Рішення

від 05.10.2018 по справі 912/2141/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2018 рокуСправа № 912/2141/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2141/18

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТД "ВЕСТПРОМ", АДРЕСА_1, 49051

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ПКП Кран-Сервіс", вул. Паризької Комуни, буд. 64, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000

про стягнення 76 781,40 грн

Представники сторін участі не брали.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТД "ВЕСТПРОМ" (далі - ТОВ "ТД "ВЕСТПРОМ", позивач) до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ПКП Кран-Сервіс" (далі - ТОВ "ПКП Кран-Сервіс", відповідач) про стягнення 76 781,40 грн, з яких 65 296,10 грн боргу, 10 520,09 грн пені та 965,21 грн 3% річних, з покладенням на відповідача судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов'язань по договору поставки № 07062017/01 від 07.06.2017 в частині своєчасної та повної оплати товару.

Ухвалою від 20.08.2018 господарський суд залишив позовну заяву ТОВ "ТД "ВЕСТПРОМ" без руху в порядку статті 174 Господарського процесуального кодексу України та установив десятиденний строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду.

06.09.2018 від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТД "ВЕСТПРОМ" до Господарського суду Кіровоградської області надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, з додатками.

Ухвалою від 11.09.2018 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №912/2141/18 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначив на 05.10.2018, встановив позивачу та відповідачу строк для подання відповідних заяв.

21.09.2018 до суду надійшла заява позивача про розгляд справи без його участі, у якій також зазначено про підтримання позову.

В судовому засіданні 05.10.2018 позивач участі не брав, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у строк, визначений господарським судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, не скористався, про поважність причин неподання відзиву суду не повідомлено.

В матеріалах справи наявне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення №03918251 від 12.09.2018, що свідчить про належне повідомлення відповідача за адресою: вул. Паризької Комуни, 64, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вказана адреса зазначена позивачем у позові та міститься у реквізитах сторін Договору поставки № 07062017/01 від 07.06.2017.

Разом з тим, ухвалу про відкриття провадження у справі направлено відповідачу за адресою яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяг з якого наданий на запит господарського суду, а саме: 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. 6-го грудня, буд. 27, кім. 12.

В матеріалах справи міститься конверт із вкладенням (примірник ухвали про відкриття провадження у справі), що направлений на адресу відповідача, повернутий органом поштового зв'язку з відміткою "причина повернення - немає такого підприємства".

До матеріалів справи (до позовної заяви) залучені належні докази виконання позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу місцезнаходження відповідача.

Відповідно до частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статі 120 цього Кодексу.

Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про призначені засідання суду - відповідна ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача: вул. Паризької Комуни, 64, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000, та адресу, яка є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. 6-го грудня, буд. 27, кім. 12.

Вказана ухвали надсилались рекомендованим листом з поміткою "судова повістка".

В матеріалах справи міститься конверт із вкладенням (примірник ухвали про відкриття провадження у справі) повернута органом поштового зв'язку із відміткою "причина повернення - немає такого підприємства".

Згідно частини 7 статті 120, пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до пункту 99 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до пунктів 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

З залученого до матеріалів справи листа, у якому відповідачу направлявся примірник ухвали про відкриття провадження у справі, убачається, що даний лист було суду повернуто поштою з поміткою "причина повернення - немає такого підприємства".

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання судової повістки (листа з ухвалою суду) відповідачем та повернення її до суду з відповідною поміткою є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Окрім того, в матеріалах справи наявне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення №03918251 від 12.09.2018, що свідчить про належне повідомлення відповідача за адресою: вул. Паризької Комуни, 64, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та призначене судове засідання належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач, натомість проявив протиправну процесуальну бездіяльність, тому судове засідання проводиться за його відсутності і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.

При цьому, судом не встановлено обставин, що неявка представників відповідача перешкоджає вирішенню спору, і також суд прийняв до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась.

З огляду на наведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07.06.2017 між ТОВ "ТД "ВЕСТПРОМ" (постачальник) та ТОВ "ПКП Кран - Сервіс" (покупець) укладено договір №07062017/01 (далі - Договір, а.с. 10-13), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю на умовах даного Договору металопродукцію - найменування, асортимент якої визначено у специфікації або видаткових накладних (товар), які є невід'ємними частинами Договору, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар у строки та на умовах, викладених в Договорі (п. 1.1., 1.2.).

