Рішення

від 27.09.2018 по справі 910/11138/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2018Справа № 910/11138/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Жалоби С.Р., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Гарант Буд"

до Публічного акціонерного товариства "Київметробуд"

про стягнення 174 603, 34 грн.

Представники:

від позивача: Малєєв Є.С.;

від відповідача: Кошкіна І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Гарант Буд" (далі -позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 174 603, 34 грн., з яких: 110 900, 00 грн. - основного боргу, 32 625, 88 грн. - пені, 6 135, 00 грн. - 3 % річних та 24 942, 46 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 03/10-16 від 03.10.2016 в частині оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання призначено на 27.09.2018.

12.09.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що за правилами п.4.1. договору оплата має проводитися в строк до 15 числа наступного за звітним місяцем, то останній п'ятнадцятий день спливає 15.11.2016, тож перебіг строку для розрахунку пені, за правилами ч. 6 ст. 232 ГК України починається з 16.11.2016 та закінчується 16.05.2017, у зв'язку з чим відповідач вважає нарахування пені незаконним. Крім того, відповідач не погоджується з розрахунком інфляційних втрат.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав відповідь на відзив, в якій зазначає, що сторонами у договорі було погоджено, що пеня нараховуються за кожен день прострочення оплати за надані послуги, а також зазначає, що відповідачем не надано власний контррозрахунок розміру інфляційних втрат.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат та просив суд відкласти розгляд справи для ознайомлення з відповіддю на відзив.

Враховуючи, що у судовому засіданні представник позивача зазначив підстави відхилення доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи, у зв'язку з чим відхиляє заявлене відповідачем усне клопотання про відкладення розгляду даної справи.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.09.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Київметробуд" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Гарант Буд" (далі - виконавець) укладено договір № 03/10-16, умовами якого передбачено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати замовникові послуги роботи автосамоскидів з перевезення грунту та сипучих будівельних матеріалів в міському, приміському й міжміському сполученні, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити такі послуги в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Загальна вартість робіт по перевезенню грунту та сипучих будівельних матеріалів складається з актів наданих послуг за весь період дії договору (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору, вартість виконаних робіт розраховується: одна зміна роботи автосамоскида (8 годин) 650, 00 грн., т.ч. ПДВ 20 % - 108, 33 грн.

Згідно п. 2.4. договору, факт надання послуг оформлюється актом приймання-передачі послуг, який надається виконавцем замовнику протягом трьох днів з моменту надання послуг, але не пізніше третього банківського дня наступного місяця.

За умовами п. 3.2.1. п. 3.2. договору, замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконані послуги в розмірі, в строки і в порядку, які є передбаченими даним договором та додатками до нього.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що за надання послуг замовник проводить розрахунки з виконавцем щомісячно в строк до 15 числа наступного за звітним місяцем згідно з виставленими рахунками на підставі змінних рапортів та підписаного сторонами акту приймання наданих послуг за звітний місяць.

Відповідно до п. 5.3. договору, у разі прострочення оплати за надані виконавцем послуги, в порядку та на умовах п. 4.3. договору, замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, і діє до 31.12.2016, але до повного виконання взятих на себе зобов'язань (п. 7.1. договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору № 03/10-16 від 03.10.2016, були надані послуги на загальну суму 172 900, 00 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актом надання послуг № 55 від 31.10.2016, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств (копії у матеріалах справи), рахунком на оплату № 6 від 31.10.2016 на суму 172 900, 00 грн., а також товарно-транспортними накладними №133043 від 05.10.2016, № 13033 від 05.10.2016, № 133028 від 05.10.2016, № 133034 від 06.10.2016, № 133029 від 06.10.2016, № 133039 від 07.10.2016, № 133044 від 07.10.2016, № 133029 від 10.10.2016, № 133034 від 10.10.2016, № 133039 від 11.10.2016, № 133044 від 11.10.2016, № 133030 від 12.10.2016, № 133035 від 12.10.2016, № 133040 від 13.10.2016, № 133045 від 13.10.2016, № 133030 від 17.10.2016, № 133035 від 17.10.2016, № 133040 від 18.10.2016, № 133045 від 18.10.2016, № 133036 від 19.10.2016, № 133031 від 19.10.2016, № 133041 від 20.10.2016, № 133046 від 20.10.2016, № 133036 від 21.10.2016, № 133031 від 21.10.2016, № 133032 від 24.10.2016, № 133037 від 24.10.2016, № 133046 від 25.10.2016, № 133041 від 25.10.2016, № 133047 від 26.10.2016, № 133042 від 26.10.2016, № 133032 від 27.10.2016, № 133037 від 27.10.2016, № 133042 від 28.10.2016.

