Рішення

від 26.09.2018 по справі 807/392/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 вересня 2018 року м. Ужгород№ 807/392/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

позивача: представники - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача 1: представник - не з'явився,

відповідача 2: представник - ОСОБА_3,

третьої особи: представник - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДЕЖДА-ЗАКАРПАТТЯ" до Головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління ДАБІ у Закарпатській області ОСОБА_4, Державної архітектурно-будівельної інспекції України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НАДЕЖДА-ЗАКАРПАТТЯ" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління ДАБІ у Закарпатській області ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 16.03.2018 року Головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Закарпатській області ОСОБА_4 про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №168/20-16 від 13.11.2015 р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відповідача щодо скасування містобудівних умов та обмежень є протиправним та суперечить нормам чинного законодавства. Так, зокрема вважає необґрунтованим висновок відповідача про невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам Плану зонування території м. Ужгород, оскільки рішення Ужгородської міської ради, яким затверджений зазначений план зонування, на момент видачі містобудівних умов ще не набуло законної сили. Тому таке рішення суперечить п. 1.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст. Також звертає увагу суду на безпідставність позиції відповідача щодо невідповідності цільового призначення земельної ділянки намірам забудови з огляду того, що автозаправна станція є об'єктом комерційної діяльності. Вважає, що норми п. 7.58 ДБГ-360-92 при видачі Містобудівних умов та обмежень порушені не були, оскільки відповідачем не наведено аргументів про розширення проїжджої частини на перспективу. Окрім того, зазначає, що проект будівництва АЗК по вул. Баб'яка, 50 у м. Ужгороді пройшов обов'язкову експертизу, якою підтверджено її відповідність державним будівельним нормам і правилам, санітарному та епідеміологічному благополуччю населення. На думку позивача, відповідачем не обґрунтовано також неможливість усунення виявлених порушень без скасування Містобудівних умов та обмежень.

В судовому засіданні 11 червня 2018 року за клопотанням представника відповідача в якості співвідповідача залучено Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року задоволено заяву позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову та зупинено дію Рішення від 16.03.2018 року Головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Закарпатській області ОСОБА_4 про скасування дії містобудівельних умов та обмежень забудови земельної ділянки №168/20-16 від 13.11.2015 року - до набрання законної сили рішенням у справі.

11 червня 2018 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 08.06.2018 р., відповідно до якого проти задоволення позову заперечив, мотивуючи необґрунтованістю позовних вимог, зокрема, тим, що за результатами проведеної перевірки встановлені порушення об'єктом нагляду при видачі Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №168/20-16 від 13.11.2015 р. вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а саме: 1) неподання під час звернення до управління разом із заявою всіх передбачених п. 2.2 та 3.7 Порядку видачі містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст документів; 2) не відповідність цільового призначення земельної ділянки намірам забудови; 3) посилання в п. 8 Розділу "Загальні дані" на генплан м. Ужгорода, затверджений ХХІХ сесією Ужгородської міської ради ІV скликання №313 від 04.06.2004 р., та відсутність посилань на план зонування території та/або детальний план території; 4) розташування об'єкта будівництва по червоній лінії вул. Баб'яка, що не відповідає п. 7.58 ДБН 360-92; у п. 6 розділу "Містобудівні умови та обмеження" зазначено - згідно вимог будівельних норм, що є порушенням п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Окрім того, зазначає, що сам об'єкт нагляду - начальник Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради результати проведеної перевірки не оскаржував, жодних зауважень до акту не подавав.

31 липня 2018 року представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив б/н від 26.07.2018 р., в якій аргументи відповідача вважає безпідставними, оскільки, відповідно до норм КАС України, кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Спростовує твердження відповідача щодо неподання передбачених законодавством документів, оскільки такі наявні в позивача і посадова особа відповідача 2 мала право на їх витребування під час проведення перевірки. Вважає, що ст. 71 Земельного кодексу України не встановлює обмеження щодо будівництва автозаправних станцій на землях інших категорій, в тому числі житлової та громадської забудови, а отже позивач використовує земельну ділянку згідно з цільовим призначенням. Окрім того, зазначає, що оскільки станом на 13 листопада 2015 року рішення Ужгородської міської ради від 09.11.2015 р. №1881 не було офіційно оприлюднене в друкованому засобі масової інформації, а отже не набуло чинності, тому не могло бути покладено в основу рішення відповідача 1.

