Постанова

від 16.01.2019 по справі 802/1403/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1403/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

16 січня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Сторчака В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача: Мельника В.В.,

представника відповідача: Мякінькової Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготерм" (далі - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватне підприємство "Маркет-Ч" (далі - третя особа) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач 18.05.2018 звернувся із адміністративним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області № 0001171415 від 08.02.2018 та відшкодувати понесені судові витрати.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.08.2018 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області № 0001171415 від 08.02.2018 на суму 50214 гривень.

Стягнуто на користь ТОВ "Енерготерм" сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1762 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, те що ТОВ "Енерготерм" не мало реальних взаємостосунків з контрагентом ПП "Маркет-Ч", та фактично не придбавало в нього послуги.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на позицію Вищого адміністративного суду України вказав, що висновки перевірки, які ґрунтуються лише на даних електронних баз без проведення зустрічних звірок із загальним дослідженням первинної документації контрагентів є безпідставними.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив колегію суддів її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.

На підставі направлення № 2207 від 27.10.2017 ГУ ДФС у Вінницькій області та наказів №3377 від 24.10.2017 та № 3388 від 30.10.2017, головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту платників території обслуговування Вінницької ОДПІ управління аудиту ГУ ДФС у Вінницькій області Дмитриком В.О. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Енерготерм", код ЄДРПОУ 32340914, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Маркет- Ч" за 2014 рік.

19.01.2018 за результатами перевірки було складено акт № 192/1415/32340914, згідно якого встановлено порушення п. 44.1 ст. 44. п.п. 134.1.1 п. 134 п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1 п. 138.2. п. 138.6. п. 138.8 ст. 138. п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню).

08.02.2018 на підставі вказаного Акту перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001171415, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" на загальну суму 50214,00 гривень, яка складається з 40171,00 грн. - сума за податковими зобов'язаннями та 10043,00 грн. - штрафні (фінансові) санкцій.

В акті перевірки по ТОВ "Енерготерм" встановлено порушення:

- п.138.1.1.,п. 138.1, п. 138.8, п. 138.2, п. 138.6 , ст. 138 , п. 139.1, 139.1.9 , п. 139.1, ст. 139 Податкового кодексу України (редакція на 31.12.2014р.) , п. 44.1 ст. 44, п.п 134.Lln.134 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI ( зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього в сумі 40 171 грн., в тому числі за 2014 р. - 40171 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Енерготерм" у рядку 10.1 розділу II Податковий кредит" податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2014 р. включено до складу податкового кредиту суми взаємовідносин по ПП "Маркет - Ч" (код ЄДРПОУ 36157357) - 20 935 грн.; - за лютий 2014 р. на суму - 12 240 грн.; за березень 2014 р. на суму - 11 459 грн.;

Відповідно до наданих до перевірки документів та відомостей бухгалтерського обліку, а саме оборотно-сальдової відомості за 2014 р., карток по рахунках 90 "Собівартість реалізації", 92 "Адміністративні витрати", 91 "Загальновиробничі витрати", журнал - ордер 63,1 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" та інших бухгалтерських документів, проведені господарські операції з придбання послуг у ПП "Маркет - Ч", підприємством ТОВ "Енерготерм" у бухгалтерському обліку проведено наступним чином:

- операції з придбання послуг ремонту Дт рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" Кт рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" на суму 177420 грн. ;

- операції з придбання юридичних послуг Дт рахунку 92 "Адміністративні витрати" Кт рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" на суму 45 750 грн.

Відповідно до поданої декларації з податку на прибуток підприємств за звітний період 2014 р. (вх. № 9081500759 від 02.03.2015), підприємством ТОВ "Енерготерм" не декларувало інших витрат, крім р. 05.1 "собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" у сумі 1753289 грн.

Відповідно до поданого фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва та звіту про фінансові результати за звітний період 2014 р. (вх. № 9081500905 від O2.03.2015) підприємством ТОВ "Енерготерм" задекларовано у р. 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" суму 1753300 грн., у р. 2285 "Разом витрати (2050 + 2180 + 2270)" суму 1753300 грн., рядок 2290 "Фінансовий результат до оподаткування" 13200 грн., рядку 2300 "Податок на прибуток" суму 2400 грн., у рядку 2350 "Чистий прибуток (збиток)" суму 10800 грн.

Згідно вказаного, результат проведення господарської діяльності підприємства ТОВ "Енерготерм" задекларовано у податковій декларації з податку на прибуток за 2014 р. та відповідає показникам Звіту про фінансові результати за аналогічний період 2014 р.

У зв'язку з тим, що перевірка ТОВ "Енерготерм" проводиться лише з питання достовірності, повноти та правильності нарахування податків (обов'язкових платежів) по проведених господарських операціях з ПП "Маркет - Ч" за період 2014 р., до уваги беруться задекларовані підприємством показники у відповідних податкових деклараціях та звітах за 2014 р., на які мало вплив проведення вищенаведених господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, перевіркою встановлено, що підприємством ТОВ "Енерготерм" за звітний період 2014 р. за результатами здійсненої господарської діяльності отримано загальний сукупний дохід у розмірі 1766,5 тис. грн., та понесено витрат усього 1 753,3 тис. грн., що призвело до отримання чистого прибутку у розмірі 10,8 тис. грн. Дані факти підтверджуються податковою та статистичною звітністю підприємства за звітний період 2014 р.

Згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ "Енерготерм", враховуючи податкову та статистичну звітність за звітний період 2014 р., перевіркою встановлено, що підприємством ТОВ "Енерготерм", витрати по придбанні юридичних послуг у сумі 45750 грн. та витрати по придбанні послуг ремонту основних засобів у сумі 177420 грн. придбані у ПП "Маркет -Ч" у періоді січень - березень 2014 р., відображено підприємством у складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за звітний період 2014 р., у рядку 05.1. Собівартість реалізованих товарів (робіт/послуг).

Для перевірки надавались договори укладені з ПП "Маркет - Ч" (Виконавець) № 04-03/14 від 04.03.2014, № 04-02/14 від 04.02.2014, № 17-01/14 від 17.01.2014, № 10-01/14 від 10.01.2014, № 16-01/14 від 16.01.2014, № 03-02/14 від 03.02.2014, №03-03/14 від 03.03.2014.

Вказаною перевіркою досліджувались акти виконаних робіт, зокрема: Акт № ММ-0000015 здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 31.01.2014 до Договору № 10-01/14 від 10.01.2014; Акт № ММ-0000016 здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 31.01.2014 до Договору № 16-01/14 від 16.01.2014; Акт № ММ-0000017 здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 31.01.2014 до Договору № 17-01/14 від 17.01.2014; Акт № ММ-0000079 здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 28.02.2014 до Договору № 03-02/14 від 03.02.2014; Акт № ММ-0000080 здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 28.02.2014 до Договору № 04-02/14 від 04.02.2014; Акт № ММ-0000112 здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 31.03.2014 до Договору № 03-03/14 від 03.03.2014; Акт № ММ-0000113 здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 31.03.2014 до Договору № 04-03/14 від 04.03.2014.

Перевіркою було встановлено, що вищенаведені акти приймання виконаних робіт та договори підписані зі сторони Виконавця в особі заступника директора Кияшкової Ніни Миколаївни, яка діє на підставі довіреності серія ВТО № 284430.

При цьому, згідно аналітичних баз ГУ ДФС у Вінницькій області, на підприємстві обліковується лише директор Зубенко Тетяна Миколаївна.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів щодо недійсності первинних документів, на підставі яких позивачем відображено в бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій з приватним підприємством "Маркет-Ч", доказів обізнаності позивача про можливий недобросовісних характер діяльності контрагентів не встановлено, у зв'язку з чим позбавлення його права віднесення витрат, які він поніс за результатами даних господарських операцій з контрагентами є безпідставним.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Згідно п. 200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) встановлено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, документи, у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно із пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Пунктом 138.8 ст.138 ПК передбачалось, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну)

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, результат проведення господарської діяльності підприємства ТОВ "Енерготерм" задекларовано у податковій декларації з податку на прибуток за 2014 р. та відповідає показникам Звіту про фінансові результати за аналогічний період 2014 р.

При цьому, за звітний період 2014 р. за результатами здійсненої господарської діяльності позивачем отримано загальний сукупний дохід у розмірі 1766,5 тис. грн., та понесено витрат усього 1 753,3 тис. грн., що призвело до отримання чистого прибутку у розмірі 10,8 тис. грн., що підтверджується податковою та статистичною звітністю підприємства за звітний період 2014 р.

Для підтвердження реальності господарських операцій для перевірки контролюючим органом надавались оборотно-сальдові відомості за 2014 р., картки по рахунках та акти виконаних робіт.

Згідно матеріалів справи, здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами наданими позивачем, які також надавались для перевірки, що спростовує доводи відповідача щодо неправомірності формування позивачем валових витрат та заниження податку на прибуток.

Щодо неможливості реального виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів через відсутність у останніх необхідних умов для ведення господарської діяльності слід вказати, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Стосовно досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно контрагента позивача та протоколу допиту свідка по кримінальному провадженні, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тому, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, інформація щодо контрагента позивача про наявність відносно нього кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

При цьому, на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, а також станом на час розгляду даної справи, вироку щодо контрагента позивача не було, а тому матеріали розслідування за вказаним кримінальним провадженням не може враховуватись як докази у даній справі, тоді як належним доказом, в даному випадку, міг би бути виключно вирок суду щодо недійсності (нікчемності) правочинів, первинних документів, визначення правомірності формування податкового кредиту та щодо порушення ним податкового законодавства, що набули законної сили, щодо вчинення ними кримінальних правопорушень.

Отже, факт порушення кримінальної справи відносно контрагента позивача не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Разом з цим, судом першої інстанції вірно зазначено, що наявність кримінального провадження може свідчити лише про можливі порушення законодавства контрагентом позивача та іншими особами по ланцюгу поставок, але, в будь-якому випадку, така кримінальна справа не може стосуватися податкових зобов'язань позивача та слугувати доказом безтоварності господарських операцій.

Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження факту отримання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 20.02.2018 по справі №813/4931/13-а та від 06.02.2018 по справі №802/4940/14.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивачу, як платнику податку було відомо про можливі порушення з боку його контрагента, а також те, що метою позивача було здійснення господарських операцій з даним підприємством для одержання податкової вигоди.

Враховуючи вищевикладене апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів щодо недійсності первинних документів, на підставі яких позивачем відображено в бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій з приватним підприємством "Маркет-Ч", а тому нарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток згідно прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 08.02.2018 №0001171415 є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 23 січня 2019 року.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Сторчак В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М.