Ухвала

від 28.09.2018 по справі 4/131-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

УХВАЛА

28 вересня 2018 року Справа № 4/131-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А., при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Краса (місцезнаходження: 74840, АДРЕСА_1) на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (73003, м. Херсон, вул. Потьомкінська, 42/14), у справі

за позовом: Публічного акціонерного товариства Будівельно-монтажне управління № 8 , місцезнаходження: 74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Затишна, 19, ідентифікаційний код: 01352818

до: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Краса , місцезнаходження: 74840, АДРЕСА_1

про стягнення 739366,04 грн.

за участю представників сторін:

державного виконавця - Огородник Є.І., на підставі довіреності № 21 від 02.01.2018 року

від боржника - ОСОБА_1, на підставі довіреності від 01.01.2018 року

від стягувача - ОСОБА_2, на підставі довіреності № 03/165 від 01.08.2018 року, ОСОБА_3 керівник

в с т а н о в и в:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.10.2010 року (суддя Ємленінова З.І.) частково задоволені позовні вимоги ПАТ Будівельно-монтажне управління № 8 , та стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Краса 453648 грн. 40 коп. основного боргу, 24028 грн. 12 коп. втрат від інфляції, 6916 грн. 48 коп. - 3% річних, 4845 грн. 93 коп. витрат по сплаті державного мита та 154 грн.68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За фактом набрання вищевказаним рішенням законної сили, Господарським судом Херсонської області 01.11.2010 р. видано наказ про його примусове виконання.

20.09.2018 року до суду надійшла скарга СТОВ Краса , в якій останній просить визнати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області ОСОБА_4 про опис та арешт майна боржника від 04.09.2018 року у виконавчому провадженні № 533352051 неправомірною (недійсною).

На підставі розпорядження керівника апарату суду № 337 від 20.09.2018 року, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку із звільненням судді Ємленінової З.І., в провадженні якої перебувала справа, проведений повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа була розподілена судді Остапенко Т.А.

Ухвалою від 21.09.2018 року справу прийнято до провадження, а розгляд скарги призначено до розгляду у судовому засіданні на 28.09.2018 року.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що постанова про опис та арешт майна боржника від 04.09.2018 року винесена із порушенням положень Закону України Про виконавче провадження . Так, зокрема, зазначає про те, що всупереч засадам, які визначені у п. 5 ч. 1 ст. 2, ст. 19 Закону України Про виконавче провадження , опис та арешт майна СТОВ Краса були проведені без участі боржника. Про проведення вказаних виконавчих дій державний виконавець, боржника, у встановленому законом порядку, не повідомляв, чим фактично позбавив їх можливості бути присутніми під час проведення виконавчих дій та можливості надавати усні та письмові пояснення щодо тих чи інших дій. Також, вказує на те, що оскаржувана постанова не містить обов'язкових відомостей щодо індивідуальних ознак описаного нерухомого майна (загальної площі, кількості приміщень, їх площі та призначення, матеріалів стін, кількості поверхів, поверху або поверхів, на яких розташоване приміщення, інформації про підсобні приміщення та споруди), а рішення про передачу описаного нерухомого майна на зберігання стягувачу, який є зацікавленою особою у виконавчому провадженні, порушує встановлений порядок накладення арешту на майно. Крім цього, у своїй скарзі заявник зазначає про те, що накладення арешту на об'єкти нерухомого майна без вирішення питання про передачу стягувачу майна, яке до цього не було реалізовано на прилюдних торгах, також є порушенням встановленого порядку накладення арешту. Порушенням вимог Закону України Про виконавче провадження , на думку, заявника є також те, що перед здійсненням опису та арешту майна, державний виконавець, всупереч ст. 52 Закону України Про виконавче провадження , не пересвідчився у наявності/відсутності у боржника іншого майна, яке підлягає реалізації у першу чергу, та в порушення порядку черговості наклав арешт на об'єкт нерухомого майна.

У судовому засіданні, представник боржника, обставини, викладені у скарзі підтримала, просила її задовольнити та визнати неправомірною (недійсною) постанову державного виконавця від 04.09.2018 року про опис та арешт належного їм нерухомого майна.

Державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області проти обставин, викладених у скарзі заперечив, про що надав відзив на скаргу та просив відмовити у її задоволенні у повному обсязі. Посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів, викладених у скарзі, державний виконавець зазначає про те, що усі вчинені ним, у межах виконавчого провадження № 533352051 дії відповідають положенням Закону України Про виконавче провадження . Так, зазначає, що в межах даного виконавчого провадження було винесено постанову про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника. В ході вчинення дій по виявленню майна, на яке може бути звернено стягнення було встановлено факт відсутності як коштів на рахунках боржника, так і факт відсутності у його власності рухомого майна, у зв'язку із чим, за черговістю, у державного виконавця наявні підстави для звернення стягнення на наявне у боржника нерухоме майно. Щодо посилань боржника про неповідомлення про проведення виконавчих дій, а саме: опису та арешту майна, зазначив, що чинним законодавством такий обов'язок на державного виконавця не покладається, і участь боржника при проведенні вказаних виконавчих дій є не обов'язковою. Поряд із цим зазначив, що при описі та арешті майна був присутній один із засновників боржника - ОСОБА_5 На доводи боржника щодо накладення арешту на належне їм нерухоме майно, без вирішення питання про передачу стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах іншого, належного їм майна, зазначив, що такі заходи були ним вжиті, проте стягувач відмовився залишити це майно за собою. Не погодився державний виконавець із доводами заявника про відсутність підстав для передачі описаного майна на зберігання стягувача, який є зацікавленою особою, зазначивши, що норми Закону України Про виконавче провадження заборони передавати описане майно, на зберігання, в даному випадку, стягувачу, не містять, а навпаки, за змістом ч. 1 ст. 58 Закону України Про виконавче провадження передбачено право державного виконавця визначати осіб, яким арештоване та описане майно може бути передано на зберігання. Посилання заявника про відсутність у оскаржуваній постанові обов'язкових реквізитів також вважає необґрунтованими.

Представники стягувача у судовому засіданні також зазначили про безпідставність та необґрунтованість вимог боржника та просили відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі. Наголосили на тому, що тривале невиконання, з 2010 року, рішення суду у цій справі, яким присуджено до стягнення грошові кошти, внаслідок їх знецінення, порушує права стягувача. Тому, правомірними є дії державного виконавця з арешту нерухомого майна, оскільки відсутній результат вчинення дій щодо задоволення вимог стягувача за рахунок іншого майна боржника.

Дослідивши матеріали скарги, надані державним виконавцем для огляду матеріали виконавчого провадження, заслухавши представників боржника та стягувача, заслухавши державного виконавця, судом встановлено наступне.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішенні ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Вказане закріплено і ст. 18ГПК України.

Положеннями ч. 1 ст. 339 ГПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Порядок організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно підлягають примусовому виконанню визначений Законом України Про виконавче провадження та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Питання щодо порядку звернення стягнення на майно боржника унормовано у розділі VII Закону України Про виконавче провадження . Так, згідно ч. ч. 1, 2 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи визначені ст. 52 Закону України Про виконавче провадження .

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно ( ч. 5 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження ).

Згідно ч. 7 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо на зазначене у частині п'ятій цієї статті майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості: 1) майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер'єру офісів, готова продукція та товари тощо); 2) об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

Із досліджених матеріалів вбачається, що виконавче провадження про примусове стягнення із СТОВ Краса на користь ПАТ Будівельно-монтажне управління № 8 грошових коштів за наказом, виданим Господарським судом Херсонської області по справі № 4/131-10 перебувало на виконанні Каховського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

На підставі постанови начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 02.08.2018 року виконавче провадження передано для подальшого виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

22.08.2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області ОСОБА_4 винесено постанову про прийняття виконавчого провадження № 53352051.

В ході перевірки майнового стану боржника - СТОВ Краса та виявлення майна, на яке може бути звернуте стягнення державними виконавцями, при відкритті виконавчого провадження витребувано декларацію про доходи та майно боржника, у якій боржником було надано інформацію про наявне у них рухоме та нерухоме майно, кошти на рахунках, а також відомості про майно, що безпосередньо не використовується у виробництва та об'єкти, які призначені для використання у виробництві. Також державними виконавцями здійснено перевірку наявності/відсутності коштів на рахунках у банку, наявність/відсутність у боржника транспортних засобів, та встановлено відсутність у боржника як транспортних засобів, так і фактично грошових коштів на рахунках у банку, у сумі, достатній для погашення боргу, що підтверджується наданою державним виконавцем копією листа Територіального сервісного центру № 6545 за вих. № 31/21/45-178 від 10.02.2017 року, листа ПАТ Кредобанк за вих. № 10026 від 03.03.2017 року, листа ПАТ Укрсоцбанк за вих. № 10.5-186/37-9040 від 30.05.2017 року. Про відсутність і грошових коштів, і транспортних засобів зазначено боржником у декларації про доходи та майно. Крім цього, як зазначено у ч. 7 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження , державними виконавцями здійснено заходи щодо реалізації майна, запропонованого боржником, що безпосередньо не використовується ними у виробництві, на що вказують матеріали додані боржником до скарги, а саме: копія постанови про опис та арешт майна від 21.03.2018 року, висновок оцінювача про вартість майна та вбачається із досліджених матеріалів виконавчого провадження.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Вказане спростовує посилання боржника на передчасність вчинення виконавчої дії з арешту нерухомого майна боржника, не проведення державним виконавцем перевірки наявності чи відсутності іншого майна, на яке може бути звернуте стягнення. Також, до матеріалів скарги боржником додано заяви №35 від 11.09.2018 р. та №38 від 14.09.2018 р., які підтверджують відсутність змін його майнового стану з моменту подання декларації про майно боржника 23.02.2017 р. у виконавчому провадженні №53352051, відкритому 06.02.2017 р.