10 серпня 2018 року представник відповідача 2 надіслав до Закарпатського окружного адміністративного суду заперечення на відповідь на відзив б/н від 06.08.18 р., відповідно до яких вважає, що проведена перевірка стосується виключно законності прийнятого об'єктом нагляду рішення. Правомірність будь-яких дій позивача в даному випадку не була предметом перевірки, а тому всі необхідні документи повинні були надаватись органом, до якого такі подавались. В даному випадку уповноваженим об'єктом нагляду на вимогу відповідача 1 надані всі наявні матеріали, що стосувались предмета нагляду, за результатами чого і встановлено неподання позивачем при зверненні до Управління архітектури та містобудування всіх необхідних документів. Вважає, що Генеральний план м. Ужгорода 2004 року не містить необхідних для видачі після 01 січня 2015 року містобудівних умов та обмежень розділів та даних, а тому не заслуговують на увагу нехтування позивачем норм п. 6 Розділу VІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з мотивів, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив, та просили суд їх задовольнити.

Відповідач 1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належний чином проінформований про дату, час та місце судового розгляду.

Представник відповідача 2 у засіданні суду 26 вересня 2018 року проти позову заперечила з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву б/н від 08.06.2018 р. та запереченнях від 06.08.18 р.

Третя особа свого представника в судове засідання не направила, своїх пояснень у встановлений судом строк не подала, хоча була належним чином ознайомлена з часом, датою та місцем судового розгляду.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України №302 від 07.03.2018 р. на підставі пп. 5 п. 15 Порядку здійснення державного архітектурного-будівельного нагляду, затвердженого постановою КМУ від 19.08.2015 р. №698 та направлення №06-УО/1007п-пл від 13.03.2018 р., головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління ДАБІ у Закарпатській області ОСОБА_4 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, за результатами якої складено акт №06-УО/1007-ІІ від 14 березня 2018 року (акр. спр. 18 - 19).

Відповідно до акту перевірки, відповідачем 1 встановлено наступні порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності:

1) п. 7.55* ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень (далі - ДБН 360-92) в частині розміщення АЗС у населених пунктах на земельних ділянках, планувально відокремлених від кварталів житлової та громадської забудови, з урахуванням загальної потреби в залежності від рівня автомобілізації населеного пункту, урахуванням загальної потреби в залежності від рівня автомобілізації населеного пункту, інтенсивності руху та споживчого попиту;

2) п. 7.56* ДБН 360-92 в частині розміщення АЗК з пунктами технічного обслуговування транспортних засобів тільки вздовж вулиць і доріг промислових і комунально-складських зон, на їх територіях та на виїздах із населених пунктів;

3) п. 7.57* ДБН 360-92 в частині розміщення АЗС на ділянках, передбачених для їх будівництва відповідною містобудівною документацією;

4) п. 7.17 ДБН 360-92 в частині розміщення станцій технічного обслуговування і АЗС для обслуговування заміського автотранспорту біля автомобільних доріг при в'їздах у населені пункти або при виїздах з них;

5) ст. ст. 38, 71 Земельного кодексу України;

6) в пакеті документів, наданих об'єктом перевірки, відсутні документи, передбачені п. 2.2 та 3.7 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Про порядок видачі містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст , а саме, викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру; черговий кадастровий план; викопіювання з оновленої топографо-геодезичної підоснови у масштабі 1:2000, надане замовником; викопіювання з містобудівної документації;

7) у розділі Загальні дані п. 7 Цільове призначення земельної ділянки зазначено - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, для іншої комерційної діяльності, що не відповідає намірам забудови та є порушенням ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ;

8) у розділі Загальні дані п. 8 Посилання на містобудівну документацію відображено не в повному обсязі, а саме, зазначено - генплан м. Ужгорода, затверджений ХХІХ сесією Ужгородської міської ради ІV скликання №313 від 04 червня 2004 р. Відповідно до плану зонування м. Ужгород, затвердженого 09.11.2015 р. №1881, земельна ділянка знаходиться в зоні Г-6 - торгівельні зони, що виключає можливість розташування на ній автозаправної станції;

9) у розділі Містобудівні умови та обмеження п. 4 Відстані від об'єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови зазначено - по червоній лінії вул. Баб'яка, не менше 10 м від межі проїжджої частини автодороги капітальних споруд, що не відповідає п. 7.58* ДБН 360-92;

10) у розділі Містобудівні умови та обмеження п. 6 Мінімально допустимі відстані від об'єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд зазначено - згідно вимог будівельних норм (пожежі та санітарні розриви), що є порушенням п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

У зв'язку з виявленими в ході проведення перевірки порушеннями, відповідачем 1 зроблено висновок про те, що в Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради на момент видачі Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №168/20-16 від 13.11.2015 р. були наявні підстави щодо повернення пакету документів, зокрема, у зв'язку з невідповідністю намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні - Плану зонування території м. Ужгород Закарпатської області, вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил.