Проте, відповідач за надані послуги розрахувався частково на суму 62 000, 00 грн., зокрема 08.11.2016 сплачено 40 000, 00 грн., 05.05.2017 сплачено 15 000, 00 грн. та 18.07.2017 перераховано позивачу 7 000, 00 грн., що не заперечується відповідачем, внаслідок чого за Публічним акціонерним товариством "Київметробуд" утворилась заборгованість у розмірі 110 900, 00 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 6 від 25.05.2018, в якій позивач просив відповідача виконати належним чином свої зобов'язання за договором № 03/10-16 від 03.10.2016 та перерахувати на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Гарант Буд" суму заборгованості у розмірі 110 900, 00 грн., яка отримана відповідачем 29.05.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 110 900, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму 32 625, 88 грн. - пені за період з 01.09.2017 по 15.08.2018, 6 135, 00 грн. - 3 % річних за період з 16.11.2016 по 15.08.2018 та 24 942, 46 грн. - інфляційних втрат за період з 16.11.2016 по 15.08.2018.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 03/10-16 від 03.10.2016, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України , виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України , є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги, що підтверджується актом надання послуг № 55 від 31.10.2016, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств (копії у матеріалах справи).

Проте відповідач оплати наданих позивачем послуг не провів, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого за Публічним акціонерним товариством "Київметробуд" утворилась заборгованість у розмірі 110 900, 00 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 4.1. договору, за надання послуг замовник проводить розрахунки з виконавцем щомісячно в строк до 15 числа наступного за звітним місяцем згідно з виставленими рахунками на підставі змінних рапортів та підписаного сторонами акту приймання наданих послуг за звітний місяць.

Згідно п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Таким чином, відповідно до п.4.1. договору, відповідач зобов'язаний здійснити позивачу оплату у повному обсязі в строк до 15 числа наступного за звітним місяцем згідно з виставленими рахунками на підставі змінних рапортів та підписаного сторонами акту приймання наданих послуг за звітний місяць, тож враховуючи, що акт наданих послуг № 55 підписаний сторонами 31.10.2016, обов'язок відповідача здійснити оплату настав 14.11.2016 та починаючи з 15.11.2016 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет док азування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 03/10-16 від 03.10.2016 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 110 900, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму 32 625, 88 грн. - пені за період з 01.09.2017 по 15.08.2018, 6 135, 00 грн. - 3 % річних за період з 16.11.2016 по 15.08.2018 та 24 942, 46 грн. - інфляційних втрат за період з 16.11.2016 по 15.08.2018.

Відповідно до п. 5.3. договору, у разі прострочення оплати за надані виконавцем послуги, в порядку та на умовах п. 4.3. договору, замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, відповідно до п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Так, позивачем здійснено нарахування пені за період з 01.09.2017 по 15.08.2018, проте як встановлено судом вище прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання відбулося починаючи з 15.11.2016, тож за розрахунком суду пеня повинна нараховуватися за період не більше 6 місяців з 15.11.2016 по 15.05.2017.

Таким чином, позивачем здійснено нарахування пені за період понад шість місяців та не з моменту, коли зобов'язання мало бути виконано (тобто з 15.11.2016 та саме від цієї дати відраховується шестимісячний термін), нарахування пені за заявлений позивачем період не здійснюється, а тому вимога в цій частині не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 135, 00 грн. - 3 % річних за період з 16.11.2016 по 15.08.2018 та 24 942, 46 грн. - інфляційних втрат за період з 16.11.2016 по 15.08.2018, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні розміру нарахування інфляційних втрат, при цьому розмір 3 % річних нарахований вірно.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума інфляційних втрат у розмірі 21 316, 11 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 16.11.2016 по 04.05.2017 нарахована на суму боргу 132 900, 00 грн., за період з 05.05.2017 по 17.07.2017 нарахована на суму боргу 117 900, 00 грн. та за період з 18.07.2017 по 15.08.2018 нарахована на суму боргу 110 900, 00 грн. та сума 3 % річних у розмірі 6 135, 00 грн. за період з 16.11.2016 по 04.05.2017 нарахована на суму боргу 132 900, 00 грн., за період з 05.05.2017 по 17.07.2017 нарахована на суму боргу 117 900, 00 грн. та за період з 18.07.2017 по 15.08.2018 нарахована на суму боргу 110 900, 00 грн., а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Гарант Буд задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" (01601, м. Київ, вул. Прорізна, буд 8, ідентифікаційний код - 01387432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Гарант Буд" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 21, ідентифікаційний код - 39657296) 110 900 (сто десять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. - заборгованості, 21 316 (двадцять одну тисячу триста шістнадцять) грн. 11 коп. - інфляційних втрат, 6 135 (шість тисяч сто тридцять п'ять) грн. 00 коп. - 3 % річних та 2 075 (дві тисячі сімдесят п'ять) грн. 27 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 02.10.2018

Суддя Щербаков С.О.