Рішення

від 24.09.2018 по справі 902/381/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" вересня 2018 р. Cправа № 902/381/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "РибМир", м.Каракол, Іссик-Кульська область, Киргизська республіка

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясний всесвіт", м.Вінниця

про стягнення 50 490,00 доларів США, що еквівалентно 1 336 156 грн 20 коп.

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

Представники сторін не з'явились.

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "РибМир" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясний всесвіт" про стягнення 50 490,00 доларів США, що еквівалентно 1 336 156 грн 20 коп. заборгованості за контрактом № 12 від 26.09.2017 р.

Ухвалою від 25.07.2018 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/381/18 у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 27.08.2018 р.

За результатами підготовчого судового засідання 27.08.2018 р. суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Крім того, ухвалою суду від 27.08.2018 р. призначено у справі судове засідання для її розгляду по суті на 24.09.2018 р.

24.09.2018 р. на адресу суду надійшло клопотання представника позивача б/н від 24.09.2018 р., в якому останній заявлений позов підтримує в повному обсязі та просить суд провести розгляд справи за його відсутністю.

В судове засідання 24.09.2018 р. представники сторін не з'явилися, хоча про час та день розгляду справи повідомлялись належним чином ухвалою, яка надсилалась на їх юридичні адреси вказані в позовній заяві, які значаться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Факт належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення № 1002904090286 (позивач) та № 2102901126342 (відповідач).

Разом з тим у клопотанні б/н від 24.09.2018 р. представник позивача, наряду з іншим, просить суд провести розгляд справи за його відсутністю.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&5і рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним , є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді .

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті , крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу , суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

У зв'язку з неявкою представників сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення з відповідачем контракту № 12 від 26.09.2017 р. на підставі якого позивачем було перераховано в якості попередньої оплати за товар 50 940,00 доларів США.

За твердженням позивача після оплати авансового платежу на поставку товару та визначення остаточного строку поставки товару, відповідачем не виконано взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару.

У зв'язку з наведеним позивач просить стягнути з відповідача 50 940,00 доларів США - еквівалент згідно курсу НБУ на 03.07.2018 р. (26,23 грн за 1 долар США) - 1 336 156,20 грн заборгованості за контрактом № 12 від 26.09.2017 р.

Матеріали справи не містять ні відзиву, ні письмового пояснення з долученням відповідних доказів в яких би відповідач вказав власну процесуальну позицію щодо поданого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 26.09.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясний всесвіт" (Продавець, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РибМир" (Покупець, Позивач) укладено Контракт № 12 (Контракт) відповідно до розділу 1 якого продавець зобов'язується відвантажити, а покупець придбати на умовах FCA згідно Інкотермс-2010 товари номенклатура і ціна яких вказана в інвойсах на кожну партію товару (а.с. 13-19, т. 1).

Згідно із п.п. 2.1.-2.3. Контракту всі ціни на товари обумовлюються в пропозиціях продавця і визначаються в доларах США. Продавець має право змінювати ціни при умові повідомлення покупця про зміни не менше чим за один місяць. Загальна вартість Контракту 1 000 000 доларів США і залишається незмінною навіть за умови зміни цін продавцем на протязі дії Контракту.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Контракту умови поставки FCA. Поставка товару здійснюється партіями сформованими на підставі замовлень покупця і наявності товару на складі продавця.

Замовлення вважається прийнятим до виконання якщо продавець виставив покупцю попередній інвойс. Інвойс вступає в силу з моменту підтвердження покупцем згоди на оплату по даному інвойсу (п.п. 3.3., 3.4. Контракту).

Згідно із п. 3.5. Контракту продавець зобов'язується на протязі 14-ти днів з моменту авансової оплати покупцем по виставленому інвойсу відвантажити товар зі складу виробника. Продавець зобов'язаний повідомити покупця про факт відвантаження товару в найкоротші строки повідомивши наступні дані : дату відвантаження, номер Контракту, найменування засобів доставки, номер товаросупровідних документів, опис, кількість і вагу відвантаженого товару.

Відповідно до п. 4.1. Контракту покупець сплачує авансовим платежем 30 % від вказаної суми. Решту 70 % суми вказаної в інвойсі за 2 робочих дня до митного оформлення товару . У випадку непоставки товару продавець повертає суму авансового платежу не пізніше 30 днів з дня авансу .

Строк дії контракту: Контракт вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 р. (п. 10.4. Контракту).

Судом встановлено, що 07.10.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясний всесвіт" виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "РибМир" проформу інвойс № 1 на поставку товару на суму 30 940 доларів США та проформу інвойс № 2 на поставку товару на суму 30 940 доларів США (а.с. 10-11, т. 1).

