Рішення

від 13.09.2018 по справі 806/3245/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року м.Житомир справа № 806/3245/18

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черняхович І.Е.,

секретар судового засідання Кривенко Л.М.,

за участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерне товариство "Ружинський Райагрохім" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.06.2018 року №001346-1405,

встановив:

Приватне акціонерне товариство Ружинський Райагрохім (далі - ПАТ Ружинський Райагрохім , позивач) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - ГУ ДФС у Житомирській області, відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №001346-1405, прийняте 13.06.2018 Головним управлінням ДФС у Житомирській області.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ Ружинський Райагрохім зазначає, що відповідно акту № 3/06-30-14-05/05488495 від 25.05.2018 про результати документальної позапланової перевірки ПАТ Ружинський Райагрохім з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів в результаті проведення фінансових операцій з ТОВ Ріко-Імпорт (код за ЄДРПОУ 39251276), ТОВ Ріко-Інвест (код за ЄДРПОУ 39265603), ПП Стрибок (код за ЄДРПОУ 39977501), ПП Сімаргл (код за ЄДРПОУ 39977585), ТОВ Дажбог (код за ЄДРПОУ 39977716), ПП Крамина (код за ЄДРПОУ 39977758), ТОВ Вероград (код за ЄДРПОУ 39977805), ТОВ Маєстат (код за ЄДРПОУ 39977852), ТОВ Зміч (код за ЄДРПОУ 39977900), ТОВ Дрим (код за ЄДРПОУ 40234966), ТОВ Брасс ЛТД (код за ЄДРПОУ 40235080), ТОВ Баред (код за ЄДРПОУ 40235289), ТОВ РПТ (код за ЄДРПОУ 40239423), ТОВ Сквоч (код за ЄДРПОУ 40239545), ТОВ Недор (код за ЄДРПОУ 40239634), ТОВ Штоль (код за ЄДРПОУ 40239812), ТОВ Чарпа (код за ЄДРПОУ 40240152), ТОВ Райвел Рітер (код за ЄДРПОУ 40240938), ТОВ Пресс (код за ЄДРПОУ 40241329), ТОВ Кролл плюс (код за ЄДРПОУ 40241533), ТОВ Райвел-Інвест (код за ЄДРПОУ 39265645) та ПП Елітар Експрес (код за ЄДРПОУ 36684966)

за період з 01.07.2014 по 01.07.2017, контролюючим органом встановлено факт нецільового використання ПАТ Ружинський Райагрохім зі спеціального рахунку суб'єкта спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, передбаченого статтею 209 Податкового кодексу України, грошових коштів на загальну суму 1895859,19 грн. в результаті перерахування їх на рахунки ТОВ Дажбог та ТОВ Ріко-Імпорт , створених за участі громадянина ОСОБА_4, який стверджує, що господарські операції за поставки товарно-матеріальних цінностей від зазначених товариств не здійснювались. У зв'язку з цим, відповідачем було зроблено висновок про порушення ПАТ Ружинський райагрохім п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України та п. 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів , затвердженого постановою КМУ від 12.01.2011 № 11, в результаті чого ПАТ Ружинський райагрохім використано кошти зі спеціального рахунку, відкритого в установі банку для акумулювання сум податку на додану вартість, які залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства, не за цільовим призначенням, на загальну суму 1895859,19 грн. (у т.ч. вересень 2015 року на суму 1895859,19 грн.)

На підставі вищезазначеного акту Головним управлінням ДФС у Житомирській області було винесено податкове повідомлення рішення від 13.06.2018 № 001346-1405 відповідно до якого ПАТ Ружинський райагрохім визначено суму грошового зобов'язання: за податковими зобов'язаннями ( + збільшення) на +1895859,19 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 2369824 грн., загальна сума заборгованості 4265683,18 грн.

Проте, на думку позивача, наведені в акті перевірки обставини щодо допущеного порушення в фінансових операціях з ТОВ Дажбог та ТОВ Ріко-Імпорт в частині здійснення на їх користь платежів зі спеціального рахунку на загальну суму 1895859,19 грн. містять лише низку припущень та посилань на дані, які не можуть бути належними та допустимими доказами, а тому здійсненні на їх основі висновки контролюючого органу є хибними та не відповідають дійсності. Крім того, позивач зауважує, що факт наявності кримінальних проваджень та здійснення заходів досудового розслідування щодо його контрагентів, без наявності щодо них обвинувальних вироків суду, які набрали законної сили, не можуть слугувати належними та допустимими доказами фіктивності операції позивача з цими контрагентами.

