Рішення

від 14.08.2018 по справі 802/1403/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

14 серпня 2018 р. Справа № 802/1403/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Кулика В.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Гнатюка Є.М.,

відповідача: Могиль Т.О., Дмитрика В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

товариства з обмеженою відповідальністю " Енерготерм "

до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області,

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватне підприємство "Маркет-Ч"

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю " Енерготерм до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Підставою звернення до суду з даним позовом стало прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення № 0001171415 від 08.02.2018 на суму 50214 гривень, на підставі акту перевірки від 19.01.2018. Як наслідок, позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001171415 від 08.02.2018 на суму 50214 гривень.

Ухвалою суду, що занесено до журналу судових засідань, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено приватне підприємство "Маркет-Ч".

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Представник зазначив, що викладені в Акті висновки та твердження не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи. Про них зазначено з упередженням, без оцінки всіх відповідних обставин, документів, норм законодавства України, а самі лише посилання в Акті на норми законів, з їх нагромадженням, не є підставою для зазначеного в Акті висновку. Фактично, посилання на норми законів здійснено з метою створення ілюзії правомірності такого висновку.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували та просили відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування власної позиції на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у даній справі подано відзив на позовну заяву. Представниками відповідача неодноразово зазначалось про обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення, зауважено про фіктивність господарської діяльності контрагента, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення нікчемного правочину. Також зазначено, що на адресу ГУ ДФС у Вінницькій області від прокуратури Черкаської області надійшов лист №04/5-799 вих.17 від 12.09.2017 р., в якому, зокрема, вказується , що слідчим управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Черкаські області проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені № 12014250200000115 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України. Встановлено, що невідомими особами , упродовж 2013-2014 років з метою прикриття незаконної діяльності створено та придбано ряд підприємств на території Черкаської області, в т.ч. ПП Маркет -Ч зареєструвавши та перереєструвавши їх за винагороду на підставних осіб.

Крім того, досліджуючи фінансові - господарські операції вказаних вище суб'єктів підприємницької діяльності із ознаками фіктивності, встановлено що упродовж 2013-2014 р. р. ними сформовано податковий кредит з податку на додану вартість для підприємств, які зареєстровані на території обслуговування ГУ ДФС у Вінницькій області, в т.ч. ТОВ Енерготерм .

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватне підприємство "Маркет-Ч" в судове засідання не з'явився, уповноваженого представника до суду не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вказані обставини, розгляд справи вирішено проводити за відсутності представника третьої особи.

Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

На підставі направлення № 2207 від 27.10.2017 року ГУ ДФС у Вінницькій області (далі - ДФС, Відповідач) та наказів №3377 від 24.10.2017 р. та № 3388 від 30.10.2017 р., головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту платників території обслуговування Вінницької ОДПІ управління аудиту ГУ ДФС у Вінницькій області Дмитриком В.О. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Енерготерм , код ЄДРПОУ 32340914, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП Маркет- Ч (ЄДРПОУ 36157357) за 2014 рік.

За їїрезультатами перевірки було складено акт № 192/1415/32340914 від 19.01.2018 ( а. с. 15-32, том 1 ) (далі - Акт), згідно встановлено порушення п. 44.1 ст. 44. п.п. 134.1.1 п. 134 п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1 п. 138.2. п. 138.6. п. 138.8 ст. 138. п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) та застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню).

На підставі вказаного Акту перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001171415 від 08.02.2018 року (надалі - Рішення), згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на прибуток на загальну суму 50214,00 (п'ятдесят тисяч двісті чотирнадцять) гривень, яка складається з 40171,00 грн. - сума за податковими зобов'язаннями та 10043,00 грн. - штрафні (фінансові) санкцій.

В акті перевірки по ТОВ Енерготерм встановлено порушення:

- п.138.1.1.,п. 138.1, п. 138.8, п. 138.2, п. 138.6 , ст. 138 , п. 139.1, 139.1.9 , п. 139.1, ст. 139 Податкового кодексу України (редакція на 31.12.2014р.) , п. 44.1 ст. 44, п.п 134.Lln.134 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI ( зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього в сумі 40 171 грн., в тому числі за 2014р. - 40171 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Енерготерм " у рядку 10.1 розділу II Податковий кредит" податкової декларації з податку на додану вартість :?

