Рішення

від 11.06.2018 по справі 804/2176/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року Справа № 804/2176/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Білмакс до Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

27 березня 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Білмакс до Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області, у якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.12.2016 року №0000921403 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 61415, 00 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що ним отримано податкове повідомлення-рішення від 22.12.2016 року №0000921403 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 61 415,00 грн., що було прийнято на підставі акту перевірки № 001754 від 08.12.2016 року, в якому контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Білмакс пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004 року. Вказане податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним, оскільки товариством оприбутковано готівку шляхом виконання Z-звіту № 0405 від 01.09.2016 року та здачі готівкової виручки в розмірі 14 517,85 грн. для її зарахування на рахунок в банківську установу у відповідності до вимог пункту 2.6. Положення. Також позивач зазначив, що відповідачем безпідставно застосовано за не оприбуткування готівки відповідно до абзацу 3 статті 1 Указу Президента Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки , оскільки відповідно до приписів пункту 113.3 статті 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених Податковим кодексом Українита іншими законами України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 року зазначений адміністративний позов було залишено без руху у зв'язку з його невідповідністю вимогамстатей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі ухвали суду від 26 квітня 2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30 травня 2018 року о 14 год. 00 хв.

22 травня 2018 року від відповідача - Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач зазначив, що за результатами фактичної перевірки було встановлено, що готівкові кошти у сумі 12 283,00 грн. не оприбутковані у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскального звітного чеку РРО № 405 від 01.09.2016 року, не здійснено облік зазначених коштів у книзі обліку розрахункових операцій № 3000019418 р13 від 07.06.2016 року, внаслідок чого ТОВ Білмакс порушено пункт 2.6 Положення Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , у зв'язку із чим, до позивача правомірно застосовано відповідальність за неоприбуткування готівки. Відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

30 травня 2018 року за клопотанням позивача розгляд справи було відкладено на 11 червня 2018 року о 12 год. 00 хв.

Позивач у судове засідання 11.06.2018 року не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити із викладених у ньому підстав.

11 червня 2018 року відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 205 КАС України).

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч. 3 ст. 205 КАС України).

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

У відповідності до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути справу без участі сторін у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошене повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення.

Розглянувши подані документи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено фактичну перевірку складу-магазину, що розташований за адресою: вул. Червонопрапорна, 28, суб'єкта господарювання (платника податків) - Товариства з обмеженою відповідальністю Білмакс .

За результатами фактичної перевірки складено акт від 08.12.2016 року № 001754, в якому зафіксовано, що на момент перевірки торгівля велась електротехнічним обладнанням із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та видачею касових чеків РРО, готівкові кошти у сумі 12 283,00 грн. не оприбутковані у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскального звітного чеку РРО №405 від 01.09.2016 року. Не здійснено облік зазначених коштів у книзі обліку розрахункових операцій № 3000019418 р1З від 07.06.2016 року у розділі 2 Облік руху готівки та сум розрахунків у графах 4 службова видача , 5 сума розрахунків , 6 сума розрахунків за ставкою ПДВ 20% , 7 сума ПДВ .

Під час перевірки встановлено порушення позивачем пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004 року.

22 грудня 2016 року Дніпродзержинською (Кам'янською) об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.12.2016 року №0000921403 про застосування суми штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 61 415,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Нормативно-правовим актом, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, що регламентує порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами, а також окремі питання організації банками робіт з готівкою, є Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320 (далі - Положення № 637).

Відповідно до пункту 1.2 Положення № 637, оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму їх фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

За змістом пункту 2.6 глави 2 Положення № 637, уся готівка,що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є - здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку на прикінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно з пунктом 7.15 Положення № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (розрахункової книги (далі - РК)), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Абзацом третім частини першої статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки №436/95 від 12.06.1995 року встановлена відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) у касах готівки - штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Відповідно до абзацу сімнадцятого статті 2 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та пункту 1.2 Положення № 637, книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність.

Матеріали справи свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Білмакс не виконало сукупність дій з оприбуткування готівки, а отже, податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції а, відтак, прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.12.2016 року №0000921403, є правомірним.

З приводу доводів позивача про безпідставність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у зв'язку із тим, що Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг не передбачається відповідальності за не оприбуткування готівки, суд зазначає, що 8 червня 1995 року між Верховною Радою України та Президентом України був прийнятий Конституційний Договір № 1к/95-ВР про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 25 цього Конституційного Договору Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

12 червня 1995 року Президент України видав Указ № 436/95, яким, зокрема, врегулював питання відповідальності суб'єктів господарювання за неоприбуткування у касах готівки.

6 липня 1995 року було прийнято Закон № 265/95-ВР, у якому передбачено, крім іншого, відповідальність суб'єктів господарювання за порушення вимог цього Закону.

Так, розділом V Закону № 265/95-ВР визначено вичерпний перелік порушень, за які передбачено фінансові санкції, у якому відсутнє таке порушення, як неоприбуткування у касах готівки, а отже й не встановлена відповідальність за це.

Водночас, зазначене питання прямо врегульоване в Указі № 436/95. Зокрема, абзацом 3 статті 1 вказаного нормативно-правового акта встановлено штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки.

Таким чином, предмети правового регулювання Указу № 436/95 та Закону № 265/95-ВР є різними.

Слід зазначити також, що попри зміни, які в подальшому вносилися до Указу №436/95 (останні - у 2001 році), правове регулювання відповідальності та розмір штрафу за неоприбуткування готівки не змінилися.

Проаналізувавши наведені норми, суд дійшов висновку, що відносини щодо відповідальності суб'єктів господарювання за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки не врегульовані Законом № 265/95-ВР, прийнятим у часі пізніше, ніж видано Указ № 436/95. Окрім цього, на час виникнення спірних відносин не було прийнято й будь-яких інших законів, сфера дії яких охоплювала б такі відносини, тому, посилання позивача про незаконність застосування до ТОВ на підставі абзацу третього статті 1 Указу № 436/95 штрафних (фінансових) санкцій, є помилковим.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В ході розгляду справи відповідачем наведені докази, що свідчать про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, у зв'язку із чим, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Білмакс (52200, Дніпропетровська обл., місто Жовті Води, вул. Заводська, будинок 1/9, ідентифікаційний код 34031183) до Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (51931, Дніпропетровська обл., місто Кам'янське, ул. Медична, будинок 9, ідентифікаційний код39522811) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева