Рішення

від 26.09.2018 по справі 910/8371/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.09.2018Справа №910/8371/18

Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Князьков В.В.,

за участю секретаря судового засідання Скокіна О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ХЛ ГРУП , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГ СТРОЙ , м. Київ

про стягнення 181 077,72 грн., -

За участю представників:

від позивача: Бабаєва О.О.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ХЛ ГРУП звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГ СТРОЙ про стягнення 181 077,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки №ХГ-0000002 від 01.02.2018 в частині здійснення оплати поставленого товару на суму 173 019,30 грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 8 058,42 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 01.08.2018.

Разом з позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову в сумі 181 077,72 грн. Вказану заяву залишено судом без задоволення, про що постановлено ухвалу від 02.07.2018.

01.08.2018 представником позивача подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення позивачем витрат на професійну правову допомогу в сумі 3 000,00 грн.

У підготовче судове засідання 01.08.2018 представник відповідача не з'явився, у зв'язку з чим судом було відкладено розгляд справи до 05.09.2018. В порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України відповідачу направлено ухвалу від 01.08.2018 про виклик у судове засідання.

05.09.2018 представником позивача подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення позивачем витрат на професійну правову допомогу в сумі 3 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.09.2018.

У судове засідання 26.09.2018 представник позивача з'явилась, надала суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення позивачем витрат на професійну правову допомогу в сумі 2 985,00 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив. При цьому, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи судом, виходячи з наступного.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 02.07.2018, 01.08.2018 та 05.09.2018 були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77 офіс 212.

Однак, конверти з ухвалами від 02.07.2018 та від 01.08.2018 були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою за закінченням терміну зберігання . Також, як вбачається з витягу з офіційного веб-сайту Державного підприємства Укрпошта , 15.09.2018 поштове відправлення №0103047374239 з ухвалою суду від 05.09.2018 не було вручено відповідачу, про що вказано: відправлення не вручене під час доставки: інші причини .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення копії судового рішення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 18.07.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, у тому числі письмові пояснення учасників справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.

01.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ХЛ ГРУП (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГ СТРОЙ (покупець, відповідач) укладено договір поставки №ХГ-0000002 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю будівельні матеріали, товари субститути та товари народного вжитку та господарювання, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію згідно з умовами договору.

Найменування, асортимент, ціна, кількість та умови поставки продукції визначаються сторонами окремо на кожну партію продукції та зазначаються у протоколах узгодження ціни, якими сторони визнають рахунки-фактури та видаткові накладні постачальника, котрі засвідчують факт узгодження сторонами кількості, асортименту та ціни продукції (п. 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 2.2 Договору загальна вартість поставленої продукції складається з вартості продукції, зазначеної у видаткових накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін протягом дії цього договору.

Строк дії Договору встановлено з дати його підписання та скріплення печатками сторін до 31.12.2018 (п. п. 7.1, 7.2 Договору).

На виконання умов Договору позивачем поставлявся відповідачу товар, а також надавались транспортні послуги на загальну суму 173 019,30 грн., а саме:

на підставі рахунку-фактури №ХГ-0000426 від 08.02.2018 поставлено товар на суму 100 818,67 грн. (видаткова накладна №ХГ-0000300 від 19.02.2018) та надано транспортні послуги на суму 2 640,00 грн. (акт №ХГ-0000107 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.02.2018);

на підставі рахунку-фактури №ХГ-0000836 від 16.03.2018 поставлено товар на суму 33 476,51 грн. (видаткова накладна №ХГ-0000493 від 19.03.2018) та надано транспортні послуги на суму 960,00 грн. (акт №ХГ-0000153 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.03.2018);

на підставі рахунку-фактури №ХГ-0000969 від 27.03.2018 поставлено товар на суму 29 155,32 грн. (видаткова накладна №ХГ-0000607 від 28.03.2018) та надано транспортні послуги на суму 1 200,00 грн. (акт №ХГ-0000205 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.03.2018);

на підставі рахунку-фактури №ХГ-0000997 від 29.03.2018 поставлено товар на суму 4 768,80 грн. (видаткова накладна №ХГ-0000624 від 30.03.2018).

Вказані видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані обома сторонами без зауважень та заперечень, а також скріплені печатками господарських товариств.