за січень 2014 р. включено до складу податкового кредиту суми взаємовідносин по ПП Маркет - Ч (код ЄДРПОУ 36157357) - 20 935 грн.; - за лютий 2014 р. на суму - 12 240 грн.; за березень 2014 р. на суму - 11 459 грн.;

Відповідно до наданих до перевірки документів та відомостей бухгалтерського обліку, а саме оборотно-сальдової відомості за 2014 р., карток по рахунках 90 Собівартість реалізації , 92 Адміністративні витрати , 91 Загальновиробничі витрати , журнал - ордер 63,1 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та інших бухгалтерських документів, проведені господарські операції з придбання послуг у ПП Маркет - Ч , підприємством ТОВ Енерготерм у бухгалтерському обліку проведено наступним чином:

- операції з придбання послуг ремонту Дт рахунку 91 Загальновиробничі витрати Кт рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками на суму 177420 грн. ;

- операції з придбання юридичних послуг Дт рахунку 92 Адміністративні витрати Кт рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками на суму 45 750 грн.

Відповідно до поданої декларації з податку на прибуток підприємств за звітний період 2014 р. (вх. № 9081500759 від 02.03.2015 р.), підприємством ТОВ Енерготерм не декларувало інших витрат, крім р. 05.1 собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у сумі 1753289 грн.

Відповідно до поданого фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва та звіту про фінансові результати за звітний період 2014 р. (вх. № 9081500905 від O2.03.2015) підприємством ТОВ Енерготерм задекларовано у р. 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) суму 1753300 грн., у р. 2285 Разом витрати (2050 + 2180 + 2270) суму 1753300 грн., рядок 2290 Фінансовий результат до оподаткування 13200 грн., рядку 2300 Податок на прибуток суму 2400 грн., у рядку 2350 Чистий прибуток (збиток) суму 10800 грн.

Відповідно до чого, результат проведення господарської діяльності підприємства ТОВ Енерготерм задекларовано у податковій декларації з податку на прибуток за 2014 р. та відповідає показникам Звіту про фінансові результати за аналогічний період 2014 р.

У зв'язку з тим, що перевірка ТОВ Енерготерм проводиться лише з питання достовірності, повноти та правильності нарахування податків (обов'язкових платежів) по проведених господарських операціях з ПП Маркет - Ч за період 2014 р., до уваги беруться задекларовані підприємством показники у відповідних податкових деклараціях та звітах за 2014 р., на які мало вплив проведення вищенаведених господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, перевіркою встановлено, що підприємством ТОВ Енерготерм за звітний період 2014 р. за результатами здійсненої господарської діяльності отримано загальний сукупний дохід у розмірі 1766,5 тис. грн., та понесено витрат усього 1 753,3 тис. грн., що призвело до отримання чистого прибутку у розмірі 10,8 тис. грн. Дані факти підтверджуються податковою та статистичною звітністю підприємства за звітний період 2014 р.

Беручи до уваги дані бухгалтерського обліку ТОВ Енерготерм , враховуючи податкову та статистичну звітність за звітний період 2014 р., перевіркою встановлено , що підприємством ТОВ Енерготерм , витрати по придбанні юридичних послуг у сумі 45750 грн. та витрати по придбанні послуг ремонту основних засобів у сумі 177420 грн. придбані у 1111 Маркет -Ч у періоді січень - березень 2014 р., відображено підприємством у складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за звітний період 2014 р., у рядку 05.1. Собівартість реалізованих товарів (робіт/послуг).