На підставі акту перевірки №06-УО/1007-ІІ від 14 березня 2018 року у зв'язку з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а саме, п. 2.2, п. 2.4, п. 3.7 та додатку до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109; п. 8 ч. 1 ст. 1, ст. 24, ч. 4 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , п. 7.58* ДБН 360-92**, п. 1 гл. 1, п. 4 гл. 2 р. 1 Пояснювальної записки Зонінгу, відповідачем 1 прийнято рішення від 16.03.2018 р. про скасування Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №168/20-16 від 13.11.2015 р. (арк. спр. 17).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням посадової особи суб'єкта владних повноважень, Товариство з обмеженою відповідальністю "НАДЕЖДА-ЗАКАРПАТТЯ" (далі - ТОВ "НАДЕЖДА-ЗАКАРПАТТЯ") звернулося з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

05 листопада 2015 року ТОВ "НАДЕЖДА-ЗАКАРПАТТЯ" звернулося до Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень АЗК по м. Ужгород, вул. Баб'яка, 50. До поданої заяви долучило засвідчену в установленому порядку копію документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі) або викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 чи М 1:500; фотофіксацію земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва (арк. спр. 154 - 155).

За результатами розгляду заяви позивача та долучених до неї документів, 13 листопада 2015 року посадова особа Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради видала Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №168/20-16 за адресою: м. Ужгород, вул. Баб'яка, 50, на будівництво АЗК по вул. Баб'яка, 50 у м. Ужгород Закарпатської області (акр. спр. 47 - 48а).

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності регулюються Законом України Про регулювання містобудівної діяльності №3038-VI від 17.02.2011 р. (далі - Закон).

П. 8 ч. 1 ст. 1 Закону надано визначення поняттю містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки , відповідно до якого такими є документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з норм законодавства, чинних на момент їх виникнення.

Порядок видачі та склад містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки був врегульований нормами ст. 29 Закону (в редакції, чинній станом на день подання позивачем відповідної заяви - 05 листопада 2015 року).

Так, зокрема, відповідно до положень зазначеної статті, містобудівні умови та обмеження являються основними складовими вихідних даних разом з технічними умовами та завданнями на проектування.

Ч. 3 ст. 29 Закону було передбачено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 29 Закону, розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви. Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Норми ч. 8 ст. 29 Закону регламентують чинність містобудівні умови та обмеження до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника. Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.

Зазначені норми узгоджуються також з положеннями Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року №109, що діяв на момент видачі Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №168/20-16 (далі - Порядок №109).

Суд зазначає, що ні Закон, ані Порядок на момент видачі Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №168/20-16 не містили можливості та процедури їх скасування, та регламентували їх чинність до завершення будівництва об'єкта. Законодавчі норми передбачали виключно можливість внесення змін до них та тільки за згодою замовника.

Судом встановлено, що позивач згоду на внесення змін до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки до Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради не надавав.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності №1817-VIII від 17.01.2017 р. (який набрав чинності 10.06.2017 р.) внесено зміни, в тому числі, до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", зокрема, до ч. 3 - 8 ст. 29.

Так, відповідно до вказаних змін, ч. 8 ст. 29 Закону була викладена в наступній редакції:

8. Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.

Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:

1) за заявою замовника;

2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам;

3) за рішенням суду.

У разі скасування в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом .

Таким чином, починаючи з 10 червня 2017 року законодавець передбачив можливість скасування містобудівних умов та обмежень, в тому числі головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам. Тобто, з 10 червня 2017 року головними інспекторами будівельного нагляду надано повноваження щодо скасування містобудівних умов та обмежень.

Разом з тим, провівши порівняльний аналіз законодавчих норм, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що станом на день видачі містобудівних умов та обмежень законодавством не була передбачена можливість їх скасування, в тому числі головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду.

Згідно з нормами містобудівного законодавства, якими визначалися суть та питання видачі містобудівних умов та обмежень станом на 13 листопада 2015 року, такі за своєю правовою природою були індивідуальним актом, що вичерпував свою дію фактом виконання, адресований конкретній особі, замовнику, і не мав загальнообов'язкового значення.

Зазначений висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, зокрема, викладеною в постанові від 24 липня 2018 року у справі №686/22674/15-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що на підставі отриманих містобудівних умов та обмежень ТОВ "НАДЕЖДА-ЗАКАРПАТТЯ" отримало дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ 115170310702, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 31 січня 2017 року, та розпочало проведення будівельних робіт, зокрема, влаштування підпірної стінки, відсипку ділянки та вертикальне планування, зовнішні електричні мережі (арк. спр. 144).