Поставка товару здійснюється по домовленості сторін (умови встановлюються за згодою сторін у відповідності з вимогами Міжнародних правил по тлумаченню термінів ІНКОТЕРМС-2010, згідно ч. 4 ст. 265 Господарського кодексу України). У разі складення Специфікації умови поставки вказуються у ній (п. 2.1. Договору).

В п. 2.3. Договору сторони погодили, що адресою місця поставки є м. Дніпро. Сторони досягли згоди, що місце поставки може бути змінено постачальником, про що постачальник повідомляє покупця будь-яким зручним способом.

Право власності на товар, а також усі ризики та витрати, пов'язані з товаром переходять до покупця в момент поставки (передачі) товару покупцю або транспортній організації (перевізнику покупця), що підтверджується: при перевезенні залізничним транспортом - датою на штемпелі станції відправлення в залізничній накладній; при перевезенні автомобільним транспортом - датою підписання видаткової накладної (п. 2.4. Договору).

Згідно п.п. 6.3., 6.4. покупець здійснює оплату товару в розмірі 100% попередньої оплати протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку, додаткові умови обумовлюються в Специфікації.

Постачальник має право поставити товар (провести відвантаження товару) без отримання попередньої оплати, при цьому покупець зобов'язаний здійснити оплату товару протягом трьох банківських днів з моменту переходу права власності на товар. В разі, якщо указаний термін покупцем не буде здійснено оплату поставленого товару він зобов'язаний сплатити на користь постачальника санкції передбачені розділом 7 даного Договору.

Договір укладено на термін до 31.12.2017, він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими особами (п. 9.1. Договору).

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

23.11.2017 між сторонами складено та підписано Специфікацію № 3 до Договору (а.с. 14), у якій визначено найменування, кількість та ціну товару на загальну суму 30 872,00 грн.

Пунктом 4 Специфікації встановлено наступні умови оплати товару: покупець зобов'язаний здійснити оплату у розмірі 100% упродовж 20 календарних днів від дати поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договірних зобов'язань, позивач здійснив поставку товару, що підтверджується видатковими накладними №1030 від 28.11.2017 на суму 30 872,00 грн (згідно умов Специфікації), №1116 від 20.12.2017 на суму 27 528,00 грн, №1122 від 21.12.2017 на суму 8 850,00 грн, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками, довіреностями № 588 від 24.11.2017, № 621 від 20.12.2017 та товарно-транспортними накладними (накладна на вантаж відправника) № 996389460 від 28.11.2017, № 996382934 від 20.12.2017, № 998380878 від 21.12.2017 (а.с. 15-22).

Згідно вказаних видаткових накладних, позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 67 250,00 грн.

Як вказує позивач, відповідач частково оплатив товар за видатковою накладною №1030 від 28.11.2017 в сумі 1 953,90 грн. Решта заборгованості в загальній сумі 65 296,10 грн, відповідачем не погашена у строки визначені Специфікацією та умовами п. 6.4. Договору.

З метою врегулювання спору, позивач звернувся до ТОВ "ПКП Кран-Сервіс" з досудовим попередженням (претензією) від 18.04.2018 №325 про сплату заборгованості відповідно до Договору (а.с. 23-26).

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Як повідомляє позивач, відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, що стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

При розгляді справи, господарський суд враховує наступне.

В силу положень ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно ч. 7 ст. 179 та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарський суд враховує, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно з частиною першою ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом поставки, згідно частини першої ст. 266 Господарського кодексу України, є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачає частина шоста ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша ст. 662), натомість покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частини перша та друга ст. 692).

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Втім жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з цим, відповідач не надав до господарського суду доказів оплати вартості отриманого Товару в повному обсязі.

За вимогами частини першої ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини сьомої ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони іншим договором не було виконано належним чином.

Вказаним положенням кореспондують норми ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з положень частини першої ст. 692 Цивільного кодексу України, Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо умовами договори сторони встановили строк оплати товару, то такий товар має бути оплачений в установлений договором строк.

В силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, позивач свої обов`язки за Договором виконав належним чином, здійснивши поставку товару, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 65 296,10 грн.

Відповідачем докази погашення заборгованості за отриманий товар господарському суду не надані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також приписи ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги ТОВ "ТД "ВЕСТПРОМ" про стягнення з ТОВ "ПКП Кран-Сервіс" боргу в розмірі 65 296,10 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, за прострочення виконання зобов'язань з оплати поставленого товару позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 10 520,09 грн та 3% річних в розмірі 965,21 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання за Договором виконував неналежним чином, чим порушив його умови, норми ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, що слугувало підставою для нарахування позивачем пені в сумі 10 520,09 грн.

Крім того, статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Сторони в п. 7.2. Договору передбачили, що за порушення умов та строків оплати товару передбачених умовами Договору, покупець за кожен день прострочення грошового зобов'язання зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної річної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Позивач нараховує пеню за порушення строку оплати товару в наступному розмірі:

за видатковою накладною №1030 від 28.11.2017 на суму боргу 28 918,10 грн за період з 19.12.2017 по 21.06.2018, що становить 4 777,41 грн пені;

за видатковою накладною №1116 від 20.12.2017 на суму боргу 27 528,00 грн за період з 28.12.2017 по 21.06.2018, що становить 4 350,93 грн пені;

за видатковою накладною №1122 від 21.12.2017 на суму боргу 8 850,00 грн за період з 29.12.2017 по 21.06.2018, що становить 1 391,75 грн пені.

За наведеним розрахунком позивач правомірно розраховує пеню в межах подвійної облікової ставки НБУ, разом з тим нарахування пені на суму простроченого платежу в розмірі 28 918,10 грн здійснено поза межами шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. При цьому, іншій строк нарахування пені умовами Договору не передбачено.

Як зазначено в пункті 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Господарський суд зазначає, що згідно умов Специфікації до Договору останнім днем оплати поставленого товару за видатковою накладною №1030 від 28.11.2017 є 18.12.2017, тобто прострочення оплати товару починається з 19.12.2017 та з урахуванням шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, період прострочення, за який повинна нараховуватись пеня становить з 19.12.2017 по 19.06.2018.

З урахуванням наведеного та в межах періоду розрахунку позивача, господарський суд здійснивши власний розрахунок пені на суму простроченого платежу в розмірі 28 918,10 грн, встановив, що, з урахуванням шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пеня за період з 19.12.2017 по 19.06.2018 становить 4723,54 грн.

З підстав наведеного позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 10 466,22 грн. Підстави для задоволення позову про стягнення пені в іншій частині відсутні за наведених вище обставин.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові 3% річних нараховуються від простроченої суми за весь час прострочення.

Згідно розрахунку позивача, за видатковою накладною №1030 від 28.11.2017 на суму боргу 28 918,10 грн 3% річних за період з 19.12.2017 по 21.06.2018 становлять 439,71 грн, за видатковою накладною №1116 від 20.12.2017 на суму боргу 27 528,00 грн за період з 28.12.2017 по 21.06.2018 3% річних - 398,21 грн, за видатковою накладною №1122 від 21.12.2017 на суму боргу 8 850,00 грн за період з 29.12.2017 по 21.06.2018 3% річних - 127,29 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок в частині стягнення 3% річних, господарський суд вважає його є правильним, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ "ТД "ВЕСТПРОМ" про стягнення з ТОВ "ПКП Кран-Сервіс" заборгованості та штрафних санкцій підлягають частковому задоволенню в розмірі 65 296,10 грн основного боргу, 10 466,22 грн пені та 965,21 грн 3 % річних. У задоволені позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ПКП Кран-Сервіс" (28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Паризької Комуни, буд. 64, ідентифікаційний код 35615734) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТД "ВЕСТПРОМ" (АДРЕСА_1, 49051 ідентифікаційний код 39685648) основний борг в сумі 65 296,10 грн, пеню в сумі 10 466,22 грн, 3 % річних в сумі 965,21 грн, а також 1 762,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.10.2018.

Суддя В.Г. Кабакова