При цьому, суд зазначає, що ст. 52 Закону України Про виконавче провадження встановлена саме черговість реалізації арештованого майна, а не послідовність накладення арешту на рухоме та нерухоме майно.

Безпідставними є і доводи боржника про порушення державним виконавцем порядку вчинення виконавчої дії - арешту та опису майна.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно ч. 5 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження , про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, у якій зазначаються, зокрема, якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди.

Пунктом 10 Розділу VIII "Порядок звернення стягнення на майно боржника" Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року встановлено, що після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути, зокрема, вказані назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо).

Отже, відображення зазначеної інформації в постанові при проведенні опису та арешту майна необхідно для ідентифікації об'єкта. Суд зазначає, що опис нерухомого майна цеху по заморозці овочів і фруктів, розташованого за адресою Херсонська область, Каховський район, с. Чорноморівка, вул.Комплексна, будинок 1-г в оскаржуваній постанові за відсутності лише деяких відмінних ознак цього об'єкту, а саме: кількості приміщень, їх площі та призначення, матеріалу стін, які встановлюються на підставі технічної документації на об'єкт, не перешкоджає його ідентифікації.

Згідно цього ж пункту Інструкції, постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові.

Тобто, Закон України Про виконавче провадження не містить вимоги щодо забезпечення державним виконавцем обов'язкової участі боржника чи його представника при проведенні опису і арешту майна, та обов'язку державного виконавця повідомити боржника про проведення виконавчих дій. Закріплене у ст. 19 Закону України Про виконавче провадження право боржника бути присутнім під час проведення виконавчих дій не може бути обмежене, однак положення наведеної статті не встановлюють обов'язок державного виконавця повідомляти боржника про проведення арешту та опису майна.

А отже, в цій частині дії державного виконавця не можуть бути визнані неправомірними. В той же час, доводи державного виконавця про присутність під час опису та арешту майна одного із засновників боржника - ОСОБА_5 не підтверджені належними доказами, оскільки із постанови складеної за результатами проведення виконавчих дій вбачається, що при описі та арешті майна представник боржника відсутній.

Таким чином, необґрунтованими є і доводи боржника щодо невідповідності постанови про опис та арешт майна боржника від 04.09.2018 року вимогам Закону України Про виконавче провадження , оскільки у процесі дослідження змісту зазначеної постанови судом було встановлено, що вона відповідає ст. 56 Закону України Про виконавче провадження та п. 10 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року.

Посилання боржника про неправомірність передачі описаного нерухомого майна на зберігання особі - представнику стягувача не грунтуються на законі, оскільки положення ч. 1 ст. 58 Закону України Про виконавче провадження не містять таких застережень. Натомість, призначення особи-зберігача віднесено на розсуд державного виконавця, про що останній зазначає в постанові.

Безпідставними, та такими, що не знайшли свого підтвердження є і доводи боржника про порушення порядку накладення арешту, внаслідок відсутності пропозиції передати майно стягувачу, яке до цього не було реалізовано на прилюдних торгах, оскільки до відзиву державним виконавцем додано копію листа стягувача від 18.09.2018 р. за вих.№ 03/171 з відмовою останнього прийняти в рахунок погашення заборгованості нереалізоване майно. Про що представниками стягувача зазначено і в судовому засіданні. Крім того, загальна вартість вищевказаного майна, згідно висновку оцінювача від 16.04.2018 року складає 107492,00 грн., що не погашає в повному обсязі заборгованість боржника перед стягувачем.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За наведених обставин, оскільки доводи скаржника не знайшли доказового підтвердження при розгляді скарги, відсутні підстави для визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про опис та арешт майна боржника від 04.09.2018 р., винесеної при примусовому виконанні Наказу Господарського суду Херсонської області №4/131-10 від 01.11.2010 р. у виконавчому провадженні №53352051.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 255, 256, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. Відмовити в задоволенні скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Краса на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

2. Копію ухвали направити стягувачу, боржнику та Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст ухвали складено та підписано 04.10.2018 року.

Суддя Т.А. Остапенко