Рішення

від 27.09.2018 по справі 263/5140/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 263/5140/18

Провадженя№ 2/266/815/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

27.09.2018 року м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Курбановой Н.М.,

за участю секретаря - Макогон С.Б.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Азовье 4 до ОСОБА_2 про визнання договору укладеним та стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ОСББ Азовье 4 , в інтересах якого діє голова об'єднання ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання договору укладеним та стягнення заборгованості за комунальні послуги.

В обґрунтування позову представник зазначив, що ОСББ Азовье 4 з 01.12.2016р. є балансоутримувачем та управителем житлового будинку, розташованого за адресою: м. Маріуполь, вул. Азовський житмасив, буд. 4. Установчими зборами співвласників багатоквартирного будинку від 25.10.2016 р., для нежитлових приміщень встановлений тариф у розмірі 2,80 грн. за квадратний метр, що відображено у протоколі установчих зборів № 2. Установчими зборами співвласників багатоквартирного будинку від 27.08.2017р., для нежитлових приміщень встановлений тариф у розмірі 2,50 грн. за квадратний метр, що відображено у протоколі установчих зборів № 5. Відповідачка ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Маріуполь, вул. Азовський житмасив, буд. 4. ОСОБА_2 не сплачує внески за встановленим тарифом, у зв'язку з чим станом на 01.02.2018р. утворилась заборгованість в розмірі 3174,50 грн. Договір на обслуговування і утримання багатоквартирного будинку між головою ОСББ Азовье 4 з власниками нежитлових приміщень, розташованих у будинку не був підписаний, оскільки сплачувати по 2,50 грн. за 1кв.м. вони не згодні, в той час, коли внески на обслуговування підвищуються, згідно рішення Маріупольської міської ради від 26.09.2017р. № 184. У зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду і просить визнати договір на обслуговування і утримання багатоквартирного будинку, за адресою вул. Азовський ж-в., буд. 4, укладеним між сторонами з 01.12.2016р., зобов'язати відповідача сплатити на користь позивача заборгованість за фактично надані послуги за договором на обслуговування і утримання багатоквартирного будинку у розмірі 3174,50грн., стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.

Представник позивача ОСОБА_1, у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, проти винесення по справі заочного рішення не заперечувала, пояснила, що в 2016 році було утворене ОСББ Азовье 4 , про що всі власники приміщень були повідомлені, однак відповідачка, яка є власницею нежитлового приміщення у будинку не приходила на бесіди. На її адресу був направлений договір на обслуговування і утримання багатоквартирного будинку, який відповідачка не підписала. До теперішнього часуОСОБА_2 за отримані послуги з утримання будинку та прибудинкової території комунальні платежі не сплачує, у зв'язку з чим просить визнати договір з ОСОБА_2 укладеним з 01.12.2016р. та стягнути з неї заборгованість за комунальні послуги за період з 01.12.2016р. по січень 2018 року і судовий збір.

Відповідачка ОСОБА_2 , будучи своєчасно та належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибула з невідомих причин, відзиву на пред'явлений позов не надала.

У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням наведених обставин, що представник позивача не заперечує проти винесення заочного рішення, суд вважає за можливе постановити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. ст. 223,280 ЦПК України.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільні права та обов'язки, відповідно до ст. 11 ЦК України, виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно ст. 1 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа,створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень

багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно ст. 4 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна,

забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Згідно ст.10 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюється. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане співвласникам під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом). Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.

У статті 14 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку прописані права співвласника - співвласник має право: брати участь в управлінні об'єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об'єднання;

обирати та бути обраним до складу статутних органів об'єднання; знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об'єднання; вимагати від статутних органів захисту своїх прав та дотримання співвласниками правил добросусідства; одержувати в установленому статутом порядку інформацію про діяльність асоціації. Об'єднання на вимогу співвласника зобов'язане надати йому для ознайомлення всі свої фінансові звіти. Порядок здійснення прав співвласників визначається законом. Здійснення співвласником своїх прав не може порушувати права інших власників. Спори щодо здійснення прав співвласників вирішуються за згодою сторін або в судовому порядку.

Статтею 15 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку передбачені обов'язки співвласника - співвласник зобов'язаний: виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників; виконувати передбачені статутними документами обов'язки перед об'єднанням; запобігати псуванню спільного майна, інформувати органи управління об'єднання про пошкодження та вихід з ладу технічного обладнання; дотримуватися чистоти у місцях загального користування та тиші згідно з вимогами, встановленими законодавством. Статутом об'єднання можуть бути встановлені інші обов'язки співвласників.

Згідно ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги - споживач має право: одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо. Споживач зобов'язаний:забезпечувати цілісність засобів обліку комунальних послуг та не втручатися в їх роботу; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статею 319 п.4 ЦК України передбачує , що власність зобов'язує.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судом встановлено, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12.07.2016р. було створено та зареєстровано в реєстрі ОСББ Азовье 4 , керівником якого є ОСОБА_1, місцезнаходження юридичної особи: м. Маріуполь, вул. Житмасив Азовський, буд. 4 (а.с. 40).