Також позивач зазначає, що господарські операції між ним та ТОВ Дажбог і ТОВ Ріко-Імпорт реальні та наголошує, що немає жодного рішення суду, яке б визнало правочини ПАТ Ружинський Райагрохім з ТОВ Дажбог і ТОВ Ріко-Імпорт фіктивними. Натомість, в силу презумпції правомірності правочину, закріпленої в статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Позивач стверджує, що висновки контролюючого органу про наявність порушень, викладені в акті перевірки є безпідставними, а тому податкове повідомлення-рішення від 13.06.2018 № 001346-1405, прийняте на підставі цього акту, є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 27 червня 2018 року відкрито загальне провадження у даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 19 липня року о 11:30.

19 липня 2018 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого остійній просить відмовити ПАТ Ружинський Райагрохім у задоволенні позовних вимог (а.с.180-186 том 3). В обґрунтування своєї правової позиції зазначає, що перевіркою встановлено використання ПАТ Ружинський райагрохім коштів зі спеціального рахунку, відкритого в установі банку для акумулювання сум податку на додану вартість, які залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства, не за цільовим призначенням, на загальну суму 1895859,19 грн. При чому основним порушення відповідач вказав відсутність документального підтвердження реальності здійснення товарної операції (поставки мінеральних добрив) від ТОВ Ріко-Імпорт , ТОВ Дажбог , ТОВ Сімарг до ПАТ Ружинський райагрохім , оскільки відповідно до свідчень керівника та засновника зазначених контрагентів - ОСОБА_4, наданих ним під час досудового розслідування кримінального провадження №42017020000000058 за фактом організації конвертаційного центру щодо вчинення фіктивних фінансово-господарських операцій, переведення безготівкових коштів у готівку для підприємств реального сектору економіки, шляхом створення 21 суб'єкта господарювання (у тому числі ТОВ Ріко-Імпорт , ТОВ Дажбог , ТОВ Сімарг ), про жодних поставок товарно-матеріальних цінностей від імені цих товариств не здійснювалось. Водночас, представник відповідача зазначає, що надані ПАТ Ружинський Райагрохім первинні документи хоча й відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не відображають реального руху товарно-матеріальних цінностей між ПАТ Ружинський Райагрохім та контрагентами ТОВ Сімаргл , ТОВ Ріко-Імпорт , ТОВ Дажбог , а тому є недостовірними. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів. (а.с.180-183 том 3)

В судове засідання 19 липня 2018 року з'явилися представники сторін. Представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження в адміністративній справі №806/3245/18 до набрання законної сили рішенням суду в кримінальній справі №127/13491/18 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 205, ч.ч. 1, 2 ст. 205-1, ч. 1 ст. 366, ч.ч. 2, 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України (а.с. 176 том 3). За результатами розгляду вищезазначеного клопотання, суд ухвалою від 19 липня 2018 року відмовив відповідачу в зупиненні провадження у справі №806/3245/18 (а.с.208-209 том 3). Крім того, судом було призначено наступне судове засідання у справі на 02 серпня 2018 року о 14:30.

Судове засідання, призначене на 02 серпня 2018 року, було перенесено на 27 серпня 2018 року, у зв'язку з хворобою судді Черняхович І.Е.

Під час судового засідання 27 серпня 2018 року суд протокольною ухвалою закінчив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті. Під час дослідження письмових доказів в засіданні було оголошено перерву до 13 вересня 2013 року.

13 вересня 2018 року в судове засідання з'явились представники сторін. Представник позивача зазначив, що позов підтримує та просить задовольнити його в повному обсязі. В свою чергу представник відповідача вказав, що заперечує щодо заявлених позовних вимог з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, а тому просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, об'єктивно оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ПАТ Ружинський Райагрохім є сільськогосподарським товаровиробником та в період з 01.07.2014 по 31.12.2016 було зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування сільськогосподарських товаровиробників.