Позивачем в свою чергу перераховано відповідачу в якості авансового платежу 50 490 доларів США , що підтверджується наявними в справі заявок на переведення коштів від 23.10.2017 р., 10.10.2017 р. та 13.10.2017 р. (а.с. 20-22, т. 1).

З матеріалів справи слідує, що відповідачем зазначений в проформах інвойсах № 1, 2 від 07.10.2017 р. товар позивачу не поставлено .

Доказів зворотного матеріали справи не містять.

10.05.2018 р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію б/н від 08.05.2018 р. про повернення перерахованих коштів за контрактом в сумі 50 940 доларів США (а.с. 23-24, т. 1).

Однак, як стверджується матеріалами справи, вказану суму коштів відповідачем не повернуто позивачу. Доказів зворотного в справі відсутні.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань із поставки товару за Контрактом стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Підставою виникнення зобов'язань між сторонами по справі є контракт № 12 від 26.09.2017 р., який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно із ч.1 ст.664 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 ЦК України. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

При цьому, згідно із абз. 3 ч. 1 ст. 664 ЦК України товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це . Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Як зазначалося вище, умовами п. 3.5. Контракту сторонами погоджено, що продавець зобов'язується на протязі на протязі 14-ти днів з моменту авансової оплати покупцем по виставленому інвойсу відвантажити товар зі складу виробника. Продавець зобов'язаний повідомити покупця про факт відвантаження товару в найкоротші строки повідомивши наступні дані : дату відвантаження, номер Контракту, найменування засобів доставки, номер товаросупровідних документів, опис, кількість і вагу відвантаженого товару.

Натомість відповідачем в порушення наведеного вище на протязі 14-ти днів з моменту авансової оплати покупцем не повідомлено позивача, як покупця, в порядку п. 3.5. Контракту про готовність товару до відвантаження та про конкретну дату відвантаження, найменування засобів доставки, опису, кількості та ваги товару. Іншого матеріали справи не містять.

Таким чином відповідачем не виконано належним чином взяті на себе договірні зобов'язання у порядку та в строк визначеному Контрактом, що мало наслідком непоставку товару позивачу .

У п. 4.1. Контракту, наряду з іншим, сторонами погоджено, що у випадку непоставки товару продавець повертає суму авансового платежу не пізніше 30 днів з дня авансу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати .

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (постанова Верховного Суду України від 28.11.2011 р. у справі № 3-127гс11; постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від № 910/5444/17 від 07.02.2018 р).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся , позаяк матеріалами справи підтверджено факт перерахування грошових коштів відповідачу в якості попередньої оплати та наявність факту порушення зобов'язання зі сторони відповідача щодо поставки товару, яка ним не була виконана.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми боргу (авансу) нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 50 490 доларів США .

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу (авансу), в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РибМир" підлягає задоволенню судом в повному обсязі.

Приймаючи рішення судом враховано, що згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частинами першою, другою статті 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, положення чинного законодавства хоча й визначають національну валюту як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення розрахунків за зобов'язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 203/3486/15-ц, від 11.04.2018 р. у справі № 300/900/15-ц, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 р. у справі № 905/407/16 ).

У зв'язку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за Договором в іноземній валюті, якщо саме вона визначена у договорі і позивач просить стягнути суму у валюті.

Разом з тим, у п. 2.1. Контракту сторонами даної справи погоджено, що всі ціни на товари обумовлюються в пропозиціях продавця і визначаються в доларах США.

Отже, стягнення боргу в іноземній валюті чітко узгоджується з вимогам чинного законодавства.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України.

24.09.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясний всесвіт", АДРЕСА_1, 21000 (ідентифікаційний код - 40227241) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РибМир", вул.Карасаєва, 68г, м.Каракол, Іссик-Кульська область, Киргизська республіка, 722200 (реєстраційний номер - 115704-3302-ООО, ідентифікаційний код - 27162280) - 50 940,00 доларів США - авансу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясний всесвіт", АДРЕСА_1, 21000 (ідентифікаційний код - 40227241) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РибМир", вул.Карасаєва, 68г, м.Каракол, Іссик-Кульська область, Киргизська республіка, 722200 (реєстраційний номер - 115704-3302-ООО, ідентифікаційний код - 27162280) - 20 042 грн 35 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 04 жовтня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2, 3 - позивачу - вул.Карасаєва, 68г, м.Каракол, Іссик-Кульська область, Киргизська республіка, 722200; вул.Чапаєва, 7, офіс 201, м.Житомир, 10029.

4 - відповідачу - АДРЕСА_2, 21000.