25.04.2018 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість в сумі 173 019,30 грн. Доказів надання відповіді та задоволення вказаної претензії відповідачем матеріали справи не містять.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошових зобов'язань з оплати поставленого товару та наданих транспортних послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості в розмірі 173 019,30 грн.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтується позовна заява, та відповідні заперечення відповідача, господарський суд зазначає наступне.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір поставки №4/16 від 06.06.2016 (зі змінами) як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (підписаними сторонами видатковими накладними від 19.02.2018, 19.03.2018, 28.03.2018 та 30.03.2018, а також актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.02.2018, 19.03.2018 та 28.03.2018) підтверджується факт постачання позивачем товару та надання послуг з транспортування на загальну суму 173 019,30 грн., внаслідок чого у відповідача виникло зобов'язання вказаний товар та послуги оплатити.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що оплата продукції, витрат на її доставку та послуг з транспортування здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з моменту підписання ним видаткової накладної про отримання відповідної партії продукції.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та пункту 2.3 Договору, з огляду на факт підписання видаткових накладних та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) покупцем, відповідач повинен був здійснити оплату протягом 30 календарних днів з моменту підписання ним відповідної видаткової накладної. Відтак, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вказує позивач, станом на день звернення до суду заборгованість відповідачем не сплачена та становить 173 019,30 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Разом з цим, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було подано до суду відзиву на позовну заяву та не спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі 173 019,30 грн.

Враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе грошових зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 173 019,30 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення пені в сумі 8 058,42 грн. за прострочення оплати поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом пункту 4.2 Договору у разі невиконання умов оплати, передбачених цим договором, покупець сплачує на користь постачальника за весь час прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не перерахованої частини платежу за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов'язку з оплати наданих послуг не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

При перевірці наданого позивачем розрахунку судом встановлено, що, з огляду на приписи частини п'ятої статті 254 Цивільного кодексу України, позивачем було невірно визначено останній день належного виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною №ХГ-0000624 від 30.03.2018 на суму 4 768,80 грн., оскільки не враховано, що 30 календарний день належного виконання зобов'язання був вихідним (29.04.2018 - неділя). Відтак, останнім днем належного виконання зобов'язання є перший за ним робочий день - 30.04.2018, а першим днем прострочення є 01.05.2018.

За перерахунком суду, приймаючи до уваги визначену позивачем кінцеву дату періоду прострочення, сума пені за прострочення оплати заборгованості в сумі 173 0149,30 грн. складає 8 053,98 грн., з яких:

- 7 836,32 грн. пеня за прострочення оплати 168 250,50 грн., нарахована за період з 30.04.2018 по 18.06.2018;

- 217,66 грн. пеня за прострочення оплати 4 768,80 грн., нарахована за період з 01.05.2018 по 18.06.2018.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 8 058,42 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 8 053,98 грн.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ХЛ ГРУП та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГ СТРОЙ заборгованості в сумі 173 019,30 грн. та пені в сумі 8 053,98 грн.

Інша частина позовних вимог (про стягнення пені в сумі 4,44 грн.) не підлягає задоволенню з викладених вище підстав.

При здійсненні розподілу судових витрат господарським судом враховано наступне.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 2 716,09 грн. Інша частина сплаченого судового збору залишається за позивачем.

Також судом встановлено, що 22.06.2018 між адвокатом Бабаєвою Ольгою Олександрівною та Товариством з обмеженою відповідальністю ХЛ ГРУП укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат зобозвяався надавати клієнту правову допомогу з питань захисту його прав та інтересів стосовно правовідносин клієнта з Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГ СТРОЙ за договором поставки №ХГ-0000002 від 01.02.2018.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правову допомогу адвокатом подано до суду відповідні касові ордери №б/н від 22.06.2018, №б/н від 31.08.2018 та №б/н від 26.09.2018 на загальну суму 8 985,00 грн.

Також представником позивача надано суду копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛГ №000131, яке видано 22.02.2016 Радою адвокатів Луганської області, та ордер серії АА №058564 від 22.06.2018.

За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат, зокрема: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. ч. 2, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи наведене, зважаючи на наявність в матеріалах справи доказів понесення позивачем витрат на професійну правову допомогу на загальну суму 8 985,00 грн., приймаючи до уваги, що відповідачем не було доведено неспівмірності таких витрат, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі, пропорційному задоволеним позовним вимогам, а саме в сумі 8 984,78 грн.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ХЛ Груп до Товариства з обмеженою відповідальністю Торг Строй про стягнення 181 077,72 грн. - задовольнити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торг Строй (04050, м. Київ, вул. Січових стрільців, буд. 77, офіс 212; ідентифікаційний код 41293858) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХЛ Груп (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 9; ідентифікаційний код 39435389) заборгованість в сумі 173 019 (сто сімдесят три тисячі дев'ятнадцять) грн. 30 коп., пеню в сумі 8 053 (вісім тисяч п'ятдесят три) грн. 98 коп., судовий збір у розмірі 2 716 (дві тисячі сімсот шістнадцять) грн. 09 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 984 (вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 78 коп.

3 . У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 4,44 грн. - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.10.2018.

Суддя В.В. Князьков