Згідно з витягом з протоколу № 5 установчих зборів ОСББ Азовье 4 було затверджено тариф для належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території для нежитлових приміщень в розмірі 2,50 грн. м.кв. (а.с. 6).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 139306073 від 27.09.2018р., ОСОБА_2 на праві приватної власності належить приміщення № 76 у будинку 4, Азовський житломасив, м. Маріуполь, загальною площею 91,8 кв.м. (а.с. 53-54).

Згідно з розрахунком експлуатаційних витрат по нежитловому приміщенню в будинку 4, Азовський житломасив, м. Маріуполь, власником якого є ОСОБА_2, загальна вартість наданих послуг складає 226,75грн. на місяць (а.с. 52).

Відповідно до акту звірки № 1 ОСББ Азовье 4 , заборгованість за послуги з утримання нежитлового приміщення в будинку 4, Азовський житломасив, м. Маріуполь за період з грудня 2016 р. по вересень 2018р. становить 4988,50 грн., а за період з грудня 2016р. по січень 2018р. складає 3174,50грн. (а.с. 51).

Згідно з описом вкладень та рекомендованого повідомлення, 18.10.2017р. ОСОБА_2 отримала від ОСББ Азовье 4 договір відносин власників житлових і нежитлових приміщень та ОСББ Азовье 4 , витяги з протоколів № 2, № 5 та лист-пропозицію укласти договір та сплатити внески у розмірі 2174,50 грн. (а.с. 7-9).

Судом встановлено, що відповідач є власником нежитлового приміщення в будинку 4, Азовський житломасив, м. Маріуполь. Вказаний будинок входить до ОСББ Азовье 4 , тому відповідач має обов'язки, які визначені ст. ст. 14, 15 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку .

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2 з грудня 2016 року, як власник нежитлового приміщення в будинку 4, Азовський житломасив, м. Маріуполь і співвласник ОСББ не оплачувала внески за тарифами, які були визначені зборами співвласників, в зв'язку з чим і виникла заборгованість по внескам і платежам. Також відповідач не скористався своїм правом на оскарження рішень зборів ОСББ, які отримав листом, що до порядку призначення тарифу та його складу, а тому виразив свою волю мовчазливою згодою з встановленими тарифами, внесками і платежами, їх складовою які утворились в ОСББ.

Суд вважає, що відповідач, як власник нежитлового приміщення повинен був ретельніше відноситься до своєї власності та своєчасно сплачувати послуги.

Проаналізувавши обставини справи, надані докази, суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем фактично склалися відносини, які породили певні цивільні права та обов'язки, поведінка як позивача, так і відповідача, на думку суду, свідчать про їх намір щодо виникнення таких прав та обов'язків та відповідно на настання відповідних зобов'язань та готовність до настання правових наслідків порушення виконання таких зобов'язань, тому у суду не має підстави для відмови у задоволені позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості, який надав відповідні послуги на умовах, які були визначені зборами ОСББ та від яких не відмовилися відповідач, таким чином прийнявши ці послуги та умови їх надання.

При таких конкретних обставинах, суд приходить до висновку, що відповідач фактично прийнявши вказані послуги, несе обов'язок щодо їх оплати, тому суд вважає вимоги ОСББ Азовье 4 обґрунтованими в частині стягнення заборгованості та задовольняє вимоги щодо стягнення заборгованості по внескам та платежам співвласників з урахуванням користування тепловою енергією з відповідача за зазначеній у позові період.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача укласти з позивачем типовий договір з усіма необхідними додатками, які регламентують кількість та періодичність надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій згідно чинного законодавства, не підлягають задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження ухилення відповідача від укладення договору на умовах, погоджених сторонами.

Закон України Про житлово - комунальні послуги (далі - Закон № 1875 - IV від 24 червня 2004 року) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Разом з тим ст. 4 Закону № 1875-ІV від 24 червня 2004 року передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

ЦК України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Водночас ч. 1 ст. 19 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статті 20, 21 цього Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору про надання житлово-колмунальних послуг затверджені постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території від 20 травня 2008 року № 529.

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19 - 21 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року, постанови № 529 вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року.

За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів).

Разом з тим виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (ст. ст. 3, 6, 12 - 15, 20 ЦК України, ст. ст. 3 -5 ЦПК України) слід дійти висновку про те, що в разі невизнання споживачем права виробника, (виконавця) послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Позивачем не доведено, що проект договору, який направлявся для підписання відповідачці, відповідає загальним засадам типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території від 20 травня 2008 року № 529.

Крім того, позивачем не доведено, що відповідачка ухилилася від його укладання у зв'язку із небажанням укладати його на умовах, запропонованих позивачем.

В зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСББ Азовье 4 про визнання договору укладеним належить відмовити.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з частковим задоволенням позову суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 1762 грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 130, 141, 263-265, 268, 279, 280, 284 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Азовье 4 до ОСОБА_2 про визнання договору укладеним та стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Азовье 4 суму заборгованості за послуги з утримання нежитлового приміщення за період з грудня 2016 року по січень 2018 року включно в розмірі 3174,50 (три тисячі сто сімдесят чотири грн. 50 коп.) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Азовье 4 судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в загальному порядку до Апеляційного суду Донецької області шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 01.10.2018 року.

Суддя Курбанова Н. М.

ОСОБА_2, 24.04.1976р.н., РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 87537

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Азовье 4 , ЄДРПОУ 40653279, вул. Азовський житмасив, буд. 4, м. Маріуполь, 87553