Ухвала

від 01.10.2018 по справі 496/3807/18

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/3807/18

Провадження № 2/496/1700/18

У Х В А Л А

"01" жовтня 2018 р. м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пендюри Л.О.

за участю секретаря - Богдан Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

07.09.2018 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - державний нотаріус Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_4, про визнання права власності на спадкове майно.

Разом з позовною заявою від позивача надійшла заява про забезпечення позову про заборону на відчуження наступних об'єктів спадкового майна: житлового будинку з надвірними спорудами та присадибну земельну ділянку, які розташовані в с. Іллінка, вул. Пушкіна 18-Б, Біляївського району Одеської області, та земельну ділянку 5,26 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_5. При цьому посилається на те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вживати передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Однак, позивачем не зазначено кому належить майно (свідоцтво про право власності, витяг з реєстру речових прав), на яке просить суд накласти решт; не надано пропозицій щодо зустрічного забезпечення; не надано будь-яких доказів, які б свідчили про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі задоволення позову.

Зважаючи на те, що заходи забезпечення позову вживаються судом винятково за заявою учасника (ч. 1 ст. 149 ЦПК України), виходячи з закріпленого ст. 13 того ж Кодексу принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд не вправі за власною ініціативою збирати докази щодо наявності у учасників справи майна, на яке може бути накладений арешт, та його місцезнаходження.

Враховуючи викладене суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 151, 260, 261 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в заяві про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення через Біляївський районний суд Одеської області .

Суддя Л.О. Пендюра