У зв'язку з вищенаведеним, суд вважає, що оскільки на підставі містобудівних умов та обмежень у позивача на час прийняття оскаржуваного рішення вже виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, враховуючи, ту обставину, що на момент видачі таких законодавство не передбачало можливості їх скасування, в тому числі в порядку нагляду, відповідач 1 не мав права, провівши 14 березня 2018 року перевірку, скасовувати цей ненормативний акт.

Норми ст. 58 Конституції України закріпили принцип незворотності дії в час законів та інших правових актів, відповідного до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип належить розуміти так, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, а дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб'єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а також необхідною умовою довіри до держави і права.

Хоча Конституційний Суд України в своєму рішенні У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) №1-рп/99 від 09.02.1999 р. дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Разом з тим, суд вважає, що це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Суд зазначає, що в жодному нормативно-правому акті, що регулює спірні правовідносини, не передбачена їх зворотна дія в часі.

Принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя. Будь-яка дія органів державної влади має будуватися на цьому принципі, а відтак чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні. (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Броньовський проти Польщі від 22 червня 2004 року).

Європейський суд неодноразово зазначав, що національне право має передбачати засіб правового захисту від свавільного втручання державних органів у права, гарантовані Конвенцією. Наділення виконавчих органів широкими дискреційними повноваженнями, які надають їм необмежену владу у питаннях, що зачіпають основоположні права, суперечитиме принципу верховенства права, одному з фундаментальних принципів, закріплених Конвенцією (див. Lupsa v. Romania № 10337/04, 8 червня 2006, п. 34). Відповідно, законом має бути визначений об'єм будь-яких дискреційних повноважень компетентних органів та порядок їх здійснення з достатньою ясністю, беручи до уваги законну мету певного заходу, щоб забезпечити особі адекватний захист від свавільного втручання (див. Volokhy v. Ukraine № 23543/02, 02 листопада 2006 року, п. 49; Al-Nashif v. Bulgaria № 50963/99,20 червня 2002, п. 119).

Також Європейський Суд з прав людини Рішенням у справі Круслена від 24 квітня 1990 року зазначає, що закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте надання законом виконавчій владі, чи судді нічим не обмеженого дискреційного права, суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання .

Ч. 2 ст. 8 КАС України передбачає, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Зазначене кореспондується також з положеннями ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , якою передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищенаведене, суд не може взяти до уваги позицію відповідача 2 про наявність у органів державного архітектурно-будівельного контролю визначених ст. 41 1 Закону повноважень щодо здійснення перевірки в порядку нагляду законності Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №168/20-16, виданих 13 листопада 2015 року, оскільки чинними на момент їх видачі нормами містобудівного законодавства не передбачалася можливість їх скасування.

Суд також відхиляє посилання представника відповідача 2 для підтвердження необґрунтованості позовних вимог на те, що рішення від 16.03.2018 року про скасування дії містобудівних умов та обмежень не оскаржувалося суб'єктом нагляду. З цього приводу суд зазначає, що положеннями Кодексу адміністративного судочинства України гарантоване кожному право на судовий захист, що реалізується шляхом звернення до адміністративного суду в разі порушення рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень його прав, свобод або законних інтересів. Суд вважає, що своїм рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень, виданих ТОВ "НАДЕЖДА-ЗАКАРПАТТЯ", безумовно порушені права та інтереси останнього, тому факт неоскарження такого рішення Управлінням архітектури та містобудування Ужгородської міської ради не позбавляє позивача гарантованого законодавством права на судовий захист та не є доказом безспірної правомірності такого.

Відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оскаржене рішення - скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДЕЖДА-ЗАКАРПАТТЯ" (місцезнаходження: вул. Елеваторна, буд. 9, с. Горонда, Мукачівський район, Закарпатська область, 89656, код ЄДРПОУ 34570441) до Головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління ДАБІ у Закарпатській області ОСОБА_4 (вул. Гойди, буд.8, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (місцезнаходження: бульвар Лесі України, буд. 26, м. Київ, 01133, код ЄДПРОУ - 37471912), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради (місцезнаходження: вул. Небесної Сотні, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 41284929) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Закарпатській області ОСОБА_4 від 16.03.2018 року про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №168/20-16 від 13.11.2015 р.

3. Стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України (місцезнаходження: бульвар Лесі України, буд. 26, м. Київ, 01133, код ЄДПРОУ - 37471912) на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДЕЖДА ЗАКАРПАТТЯ" (місцезнаходження: вул. Елеваторна, буд.9, с. Горонда, Мукачівський район, Закарпатська область, 89656, код ЄДРПОУ 34570441) за рахунок бюджетних асигнувань 1762 грн. 00 коп. (ОСОБА_1 тисяча сімсот шістдесят дві грн.00 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено 03 жовтня 2018 року .

СуддяОСОБА_5