З матеріалів адмініcтративної справи вбачається, що посадовими особами ГУ ДФС у Житомирській області проведено документальну позапланову перевірку ПАТ Ружинський Райагрохім з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів в результаті проведення фінансових операцій з ТОВ Ріко-Імпорт (код за ЄДРПОУ 39251276), ТОВ Ріко-Інвест (код за ЄДРПОУ 39265603), ПП Стрибок (код за ЄДРПОУ 39977501), ПП Сімаргл (код за ЄДРПОУ 39977585), ТОВ Дажбог (код за ЄДРПОУ 39977716), ПП Крамина (код за ЄДРПОУ 39977758), ТОВ Вероград (код за ЄДРПОУ 39977805), ТОВ Маєстат (код за ЄДРПОУ 39977852), ТОВ Зміч (код за ЄДРПОУ 39977900), ТОВ Дрим (код за ЄДРПОУ 40234966), ТОВ Брасс ЛТД (код за ЄДРПОУ 40235080), ТОВ Баред (код за ЄДРПОУ 40235289), ТОВ РПТ (код за ЄДРПОУ 40239423), ТОВ Сквоч (код за ЄДРПОУ 40239545), ТОВ Недор (код за ЄДРПОУ 40239634), ТОВ Штоль (код за ЄДРПОУ 40239812), ТОВ Чарпа (код за ЄДРПОУ 40240152), ТОВ Райвел Рітер (код за ЄДРПОУ 40240938), ТОВ Пресс (код за ЄДРПОУ 40241329), ТОВ Кролл плюс (код за ЄДРПОУ 40241533), ТОВ Райвел-Інвест (код за ЄДРПОУ 39265645) та ПП Елітар Експрес (код за ЄДРПОУ 36684966)

за період з 01.07.2014 по 01.07.2017.

Перевіркою встановлено порушення ПАТ Ружинський Райагрохім норм податкового законодавства, а саме: п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України та п. 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів , затвердженого постановою КМУ від 12.01.2011 № 11. В результаті чого ПАТ Ружинський райагрохім використано кошти зі спеціального рахунку, відкритого в установі банку для акумулювання сум податку на додану вартість, які залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства, не за цільовим призначенням, на загальну суму 1895859,19 грн. (у т.ч. вересень 2015 року на суму 1895859,19 грн.).

За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено акт №3/06-30-14-05/05488495 від 25.05.2018 (далі - акт перевірки) (а.с. 28-49 том 1).

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Житомирській області 13 червня 2018 року винесено податкові повідомлення рішення № 001346-1405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1895859 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 2369824 грн. (а.с.24-25 том 1).

Зі змісту акту перевірки вбачається, що ПАТ Ружинський Райагрохім здійснило нецільове використання зі спеціального рахунку суб'єкта спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, передбаченого статтею 209 Податкового кодексу України, грошових коштів на загальну суму 1895859,19 грн. в результаті перерахування їх на рахунки ТОВ Дажбог та ТОВ Ріко-Імпорт , створених за участі громадянина ОСОБА_4, який стверджує, що господарські операції за поставки товарно-матеріальних цінностей від зазначених товариств не здійснювались. Такий висновок контролюючий орган зробив, враховуючи наступне.

В ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що фактично поставки мінеральних добрив на підставі договорів, укладених між ТОВ Ріко-Імпорт , ТОВ Дажбог , ТОВ Сімарг та ПАТ Ружинський райагрохім , не відбулися, оскільки перевіркою не було встановлено документів (в тому числі товарно-транспортних накладних), які б підтвердили реальність здійснення товарної операції (поставки мінеральних добрив) від ТОВ Ріко-Імпорт , ТОВ Дажбог , ТОВ Сімарг до ПАТ Ружинський райагрохім . Крім того, під час перевірки контролюючим органом були враховані свідчення керівника та засновника ТОВ Ріко-Імпорт , ТОВ Дажбог та ТОВ Сімарг - ОСОБА_4, які були надані останнім під час досудового розслідування кримінального провадження №42017020000000058 за фактом організації конвертаційного центру щодо вчинення фіктивних фінансово-господарських операцій, переведення безготівкових коштів у готівку для підприємств реального сектору економіки, шляхом створення 21 суб'єкта господарювання (у тому числі ТОВ Ріко-Імпорт , ТОВ Дажбог , ТОВ Сімарг ). Згідно з цими свідченнями ОСОБА_4В зазнає, що діяльність вищеназваних контрагентів полягала у конвертації грошових коштів у готівку без проведення будь-якої діяльності, тобто, мала безтоварний (фіктивний) характер. Жодних поставок товарно-матеріальних цінностей від імені цих товариств не здійснювалось.

Приймаючи до уваги відсутність поставки товару, а також враховуючи ознаки фіктивності ТОВ Ріко-Імпорт , ТОВ Дажбог , ТОВ Сімарг , податковий орган дійшов висновку про сумнівність та нереальність господарських операції.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України. Зокрема, відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Підпунктом а) пункту 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Крім того, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2 ст. 196 ПКУ).

Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст.198 ПКУ).

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Проаналізувавши вищезазначені норми Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що на законодавчому рівні встановлено лише єдиний випадок неможливості віднесення до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару (послуг), а саме: суми податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. І навпаки, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

У відповідності до статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Пунктом 209.2 статті 209 (в редакції, що діяла момент вчинення спірних порушень) встановлено, що 209.2 Податкового кодексу України позитивна різниця між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначена:

а) за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими і технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва) підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 50 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 50 відсотків;

б) за операціями із зерновими і технічними культурами підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 85 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 15 відсотків;

в) за операціями з продукцією тваринництва підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 20 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 80 відсотків.

Механізм акумулювання сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, що не підлягають сплаті до бюджету і нараховуються сільськогосподарськими підприємствами - суб'єктами спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства і рибальства (далі - сільськогосподарські підприємства) на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг) визначено Порядком акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11 (далі - Порядок №11)

Відповідно до п.4 Порядку №4 сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2017 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Згідно з п.5 Порядку №11 контроль за дотриманням вимог цього Порядку здійснюють територіальні органи ДФС.

Як встановлено із матеріалів справи, правовою підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення є висновки контролюючого органу про допущення позивачем порушень, що викладені в акті перевірки №3/06-30-14-05/05488495 від 25.05.2018. На підтвердження цих порушень та факту фіктивності господарських операцій між ТОВ Ріко-Імпорт , ТОВ Дажбог , ТОВ Сімарг та ПАТ Ружинський Райагрохім , відповідач посилається на матеріали досудового розслідування кримінального провадження №42017020000000058 за фактом організації конвертаційного центру щодо вчинення фіктивних фінансово-господарських операцій, переведення безготівкових коштів у готівку для підприємств реального сектору економіки, шляхом створення 21 суб'єкта господарювання, у тому числі ТОВ Ріко-Імпорт , ТОВ Дажбог , ТОВ Сімарг , а саме на протокол допиту підозрюваного від 02.02.2018 (а.с.184-191 том 3) та протокол додаткового допиту свідка від 02.02.2018 (а.с.192-196), згідно з якими директор вищезазначених товариств - ОСОБА_4В підтверджує безтоварний (фіктивний) характер господарських операцій, вчинюваних цими підприємствами.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

В силу пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до Наказу Міністерства Фінансів України від 20.08.2015 №727, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Детальний аналіз даних норм свідчить про те, що доказом щодо порушення платником податків податкового законодавства є акт перевірки, який відтворює факти виявлених порушень з посиланням на первинні або інші документи. В акті перевірки повинно бути чітко, об'єктивно та повною мірою встановлено, якими діями позивача ним порушені норми Податкового кодексу України із зазначенням конкретних, підтверджених належними і допустимими доказами обставин з посиланням на первинний документ бухгалтерського та податкового боргу.

Матеріали провадження досудового слідства у кримінальній справі, розслідування за якою не належить до компетенції органів державної податкової служби, не віднесена до переліку вище перелічених підстав, тому суд критично ставиться до здійснення нарахувань з використанням документів по кримінальному провадженню.

Статтею 62 Основного Закону проголошено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною шостою статті 78 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд наголошує, що матеріали досудового розслідування, зокрема, протоколи допиту підозрюваного, який не набув процесуального статусу обвинуваченого та щодо якого немає обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, не є належними доказами на підтвердження вчинення порушень. Факт наявності доказів у кримінальному провадженні не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій.

Крім того, надані відповідачем матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні не є доказом, що не потребує самостійного доведення в розумінні ч.6 ст.78 КАС України, а тому викладені у них обставини мають бути окремо доведені відповідачем та підтверджені сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

Позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 лютого 2018 року №802/1853/16-а, які, відповідно до статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд наголошує, що доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Висновки суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20 лютого 2018 року №826/6280/13-а.

Суд також звертає увагу, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові по справі №К/9901/1349/17.

Крім того, порушення постачальником вимог законодавства не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару вимог закону щодо формування податкового кредиту, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер і позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших контрагентів. Окрім того, це не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Разом з тим, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Ріко-Імпорт , ТОВ Дажбог , ТОВ Сімарг , згідно договорів поставки мінеральних добрив №Са14 від 03.09.2015 (а.с.65-72 том 1), №РК18-09 від 03.09.2015 (а.с.77-84 том 1) та № Др-12 від 08.09.2015 (а.с.104-111 том 1) підтверджується наданими під час перевірки та долученими до матеріалів адміністративної справи первинними документами, до оформлення яких у податкового органу обґрунтованих зауважень не було.