Відповідно до наданих до перевірки документів, а саме договорів укладених з ПП Маркет - Ч (Виконавець) № 04-03/14 від 04.03.2014 р. , № 04-02/14 від 04.02.2014 р., № 17-01/14 від 17.01.2014 р., № 10-01/14 від 10.01.2014 р., № 16-01/14 від 16.01.2014 р. , № 03-02/14 від 03.02.2014 р. , №03-03/14 від 03.03.2014 р.,

Під час проведення перевірки було досліджено акти виконаних робіт, зокрема: Акт № ММ-0000015 здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 31.01.2014 року до Договору № 10-01/14 від 10.01.2014 року; Акт № ММ-0000016 здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 31.01.2014 року до Договору № 16-01/14 від 16.01.2014року; Акт № ММ-0000017 здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 31.01.2014 року до Договору № 17-01/14 від 17.01.2014 року; Акт № ММ-0000079 здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 28.02.2014 року до Договору № 03-02/14 від 03.02.2014 року; Акт № ММ-0000080 здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 28.02.2014 року до Договору № 04-02/14 від 04.02.2014 року; Акт № ММ-0000112 здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 31.03.2014 року до Договору № 03-03/14 від 03.03.2014 року; Акт № ММ-0000113 здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 31.03.2014 року до Договору № 04-03/14 від 04.03.2014 року.

Перевіркою було встановлено, що вищенаведені акти приймання виконаних робіт та договори підписані зі сторони Виконавця в особі заступника директора ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності серія ВТО № 284430.

Відповідно до аналітичних баз ГУ ДФС у Вінницькій області, на підприємстві обліковується лише директор ОСОБА_5.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).

Разом з тим вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV від 16.07.1999 року (далі Закон № 996-ХІV), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За статтею 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

На підтвердження реального здійснення господарських операцій за спірними правочинами позивачем надані: договори, рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, з яких вбачається, що вони складені належним чином та відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

Щодо правомірності визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за порушення вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції від 31.12.2014) (далі - ПК) з питань оподаткування прибутку підприємств, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно із пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування.

Підпунктом 14.1.228 п.14.1 ст.14 ПК дається визначення поняття собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст.138 ПК передбачалось, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну)

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати встановлені судом та підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування позивачем валових витрат та заниження податку на прибуток.

Отже, на думку суду відсутні обставини, які б відповідно до Податкового кодексу України унеможливлювали формування валових витрат за вищевказаними господарськими операціями.

Окрім того, як вже зазначалось, в якості доказу не підтвердження реальності господарських операцій, є твердження податкового органу про неможливість реального виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів через відсутність у останніх необхідних умов для ведення господарської діяльності.

Однак, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагентів на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Також зазначено, що ГУ ДФС у Вінницькій області від прокуратури Черкаської області надійшов лист № 04/5-799 вих.17 від 12.09.2017 р., в якому зокрема вказується , що слідчим управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Черкаські області проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені № 12014250200000115 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України. Встановлено, що невідомими особами , упродовж 2013-2014 років з метою прикриття незаконної діяльності створено та придбано ряд підприємств на території Черкаської області, в т.ч. ПП Маркет -Ч зареєструвавши та перереєструвавши їх за винагороду на підставних осіб.

Разом з тим, слід зазначити, що частиною 6 ст. 78 КАС України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Проте, відповідачем не надано суду доказів того, що у даному кримінальному провадженні прийнято вирок, який би вказував на нереальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами.

Суд зазначає, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили. Дана позиція суду узгоджується з практикою Верховного суду (див. справа 802/1853/160а).

Крім того, відповідачем не надано доказів щодо недійсності первинних документів, на підставі яких позивачем відображено в бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій з приватним підприємством "Маркет-Ч".

Разом з тим, доказів обізнаності позивача про можливий недобросовісних характер діяльності контрагентів не встановлено, у зв'язку з чим позбавлення його права віднесення витрат, які він поніс за результатами даних господарських операцій з контрагентами є безпідставним.

Отже, суд вважає безпідставним нарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток згідно прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 08.02.2018 №0001171415.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Виходячи з наведеного вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Питання розподілу судових витрат підлягає вирішенню у відповідності до положень ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області № 0001171415 від 08.02.2018 на суму 50214 гривень.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю " Енерготерм " (вул. 600 - річчя, 17, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 32340914 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області ( вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 39402165 ).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя /підпис/ Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя Помічник судді