючи, що відповідачем поставлений товар був оплачений частково на суму 526     475, 09 грн, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 11     808, 00 грн (538     293, 09 – 526     475, 09 = 11     808, 00), доказів сплати якої відповідачем суду не надано. При цьому, судом враховано, що накладні, надані позивачем на підтвердження факту поставки, не містять підписів з боку відповідача, однак враховуючи, що відповідач здійснив часткову оплату товару та гарантував сплату заборгованості, суд дійшов висновку, що відповідний товар був отриманий відповідачем. Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано. В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 11     808, 00 грн відповідачем суду не надано. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 11     808, 00 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до ст. 692 ЦК України є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 11     808, 00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі. Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні,  за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до  ст. 129 Господарського процесуального кодексу України  витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –                                                              В И Р І Ш И В: 1. Позов Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр управління промисловістю" Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-ХХІ" про стягнення 11 808, 00 грн задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-ХХІ" (02140, м. Київ, вул. Л. Руденко, буд. 6-А, офіс 539П; ідентифікаційний код 37739963) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії "Центр управління промисловістю" Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03038, м. Київ, вул. Федорова, 32; ідентифікаційний код 40081389) 11     808 (одинадцять тисяч вісімсот вісім) грн 00 коп. основної заборгованості та  1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн судового збору. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складене 04.10.2018. Суддя                                                                                          Г.П. Бондаренко