Твердження відповідача щодо фіктивності первинних документів, внаслідок чого встановлено відсутність факту придбання у ТОВ Ріко-Імпорт , ТОВ Дажбог , ТОВ Сімарг мінеральних добрив, а також факту поставки останніх на ПАТ Ружинський Райагрохім , спростовуються матеріалами справи.

В судовому засідання безспірно встановлено факт використання придбаних на підставі договорів поставки №Са14 від 03.09.2015, №РК18-09 від 03.09.2015 та № Др-12 від 08.09.2015 мінеральних добрив у господарській діяльності ПАТ Ружинський Райагрохім , про що свідчать реєстр картки обліку мінеральних добрив (а.с.131-250 том 1, а.с.1-11 том 2) подорожні листи тракториста (а.с.12-116 том 2), товарно-транспортні накладні на відправку мінеральних добрив (а.с. 118, 122, 125, 128 том 2), накладні внутрігосподарського призначення (а.с. 196-204, том 1), наради на відрядну роботу бригади (а.с. 120, 123, 126, 129 том 5), дорожні листки трактора (а.с. 211-212, том 1).

Також оплата за отримані мінеральні добрива була здійснена позивачем у повному обсязі, про що свідчать копії платіжних доручень, наявні в матеріалах справи.

Відтак, нікчемність правочину, зокрема, договорів поставки №Са14 від 03.09.2015, №РК18-09 від 03.09.2015 та № Др-12 від 08.09.2015 спростовується матеріалами справи.

Суд також звертає увагу на те, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Відтак, отримання контролюючим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону. Проте ані акт перевірки, ані досудове розслідування стосовно громадянина ОСОБА_5 за вчинення останнім кримінального правопорушення - не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) було встановлено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподаткованої ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватись між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем не було надано суду належних документальних доказів, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ Ріко-Імпорт , ТОВ Дажбог , ТОВ Сімарг можливо, порушують вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичними адресами тощо, та доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагентів у системі оподаткування.

Суд також критично ставиться до доводів відповідача в частині часткової фіктивності операцій між позивачем та ТОВ Ріко-Імпорт , ТОВ Дажбог , ТОВ Сімарг . Зокрема, відповідачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів щодо нецільового використання позивачем коштів на спеціальному рахунку при проведенні розрахунків із ТОВ Ріко-Імпорт , ТОВ Дажбог , ТОВ Сімарг в контексті визнання фіскальним органом реальності операцій та перерахунку позивачем на користь ТОВ Ріко-Імпорт , ТОВ Дажбог , ТОВ Сімарг коштів з інших рахунків.

Крім того, суд наголошує, що відповідачем у відзиві на позовну заяву визнано, що первинні документи ПАТ Ружинський Райагрохім , які були надані в ході перевірки, відповідають усім необхідним ознакам та оформлені належним чином.

Зважаючи на недоведеність доводів фіскального органу про нереальність господарських операцій позивача із ТОВ Ріко-Імпорт , ТОВ Дажбог , ТОВ Сімарг посилання на недостовірність наданої позивачем первинної документації із вказаних підстав є неналежною, а тому надана ПАТ Ружинський Райагрохім первинна документація мала бути визнана фіскальним органом та вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що висновки контролюючого органу про порушення ПАТ Ружинський райагрохім п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України, п.4 "Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11 не були підтверджені відповідачем сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів.

А тому суд приходить до висновку, що висновки, зазначені в акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи, відтак, податкове повідомлення-рішення №001346-1405, прийняте 13.06.2018 на підставі акту перевірки, є протиправними та підлягає скасуванню.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність винесення податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №001346-1405 від 13.06.2018, а тому позовні вимоги ПАТ Ружинський Райагрохім є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно наявної у матеріалах справи платіжного доручення № 2083 від 22.06.2018 позивачем при зверненні із позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог та керуючись ч.1 ст.139 КАС України, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області на користь позивача 1762,00 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 9,77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 червня 2018 року № 001346-1405, винесене Головним управлінням ДФС у Житомирській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника,7. Код ЄДРПОУ 39459195) на користь Приватного акціонерного товариства "Ружинський Райагрохім" (13601, Житомирська область, смт. Ружин, вул. Свердлова, 61. Код ЄДРПОУ 05488495) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 1762,00 (тисяча сімсот шістдесят дві гривні ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Е.Черняхович

Повне судове рішення складене 28 вересня 2018 року